Рослинництво

БАШТАННІ КУЛЬТУРИ

5.1. ГАРБУЗ І КАБАЧОК

ГАРБУЗ, який вирощують в Україні, належать до трьох ботанічних видів — волоський (Cucurbita maxima Duch.), твердокорий (Cucurbitaреро L.) і мускатний (Cucurbita moschata Duch. expior). Найбільше поширення має твердокорий гарбуз. Гарбуз — це однорічна рослина з роздільностатевими квітками. Стебло повзуче, гранчасте, розгалужене на батоги другого і третього порядків, листя крупне, п'ятипальчасте з глибокими вирізами, опушене. Квітки мають п'ятипелюстковий віночок, майже повністю зрослий, оранжевого кольору. Плоди гарбуза різні за розмірами і формою та забарвленням шкірки, м'якуша і насіння. Вони бувають гладенькі, сітчасті, ребристі тощо.

Гарбуз волоський має розгалужене стебло, ниркоподібні листки з неглибокими вирізами. Плоди великі, округлі або видовжені, маса їх 60—80 кг. Дає високі й сталі врожаї — 500—700 ц/га і більше.

Гарбуз мускатний має тривалий вегетаційний період. Серед інших видів гарбузів найбільш теплолюбний. Вирощують його у південних районах України. М'якуш солодкий з мускатним смаком.

З усіх видів гарбуза твердокорий і волоський найменш вибагливі до тепла. Насіння гарбуза проростає за температури 12—13 °С. Оптимальна температура для росту гарбуза 20—25 °С. Транспіраційний коефіцієнт — 830. До холоду дуже чутливий. Приморозки мінус 1 °С шкідливі для рослин, за температури до мінус 2 °С вони гинуть.

Коренева система гарбуза сильно розвинена, головний корінь проникає на глибину до 1 м і розгалужується до 5 м.

Досить високі врожаї гарбуза вирощують в умовах зрошення. Він добре росте на розпушених чорноземах, на родючих ґрунтах з нейтральною і навіть лужною реакцією.

СОРТИ. Твердокорі сорти гарбуза характеризуються підвищеним умістом цукру і врожайністю. До найпоширеніших твердокорих сортів гарбуза належать такі.

Мигдальний 35 — середньостиглий. Плоди сплюснуті, середнього розміру, масою 5—7 кг, з гладенькою поверхнею. Стиглі плоди оранжево-червоні з світло-коричневими смугами. М'якуш жовтий з оранжевим відтінком, солодкий, містить 5—6% цукрів. Районований у більшості областей.

Мозоліївський 15 — середньостиглий посухостійкий. Плоди овальні, середнього розміру, масою 5—7 кг зі слабкоребристою, поверхнею cтиглі жовто-оранжеві з широкими смугами. М'якуш містить близько 7% цукрів. Районований у лісостеповій і степовій зонах.

Український багатоплідний — скоростиглий, посухостійкий. Плоди короткі, овальні, зі слабкоребристою поверхнею, стиглі — з широкими оранжевими смугами. М'якуш містить 5—6% цукрів. Районований у лісостеповій зоні.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Гарбуз потрібно сіяти у просапному полі сівозміни на удобрених ґрунтах. Добрими попередниками для нього є озима пшениця, що вирощувалася після бобових трав або по удобреному зайнятому пару. Сіють його після багаторічних бобових трав та зернобобових культур.

Обробіток ґрунту під гарбуз такий самий, як і під цукровий буряк, картоплю. Восени проводять глибоку зяблеву оранку на 25—30 см з унесенням 20—30 т/га гною і повного мінерального добрива — М30-45Р4о-6оКзо-45

СІВБА. Баштанні культури сіють сівалками СКГН-6А, СБУ-2,4, СБН-3, СПЧ-6М, обладнаними туковисівними апаратами для внесення мінеральних добрив у рядки під час сівби.

За достатньої вологості ґрунту слід висівати намочене насіння. Насіння намочують у воді за температури 25—30 °С упродовж 30 хв, а потім витримують під брезентом за температури 30—40 °С. Перед сівбою насіння підсушують. Насіння баштанних культур перед сівбою завчасно протруюють апроном 350 Fs, т. к. с. — 2,0 л/т. Сіють гарбуз, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне 12—14 °С, квадратно-гніздовим способом із відстанню між гніздами 2 х 2 м або гніздовим — 2 х 1,5 м. У кожну ямку висівають 3—4 насінини і загортають на глибину 4—6 см. Норма висіву — 3—5 кг/га. До появи сходів посіви охороняють від граків.

