Рослинництво

ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ

1.3. ЯРІ ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ

1.3.6. СОРГО

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Сорго належить до високоврожайних культур. Його широко використовують як зернову і кормову культуру. Цукрові сорти сорго, стебла яких містять понад 10% цукру, є цінною сировиною для виготовлення патоки, цукрових сиропів, спирту тощо. У Південній Африці та Азії трапляється багато диких форм сорго, подібних до поширених у культурі.

Світова посівна площа сорго становить 60 млн га. На великих площах вирощують його в Індії, Китаї та США. В Україні посіви його розміщені у Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській, Одеській і Донецькій областях. Вирощують його в Середній Азії, Північному Кавказі, на Поволжі.

Зелена маса і сіно сорго — цінний корм для молодняку і молочних корів. Сорго має вищу врожайність зерна, ніж у ячменю. Воно є цінною силосною культурою. За поживними якостями силос із сорго не поступається кукурудзяному. Так, 100 кг зерна сорго відповідає 118,8 кормової одиниці, зеленої маси — 23,5 і силосу — 22 кормовим одиницям.

Однак у молодих рослинах і отаві сорго може накопичуватися ціанідна кислота, вміст якої понад 0,1% токсичний для тварин. Сорго висівають у сумішках із зернобобовими (соєю, викою, чиною, бобами), кукурудзою.

Як просапна культура сорго є добрим попередником для інших культур. Вирощують його також у кулісних парах для снігозатримання. Віничні сорти сорго використовують для виготовлення віників.

За високої агротехніки врожайність зерна сорго становить 45—50 ц/га і більше, зеленої маси у посушливих районах — 250—400, а на зрошуваних землях — понад 1000 ц/га. У посушливих районах України врожайність силосної маси сорго значно вища, ніж інших кормових культур, зокрема кукурудзи.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Рід сорго (Sorghum Pers.) об'єднує багато видів, різновидів одно- і багаторічних сортів. Дикоросле сорго (S. halepense) поширене як багаторічний бур'ян у Середній Азії і Закавказзі.

Коренева система сорго мичкувата, сильнорозвинена, проникає в грунт на 150—200 см. На рослинах утворюються повітряні корені. Завдяки доброму розвитку кореневої системи сорго росте на різних типах ґрунтів, наприклад на солонцях.

Стебло сорго тонше, ніж у кукурудзи. Залежно від сорту та умов вирощування висота його буває від 1 до 3 м. У тропічних районах висота рослин досягає 6—7 м. Стебло заповнене серцевиною, кущиться, утворюючи до 5—6 гілок. Листки широкі (на одній рослині їх буває від 10 до 50), вкриті восковим нальотом. Суцвіття — волоть. Сорго — перехреснозапильна рослина, проте в посушливих районах можливе і самозапилення.

Зерно сорго плівчасте або голе, округлої, яйцеподібної чи видовженої форми, різного кольору — біле, жовте, червоне, буре. Маса 1000 зерен 25-40 г і більше.

Групи і сорти сорго. Залежно від господарського використання сортів в Україні розрізняють три групи сорго: зернове, цукрове і віничне.

Рослини зернового сорго слабко кущаться, досить низькорослі. Волоть стиснута, коротка, зерно голе, добре шеретується. До цієї групи належать такі сорти, вирощувані в Україні.

Кримбел — урожайний, середньостиглий, стійкий проти вилягання, обсипання, посухи. Зерно овально-кругле, біле, добре вимолочується. Районований у степовій зоні.

Кримдар 10 — високоврожайний, середньостиглий, стійких проти вилягання й обсипання. Зерно округло-овальної форми. Урожайність зерна досягає 80-90 ц/га. Районований у степовій зоні.

Кубанське червоне 1677—урожайний, середньостиглий, стійкий проти вилягання. Зерно жовтувато-червоне, добре вимолочується. Середня врожайність зерна від 39,7 до 50,8 ц/га. Районований у степовій зоні.

Сорго цукрове вирощують на зелений корм, силос, а також для добування патоки зі стебел. Стебло його високе й соковите навіть у стиглому стані. Волоть цукрового сорго розлога, зерно плівчасте, важко шеретується. До цієї групи належать такі сорти і гібриди:

Зерноградське 3 — середньопізній, посухостійкий, стійкий проти вилягання. Стебла мають висоту до 210 см, соковиті. Вміст цукру в стеблах 16—18%. Районований у степовій зоні.

Силосне 3 — високоврожайний, дуже поширений у південних областях, а також у лісостеповій зоні.

З інших сортів сорго на силос в Одеській, Полтавській, Черкаській і Чернівецькій областях вирощують Одеське раннє. У деяких лісостепових і південних областях поширені сорти Кубанський янтар, Кубань 1. Кормове 35, Кормовий 5. Одеський 220, Ювілейне.

