загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Рослинництво

КОРЕНЕПЛОДИ

3.1. БУРЯК ЦУКРОВИЙ

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Цукровий буряк — одна з основних у нашій країні технічних сільськогосподарських культур. Він є основною сировиною для цукрової промисловості. Корені цукрового буряку містять 17—20% цукру.

Цукор має високі смакові якості, швидко засвоюється організмом, відновлюючи його енергію і працездатність. Цукровий буряк має високу кормову цінність. За врожайності 300 ц/га коренів вихід кормових одиниць становить понад 100 ц/га.

Гичка цукрового буряку є цінним зеленим кормом. Використовують її і для виготовлення силосу. Так, 100 кг гички відповідають 20 кормовим одиницям, а на кожну кормову одиницю її припадає близько 90 г перетравного протеїну, багато вітамінів і мінеральних речовин. Як продукт переробки на цукрових заводах отримують жом, який має високу кормову цінність: 100 кг свіжого жому відповідають 8 кормовим одиницям. Патоку, яка залишається після переробки цукрового буряку і містить до 60% цукру, використовують для виробництва спирту, дріжджів та інших продуктів. Кормова цінність цукрового буряку майже вдвічі вища, ніж кормового. Відходи переробки цукрового буряку (дефекат) використовують для вапнування кислих ґрунтів.

Цукровий буряк має велике агротехнічне значення. Під нього застосовують глибоку оранку, вносять органічні й мінеральні добрива. Як просапна культура він сприяє очищенню поля від бур'янів, тому є цінним попередником для наступних культур сівозміни, підвищує загальний рівень землеробства.

Культура цукрового буряку зосереджена переважно в Європі. Найбільші площі його на території колишнього СРСР, Франції, Великої Британії, Польщі, Чехії, Словаччини. На значних площах його вирощують в Італії, Угорщині, Бельгії, Нідерландах, Швеції.

Світова посівна площа цукрового буряку становить близько 9 млн га. У США посівна площа під цукровим буряком не перевищує 10% загальної світової.

В Україні цукровий буряк вирощують на площі 1,4 млн га. Найбільше його сіють у господарствах Вінницької, Черкаської, Київської, Хмельницької, Полтавської, Харківської і Тернопільської областей.

На великих площах цукровий буряк вирощують у Російській Федерації. Основними бурякосіючими областями є Воронезька, Курська, Бєлгородська, Липецька, Тамбовська, Рязанська, а також Краснодарський край. Висівають цукровий буряк також у Грузії, Вірменії, Казахстані, Киргизстані. Збільшилися його посівні площі у Молдові, Білорусі, країнах Балтії.

УРОЖАЙНІСТЬ. Цукровий буряк належать до найурожайніших культур. У кращих господарствах Ямпільського району Вінницької області, Радзивилівського району Рівненської області, Підволочиського району Тернопільської області, Бузького району Львівської області за останні роки щорічні врожаї цукрового буряку становили 510—575 ц/га.

За правильного застосування комплексу агротехнічних заходів інтенсивної технології виробництва цукровий буряк можна вирощувати на великих площах, отримуючи по 500 ц/га і більше коренеплодів з мінімальними затратами праці.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Цукровий буряк (Beta vulgaris L. v. saccharifera) належать до родини Лободових (Chenopodiacea).

Це дворічна рослина, що походить від дикорослих однорічних форм, які ще й тепер трапляються на берегах Середземного і Чорного морів, на Закавказзі та в Малій Азії. Дикорослі форми буряку мають грубий дерев'янистий корінь, що містить 0,2—6% цукру.

Буряки відомі ще за 1500—2000 р. до н. е. як листкова овочева культура. Виникли, можливо, в результаті природного схрещування листкових форм з коренеплідними. Ще на початку XIX ст. вміст цукру в коренях цукрового буряку не перевищував 8-10%.

Цукровий буряк у перший рік вегетації формує потовщений корінь з розеткою листків, а на другий — квітконосні стебла й плоди. У холодні роки і на важких ґрунтах деякі рослини вже на першому році життя утворюють стебла й насіння. Це явище називають цвітухою. Явище цвітухи спостерігається за умов прискореного розвитку рослин і значною мірою залежить від спадкових особливостей деяких сортів та ґрунтово-кліматичних умов. Тривалі низькі температури, що встановлюються після появи сходів, скорочують стадію яровизації і сприяють появі цвітухи.

Цвітушні рослини знижують урожай, утруднюють збирання і переробку буряку. Для боротьби з цвітухою у виробництво впроваджують триплоїдні сорти, що не утворюють цвітухи та застосовують відповідну агротехніку.

Коренева система цукрового буряку дуже розвинена, проникає в грунт на глибину 1—1,5 м і складається з потовщеного головного кореня та бічних корінців, які розгалужуються на 0,95—1,2 м. Сильний розвиток кореневої системи потребує глибоких пухких ґрунтів, на яких буряк добре засвоює поживні речовини.

Листки. Цукровий буряк має добре розвинений листковий апарат. Що більше на рослині листків і що довше вони розвиваються, то вища врожайність коренів.

Листки буряку світло - або темно-зелені, серцеподібної форми, з хвилястими краями. Хвилястість листків підвищує їх засвоювальну здатність. Великі листки, які засвоюють найбільше вуглекислого газу, утворюються у середині літа. У перший період вегетації швидше ростуть листки, а в

другий — корені. Наприкінці серпня маса коренів більша за масу листя. Під час збирання цукрового буряку маса листя становить 30—40% від маси коренів. Листя буряку утворює розетку, яка залежно від сорту буває розлогою або сторчовою. Дослідами встановлено, що за слабої інсоляції більші врожаї дають сорти з розлогою розеткою, а за сильної — зі сторчовою. Розмір поверхні листків однієї рослини коливається від З до 5 тис. см2 і більше.

Біля основи листків на головці кореня розміщуються репродуктивні бруньки, з яких на другому році життя утворюються квітконосні стебла. Висаджені корені цукрового буряку спочатку утворюють розетку листя, а пізніше — сильно розгалужені, ребристі, квітконосні стебла заввишки 1,5 м і більше у вигляді куща. Стебла мають листки з короткими черешками та поодинокі чи зібрані у групи (по 2—6) квітки.

Квітки буряку двостатеві, з зеленуватим приквітком п'ятірного типу, розміщуються у пазухах приквіткових листочків. Квітки зібрані у суцвіття — нещільний колос. Цукровий буряк — перехреснозапильна культура. Рослини цвітуть довше місяця, утворюючи велику кількість пилку. Пилок переноситься вітром на значні відстані.

Плід буряку — коробочка. Під час достигання плоди зростаються й утворюють супліддя клубочок, який складається з 2—6 плодів. У практиці ці клубочки називають насінням буряку.

Насінина дрібна, бурого кольору, міститься у здерев'янілому квітколожі плода, зверху вкрита добре помітною оболонкою.

Зародок складається з двох сім'ядолей, підсім'ядольного коліна і зародкового корінця. Клубочки кутасті, сіро-жовті, діаметром від 2 до 5 мм. Маса 1000 клубочків 15—45 г, однонасінних плодів — 10—20 г.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Під час проростання з кожного клубочка з'являється кілька ростків. Тому великим досягненням українських селекціонерів є створення однонасінного цукрового буряку, що дає змогу застосовувати комплексну механізацію обробітку цієї культури. Після проростання насінин і виходу сім'ядолей на поверхню ґрунту з бруньки між сім'ядолями (фаза сім'ядоль, або вилочки, триває 5—8 діб) спочатку розвивається перша пара справжніх листочків, потім друга і т. д. За період росту на рослині утворюється до 80 листків.

ГОЛОВНИЙ КОРІНЬ цукрового буряку розвивається досить швидко. У фазі вилочки довжина його сягає 15—20 см. У цей час утворюються бічні корінці. З появою перших справжніх листочків головний корінь потовщується. До появи четвертої пари листочків потрібно закінчити проривання рослин. У разі запізнення з прориванням зменшуються врожай і цукристість буряків.

Що швидше ростуть листки, то швидше росте і головний корінь. Добовий приріст кореня влітку становить понад 10 г. Корінь цукрового буряку білий, конічної форми, і за умов належної агротехніки маса його становить 0,5—1 кг, а в окремих коренів — 2—3 кг. Найінтенсивніше цукор у коренях нагромаджується в останній місяць вегетації за порівняно високих добових приростів кореня (5 г і більше за добу). Разом із приростом кореня збільшується його цукристість.

Динаміку наростання маси цукрового буряку впродовж вегетації наведено в табл.

Посилений ріст листя цукрового буряку триває понад 2 міс., а добові прирости у цей період досягають 10 г і більше.

Надходження поживних речовин у рослини цукрового буряку триває впродовж вегетації, і в окремі періоди росту потреба в них неоднакова.

Насіння цукрового буряку проростає за температури 4—5 °С, а сходи з'являються за температури 8—9 °С. Весняні та осінні приморозки рослини переносять досить добре, тому в Україні їх можна збирати до кінця жовтня.

