Рослинництво

ЗЕРНОВІ БОБОВІ КУЛЬТУРИ

2.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Зернові бобові культури належать до родини Бобових (Fabaceae). Вони характеризуються високим вмістом у зерні білка, який має велике значення для харчування людини і годівлі тварин. Культура зернових бобових рослин відома з давніх часів. Археологічні дослідження свідчать, що горох і боби вирощували в Європі понад 2500 років тому. У зерновому балансі України ці культури посідають значне місце. Світова посівна площа їх становить понад 100 млн га, або 13% площі зернових. У нашій країні зернобобові культури займають близько 1,4 млн га.

Проблема забезпечення тваринництва кормовими білками в Україні визначається значним дефіцитом перетравного протеїну в раціонах різних видів і груп тварин у всіх зонах. Загальна нестача його нерідко становить 30—35%. Нестача білка в кормах призводить до підвищення собівартості продукції тваринництва, перевитрат кормів на одиницю продукції в 1,5 раза і недобору продукції тваринництва на 30%.

Для вирішення проблеми забезпечення тваринництва рослинними білками важливе значення мають зернові бобові культури. Так, високий вміст білка у зерні люпину білого і жовтого — 40—50%. Врожайність зерна сортів білого люпину на багатьох сортодільницях України становить 30— 40, а зеленої маси — 500—600 ц/га. Зерно кормових бобів містить 28—35% білка, а врожайність зерна їх коливається від 20 до 50 ц/га. Багато білка міститься також у зерні сої (40—55%).

Зерно зернобобових культур містить у 2—3 рази більше білка, ніж зерно хлібних злаків. У деяких зернобобових великий вміст жиру (табл. 7). У соломі і полові зернобобових 8—12, а в сіні, зібраному на початку цвітіння, — до 16% білка.

Зернобобові культури мають високу кормову цінність (табл. 8).

Біологічна цінність білка рослин визначається не тільки загальною кількістю білків, а й вмістом у них незамінних амінокислот (табл. 9). Зернобобові різняться за складом і вмістом незамінних амінокислот. Протеїн зернобобових є джерелом лізину, аргініну, лейцину й ізолейцину. За вмістом у протеїні лізину (5,5—5,7%) зернобобові прирівнюються до кормів тваринного походження. Наприклад, кісткове борошно (м'ясних кісток) містить лізину 8,2, а соя — 7,6%.

 

 

Таблиця. Хімічний склад зерна зернобобових культур,%

Культура

Білок

Безазотисті екстрактивні речовини (вуглеводи)

Жир

Клітковина

Зола

Горох

24—34

48—55

1,3—1.5

3,0—5,7

2,4—3,1

Сочевиця

25—34

48—55

1,3—1,4

3,5—4,0

2,0—2,5

Квасоля

22—30

45—52

2,0—3,0

5,0—5,5

2,5—3,0

Кормові боби

25—35

46—54

1,0—1,3

3,4—6,0

2,6—4,1

Соя

40—55

20—30

17—26

3,0—7,0

4,0—6,0

Нут

20—30

48—56

4—5

3,5—5,0

3—4

Арахіс

24—30

11—16

39—52

4—5

2—3

Люпин

38—50

25—40

5,5—20

10—18

3—5

Чина

25—34

25—50

1,0—1,2

4,0—6,0

2,0—3,0

Таблиця . Кормова цінність зернових бобових культур

Культура

Вміст білка в насінні, % абсолютно сухої речовини

Перетравність білка

насіння,

%

Кількість кормових одиниць у 100 кг корму

Вміст перетравного білка, г на 1 кормову одиницю

насіння

зелена маса

насіння

зелена маса

Соя

39

89

138

21

251

167

Люпин жовтий

36

86

112

15

276

160

Кормові боби

31

87

129

16

209

163

Чина

28

85

109

18

218

205

Горох посівний

24

85

117

16

174

205

Таблиця . Вміст незамінних амінокислот у насінні зернових бобових культур, г на 1 кг сухої речовини

Амінокислота

Соя

Люпин жовтий

Чина

Боби

Горох

кормовий

посівний

Лізин

21,9

15,9

17,2

13,9

15,2

13,4

Метіонін

4,6

4,6

4,3

3,1

3,2

2,6

Цистин

4,6

4,2

2,6

4,8

2,3

2,4

Аргінін

25,6

34,2

22,7

17,2

17,3

14,2

Лейцин

41,0

37,4

31,6

24,7

22,0

20,5

Фенілаланін

16,0

15,5

10,0

6,2

9,0

9,5

Треонін

12,6

14,1

11,8

9,8

7,5

8,4

Валін

16,0

12,7

12,6

9,3

10,0

8,5

Триптофан

3,6

2,1

2,9

1,6

1,6

1,1

Гістидин

8,0

10,9

6,3

7,2

7,3

7,1

Крім амінокислотного складу велике значення має перетравність сирого протеїну кормів. Сирий протеїн зернобобових перетравлюється краще, ніж протеїн зернових.

