загрузка...
Loading...

Рослинництво

КОРЕНЕПЛОДИ

3.4. МОРКВА КОРМОВА

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Морква кормова у разі застосування відповідної агротехніки дає високі врожаї соковитого корму, який містить значну кількість провітаміну А (каротину), а також вітаміну В. Морква має велике значення як дієтичний корм для молодняку тварин, наприклад 100 кг коренеплодів її відповідають 13,7 кормової одиниці і містять 0,4 кг перетравного протеїну. Надземна маса моркви містить більше поживних речовин, ніж листя інших просапних, проте тварини краще поїдають її після змішування з іншими зеленими кормами або силосування.

Морква кормова, як і буряки кормові, є досить поширеною культурою в нашій країні. Посівна площа її становить 6—7% посівної площі кормових коренеплодів.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Морква кормова (Daucus carota) належить до родини Селерових. Це дворічна рослина, яка на першому році життя утворює розетку прикореневого листя і коренеплід конічної форми, а на другому — квітконосні розгалужені стебла. У дикорослих форм моркви тонкий, здерев'янілий корінь, росте вона всюди на сухих луках.

Коренева система моркви кормової дуже розвинена, складається з видовженого головного кореня, який проникає в ґрунт на глибину 1—1,5 м, і бічних корінців, які розгалужуються до 50 см. Довжина коренеплоду залежно від сорту становить 10—30, а в деяких сортів на структурних ґрунтах — 40 см. В окремих сортів коренеплід заокруглений, тупий. Листки моркви перисто-розсічені з численними дрібними листочками. Стебла дуже розгалужені, дещо ребристі, вкриті волосками, всередині порожні, до 1—1,5 м заввишки. Квітки моркви двостатеві, білі, п'ятірного типу, зібрані у суцвіття-зонтик.

Запилення моркви відбувається за допомогою комах. Плід — невелика, довжиною до 3 мм, двосім'янка, яка розпадається на дві ребристі з колючками на поверхні частинки, які називають насінням. Після достигання насіння моркви колючки згинаються і зчіплюються разом, внаслідок чого воно стає несипке і збивається у клубки. Маса 1000 насінин з колючками до 2 г.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Морква більш холодостійка, ніж буряки, краще за інші коренеплоди переносить посуху. Насіння її проростає за температури 2—4 °С. Молоді сходи добре переносять весняні приморозки. Оптимальна температура росту і розвитку моркви 18—20 °С.

Кормова морква росте майже на всіх типах ґрунтів, за винятком перезволожених та сухих піщаних. Найпридатніші для її вирощування глибокі родючі чорноземи, сірі і темно-сірі, опідзолені та осушені торфові ґрунти, де рівень ґрунтових вод у середньому за вегетаційний період становить не більш як 100—120 см. У господарстві «Перемога» Києво-Святошинського району Київської області в заплаві р. Ірпінь на торфових ґрунтах урожайність моркви кормової становить 760—820 ц/га.

СОРТИ моркви різняться забарвленням м'якуша (жовте, червоне або біле), формою кореня (веретеноподібна або циліндрична), довжиною кореня (довгий, короткий), вмістом сухої маси (12—15%), цукру (4—6%), урожаєм коренеплодів, а також придатністю до зберігання. Білі сорти врожайніші, проте вони містять менше цукру і вітамінів, ніж жовті, та гірше зберігаються у кагатах.

До жовтих сортів моркви кормової, які вирощують в Україні, належать такі.

Шантене Сквирська — високоврожайний столовий сорт з червоним забарвленням м'якуша. Вирощують його також на корм. Районований у більшості областей України.

Оленка — ранньостиглий сорт селекції Інституту овочівництва і баштанництва УААН, універсального використання. Середня врожайність 726 ц/га, корінь тупоконічної форми, оранжевий, містить 12,2% сухих речовин. Рекомендований для вирощування в усіх ґрунтово-кліматичних зонах.