Оптимальна температура для росту цукрового буряку 20—22 °С. Однак цукровий буряк переносить високі температури, і процес асиміляції відбувається в них за таких умов інтенсивніше, ніж дихання, тоді як в інших рослин за температури близько 40 °С процеси дихання переважають над процесами асиміляції. Збільшення вмісту вуглекислого газу (СО2) у повітрі посилює процес фотосинтезу, тому під час вирощування цукрового буряку потрібно сприяти діяльності мікроорганізмів у ґрунті (вносити гній та інші органічні добрива). За достатніх освітлення у вересні та вмісту в повітрі С02 фотосинтез і нагромадження цукру в коренях триває і за температури 8—10 °С.

Забезпечення рослин буряку достатньою кількістю вологи і поживних речовин (підживлення і зрошування у посушливих районах) також посилює фотосинтез. Якщо в ґрунті не вистачає вологи, дихання рослин посилюється, особливо у другій половині дня, внаслідок чого затримується їх ріст, збільшується витрата нагромадженого цукру і знижується врожай.

Оптимальною вологістю ґрунту для вирощування високих урожаїв цукрового буряку є 60—80% ПВ. Зменшення або збільшення вологості ґрунту знижує його врожайність.

Добре розвинена коренева система цукрового буряку використовує вологу з глибоких шарів ґрунту, чим пояснюється їх досить висока посухостійкість. За значних запасів вологи в ґрунті збирають високі врожаї, незважаючи на незначну кількість опадів упродовж літа.

Численні дослідні дані свідчать про залежність між кількістю опадів у липні й серпні та врожаєм буряку. Наприклад, за даними колишньої Миронівської науково-дослідної селекційної станції, врожайність цукрового буряку при 197 мм опадів становила 271, а при 97 мм — лише 212 ц/га.

Цукровий буряк можна вирощувати у різних кліматичних умовах, однак у лісостепових районах України, зокрема у західному регіоні, складаються найсприятливіші умови.

Характерною особливістю цукрового буряку є те, що він досить вибагливий до світла. Важливо, щоб у другій половині літа, коли інтенсивно нагромаджується цукор у коренях, було достатнє освітлення, тобто багато сонячних і теплих днів. Для нормального розвитку рослин упродовж вегетаційного періоду, що становить 150—170 діб, потрібна сума ефективних температур понад 10 °С становить 2200—2400 °С.

Цукровий буряк досить економно витрачає вологу. Транспіраційний коефіцієнт його залежно від кліматичних умов району, особливостей живлення, а також від фази розвитку коливається від 200 до 400. У північних і західних регіонах транспіраційний коефіцієнт його вищий, а в південних і східних — нижчий. За належної агротехніки транспіраційний коефіцієнт також зменшується. Велике значення для підвищення врожайності цукрового буряку має застосування агротехнічних заходів, спрямованих на нагромадження і зберігання вологи в ґрунті.

 

ТАБЛИЦЯ. ДИНАМІКА НАРОСТАННЯ МАСИ ЛИСТКІВ, КОРЕНІВ ТА ВМІСТУ ЦУКРУ

(за даними Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН)

Дата спостереження

Маса, г

Вміст цукру,

%

Кількість живих листків

кореня

листків

1 липня

79

186

11,2

33

15 »

171

304

12,8

40

1 серпня

242

282

15,5

45

15 »

314

281

16,6

46

1 вересня

385

297

18,8

48

15 »

402

254

19,2

49

1 жовтня

445

240

19,6

56

 

Для вирощування цукрового буряку найпридатніші родючі з глибоким орним шаром водопроникні ґрунти. Він добре росте за нейтральної або лужної реакції (рН = 6,5...7,5) ґрунтового розчину. Кислу реакцію переносить погано. В Україні найбільші площі цукрового буряку розміщено на різних типах чорноземів. Цукровий буряк можна вирощувати і на осушених низинах та в річкових долинах. Якщо його висівають на меліорованих ґрунтах, ґрунтові води мають залягати на глибині 100—120 см від поверхні ґрунту. На осушених і глибоко переораних торфових ґрунтах при застосуванні аераційного кротового дренажу також вирощують досить високі врожаї цукрового буряку.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД ЦУКРОВОГО БУРЯКУ. Коренеплоди цукрового буряку містять 75% води і 25% сухої речовини. У сухій речовині переважають вуглеводи, насамперед цукор (16—20% і більше маси кореня). Крім того, є клітковина і геміцелюлоза (до 2%), азотисті речовини (1,5%) і зола (близько 0,7%).

Для технічної переробки цукрового буряку на заводах велике значення має вміст розчинних у них нецукрів — інвертного цукру (фруктози, глюкози) і легкорозчинних азотистих сполук, які утруднюють кристалізацію цукру. Тому залежно від вмісту і якості нецукрів цукровий буряк оцінюють по-різному. Що більший у соку буряку вміст нецукрів, то менший вихід цукру з коренеплодів. Якість соку визначають за відношенням вмісту цукру до загального вмісту сухих речовин у ньому.

Хімічний склад листків значно відрізняється від хімічного складу коренеплодів. Листки містять 80—85% води, 2—2,5 азотистих сполук, 2 клітковини, 9—15 безазотистих екстрактивних речовин і близько 3% золи. Вони є цінним кормом для великої рогатої худоби.

СОРТИ. У Реєстр сортів рослин України внесено понад 90 сортів і гібридів цукрового буряку вітчизняної й зарубіжної селекції.

Найпоширеніші районовані сорти та гібриди цукрового буряку переважно створено в системі Інституту цукрових буряків УААН. Вони мають великий біологічний потенціал, здатні давати 500—550 ц/га коренеплодів з виходом цукру 100 ц/га і більше за цукристості 17,5—18%.

Білоцерківський однонасінний 45. Сорт-популяція врожайно-цукристого напряму. Цукристість близько 17,6%, технологічні якості добрі, відносно стійкий проти хвороб та цвітухи. Однонасінність 96— 98%, схожість насіння — понад 85%. Рекомендований для вирощування у поліській зоні.

Веселоподолянський однонасінний 29. Сорт-популяція врожайно-цукристого напряму з відмінними технологічними якостями. Однонасінність 92—94%, схожість насіння — понад 85%. Урожайність 494 ц/га за цукристості 18%. Рекомендований для вирощування у степовій, лісостеповій і поліській зонах.

Уладівський однонасінний 35. Сорт-популяція врожайно-цукристого напряму. За роки державного сортовипробування врожайність коренеплодів досягла 504 ц/га, а вихід цукру — 84,9 ц/га. Однонасінність сорту 95—97%, схожість насіння — понад 90%; сорт відносно стійкий проти цвітухи, церкоспорозу та еризифозу. Рекомендований для вирощування у поліській зоні.

Ювілейний. Диплоїдний гібрид на чоловічо-стерильній основі урожайно-цукристого напряму. За даними державного сортовипробування, врожайність коренеплодів становила 514 ц/га за цукристості 18,6%. Однонасінність 95%, схожість насіння — понад 85%, стійкий проти цвітухи. Рекомендований для вирощування в усіх ґрунтово-кліматичних зонах.

Високою пластичністю щодо технології та агрокліматичних умов вирощування характеризуються Ялтушківський однонасінний 30, Ялтушківський однонасінний 64.

Підвищеною продуктивністю та стійкістю проти поширених хвороб та високою технологічністю сировини відзначаються гібриди, створені на чоловічо-стерильній основі (Білоцерківський ЧС57, Верхняцький ЧС 63, Український ЧС 70, Уладово-Верхняцький ЧС 37, Уманський ЧС 76, Ялтушківський ЧС 72, Іваново-Веселоподолянський ЧС 84, Уманський ЧС 72, Шевченківський, Слов'янський ЧС 94).

Для впровадження у виробництво рекомендовано гібриди зарубіжної селекції — Ромеа, Крісталл, Маестро, Ківа, Лазер, Фріда та ін.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Місце у сівозміні. У західних і північних районах лісостепової зони (райони достатнього зволоження) цукровий буряк розміщують після озимих, які вирощували після багаторічних бобових трав однорічного використання або по зайнятих парах, а також після зернобобових культур — кормових бобів, гороху.

На Поліссі найкращими попередниками для цукрового буряку є озимі зернові, висіяні після конюшини, вико-вівсяної сумішки, зернобобових, зокрема люпину, а також картоплі.

У степовій зоні цукровий буряк розміщують після озимої пшениці, яку висівали по ранніх зайнятих і чистих парах, де вносили гній, та після озимих, вирощуваних після кукурудзи.

У центральних районах лісостепової зони (районах нестійкого зволоження) цукровий буряк висівають після озимих по ранніх зайнятих парах вико-вівсяною і вико-житньою сумішками, кукурудзи на ранній силос, по чистих нарах, а також після гороху.