Упродовж вегетації ґрунт у міжряддях розпушують культиваторами у поздовжньому і поперечному напрямах, а в гніздах вручну. Після утворення 3—4 листочків посіви проривають, залишаючи у вологих районах по дві, а в посушливих по одній рослині у гнізді.

Важливим заходом підвищення врожайності гарбуза у посушливих районах є застосування вегетаційних поливів на початку утворення зав'язей.

Під час цвітіння чоловічих квіток проводять прищипування (чеканку) кінців усіх стебел перед останнім листком для прискорення достигання і збільшення врожаю.

Збирають гарбуз за повної стиглості плодів, які потім краще і довше зберігаються.

Плоди гарбуза використовують на корм у свіжому і засилосованому вигляді. Зберігають їх упродовж трьох-чотирьох місяців за температури З—4 °С у сухих приміщеннях або в буртах. Плоди перекладають соломою. Для силосування плоди гарбуза подрібнюють і добре перемішують з половою або січкою ярої соломи та з подрібненими стеблами кукурудзи, зібраної на зерно.

Кабачок — кущова форма твердокорого гарбуза. Він досить скоростиглий. Високі врожаї його вирощують у лісостепових і поліських районах країни. Насіння кабачка починає проростати за температури 11— 12 °С. Листки п'ятилопатеві з загостреними частками на довгих черешках. Через 25—30 діб після появи сходів рослини цвітуть. Квітки роздільностатеві, запилюються за допомогою комах. Період цвітіння триває до пізньої осені, а плоди достигають через 30—40 діб після утворення зав'язі.

Плоди кабачка 30—50 см завдовжки мають циліндричну, іноді неправильну форму, біло-жовтого кольору, зрідка з темно-зеленими смугами. М'якуш плодів досить грубий, нещільноволокнистий. Плоди кабачка через 60—70 діб після появи сходів уже придатні для згодовування тваринам. Упродовж вегетаційного періоду плоди кабачка збирають 4—5 разів (через кожні 10—12 діб). Часті збирання прискорюють розвиток нових плодів, що підвищує врожайність культури.

Коренева система кабачка добре розвинена, головний корінь проникає в грунт на глибину 1,5 м і розгалужується на 1,5 м. Основна маса коріння розміщується в ґрунті на глибині 10—30 см. Кабачок переносить посуху і досить високоврожайний у посушливих районах (400—600 ц/га плодів).

На корм тваринам плоди кабачка збирають, коли їх довжина досягне 20—30 см. У цей час вони мають соковитий м'якуш. Численні досліди показують, що згодовування коровам і свиням плодів кабачка сприяє кращому використанню грубих кормів і підвищує продуктивність тварин.

Гарбуз і кабачок часто вирощують в ущільнених посівах з кукурудзою, картоплею та квасолею. Висівати їх доцільно на відстані 8—10 см від гнізд кукурудзи. У лісостеповій зоні гарбуз і кабачок висівають біля кожного п'ятого-шостого гнізда і через таку саму кількість рядків. У посушливіших районах або на малородючих ґрунтах їх висівають ще рідше. Кращим строком сівби гарбуза і кабачка є період появи сходів кукурудзи.

За сприятливих погодних умов урожай гарбуза і кабачка на ущільнених посівах становить 80—100 ц/га без помітного зниження врожаю основної культури.

Для вирощування кабачка найпридатніші глибокі чорноземи і родючі суглинкові ґрунти. Сіють його у добре прогрітий ґрунт, коли температура верхнього шару досягне 12— 14 °С і мине загроза весняних приморозків, квадратно-гніздовим способом за схемою 1 х 1 м, а в посушливих районах гніздовим — 1 х 1,5 м. Насіння загортають на глибину 3—5 см. У кожну ямку висівають 3—4 насінини. Норма висіву — 2 кг/га. Догляд за кабачком такий самий, як і за іншими баштанними культурами.

СОРТИ. Найпоширеніші сорти кабачка в Україні такі.

Грибовський 37 — скоростиглий, універсального використання. Урожайність 430—780 ц/га. Плоди циліндричні, гладенькі, блідо-зелені. М'якуш білий. Поширений у всіх ґрунтово-кліматичних зонах.

Одеський 52 — скоростиглий, універсального використання. Плоди циліндричні, молочно-зелені. М'якуш блідо-кремовий. Районований в усіх ґрунтово-кліматичних зонах.

Поширені також сорти Золотінка і Цукеша.






загрузка...





загрузка...