Карлена — пізньостиглий сорт селекції Кведлінбург (Німеччина), універсального використання. Середня врожайність 761 ц/га, корінь видовжений, тупоконічний, оранжевий, містить 12,2% сухих речовин. Рекомендований для вирощування в усіх ґрунтово-кліматичних зонах.

На корм районований також сорт Вітамінна 6.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. У сівозміні моркву можна вирощувати після різних попередників. Кращими з них є буряки, картопля і зернобобові культури, а також післяжнивні бобові культури, які використовують на зелене добриво. Часто висівають моркву і після озимих. За сприятливих ґрунтових умов моркву кормову підсівають навесні під ріпак озимий, льон, ячмінь озимий та інші культури, які рано звільняють поле. Після їх збирання кормова морква до осені встигає добре розвинутися. Вирощувати моркву на тому самому полі раніше як через сім років не можна, оскільки вона буде уражуватися хворобами та пошкоджуватися шкідниками. Морква є добрим попередником для інших культур.

ОБРОБІТОК ҐРУНТУ й удобрення для моркви такі самі, як і для інших просапних культур. Восени під зяблеву оранку вносять 20—30 т/га гною. Після просапних і бобових культур можна вносити мінеральні добрива. Досить ефективна під моркву гноївка. Високі врожаї моркви вирощують після приорювання післяжнивного люпину та внесених 10 т/га гною. Морква найбільше реагує на внесення азотних і калійних добрив і менше — фосфорних. Якщо під зяблеву оранку вносять гній, то навесні перед сівбою вносять меншу кількість мінеральних добрив (N20-40P20-30K40-60). На торфових ґрунтах вносять 100—120 кг/га діючої речовини калійних і 40—60 кг/га фосфорних добрив.

Перед сівбою насіння моркви протирають на спеціальних машинах, оскільки воно, як уже зазначалося, несипке і погано висівається. Період проростання насіння моркви досить тривалий, тому сіяти її треба якнайраніше.

СІВБА. Моркву висівають широкорядним способом з міжряддями 45 см або двострічковим з відстанню між стрічками 50 см і рядками 15—20 см. Норма висіву 4—6 кг/га. Насіння загортають на глибину 1,5—2,5 см. Щоб забезпечити появу дружних сходів, ґрунт після сівби ущільнюють легкими котками. Кірку до появи сходів на посівах моркви знищують. Для боротьби з бур'янами застосовують гербіциди прометрин (1—2,5 кг/га до або після появи сходів чи 2—3 кг/га до сівби), набу (1—3 л/га), обприскуючи посіви у фазі 6 листків у бур'янів, або тарга сумер (1—2 л/га), обприскуючи посіви у фазі 2—4 листків у бур'янів.

Загущені сходи моркви боронують легкими боронами впоперек напряму рядків. У дослідах, проведених у Білоцерківській державній сільськогосподарській академії, після триразового боронування у фазі 2, 4 і 6 справжніх листочків урожайність моркви становила 520—750 ц/га при густоті 800 тис. рослин на 1 га.

Залежно від погодних умов та особливостей стану ґрунту впродовж вегетаційного періоду міжряддя 2—4 рази розпушують культиваторами.

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Моркву збирають наприкінці вересня або на початку жовтня, оскільки вона витримує осінні заморозки до мінус 6 °С. Викопують моркву бурякопідкопувачами. Пошкоджені корені, які погано зберігаються, перед кагатуванням відбирають і згодовують тваринам. Морква гірше зберігається, ніж буряки, тому її згодовують ще на початку зими.

На насіння моркву вирощують так само, як і буряки. Висадки зберігають до весни у траншеях, пересипаючи вологим піском. Рано навесні їх висаджують квадратно-гніздовим способом на відстані 55—60 см. Насіння моркви достигає неодночасно, тому збирають його у кілька прийомів. Урожайність насіння моркви 10—20 ц/га.






загрузка...
загрузка...