За даними Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН, в середньому за десять років урожайність цукрового буряку у ланці багаторічні трави — озима пшениця — цукровий буряк становила 519 ц/га. Добрим попередником у лісостеповій зоні для цукрового буряку є озима пшениця, висіяна після гороху, попередником якого була кукурудза. За даними Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції, врожайність цукрового буряку після гороху була на 76 ц/га більша, ніжу ланці цукровий буряк — горох — пшениця — цукровий буряк.

Цукровий буряк є добрим попередником у сівозміні для багатьох сільськогосподарських культур. Поля після нього чисті від бур'янів, а внесені органічні й мінеральні добрива позитивно впливають на розвиток наступних культур. Після цукрового буряку на великих площах вирощують кукурудзу, ярі зернові, зернобобові, просо, а в південних районах — озиму пшеницю.

ОБРОБІТОК ҐРУНТУ. Основний обробіток ґрунту під цукровий буряк складається з раннього лущення стерні та глибокої зяблевої оранки.

Вчасне лущення стерні після збирання попередника сприяє знищенню бур'янів і шкідників, зберіганню вологи, інтенсивному розкладанню післяжнивних решток. За даними Інституту цукрових буряків УААН, приріст урожаю коренів після лущення становить 18—40 ц/га.

У районах достатнього зволоження глибина лущення стерні становить 6—8 см. Дослідами, проведеними в Уманській сільськогосподарській академії та Верхняцькій дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків УААН, доведено, що в більш посушливих районах ефективніше лущення стерні на глибину 10—12 см з одночасним боронуванням.

Численні досліди і виробнича практика свідчать, що за невисокої стерні (до 15 см) найдоцільніше використовувати лемішні лущильники з полицями в агрегаті із зубовими важкими боронами або кільчасто-шпоровими котками. За висоти стерні 20 см і більше глибину лемішного лущення збільшують до 14—16 см.

На малозабур'янених і достатньо зволожених ділянках для лущення стерні використовують також дискові лущильники.

Після лущення стерні проводять глибоку зяблеву оранку у другій половині серпня та першій половині вересня, а у вологих районах західних областей України — не пізніше 15 жовтня.

Під час вирощування цукрового буряку за інтенсивною технологією застосовують поліпшений або напівпаровий спосіб обробітку ґрунту. За поліпшеного способу після збирання озимих проводять лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-10А, ЛДГ-15А у два сліди на глибину 6— 8 см. Через 10—12 діб ґрунт обробляють лемішним лущильником ППЛ-5-25 або ППЛ-10-25 в агрегаті з важкими боронами, а в посушливу погоду — з кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6А. Після появи сходів бур'янів ґрунт розпушують на глибину 6—10 см культиваторами КПС-4 і боронами БП-8. Вносять органічні й мінеральні добрива. Наприкінці вересня — у першій половині жовтня проводять оранку на глибину 28—32 см ярусними плугами ПЯ-3-35 або ПНЯ-4-40. Після цього на полях загортають борозни і розгортають гребені.

За напівпарового обробітку ґрунту відразу після збирання озимих поле лущать дисковими лущильниками або дисковими боронами у два сліди на глибину 6—8 см. Потім вносять органічні й мінеральні добрива. В серпні проводять оранку на глибину 28—32 см з одночасним боронуванням і коткуванням. Після випадання дощів та появи бур'янів зоране поле перехресно обробляють культиваторами або важкими боронами. Перед настанням зими впоперек напряму оранки проводять безполицеве розпушування ґрунту на глибину 16—20 см плугами без полиць або лемішними лущильниками.

За даними Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції, напівпаровий обробіток ґрунту порівняно зі звичайним підвищує врожайність цукрового буряку на 49 ц/га.

На полях, засмічених осотом, у разі відростання його розеток після лущення стерні (поліпшений спосіб) або після оранки (напівпаровий обробіток) вносять гербіцид 2,4-Д амінна сіль (2,5—3 кг/га). Для боротьби з пирієм повзучим, свинориєм пальчастим поле обробляють трихлорацетатом натрію (25—30 кг/га).

Глибока оранка на зрошуваних землях поліпшує водний і повітряний режими ґрунту. В навчальному господарстві «Світла дача» Снігурівського району Миколаївської області у середньому за три роки врожайність коренів після оранки на глибину 20 см становила 469,5, а на ЗО см — 524 ц/га.

Дослідні дані свідчать, що рослини буряку на формування 1 ц врожаю потребують 8—10 м3 води. У степових і лісостепових районах за недостатнього зволоження для нагромадження і зберігання її на полях рекомендується проводити валкування снігу валкоутворювачами СВУ-2,6, а навесні затримувати талі води. Ці заходи підвищують урожайність цукрового буряку на 60 ц/га і більше.

Напровесні, як тільки підсохнуть гребені скиб, грунт боронують і шлейфують. Вирівнювання й розпушування ґрунту сприяє зберіганню вологи та появі дружних сходів цукрового буряку.

У районах достатнього зволоження та на ущільнених ґрунтах для поліпшення водно-повітряного і теплового режиму після ранньовесняного обробітку застосовують розпушування на глибину 7—8 см культиватором УСМК-5,4Б, обладнаним стрілчастими лапами, шлейф-балками й боронами.

Передпосівний обробіток проводять культиватором УСМК-5,4Б або УСМК-5,4А на глибину загортання насіння. Залежно від щільності та вологості ґрунту культиватори обладнують відповідними органами. Для обробітку ґрунту з підвищеною вологістю культиватор УСМК-5,4Б обладнують стрілчастими лапами (270 мм), шлейф-балками й зубовими боронами.

Для передпосівного обробітку середньоущільнених ґрунтів з нормальною вологістю використовують культиватор УСМК-5,4Б з таким розміщенням робочих органів: у першому ряду — стрілчасті лапи (270 мм), у другому і третьому — односторонні (150 мм), потім встановлюють спіральні ротори зі шлейфами.

Для підготовки ґрунту під цукровий буряк доцільно застосовувати вітчизняні агрегати АРВ-8,1 -0,2, що забезпечує якісне розпушування ґрунту на задану глибину загортання насіння (2—4 см) без перемішування шарів; багатоопераційний — «Україна-АПБ-6», який за один прохід розпушує і вирівнює поверхню поля; агрегат причіпний, обладнаний змінними пасивними робочими органами «Європак Б-622» (фірма «Франц Кляйне»), який надійно виконує технологічний процес і за один прохід підготовлює ґрунт під сівбу цукрового буряку.

За адаптивною технологією на ґрунтах важкого гранулометричного складу потрібно застосовувати комбіновані агрегати типу «Компактор» фірми «Лемкен», на легких ґрунтах — комбіновані агрегати типу «Унімат» фірми РАУ.

Передпосівний обробіток ґрунту є складовою технологічного процесу сівби цукрового буряку і має відбуватися без будь-якого розриву в часі, лише перший випереджає сівбу на два-три проходи посівного агрегату.

Недотримання агротехнічних вимог до передпосівного обробітку ґрунту призводить до пересихання розпушеного шару, гцо погіршує умови проростання насіння цукрового буряку.

Передпосівну культивацію проводять під невеликим кутом до напряму сівби зі швидкістю руху агрегату 7 км/год. За потреби під передпосівну культивацію вносять гербіциди.

Боротьба з бур'янами за допомогою гербіцидів. Залежно від характеру забур'яненості полів проти бур'янів на посівах цукрового буряку застосовують різні гербіциди.

Гербіцид ГОЛ (70% к. с.) знищує однорічні двосім'ядольні та деякі злакові бур'яни за обприскування ним посівів у фазі 2—4 справжніх листків (по 5 кг/га).

Трихлорацетат натрію (90% р. п.) знищує одно- та багаторічні злакові бур'яни. Ним обприскують ґрунт до сівби цукрового буряку у нормі 6— 8 л/га препарату. Його можна використовувати восени для знищення пирію.

Набу (20% к. е.) використовують проти однорічних злакових бур'янів, обприскуючи вегетуючі рослини у фазі 2—6 листочків; витрата — 1—3 л/га.

Пірамін (65% з. п.) знищує однорічні двосім'ядольні бур'яни. Вносять 4—8 кг/га препарату, обприскуючи ним грунт до початку сівби або до появи сходів, або безпосередньо по вегетуючих рослинах.

Ептам 6 Е (72 к. е.) ефективний проти однорічних двосім'ядольних і злакових бур'янів. Використовують 2,8—5,6 л/га препарату, обприскуючи ґрунт (з негайним загортанням) до сівби, одночасно із сівбою або до появи сходів культури.

Бетанал-прогрес АМ (18% к. е.) застосовують проти однорічних двосім'ядольних та деяких злакових бур'янів для обприскування посівів у фазі сім'ядолей у бур'янів. На 1 га витрачають 1,5—2,5 л препарату.

