Рослинництво

КОРЕНЕПЛОДИ

3.2. ЦИКОРІЙ

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Цикорій — важлива технічна культура. Дикі види його поширені у районах з помірним кліматом і ростуть біля доріг по межах, на сухих луках.

Корінь дикого цикорію тонкий, здерев'янілий. Коренеплоди культурного цикорію містять 14—20% інуліну, який при гідролізі перетворюється на фруктозу. Вони, крім того, містять 2—3% цукрів, 1,5—4 білка, 0,6% жиру. Листя цикорію має високу кормову цінність.

Цикорій — цінна сировина для виготовлення кави, добування спирту та фруктового цукру (фруктози), який широко використовують в кондитерській промисловості.

Цикорій займає значну площу в Хмельницькій і Житомирській областях України, а також його вирощують в Іванівській і Ярославській областях Росії, у Білорусі, Латвії, Естонії, Чехії, Словаччині, Бельгії, США та інших країнах.

Листя цикорію має високу кормову цінність. У перерахунку на суху речовину воно містить близько 22% сирого протеїну, до 5 жиру і 35—40% безазотистих речовин. У Франції і Великій Британії цикорій вирощують на зелений корм, силос. Зелену масу цикорію і силос згодовують великій рогатій худобі, вівцям, коням, свиням, гусям. Цикорій підвищує продуктивність тварин і позитивно впливає на стан їх здоров'я. На зелений корм посіви цикорію можна використовувати протягом 2—3 років.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Цикорій (Cichorium intybus L.) належить до родини Айстрових. Це дворічна рослина. На першому році життя, як і буряки, утворює корінь і розетку прикореневого листя, а на другому — дуже розгалужені стебла 100— 150 см заввишки. Квітки блакитного кольору, зібрані у суцвіття-кошики. Запилюється перехресно за допомогою комах. Плід — сім'янка сірого або коричневого кольору. Маса 1000 насінин 1—1,9 г.

Коренеплід цикорію має конічну форму, подібну до моркви. Трапляються рослини, які плодоносять на першому році життя і дають невеликий урожай коренеплодів.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Цикорій — культура помірного клімату, вибаглива до наявності вологи,

проте досить добре переносить і нетривалі посухи. Молоді рослини витримують незначні весняні приморозки до мінус 6 °С, а під сніговим покривом — і морози до мінус 30 °С.

Цикорій досить вибагливий до родючості ґрунту. Найбільші врожаї його збирають на глибоких родючих грунтах. Важкі перезволожені та кислі підзолисті ґрунти для його вирощування непридатні.

Найпоширеніші сорти цикорію Уманський 90, Уманський 95, Ярославський 30.

Технологія вирощування. Як просапну культуру цикорій вирощують у сівозміні після удобрених озимих зернових, зернобобових, картоплі, цукрових буряків. Цикорій у сівозміні, де вирощують цукрові буряки, сприяє знищенню нематод. У зв'язку з тим, що він відростає з решток коренів, які залишаються у ґрунті, після нього рекомендується вирощувати кормові сумішки або просапні культури.

Ґрунт під цикорій обробляють так само, як і під цукровий буряк. Після зернових проводять лущення стерні, а пізніше — глибоку зяблеву оранку. Рекомендується застосовувати ґрунтопоглиблення.

Ранньою весною поле боронують або шлейфують, проводять дві культивації, а перед сівбою на розпушених ґрунтах — коткування кільчастими котками.

Під цикорій потрібно вносити органічні та мінеральні добрива. З урожаєм коренів 250—300 ц/га і листя 120 ц/га він виносить з ґрунту 100 кг азоту, 120 калію, 45 фосфору і 60 кг кальцію.

Якщо цикорій вирощують після просапних, застосовують тільки повне мінеральне добриво (N30Р45К50-60) якщо після озимих зернових — восени під зяблеву оранку вносять 20—30 т/га гною.

Сіють цикорій після того, як минуть весняні приморозки і ґрунт прогріється. Надто рання сівба призводить до появи цвітухи, тому що насіння цикорію легко яровизується. Висівають його широкорядним способом з міжряддям 45—50 см. Норма висіву 3—4 кг/га, а глибина загортання дрібного насіння — 1—1,5 см. Якщо під час сівби ґрунт сухий, посіви треба коткувати кільчастими котками.

Після появи сходів проводять розпушування ґрунту у міжряддях (шарування) тракторними культиваторами. Ґрунтову кірку після появи сходів знищують на посівах боронуванням упоперек напряму рядків легкими боронами. Проривають цикорій у фазі 2—4 листочків, залишаючи рослини через 10—15 см, пізніше у міжряддях розпушують ґрунт і виполюють бур'яни у рядках, видаляють цвітушні рослини.

Підживлення цикорію місцевими (гноївкою, пташиним послідом) та мінеральними добривами значно підвищує врожай коренеплодів.

Урожай збирають наприкінці вересня — на початку жовтня, коли листя рослин починає жовкнути. У цей період настає технічна стиглість коренеплодів. Викопують їх бурякопідіймачами, очищають вручну, як і цукрові буряки, зберігають у кагатах. Оскільки вони погано зберігаються, їх треба відразу відвозити на заводи. Середня врожайність коренеплодів становить 200—300 ц/га. Листя згодовують тваринам і його можна силосувати з іншими культурами.

Цикорій на насіння вирощують так само, як і цукровий буряк. Коренеплоди висаджують навесні з площею живлення 70 х 70 см по два у кожне гніздо. Удобрення і догляд такі самі, як і за насінниками цукрового буряка. Цикорій довго цвіте і нерівномірно достигає, а насіння його легко обсипається. Стебла зрізують у період пожовтіння 60—70% кошиків, зв'язують у снопи і досушують у бабках. Обмолочують снопи комбайнами. Урожайність насіння 3—5 ц/га.






загрузка...





загрузка...