загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Рослинництво

ОЛІЙНІ Й ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.1. ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.1.3. ГІРЧИЦЯ

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. У сільськогосподарському виробництві використовують три види гірчиці: сизу, або сарептську (Brassica juncea Czern.), білу (Sinapis alba L.) і чорну (Brassica nigra L.), які належать до родини Капустяних.

Гірчиця сарептська, або сиза походить зі Східної Азії. У Росії поширилась з XVIII ст. на Поволжі й понині є досить поширеною культурою.

Олію з сарептської гірчиці використовують у кондитерській, хлібопекарській, консервній промисловості. Вживають її також як продукт харчування і для виготовлення гірчичного порошку. Ефірну олію застосовують у медицині та фармацевтичній промисловості.

Гірчиця біла — стародавня культура. Походить вона з районів Середземного моря. Олія з білої гірчиці має харчове значення. Макуху використовують як сировину для виготовлення столової гірчиці. Насіння і олію білої гірчиці застосовують у консервній і фармацевтичній промисловості. Олія має також технічне значення. Тваринам макуху гірчиці треба згодовувати у незначних дозах.

Гірчиця біла є доброю підтримувальною культурою при вирощуванні гороху. Її використовують як компонент у кормових сумішках.

Гірчиця чорна є стародавньою культурою. її вирощують на невеликих площах в Україні, Нідерландах, Франції, Великій Британії, Німеччині. Олію застосовують у харчовій та фармацевтичній промисловості. Гірчичний порошок використовують для виготовлення столової гірчиці.

В Україні площі гірчиці незначні. Посіви білої гірчиці поширені у Нечорноземній зоні.

Урожайність сизої та білої гірчиці 12—15, а в кращих господарствах збирають по 20—25 ц/га. Врожайність зеленої маси білої гірчиці 200—300 ц/га.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Гірчиця сарептська — однорічна рослина. Стебло розгалужене, висотою 50—150 см, сизого кольору, з восковим нальотом. Коренева система її стрижнева, глибоко проникає у ґрунт. Квітки жовті, медоносні. Суцвіття — китиця. Рослина самозапильна і факультативно перехреснозапильна. Плід гірчиці сарептської — стручок довжиною 3—5 см. У кожному стручку від 16 до 25 насінин. Коли гірчиця перестигне, стручки розтріскуються. Насіння чорно-сизе, іноді жовте, дрібне. Маса 1000 насінин 2—3 г. Середній вміст олії — від 35 до 47%. Крім того, насіння гірчиці містить 0,5—1,7% ефірної олії, яку використовують у парфумерній промисловості й медицині.

Гірчиця сарептська — рослина довгого дня. Вегетаційний період триває 80—120 діб. Цей вид гірчиці досить посухостійкий, відносно маловибагливий до родючості ґрунту.

У гірчиці білої більш розгалужене стебло — 40—80 см заввишки (рідше 100 см). Вся рослина вкрита волосками. Квітки жовті, з медовим запахом, зібрані у китиці.

Плід — стручок довжиною 2—4 см, що закінчується шаблеподібним відростком. У стручку 4—6 насінин. Насіння жовте, дещо крупніше, ніж у сарептської гірчиці. Маса 1000 насінин 3—10 г. Вміст жиру у насінні коливається від 25 до 38%.

Біла гірчиця менш посухостійка, ніж сарептська, проте більш холодостійка. Тому її можна вирощувати у північних районах країни. Як і сарептська, біла гірчиця є рослиною довгого дня. Вегетаційний період її триває 80—120 діб.

СОРТИ. Із сортів гірчиці найпоширеніші Рушена, Роксолана, Тавричанка (сарептська), Кароліна (біла).

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Гірчицю у сівозміні найкраще розміщувати після просапних культур та озимих.

Обробіток ґрунту під гірчицю такий самий, як і під ранні зернові культури. Органічні добрива вносять під попередник. Застосовують також повне мінеральне добриво — N30Р45-60К30-45. Коренева система гірчиці має високу засвоювальну здатність, тому під неї можна вносити фосфоритне борошно. Якщо гірчицю висівають після зернових, високі врожаї її збирають у разі внесення мінеральних добрив, особливо азотних і фосфорних. Внесення гранульованого суперфосфату в рядки під час сівби забезпечує високий приріст урожаю насіння — 2,5—3 ц/га.

Під час проростання насіння і у фазі сходів гірчиця добре переносить весняні приморозки, тому сіють її у ранні строки одночасно з ранніми ярими культурами.

На чистих окультурених ґрунтах гірчицю висівають суцільним рядковим способом з нормою висіву насіння сарептської 10—12, а білої, в якої насіння крупніше, — 15—16 кг/га. Якщо гірчицю сіють з міжряддями 45 см, норму висіву зменшують до 5—7 кг/га. Насіння загортають на глибину 2—3 см. Щоб забезпечити появу дружних сходів, посіви коткують кільчастими котками. Кірку на посівах знищують боронуванням легкими боронами впоперек напряму рядків. На широкорядних посівах для знищення бур'янів та розпушування ґрунту проводять два-три міжрядних обробітки.

Під час достигання листки гірчиці обпадають, стебла і стручки набувають жовтого і коричневого кольору. У разі запізнення зі збиранням гірчиця обсипається.

Біла гірчиця майже не обсипається, тому її збирають у повній стиглості. Щоб запобігти втратам від обсипання насіння, сарептську гірчицю краще збирати вранці роздільним способом. Скошену на високому зрізі гірчицю просушують у валках й обмолочують комбайнами з підбирачами. Після цього насіння очищують на сортувалках, а перед засипанням на зберігання просушують до вологості 10—12%.






загрузка...





загрузка...