Бетанал АМ (16% к. е.) знищує однорічні двосім'ядольні бур'яни. Обприскують посіви у фазі сім'ядолей рослин, витрачаючи 2—3 л/га препарату. Можна проводити два обприскування з інтервалом у сім діб.

Зелек-супер (12,5 к. е.) діє на одно- та багаторічні злакові бур'яни. Обприскують вегетуючі бур'яни у фазі 2—6 листочків. На 1 га використовують 0,5—1,0 л препарату.

Раундап (36% в. р.) знищує одно- та багаторічні бур'яни. Обприскують вегетуючі бур'яни за два тижні до сівби 2—5 л/га (до обприскування проводять усі механічні обробітки ґрунту, крім закриття вологи).

Беногол (50% к. е., 6 л/га) застосовують проти однорічних та деяких злакових бур'янів, обприскують посіви у фазі 2—4 справжніх листків культури.

Бурфен новий (16% к. е., 5—6 л/га) використовують у боротьбі з однорічними двосім'ядольними бур'янами. Обприскують посіви у фазі чотирьох листків культури.

Карібу (50% з. п., 30 г/га) + ПАР тренд 90 застосовують проти однорічних двосім'ядольних бур'янів. Обприскують по сходах культури (від появи сім'ядолей до фази двох листків у бур'янів).

Лонтрел 300 (30% в. р., 0,3—0,5 л/га) використовують проти однорічних двосім'ядольних та багаторічних коренепаросткових бур'янів. Обприскують посіви при появі 1—3 пар листків у культури.

Пантера (4% к. е., 1,0—1,5 л/га) застосовують для боротьби з однорічними злаковими бур'янами, обприскуючи вегетуючу культуру у фазі З—4 листків.

Тарга (10% к. е., 1—2 л/га) використовують проти однорічних злакових бур'янів. Обприскують вегетуючу культуру у фазі 2—4 листків у бур'янів.

Фуроре супер (7,5% м. в. е., 0,8—2,0 л/га) використовують проти однорічних злакових бур'янів. Обприскують вегетуючу культуру у фазі двох листків до кінця кущіння бур'янів.

Шогун (10% к. е.) застосовують проти одно- та багаторічних злакових бур'янів. Обприскують вегетуючу культуру (з фази 2—3 листків до фази кущіння однорічних бур'янів за висоти пирію 10—15 см).

УДОБРЕННЯ. Цукровий буряк виносить з грунту значно більше поживних речовин, ніж зернові культури. Найбільше він потребує азоту і калію — у 2—3 рази більше, ніж зернові.

З урожаєм 1036 ц/га коренів і 332 ц/га гички цукровий буряк виносить з ґрунту 477 кг/га азоту, 114 фосфору і 498 кг/га калію. Найбільше засвоюють рослини азоту, фосфору і калію у липні, тобто під час найінгенсивнішого росту (табл. 13).

Для забезпечення цукрового буряку потрібною кількістю поживних речовин у ґрунт вносять органічні та мінеральні добрива. Органічні добрива не тільки збільшують у ґрунті вміст елементів живлення, а й поліпшують його фізико-хімічні властивості, що має дуже велике значення для підвищення врожайності цукрового буряку. Одночасно органічні добрива підвищують ефективність внесених мінеральних добрив. За поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив рослини рівномірніше забезпечуються поживними речовинами.

З місцевих добрив під цукровий буряк найчастіше вносять гній, причому найефективніший напівперепрілий. Численні досліди, проведені співробітниками Інституту цукрових буряків у різних ґрунтово-кліматичних зонах, показали перевагу осіннього внесення органічних добрив. У дослідах, проведених у Миронівському інституті пшениці ім. В. М. Ремесла УААН, після внесення 20 т/га гною під глибоку зяблеву оранку приріст урожаю цукрового буряку становив 61, а після внесення такої самої кількості гною навесні — 27 ц/га.

Таблиця. Надходження поживних речовин у рослини цукрового буряку,% загальної кількості за вегетацію (за П. В. Карпенком)

Місяць

Надходження поживних речовин у рослини цукрового буряку

N

р2о5

к2о

Травень — червень

26

17

15

Липень

48

41

46

Серпень — жовтень

26

42

39

У бурякосійних районах тепер широко застосовують систему удобрення цукрового буряку, розроблену Інститутом цукрових буряків УААН, яка складається з основного удобрення (під глибоку зяблеву оранку), рядкового (під час сівби) та підживлення (у період вегетації). Внесення добрив на різну глибину орного шару забезпечує безперебійне живлення рослин протягом вегетаційного періоду.

Норми органічних і мінеральних добрив встановлюють залежно від типу ґрунтів, попередника та особливостей клімату. В районах нестійкого зволоження на чорноземах під цукровий буряк вносять 20—30 т/га, на сірих опідзолених ґрунтах — 30—40, на зрошуваних землях, а також у районах достатнього зволоження — 40—50 т/га гною.

Якщо цукровий буряк вирощують після озимої пшениці, яку висівали на удобрених гноєм зайнятих парах або після конюшини лучної, норми азотних добрив рекомендується зменшувати. За сівби цукрового буряку після кормових бобів і гороху на родючих ґрунтах норми азотних добрив під буряк також зменшують.

Вищі врожаї цукрового буряку вирощують за поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив. Наприклад, у трирічних дослідах Інституту фізіології рослин і генетики УААН, проведених на супіщаних ґрунтах, приріст урожаю від внесення 20 т/га гною становив 88,5, а від внесення 10 т/га гною і половинної дози NТК — 125,9 ц/га.

На осушених торфових ґрунтах вносять фосфорно-калійні добрива (Р50-60К120-150). Крім того, на цих ґрунтах потрібно вносити 5—6 ц/га піритного недогарку.

Під цукровий буряк можна вносити різні мінеральні добрива. На підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах та опідзолених чорноземах у дослідах Інституту землеробства УААН внесення фосфоритного борошна під глибоку зяблеву оранку дає такий самий приріст урожаю, як і внесення суперфосфату. Доцільно поєднувати внесення фосфоритного борошна під зяблеву оранку з внесенням гранульованого суперфосфату в рядки і підживлення (табл.).

Вплив азотних добрив (натрієвої, кальцієвої та аміачної селітр, сечовини й сульфату амонію) на врожай цукрового буряку майже однаковий, лише на підзолистих ґрунтах деяку перевагу має кальцієва селітра. Цінним азотним добривом для підживлення цукрового буряку є аміачна вода. У господарствах Черкаської області на сірих і темно-сірих опідзолених ґрунтах застосовують безводний аміак як висококонцентроване азотне добриво. Він активніше впливає на врожайність буряку і збільшує вихід цукру з 1 га порівняно з аміачною селітрою і сечовиною. Приріст урожаю коренеплодів становив 9,6—24,5 ц/га.

Серед використовуваних калійних добрив деяку перевагу має прикарпатський каїніт, який збільшує приріст урожаю порівняно з концентрованими добривами — калійною сіллю, хлоридом калію та калімагнезією. У дослідах, проведених на кафедрі рослинництва і луківництва Львівського державного аграрного університету, приріст урожаю цукрового буряку після внесення каїніту становив 25—55 ц/га, а вміст цукру в коренеплодах підвищився на 0,4—0,9% порівняно з варіантами, де вносили концентровані калійні добрива.

ТАБЛИЦЯ. ОРІЄНТОВНІ СЕРЕДНЬОРІЧНІ НОРМИ ВНЕСЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВИЙ БУРЯК, КГ/ГА ДІЮЧОЇ РЕЧОВИНИ (ЗА ДАНИМИ ІЦБ УААН)

Попередник

Елемент живлення

Ґрунти

Чорноземи

сірі опідзолені

темно-сірі опідзолені

вилугувані

глибокі, звичайні і південні

Зона достатнього зволоження (урожайність 500 ц/га і більше)

Озимі після зайнятого

N

220

200

180

170

пару

р2о5

200

180

180

220

К20

250

240

220

170

Всього

670

620

580

560

Озимі після

N

200

170

150

140

багаторічних трав

Р205

200

170

180

200

к2о

240

230

230

150

Всього

640

570

560

490

Озимі після гороху

N

220

200

180

170

р2о5

200

180

200

220

к2о

260

260

270

190

Всього

680

640

650

580

ЗОНА НЕСТІЙКОГО ЗВОЛОЖЕННЯ (УРОЖАЙНІСТЬ 450—500 ц/га)

Озимі після зайнятого

N

200

190

170

160

пару

р2о5

180

170

170

210

к2о

240

230

220

180

Всього

620

590

560

550

Озимі після

N

180

170

150

140

багаторічних трав

р2о5

180

170

180

200

к2о

240

230

230

170

Всього

600

570

560

510

Озимі після гороху

N

200

190

170

160

р2о5

180

170

190

210

К2O

260

250

250

190

Всього

640

610

610

560

З калійних добрив на чорноземах і каштанових ґрунтах під цукровий буряк доцільно вносити хлорид калію, який містить 57—62% К2О. За поєднаного внесення хлориду і сульфату калію приріст урожаю буває більшим, ніж після внесення хлориду калію.