Зернобобові культури не тільки збільшують ресурси продовольчого і високобілкового фуражного зерна, а й підвищують родючість ґрунту та врожаї наступних культур сівозміни. Білки в зерні і зеленій масі рослин утворюються переважно за рахунок азоту повітря. Зернобобові культури за допомогою бульбочкових бактерій збагачують ґрунт на азот. До формування бобів на рослинах бульбочкові бактерії майже повністю закінчують асиміляцію азоту з повітря. За сприятливих умов вирощування після зернобобових у ґрунті залишається 50—100 кг/га азоту, що за ефективністю прирівнюється до внесення 10—20 т/га гною. Зелена маса люпину, приораного на початку утворення бобів, залишає в ґрунті 150—200 кг/га азоту. Зернобобові є добрими попередниками у сівозміні для інших культур, а їх післядія на врожай наступних культур виявляється впродовж 2— З років.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Зернобобові культури мають багато спільних ознак.

Коренева система зернобобових має головний стрижневий корінь, який глибоко проникає в ґрунт, використовує поживні речовини з глибших шарів, малодоступних для інших рослин. У люпину, гороху, кормових бобів вона здатна засвоювати важкорозчинні мінеральні сполуки, зокрема фосфати ґрунту, які після відмирання кореневих решток стають доступними для інших рослин. Деякі зернобобові, наприклад люпин, добре ростуть на піщаних ґрунтах, і тому їх використовують для підвищення родючості цих ґрунтів.

Якщо зернобобові, зокрема кормові боби, люпин, горох, сою, вирощують разом з кукурудзою на зелений корм і силос, збільшується вміст у силосі і вихід білка з одиниці площі, що сприяє підвищенню продуктивності тваринництва і зменшенню витрат кормів на одиницю продукції.

Зернобобові рослини, незважаючи на багато спільних біологічних особливостей, помітно різняться будовою стебла, будовою, розміром і формою листочків тощо. Стебло в люпину, сої, кормових бобів, квасолі, нуту прямостояче, гіллясте, а в гороху, деяких форм квасолі, чини — сланке.

Усі зернобобові культури за будовою листків і особливостями проростання насіння можна поділити на три групи:

1) рослини з пірчастими листками і сім'ядолями, які під час проростання насіння залишаються в ґрунті (горох, кормові боби, сочевиця, чина, нут); 2) рослини з трійчастими листками і сім'ядолями, які під час проростання виносяться на поверхню ґрунту (квасоля, однак багатоквіткова квасоля не виносить сім'ядолей на поверхню ґрунту, соя); 3) рослини з пальчастими листками і сім'ядолями, які під час проростання виносяться на поверхню ґрунту (люпин). Насіння бобових рослин, сім'ядолі яких під час проростання виносяться на поверхню ґрунту, глибоко загортати не рекомендується.

Квітки (суцвіття) утворюються по одній або по дві-три на квітконіжках у пазухах листків. Тільки у деяких культур, наприклад у люпину, вони зібрані в суцвіття у вигляді верхівкового грона.

Квітки бобових у вигляді метеликів, складаються з п'яти пелюсток, з яких верхню, більшу за інші, називають вітрилом, дві нижні, що зрослися, — човником, а дві бічні вільні пелюстки — крилами. Тичинок у зернобобових 10, з них 9 зростаються, оточуючи з боків зав'язь з коротким загнутим стовпчиком. У люпину зростаються всі тичинки. Пелюстки зернобобових мають різноманітне забарвлення — біле, рожеве, жовте, червоне, фіолетове та ін.

Плід — біб, різний за величиною і формою. У деяких зернобобових біб у період достигання розтріскується і насіння висипається.

Насіння бобових має також неоднакові форму і розміри, складається з оболонки та зародка. Зародок складається з двох сім'ядолей, зародкового корінця та бруньки, з якої утворюється надземна частина рослини.

Вимоги до кліматичних умов у зернобобових різні. Є серед них теплолюбні (соя, квасоля), холодостійкі (горох, кормові боби, люпин, чина) та проміжні (сочевиця, нут). Насіння теплолюбних культур починає проростати за температури 8—10 °С, а холодостійких — 1—2 °С. Найвибагливіші до вологи кормові боби, горох і люпин, а найбільш посухостійкі — чина й нут. Соя, сочевиця і квасоля займають проміжне місце.

За залежністю до тривалості світлового дня зернобобові поділяють на рослини довгого дня (горох, сочевиця, кормові боби, чина, нут, люпин), в яких вегетаційний період скорочується з продовженням світлового дня, та рослини короткого дня (соя, арахіс та деякі види квасолі), вегетаційний період яких зменшується зі скороченням світлового дня.

Зернобобові культури можна вирощувати на різних типах ґрунтів, крім перезволожених та бідних піщаних. Винятком є жовтий люпин, який вирощують на піщаних ґрунтах для підвищення їх родючості. Люпин добре росте і на кислих ґрунтах.






загрузка...





загрузка...