Рослинництво

ЗЕРНОВІ БОБОВІ КУЛЬТУРИ

2.8. НУТ

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Нут — важлива продовольча і кормова культура. Насіння його містить до ЗО% білка, 5—7 жиру, 48—56% безазотистих екстрактивних речовин. Використовують як продукт харчування і для промислової переробки. Як продукт харчування використовують біле насіння нуту, що добре розварюється, а на корм тваринам — сорти з темним забарвленням насіння.

Стебла і листя нуту містять значну кількість щавлевої та яблучної кислот, тому зелена маса і солома його не поїдаються великою рогатою худобою, проте вівці звикають до цього корму.

Культура нуту була відома з давніх часів. Його вирощували в Стародавній Греції, Римі, Єгипті. Світова площа нуту становить близько 12 млн га. Найпоширеніший він в Індії (8,9 млн га). Багато вирощують його у Пакистані, Іспанії, США, Бразилії, Туреччині, Ірані, Таджикистані, Татарстані (Росія), Туркменістані, країнах Північної Африки.

В Україні невеликі площі він займає у південних областях.

Нут теплолюбніший, ніж горох і сочевиця. Він посухостійкий, маловибагливий до родючості ґрунту, майже не пошкоджується зерноїдом. Саме тому це перспективна культура для південно-східних районів, де інші зернобобові культури майже не формують урожаю.

За високої агротехніки збирають 30 ц/га і більше зерна нуту. Так, на Криничанській сортодільниці Дніпропетровської області врожайність його становила 34,3 ц/га.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Нут (Сісеr L.) — однорічна рослина з прямостоячим ребристим стеблом 30—80 см заввишки. Стебла, листя і боби опушені. Листя дрібне, непарнопірчасте, закінчується листочком. Квітки білі, жовто-зелені, світло-зелені і сині. Нут належить до самозапильних культур, проте спостерігається і перехресне запилення.

Біб — овальний, здутий, із зігнутим вістрям на кінці, 1—3 насінинами. При достиганні боби нуту не розтріскуються. Насіння за формою кутасте, подібне до баранячої голови, або кулясте

з носиком, біле, рожеве, коричневе, червоно-коричневе, чорне. Маса 1000 насінин коливається від 60 до 600 г.

Біологічні особливості. Нут серед зернобобових культур найпосухостійкіший. Насіння його проростає за температури 5—8 °С, але в період цвітіння і достигання йому потрібні вищі температури. Оптимальна температура розвитку нуту 20—25 °С. Сходи його стійкі проти весняних приморозків. Нут не переносить надмірного зволоження і у вологі роки уражується аскохітозом та фузаріозом. Це утруднює поширення його у північних районах.

Нут — рослина довгого дня. Вегетаційний період його триває 70—100 і більше діб. При збільшенні тривалості дня його вегетаційний період скорочується.

Найвищі врожаї нуту збирають на чорноземах, світло - і темно-каштанових ґрунтах, на сірих суглинкових з достатнім вмістом сполук кальцію. Добре переносить засолення ґрунту.

СОРТИ. В Україні найпоширеніші такі сорти нуту.

Краснокутський 123 — середньостиглий, високоврожайний, дуже посухостійкий. Насіння жовто-рожеве, розварюваність і смакові якості добрі. Маса 1000 насінин 220—260 г. Слабко уражується аскохітозом. Районований у степовій зоні.

Дніпровський високорослий — середньостиглий, високоврожайний, посухостійкий. Насіння жовто-рожеве, розварюваність і смакові якості добрі. Маса 1000 насінин 220—240 г. Районований у степовій зоні.

На значних площах вирощують також сорти нуту Волгоградський 10, Луганець, Смачний, Колонит, Розанна.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Кращими попередниками для вирощування нуту є просапні культури, а також озимі зернові. Завдяки короткому вегетаційному періоду в південних степових областях України, за даними Кримської та Херсонської дослідних станцій, нут є добрим попередником для озимої пшениці та кукурудзи. У бавовносійних районах він цінний попередник для бавовнику. Нут часто висівають у міжряддях баштанних культур та соняшнику.

Як і інші зернобобові, нут потребує якісного обробітку ґрунту. Глибока оранка до 25—27 см та снігозатримання значно підвищують його врожайність. Нут добре реагує на внесення фосфорно-калійних добрив.

Насіння на 2—3 тижні до сівби протруюють фундазолом 50% з. п. (З кг/т), а також тигамом, 70% з. п. (З—4 кг/т) і тачігареном 70%(1—2 кг/т). Безпосередньо в день сівби проводять обробку насіння бактеріальними добривами, поєднуючи її з внесенням молібденових і борних мікродобрив.

У посушливих районах півдня нут сіють у прогрітий ґрунт (після сівби ранніх ярих культур) широкорядним способом з міжряддям 45 см. На чистих полях ефективний суцільний рядковий спосіб сівби. Іноді застосовують і стрічковий спосіб з міжряддями 45 см і відстанню між стрічками 15 см.

Норма висіву нуту за широкорядного способу сівби — 0,5—0,7 млн зерен, або 80—100 кг/га. У лісостепових районах висівають 120 кг/га нуту. За суцільнорядкового способу норма висіву становить 0,8—1,2 млн зерен.

Насіння нуту загортають на глибину 5—7, а на сухих ґрунтах — 8— 10 см. Після сівби поле коткують кільчастими котками. Для знищення кірки і бур'янів посіви боронують до і після появи сходів. Пізніше проводять міжрядний обробіток ґрунту з виполюванням бур'янів у рядках.

Збирають нут під час повної стиглості. Боби після достигання не розтріскуються, роздільне збирання починають тоді, коли пожовтіє більшість бобів. Сорти нуту з високим розміщенням нижніх бобів збирають прямим комбайнуванням.






загрузка...





загрузка...