Під зяблеву оранку ефективніше вносити суміш хлориду калію або калійної солі з сирими солями — каїнітом, сильвінітом, які крім калію містять інші потрібні для цукрового буряку елементи живлення — натрій, магній, а також мікроелементи мідь, манган, бор, молібден та ін. Однак на засолених ґрунтах вносити сирі калійні добрива не рекомендується.

Під час вирощування цукрового буряку застосовують також рідкі комплексні добрива (РКД), які містять 10% азоту і 34% фосфору. їх можна вносити під глибоку оранку, передпосівний обробіток ґрунту, під час сівби в рядки та для підживлення. РКД вносять під цукровий буряк, беручи до уваги рекомендовані дози в перерахунку на Р2О5.

Дослідження, проведені у Великій Британії, також підтверджують, що на всіх типах ґрунтів цукровий буряк добре реагує на внесення натрійвмісних добрив. Зокрема, на карбонатних піщаних і суглинкових натрієві добрива ефективніші, ніж калійні. Натрій впливає на збільшення площі листків на початку вегетації, підвищує вміст цукру в коренях, поліпшує технологічні якості продукції, зменшуючи концентрацію шкідливого азоту. Тому під цукровий буряк доцільно вносити багатий на натрій та мікроелементи каїніт.

На кислих ґрунтах під зяблеву оранку рекомендується вносити 3—4 т/га дефекату. Приріст урожаю від цього заходу часто становить 20—40 ц/га. Вапнування підзолистих ґрунтів підвищує врожайність цукрового буряку на 30—50 ц/га.

Внесення гіпсу (2—3 т/га) на солонцях і солонцюватих ґрунтах підвищує врожайність цукрового буряку на 30—50 ц/га. Дефекат і гіпс рекомендується вносити також під час сівби у рядки (2—4 ц/га).

Внесення добрив у рядки під час сівби прискорює ріст і розвиток рослин, підвищує їх стійкість проти несприятливих умов вирощування, хвороб і шкідників. Заданими багаторічних дослідів, урожайність цукрового буряку при цьому підвищується в середньому на 25—30 ц/га і більше.

З мінеральних добрив у рядки вносять гранульований суперфосфат, натрієву або аміачну селітру і хлорид або сульфат калію з розрахунку азотних і калійних по 10—15, а фосфорних 15—20 кг/га діючої речовини.

Велике значення у розвитку рослин цукрового буряку мають мікродобрива. На ґрунтах, бідних на бор, цукровий буряк часто хворіє на гниль сердечка. Борні добрива (2—3 кг/га) вносять одночасно з мінеральними у рядки під час сівби. У дослідах, проведених в Інституті фізіології рослин і генетики УААН, внесення по 5 кг/га бору і марганцю у вигляді бури і сульфату мангану збільшило врожай цукрового буряку на 10—15%, а якість соку при цьому підвищилася на 0,7 одиниці. Манганові й борні добрива підвищують урожайність цукрового буряку на 20—34 ц/га, а вміст цукру — на 0,7—1,5%. Мангановий шлам під цукровий буряк вносять із розрахунку 2—2,5 ц/га під зяблеву оранку або 30—50 кг/га в рядки під час сівби. Використовують також манганізований суперфосфат.

Під час вирощування цукрового буряку на торфових ґрунтах вносять мідні добрива у вигляді піритних недогарків (4—5 ц/га) один раз упродовж 5—6 років або мідний купорос (20 кг/га).

Підживлення невеликими дозами мінеральних добрив підвищує врожайність цукрового буряку на 20—40 ц/га і більше. Його проводять одночасно з міжрядним обробітком. Під час першого підживлення після букетування і проріджування рослин вносять аміачну селітру або аміачну воду (30—40 кг/га діючої речовини), суперфосфат (20—25 кг/га) і калійну сіль або хлорид калію (30—40 кг/га) на глибину 10—12 см і на такій самій відстані від рядків. Вдруге рослини підживлюють фосфорно-калійними добривами (Р30Кзо) через десять діб, вносячи добрива на глибину 12—14 см посередині міжрядь. Крім збільшення врожаю підживлення сприяє підвищенню вмісту цукру в коренях. На зрошуваних землях дозу добрив дещо збільшують. На чорноземах і солонцюватих ґрунтах можна збільшувати дозу фосфорних, а на підзолистих ґрунтах — азотних і калійних добрив.

Добрива для підживлення вносять культиваторами-рослинопідживлювачами. Для цього використовують також гербіцидно-аміачну начіпну машину ГАН-8 або спеціально обладнують просапні культиватори.

Сухі добрива можна вносити також буряковими сівалками, які обладнані спеціальними лапами або сошниками. Рідкі азотні добрива вносять на глибину 10 12 см.

Позакореневе підживлення цукрового буряку як захід підвищення цукристості коренеплодів рекомендують проводити за 3—4 тижні до збирання врожаю. Посіви обприскують слабкими розчинами калійних і фосфорних добрив із розрахунку 30 кг/га хлориду калію, розчиненого в 400 л води, або 50 кг/га суперфосфату, розчиненого у 800 л води. Досліди показують, що цукристість буряку при цьому підвищується на 0,5—1%. Для позакореневого підживлення застосовують таку поживну суміш: сечовина 2,5 кг/га, сульфат мангану — 1 і борна кислота — 0,5 кг/га на 500 л води. Проводять його 2—3 рази в серпні — вересні, коли починає жовкнути листя буряку.

СІВБА. Для сівби використовують насіння цукрового буряку з лабораторною схожістю не менше ніж 90%, одноростковістю 85, чистотою не менше ніж 98% та вирівняністю не нижче 90%.

Для висівання пунктирним способом насіння обов'язково калібрують. Для цього насіння однонасінного буряку на зерноочисних машинах поділяють на дві фракції залежно від діаметра клубочків (3,5—4,5 і 4,5—5,5 мм). Насіння, крупніше від встановлених фракцій, можна використовувати для сівби звичайними сівалками з малою нормою висіву.

Сипкість клубочків з шорсткою поверхнею підвищують шліфуванням на спеціальних пристроях.

Перед сівбою насіння часто дражують на спеціальній машині поживною сумішшю, що складається з нейтралізованого суперфосфату або торфофосу, перегною і мергельної глини. Дражоване насіння швидше проростає і дає дружні вирівняні сходи. Дражування підвищує врожайність на 15— 20 ц/га і зменшує затрати праці під час догляду за посівами на 25—30%.

Для появи дружних і ранніх сходів за 4—5 діб до сівби застосовують повітряно-сонячне обігрівання та передпосівне замочування насіння протягом однієї-двох діб у воді за температури 18—25 °С до повного насичення з наступним підсушуванням. Висівають таке насіння тільки у вологий грунт. Приріст урожаю цукрового буряку від замочування насіння становить 10—15 ц/га. Щоб насіння і сходи не уражувалися хворобами та не пошкоджувалися шкідниками, насіння протруюють апроном або сульфокарбатіоном-К, витрачаючи 4 кг препарату на 1 т насіння, розчиненого в 15 л води. Для боротьби з комплексом ґрунтових і надземних шкідників сходів на насінних заводах за 6 міс. до сівби насіння обробляють фураданом, витрачаючи його 25—30 л/т для фракції 4,5—5,5 мл і 30— 35 л/т для фракції 3,5—4,5 мл. Передпосівну обробку насіння на насінних заводах проводять також препаратом гаучо (100 г на 100 тис. насінин) та композиціями високоефективних захисно-стимулювальних речовин: інсектициди — фурадан, 35%т. п. с, семафор, 20%т. к. с; фунгіциди — роялфо, 48% в. с. к, тачигарен, 70% з. п.; регулятор росту — бетастимулін.

Сіяти цукровий буряк починають тоді, коли ґрунт на глибині 5—10 см прогріється до 5—6 °С. Не слід занадто рано сіяти цукровий буряк, оскільки за низької температури насіння проростає повільно, затримується поява сходів, рослини пошкоджуються коренеїдом.

Сіють буряк сівалками ССТ-12Б або ССТ-18В з шириною міжрядь 45 см з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив. Сівалку обладнують слідопокажчиком для утворення борозенки, по якій буде рухатися агрегат під час вздовжрядного досходового обробітку посівів буряку.

Досліди, проведені в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН, показали, що на важких недостатньо окультурених ґрунтах при збільшенні міжрядь з 45 до 60 см густота рослин на посівах на час збирання врожаю становить 104—108 тис./га. Урожай коренеплодів і вихід цукру за різної ширини міжрядь були практично однаковими. Проте затрати праці на посівах з міжряддями 60 см зменшилися на 58 год.

У посушливіших південно-західних районах лісостепової зони, за даними Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН, збільшення ширини міжрядь цукрового буряку до 60 см призводить до зниження врожаю й цукристості коренеплодів.