Сорго віничне вирощують переважно для виготовлення віників, щіток. Волоть його довга (40—80 см), без стрижня або з укороченим стрижнем. Зерно плівчасте, важко шеретується. Врожайність віничного сорго становить 10—12 ц/га. До цієї групи належать сорти: Віничне 623, Віничне раннє, Донське 35, Вавіген 100, Українське 20 та ін.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Сорго — теплолюбна і посухостійка культура. Добре переносить не тільки ґрунтову, а й повітряну посуху та суховії. Насіння сорго починає проростати за температури 10—12 °С, оптимальна температура розвитку — 32—35 °С. Молоді рослини його пошкоджуються навіть короткочасними незначними приморозками. Сорго — рослина короткого світлового дня. Воно більш посухостійке, ніж кукурудза. Транспіраційний коефіцієнт 150- - 200. Хоча сорго і посухостійка рослина, однак в умовах зрошування врожайність його значно підвищується.

У дослідах, проведених в Інституті зрошуваного землеробства УААН у степових районах, врожайність зерна гібридів сорго в умовах поливу з поливною нормою 2800 м3/га становила 100—200 ц/га.

Сорго маловибагливе до родючості ґрунту. Врожайність його на піщаних і засолених ґрунтах у посушливих районах та на легких чорноземах і важких глинистих ґрунтах значно вища, ніж інших кормових культур.

Технологія вирощування. Місце у сівозміні. Сорго на початку вегетації росте повільно і пригнічується бур'янами. Тому кращими попередниками для нього є просапні культури, кукурудза, зернобобові, а також озимі, які висівали по чистих парах. Сорго є добрим попередником для ярих зернових, а на півдні України після ранньостиглих його сортів висівають також і озиму пшеницю.

ОБРОБІТОК ҐРУНТУ під сорго складається з лущення стерні слідом за збиранням попередньої культури та наступної глибокої зяблевої оранки (25—30 см). Ранньою весною проводять боронування в один-два сліди і наступні дві культивації з одночасним боронуванням. Перед сівбою роблять культивацію на глибину 4—6 см з наступним коткуванням.

Сорго добре реагує на внесення мінеральних добрив під основний обробіток ґрунту, під час сівби і для підживлення. Перед сівбою вносять повне мінеральне добриво з розрахунку 30—50 кг/га діючої речовини.

Перед сівбою насіння сорго сортують, застосовують повітряно-теплове обігрівання і протруюють вітаваксом (200 г на 1 ц). Сіють сорго тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 12 °С. Якщо посіви використовують на зелений корм, сорго часто висівають у 2—3 строки. Щоб підвищити кормову цінність силосу і зеленого корму, сорго висівають у сумішках із соєю або чиною.

Сорго на зелений корм і сіно висівають переважно суцільним рядковим способом за норми висіву 25—30 кг/га, а на зерно — широкорядним з міжряддями 45—50 см і нормою висіву 12—15 кг/га.

Сорго на зерно і силос сіють також пунктирним способом з міжряддями 60—70, а в посушливих районах — 90 см. Оптимальна відстань між рослинами у рядках 15—20 см. Густота рослин без зрошення повинна бути 60—70 тис., а при зрошенні — 150—180 тис. /га.

На важких ґрунтах сорго висівають на глибину 3—5, а на легких ґрунтах у посушливих районах — 6—7 см. Щоб прискорити появу сходів, після сівби поле коткують кільчастими котками.

Як уже зазначалося, на початку вегетації сорго росте повільно, тому за посівами його треба старанно доглядати. Ґрунтову кірку і бур'яни знищують боронуванням упоперек напряму рядків легкими боронами. На широкорядних посівах проводять 3—4 міжрядних обробітки, а загущені посіви при вирощуванні сорго на зерно проріджують після того, як на рослинах утворяться три листочки. Відстань між рослинами у рядках залежить від сорту і району вирощування. Для боротьби з бур'янами застосовують гербіциди групи 2,4-Д, а по вегетуючих бур'янах навесні за два тижні до сівби вносять раундап (36% в. p., 2—5 л/га), у фазі 3—6 листочків — агротокс (50% в. p., 0,7—1,7 л/га).

Щоб підвищити цукристість стебел сорго, на рослинах у період молочної стиглості зерна обривають волоті. Однак при цьому зменшується врожайність зерна.

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Сорго на зерно збирають прямим комбайнуванням у період повної стиглості. Цукрове сорго збирають на низькому зрізі наприкінці воскової стиглості. На сіно і зелений корм перше скошування проводять до викидання волотей при зрізі не нижче 10 см, щоб забезпечити краще відростання отави. На силос сорго збирають силосними комбайнами у фазі молочно-воскової стиглості зерна, а на сінаж та зелений корм — перед викиданням волотей. Не рекомендується випасати худобу на отаві сорго, яка може містити значну кількість ціанідної кислоти. Із старінням отави вміст ціанідної кислоти у ній зменшується, а цукрів — збільшується. Сполуки ціанідної кислоти розкладаються також під час сушіння отави. Тому отаву рекомендується згодовувати у вигляді сінажу або сіна. Волоті віничного сорго зрізують вручну на початку воскової стиглості зерна, а стебла збирають машинами.

Обмолочене зерно сорго очищають, підсушують до вологості 14% і зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях.






загрузка...





загрузка...