Одним з основних елементів технології сівби насіння цукрового буряку під час вирощування за інтенсивною технологією є утворення сівалкою двох щілин завглибшки до 20 см для орієнтації культиватора УСМК-5,4Б під час наступних обробітків посівів із мінімальними захисними зонами.

За лабораторної схожості насіння не нижче ніж 90% висівають не більше 12—18 плодиків на 1 м рядка для наступного механізованого формування густоти насаджень рослин або по 10—12 плодиків з розрахунку на кінцеву густоту насаджень буряку.

Застосування дражованого насіння поліпшує рівномірність розміщення рослин у рядку.

Насіння під час сівби потрібно загортати у вологий шар ґрунту. На важких ґрунтах за умов достатнього зволоження буряк слід висівати на глибину 2.5—3, а на легких ґрунтах і структурних чорноземах — 3—4 см. Тільки в посушливі роки на легких ґрунтах у південних і східних районах, де під час сівби верхній шар ґрунту швидко підсихає, насіння потрібно висівати на глибину 4—5 см.

Швидкість руху посівних агрегатів не має перевищувати 4,5 км/год. При її збільшенні гірше заповнюються комірки висівних дисків насінням і порушується рівномірність глибини його загортання, що призводить до нерівномірного розміщення насіння в рядках. Під час сівби потрібно дотримуватися прямолінійності рядків та заданої ширини міжрядь. Кожне поле, незалежно від площі, потрібно засівати за один-два дні.

Щоб створити сприятливі умови для проростання насіння і забезпечити появу дружних сходів, поле коткують кільчастими котками впоперек напряму рядків. У районах, де ґрунти зазнають вітрової ерозії, для цього застосовують важкі гладенькі котки в агрегаті з легкими боронами, що сприяє кращому зберіганню вологи.

ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ. Кірка, що утворюється на посівах цукрового буряку до появи сходів, утруднює доступ повітря до проростаючого насіння, затримує появу сходів. Сходи при цьому бувають дуже зріджені. Для розпушування ґрунту і знищення бур'янів за 3—4 доби до появи сходів поле боронують легкими боронами ЗБП-06 або райборінками 3-OР-0,7 на глибину 2—2,5 см. Досходовим боронуванням знищується до 70—80% бур'янів. На дуже ущільнених ґрунтах, де легкі борони недостатньо розпушують верхній шар ґрунту, застосовують середні зубові. Боронують посіви впоперек напряму рядків або по діагоналі. Не слід боронувати посіви під час появи сходів. Кірку у цей період знищують ротаційними мотиками, які розпушують ущільнений ґрунт і не пошкоджують рослин. Можна застосовувати також легкі кільчасті котки.

Суцільне розпушування ґрунту до появи сходів можна проводити і за допомогою культиватора УСМК-5,4Б, обладнаного ротаційними робочими органами і двобарабанними прутковими роторами. Агрегати направляють уздовж рядків по візиру, який збігається з борозенкою слідоутворювача, і в такій самій послідовності, в якій працювала сівалка.

Перше неглибоке розпушування ґрунту в міжряддях здійснюють після появи неповних сходів цукрового буряку на глибину в міжряддях 3—4 см, в захисних зонах рядків —2,5 см культиватором УСМК-5,4Б, обладнаного плоскорізальними лапами, захисними дисками і ротаційними робочими органами. З кожного боку рядка залишають захисні смуги завширшки 6—7 см. Швидкість руху агрегатів — 4 км/год.

Щоб розпушувати ґрунт з мінімальними захисними зонами і значно полегшити умови праці тракториста, на культиватор УСМК-5,4Б встановлюють щілювачі-напрямники. Швидкість руху агрегату, обладнаного щілювачами-напрямниками, на шаруванні посівів цукрового буряку збільшується до 6 км/год.

Розпушування ґрунту на посівах цукрового буряку поліпшує доступ повітря до коренів, знищує бур'яни і запобігає пошкодженню рослин коренеїдом.

Для боротьби з довгоносиком звичайним буряковим, крихітками, блішками, листовою попелицею та іншими шкідниками посіви обприскують дуребаном (40,8% к. е.). На 1 га витрачають 2—2,5 л препарату. Можна використовувати також нурел Д (1 л/га) або піринекс (2,5 л/га). Для знищення озимої совки, мухи мінуючої, попелиці листяної використовують сумітіон, 50% к. е. (0,6—1,2 л/га). Посіви обприскують протягом вегетації 1—2 рази.

Післясходове боронування проводять після появи сходів цукрового буряку у фазі першої пари справжніх листочків. У цей період корінці рослин мають довжину до 30 см і рослини майже не пошкоджуються. Якщо посіви зріджені (на 1 м рядка менше 25 рослин), боронування проводять пізніше — на початку утворення другої пари листочків.

У посушливу погоду розпушені й чисті від бур'янів ґрунти боронувати недоцільно. Не боронують і дуже зріджені сходи.

ФОРМУВАННЯ ГУСТОТИ ПОСІВУ. Важливим заходом догляду за посівами є формування їх оптимальної густоти. Оптимальна густота буряку перед збиранням у зоні достатнього зволоження має бути 95—100 тис., нестійкого — 85—90 і недостатнього зволоження — 80—85 тис. рослин на 1 га.

Оптимальну густоту забезпечують висіванням на кінцеву густоту посіву або формують автоматичними (ПСА-2,7 і ПСА-5,4) і механічними проріджувачами (УСМП-5,4), культиваторами (УСМ К-5,4Б), а також сумісним застосуванням механічних проріджувачів з автоматичними.

Автоматичні проріджувачі застосовують за вихідної густоти насаджень 7—12 рослин буряку на 1 м рядка у фазі до чотирьох пар справжніх листочків. За більшої кількості рослин проводять попереднє проріджування механічними засобами з наступним формуванням густоти автоматичними проріджувачами. Якщо в господарстві немає автоматичних проріджувачів, густоту посівів буряку формують механічними проріджувачами УСМП-5,4 або культиватором УСМК-5,4Б за схемами поперечного букетування (вирізування + букет): 85 + 140, 85 + 95, 85 + 65, 150 + 75 мм. Роблять це у фазі першої пари справжніх листочків.

За будь-якого способу механізованого формування густоти посівів на 1 м рядка має бути 5—6 рослин.

Швидкість руху агрегатів під час формування густоти посіву становить: з автоматичними проріджувачами — до 4,5 км/год, з культиваторами — до 6, з механічними проріджувачами - - до 8 км/год. Робочі органи проріджувачів і культиваторів мають заглиблюватися в ґрунт не більше ніж на 3 см.

Формування густоти посіву завершують до появи четвертої пари справжніх листочків.

Способи і схеми проріджування цукрового буряку залежно від густоти сходів і рівномірності їх розміщення в рядку наведено в табл. .

ТАБЛИЦЯ. ЗАЛЕЖНІСТЬ СПОСОБІВ І СХЕМ ПРОРІДЖУВАННЯ СХОДІВ ЦУКРОВОГО БУРЯКУ ВІД ГУСТОТИ І РІВНОМІРНОСТІ ЇХ РОЗМІЩЕННЯ ПО ДОВЖИНІ РЯДКА

Кількість сходів на1 м рядка, шт.

Розміщення рослин у рядку

Спосіб і схема проріджування

8—10

Рівномірне

Видалення 20—30 % рослин автоматичними проріджувачами або проріджування вздовжрядковими проріджувачами за схемою: вирізування — 5, букет — 15 см або застосування зубових борін

 

Нерівномірне

Видалення 20—30 % рослин буряку автоматичними проріджувачами або вручну

11—14

Рівномірне

Видалення 35—50 % рослин автоматичними проріджувачами. Проріджування вздовжрядковими проріджувачами або культиваторами за схемою: вирізування — 10, букет — 10см

 

Нерівномірне

Видалення 35—50 % рослин автоматичними проріджувачами за схемою: вирізування — 5, букет — 15см або вирізування — 5, букет — 10 см

Після механізованого проріджування сходів буряку із рядків видаляють зайві рослини і бур'яни. На 1 м залишають не менше шести рослин. Запізнення зі розбиранням букетів призводить до пригнічення розвитку рослин і зниження врожаю.

Досліди, проведені кафедрою рослинництва Харківського державного аграрного університету, показали, що за інтенсивної технології високі врожаї цукрового буряку збирають за різної густоти посіву. Наприклад, за відстані між рослинами у рядках 18 см і ширині міжрядь 44,5 см (95 тис. коренеплодів на 1 га) урожайність цукрового буряку становила 274 ц/га, а цукристість — 18,9%, за квадратно-гніздового розміщення рослин 44,5 х 44,5 см (46 тис. рослин на 1 га) — відповідно 278 ц/га і 18,5%.

Міжрядні розпушування ґрунту. За інтенсивної технології вирощування цукрового буряку перше глибоке розпушування грунту в міжряддях проводять одночасно з підживленням мінеральними добривами відразу після формування густоти посівів. Кількість залежить від типу ґрунту, кліматичних умов, забур'яненості посівів. У західних та північних бурякосійних районах, де буває більше опадів і ґрунт ущільнюється, проводять 4—5, а на структурних і легких ґрунтах — 3—4 розпушування.

Глибина розпушування залежить від стану ґрунту і кліматичних умов. На дуже ущільненому ґрунті та в районах із великою кількістю опадів для поліпшення доступу повітря до коренів буряку розпушування проводять на глибину 10—12 см; у посушливих районах і на пухких ґрунтах — 6— 8 см. Вчасне розпушування міжрядь поліпшує умови росту і розвитку рослин і забезпечує приріст урожаю 30—40 ц/га.

Глибокі розпушування проводять культиваторами, обладнаними долотоподібними лапами, в агрегаті з ротаційними робочими органами РБ- 54, а неглибокі - лапами-лезами. Вдруге ґрунт розпушують після перевірки — через 8—10 діб після першого. Щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки, наступні розпушування для знищення бур'янів роблять на меншу глибину. Швидкість руху агрегатів 6—7 км/год.

За механізованого розпушування з кожного боку рядка залишають захисну зону завширшки 12—15 см, а щоб запобігти пошкодженню рослин, на трактори і культиватори встановлюють листковідхилювачі.

Останнім часом значного поширення набуває підгортання рослин цукрового буряку.

Перше присипання бур'янів ґрунтом у захисних зонах рядків, яке можна поєднувати з підживленням і розпушуванням ґрунту в міжряддях, проводять у фазі 2—4 справжніх листочків. Для цього використовують спеціальні підгортані, які переміщують розпушену землю з міжрядь у зони рядків, присипаючи сходи бур'янів. Культиватори направляють у міжряддя по нарізаних під час сівби двох щілинах.

Удруге бур'яни присипають ґрунтом у зонах рядків буряку одночасно з розпушуванням міжрядь до змикання листків у рядках, використовуючи для цього однобічні підгортачі з широкими полицями. Культиватор УСМК-5,4Б, як і в першому випадку, направляється по двох щілинах.

Третє присипання бур'янів у зонах рядків проводять перед змиканням листків у міжряддях, однак при цьому потрібно запобігати засипанню точок росту буряку. Одночасно розпушують грунт у міжряддях. Висота ґрунтового гребеня не має перевищувати 1/3 висоти рослин.

ЗРОШЕННЯ. Цукровий буряк вибагливий до вологи, особливо влітку. За даними науково-дослідних установ, у посушливих районах на зрошуваних землях урожайність його досягає 600—800 ц/га і більше. На Брилівській дослідній сільськогосподарській станції Херсонської області середня врожайність цукрового буряку в умовах зрошення впродовж восьми років становила 712 ц/га.

Цукровий буряк в умовах зрошення вирощують на півдні України, зокрема в Автономній Республіці Крим, а також у Середній Азії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, на Поволжі (Росія).

На зрошуваних землях проводять вологозарядкові та вегетаційні поливи. Строки й норми поливів залежать від місцевих ґрунтово-кліматичних умов. У південних районах України буряки потрібно поливати 3—5, а в посушливі роки — 5—6 разів. Поливна норма 600—800 м3/га води, під час дощування її зменшують до 400—600 м3/га. Найбільше вологи цукровий буряк потребує у липні — серпні.

Кращим попередником для цукрового буряку на зрошуваних землях є озимі, вирощувані по багаторічних травах, кукурудза на силос, зелений корм, ярі зернові.

Під цукровий буряк в умовах зрошення вносять 25—40 т/га гною. На півдні України на темно-каштанових ґрунтах і чорноземах південних під цукровий буряк вносять по 120—180 кг/га діючої речовини азотних і фосфорних добрив та 90—120 кг/га калійних. На засолених ґрунтах калійні добрива не вносять. Під час сівби в рядки вносять 10 кг/га азотних і 20 кг/га фосфорних добрив.

Стерню лущать лемішними лущильниками на глибину 12—14 см або дисковими — на 5—6 см. Вологозарядкові поливи потрібно проводити після лущення або перед чи після зяблевої оранки. Глибина зяблевої оранки залежно від типу ґрунту 25—40 см. Пізно восени ґрунт глибоко розпушують чизель-культиваторами для створення розпушеного орного шару з вирівняною поверхнею.

На темно-каштанових ґрунтах південних районів України, за даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, в умовах зрошення найефективніша під цукровий буряк різноглибинна оранка з поглибленням до 28—30 см. За щорічного внесення повного мінерального добрива (N90P80K100) та двічі за ротацію по 30 т/га гною середня врожайність коренеплодів цукрового буряку за дев'ять років становила 672 ц/га.

Збирання врожаю. Найбільше цукрів нагромаджується в коренеплодах і висока якість соку спостерігається в буряку технічної стиглості за найменшого процентного вмісту азотистих речовин. У цей період приріст маси коренеплодів і нагромадження цукру в них зменшуються, рядки рослин розмикаються, зовнішні листки прикореневої розетки в'януть, жовкнуть і обпадають. В основних бурякосійних районах у першій половині вересня цукровий буряк ще росте, збільшується його маса, нагромаджується цукор, а в західних районах України в теплу погоду і при тривалій осені він вегетує ще й на початку жовтня. За даними науково-дослідних інститутів і дослідних станцій, приріст коренеплодів з 20 серпня по 20 вересня становить у середньому 96 г, а вміст цукру підвищується на 2,2%. Тому збиральні роботи планують так, щоб максимально використати збільшення маси коренеплоду і цукристості й вчасно закінчити збирання та вивезення урожаю.

Щоб прискорити достигання і збирання цукрового буряку, за два-три тижні до збирання плантації обприскують регулятором росту — препаратом гідразиду малеїнової кислоти (ГМК-натрію). При цьому дозу препарату 2,3—2,5 кг/га розчиняють у &—8 л води, розбавляючи її до 200— 300 л при наземному обприскуванні і до 100 л — при авіаційному. Щоб препарат краще проникав у листки, на кожні 100 л добавляють 25 г активних речовин (ОП-7, ОП-10). Плантації буряку обробляють за допомогою штангових обприскувачів ПОМ-6ЗО-1, ОП-2000, ОМП-1200 і ОПШ-15. Обприскування цукрового буряку доцільніше проводити в прохолодну погоду, а в спеку — зранку чи надвечір.

Приріст урожаю цукрового буряку становить 20—30 ц/га, цукристість підвищується на 0,6—1,2%, вихід цукру — на 2,8—5,3 ц/га.

У дослідах, проведених кафедрою рослинництва Харківського державного аграрного університету, встановлено, що на фоні підвищених норм добрив пізніше настає технічна стиглість цукрового буряку. Після обприскування листя за 30—35 діб до збирання розчинами натрієвої солі ГМК (2—2,5 кг/га) помітно зменшується період достигання буряку. Це дає змогу значно поліпшити технологічні якості продукції й збільшити вихід цукру.

Щоб забезпечити нормальну роботу цукрових заводів в основній зоні бурякосіяння України рекомендується збирати буряк з 20 вересня по 20 жовтня. У разі запізнення зі збиранням підмерзлі коренеплоди швидко загнивають у кагатах і вихід цукру внаслідок інверсії сахарози набагато зменшується.

За десять — п'ятнадцять діб до збирання проводять пошарове розпушування ґрунту на глибину 10—12 см.

Збирають цукровий буряк шестирядними машинами — начіпними гичкозбиральними ГМ-6А, БМ-6Б і самохідними коренезбиральними МКК-6, КБ-6, КСБ «Збруч», КС-6Б, КС-6Б-02, РКС-6. В останні роки на бурякових плантаціях працюють високопродуктивні комбайни зарубіжних фірм. Щоб забезпечити високоякісну роботу комбайнів, перед збиранням цукрового буряку доцільно звільнити поле від бур'янів.

Буряк, який відразу не вивезли на цукрові заводи, складають у великі кагати і вкривають вологою землею.

У процесі зберігання коренеплоди швидко втрачають сухі речовини і цукор. З підвищенням температури посилюється їх дихання, внаслідок чого зменшується маса і вміст цукру. Пошкоджені та в'ялі коренеплоди погано зберігаються. За підвищеної температури буряку дуже шкодить суха гниль та інші хвороби. Зберігати буряк у кагатах потрібно за температури О—2 °С. Навантажують його із кагатів буряконавантажувачами СПС-4,2 або СНТ-2ДБ.

Гичку цукрового буряку силосують окремо або з кукурудзою.

Залежно від забезпеченості господарства бурякозбиральними машинами і транспортними засобами буряк збирають потоковим, перевалочним або потоково-перевалочним способом.

За потокового способу викопані й обрізані коренеплоди комбайном навантажують у транспортні засоби і відвозять на приймальні буряко-пункти без ручного доочищення.

Перевалочний спосіб відрізняється від потокового тим, що буряк розвантажують на краю поля і кагатують. Потім залежно від ступеня забрудненості його доочищають вручну або без доочищення навантажують буряконавантажувачами у транспортні засоби і вивозять на цукрові заводи.

За потоково-перевалочного способу автомашинами від комбайна, що працює, буряк відвозять і складають у бурти на краю полів (бажано біля доріг). Із буртів його завантажують у транспортні засоби і відвозять на завод. Частину коренеплодів безпосередньо від комбайна відвозять на бурякоприймальні пункти. У разі застосування прогресивної технології вирощування і збирання цукрового буряку затрати праці під час збирання становлять 100—150 год/га і порівняно із затратами праці за звичайної технології скорочуються в 3—4 рази. Урожайність при цьому підвищується на 25—30 ц/га.

ВИРОЩУВАННЯ ЦУКРОВОГО БУРЯКУ НА НАСІННЯ. Умови вирощування маточного буряку впливають не лише на врожайність, а й на спадкові якості насіння.

У кращих бурякогосподарствах (Верхняцькому елітно-насінницькому Черкаської області, Синявському Київської області, насінницьких господарствах Тернопільської області) збирають по 20—30 ц/га насіння. Середня його врожайність в Україні становить 16—18 ц/га.

Маточні посіви цукрового буряку потрібно розміщувати подалі від висадків і минулорічних посівів, оскільки вони можуть бути джерелом зараження хворобами і шкідниками. Проте бажано вирощувати їх недалеко від місця осінньо-зимового зберігання висадкових коренеплодів.

Маточні посіви закладають після кращих удобрених попередників, зазвичай після озимої пшениці, що висівалася по удобреному зайнятому або чорному пару.

Сівба і техніка вирощування маточного буряку така сама, як і фабричних. Відмінність у вирощуванні полягає лише в тому, що на маточних посівах під час проривання рослини в рядках залишають на відстані 15 см одна від одної.

За даними Інституту цукрових буряків УААН, у районах достатнього зволоження на час збирання маточного буряку густота його має бути 140— 160 тис., а в районах нестійкого зволоження—120—130 тис. рослинна 1 га.

Велике значення мають строки збирання коренів маточного буряку. Якщо корені збирають рано, збільшується кількість рослин, які на другий рік не утворюють квітконосних стебел. Збирання слід починати після того, як настане прохолодна погода (середньодобова температура 7— 8 °С). До настання приморозків корені кагатують. В умовах України збирання коренів маточного буряку припадає на 15—20 жовтня.

Застосовують механізоване роздільне збирання маточного буряку з обрізуванням листя косаркою КИР-1,5Б та наступним доочищенням від сухого листя. Для цього застосовують відповідно переобладнані бурякокомбайни. Викопаний буряк перевозять на кагатне поле, очищають від листя, не пошкоджуючи бруньок, вибраковують пошкоджені, дрібні та неправильно сформовані коренеплоди. Решту сортують на три групи за розміром — великі, середні, дрібні. Великі мають масу понад 400 г, середні — 250—400, дрібні — 150—250 г. Корені з літніх посівів з масою менше ніж 70—80 г вибраковують.

Маточний буряк-висадки зберігають до весни у кагатах або траншеях заввишки 60—80 см і завширшки 90 см. Товщина земляного покриву траншеї становить 30—40 см. З похолоданням цей покрив збільшують до 110— 120 см залежно від кліматичних умов району. Температура в кагаті чи траншеї під час зберігання має бути 2—З °С.

Агротехніка вирощування висадків. Урожайність насіння цукрового буряка значною мірою залежить від родючості ґрунту. Тому під висадки ґрунт обробляють і удобрюють так, як і під фабричний буряк. Під зяблеву оранку вносять органічні й мінеральні добрива.

Маточні коренеплоди висаджують у ґрунт висадкосадильною машиною ВПУ-4.

У районах нестійкого зволоження за звичайної агротехніки на підготовленій площі висадки садять у місцях перетину ліній маркера (70 х 70 см), що дає змогу розмістити на 1 га 20 тис. висадків. Щоб краще було видно сліди маркера, перед маркіруванням ґрунт коткують. У районах достатнього зволоження висадки цукрового буряку садять за схемою 70 х 45 або 70 х 35 см.

За даними Інституту цукрових буряків УААН, урожайність насіння цукрового буряку збільшується і його посівні якості та продуктивні властивості не погіршуються під час садіння маточних коренеплодів невеликих розмірів. Густота насадження при цьому дещо збільшується, а площа живлення становить 70 х 35 см.

Щоб бруньки висадків не пошкоджувалися приморозками, їх садять так, щоб головка коренеплоду була на 2 см нижче від поверхні ґрунту. Землю навколо висадженого коренеплоду ущільнюють, а його вкривають розпушеною землею до рівня поверхні ґрунту.

Маточний буряк висаджують у перший тиждень польових робіт і старанно доглядають за насадженнями. Як тільки позначаються рядки, вручну розкривають розетки, розпушують міжряддя вздовж і впоперек напряму рядків культиваторами, потім вручну додатково виполюють бур'яни і злегка підгортають коренеплоди. На початку цвітіння прищипують верхівки суцвіть головного і бічних стебел, тобто проводять пінцирування.

В Інституті цукрових буряків УААН розроблено хімічний спосіб пінцирування висадків гідразином малеїнової кислоти (ГМК). Висадки обприскують 0,05%-м розчином ГМК у період цвітіння. Хімічне пінцирування підвищує врожайність насіння на 1,5—3 ц/га і має важливе значення для північних районів: прискорює достигання насіння, підвищує його якість, збільшує розмір клубочків.

Після появи квітконосів висадки підживлюють повним мінеральним добривом із розрахунку 20—30 кг/га діючої речовини. У період масового цвітіння проводять додаткове запилення, струшуючи пилок за допомогою вірьовки з прикріпленою до неї мішковиною.

Клубочки цукрового буряку достигають нерівномірно. Ознаками достигання насіння є побуріння клубочків і білий борошнистий його злам.

Найкращим способом збирання насінників є валковий. Зрізані жаткою ЖУС-4,2 або ЖРС-4,9А рослини вкладають у валки на високу стерню. Через 4—8 діб підсохлі валки обмолочують комбайном з полотняно-планковим підбирачем ПТП-3,0. Затрати праці за валкового способу збирання становлять 5—15, а за ручного збирання та обмолоту комбайном з підбирачем — 40—80 год на 1 га.

Після обмолоту насіння очищають на віялках-сортувалках, видаляють дрібне, щупле. Вологість насіння, яке закладають на зберігання, має бути не менше ніж 14%.

У господарстві «Бродецький» Вінницької області, що спеціалізується на вирощуванні насіння цукрового буряку, щороку його отримують по 26—33 ц/га. Маточний буряк збирають буряковим комбайном КС-3. Навесні ґрунт під висадки культивують на глибину 20—22 см садовим широкозахватним культиватором КСШ-3,5. Коренеплоди садять спеціальною машиною ВПУ-4Б у рядки на відстані 65 см за густоти 21 тис. на 1 га. Насінники збирають після побуріння 50—70% клубочків. Від насінництва цукрового буряку господарство має щороку 60% загального прибутку.

Насіння зберігають у мішках, складених у штабелі, або в засіках шаром до 1,5 м.

Безвисадковий спосіб вирощування насіння цукрового буряку практикують у помірно теплих вологих районах з м'якими зимами та на зрошуваних землях півдня України, зокрема в Автономній Республіці Крим, Херсонській і Одеській областях. Він дає змогу уникнути великих затрат праці на збирання, очищення, зберігання і висаджування маточних коренеплодів.

Попередниками для вирощування маточного буряку може бути горох, озимі ріпак чи ячмінь. Крім того, маточний буряк висаджують під покрив льону-довгунця, люпину. Як показали досліди, проведені Інститутом землеробства і тваринництва західного регіону УААН, найкраще перезимували рослини цукрового буряку при сівбі 1—20 липня під покривні культури. Насіння висівають рядковим способом з міжряддям 70 см при нормі висіву однонасінних сортів 15, а багатонасінних — 20 кг/га на глибину 4—6 см. До початку зими на рослинах розвивається по 5—6 пар листочків. Для кращого перезимування посівів їх не проривають, а восени після зниження температури до 5 °С рослини прикривають (підгортають) шаром ґрунту до 10 см.

Навесні висадки підживлюють мінеральними добривами з розрахунку 40 кг/га діючої речовини азотних і по 30—40 кг/га фосфорних і калійних. Посіви боронують упоперек напряму рядків або по діагоналі боронами, перевернутими догори зубами.

Догляд за висадками буряку полягає в розпушуванні міжрядь і пінцируванні рослин. Насіння збирають так само, як і під час вирощування маточного буряку на насіння.

Слід зазначити, що безвисадковий спосіб вирощування насіння цукрового буряку потребує подальшого вивчення у місцевих умовах.






загрузка...





загрузка...