Рослинництво

ОЛІЙНІ Й ЕФІРООЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.1. ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ

6.1.13. ПЕРИЛА, АБО СУДЗА

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Перила — стародавня культура. У Китаї, Японії, на Далекому Сході її вирощують дуже давно. Найсприятливіші умови для її вирощування у лісостепових районах країни. За умов високої агротехніки урожайність насіння становить 10—13, а на сортостанціях — 15—17 ц/га.

Насіння перили містить від 35 до 50% технічної олії з високим йодним числом — 180—206. Олія перили швидко висихає, утворюючи еластичну блискучу водостійку плівку. Придатна для виготовлення лаків, фарб, оліфи, водонепроникних тканин. Макуха перили містить до 25% білка і є добрим кормом для великої рогатої худоби. Солома містить ефірні масла з лимонним запахом, тому на корм тваринам вона непридатна.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Перила (Perilla frutenscens) однорічна рослина, належить до родини Губоцвітих. Корінь має стрижневий сильнорозгалужений, який проникає в ґрунт на глибину до 1,5 м. Стебло пряме, 60—120 см заввишки, внизу сильно розгалужене, спочатку зелене, а під кінець вегетації червоне.

Рослини перили вкриті листками, опушені. Листки черешкові, широкояйцеподібні, загострені на кінцях. Квітки дрібні, білі, на коротких квітконіжках, зібрані у гроноподібні суцвіття. Перила — самозапильна рослина, проте трапляється і перехресне запилення комахами.

Насіння дрібне з сітчастою поверхнею, сіре, жовте, коричневе. Маса 1000 насінин 2— 2,5 г. Насіння і рослина мають характерний запах.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Перила — теплолюбна культура. Насіння її починає проростати за температури 12 °С. Переносить незначні приморозки (мінус 2 °С). У період цвітіння та наливання зерна потребує багато вологи, під час достигання — більше тепла і сонця. Найвищі врожаї перили збирають на чорноземах глибоких, родючих ґрунтах річкових долин. Піщані й заболочені важкі ґрунти для її вирощування непридатні.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Кращими попередниками для вирощування перили є просапні культури. Висівають її і після озимої пшениці та зернобобових. Для вирощування перили ґрунт обробляють так само, як і під технічні культури. У лісостепових районах під зяблеву оранку рекомендується вносити 15 т/га гною та повне мінеральне добриво — N30-45P30-45K30-45. Більші норми органічних і азотних добрив подовжують період достигання.

Дослідні дані показують, що перилу потрібно сіяти у прогрітий ґрунт, коли температура на глибині 5—6 см становитиме 10—12 °С. У лісостепових районах це припадає на кінець першої — початок другої декади весняних польових робіт. Сіють її широкорядним способом з міжряддям 45—60 см. Норма висіву становить 6—8 кг/га. Насіння висівають на глибину 3—4 см.

Кірку на посівах знищують ротаційними мотиками або боронуванням упоперек напряму рядків. Ґрунт у міжряддях розпушують протягом вегетаційного періоду 3—4 рази та виполюють бур'яни у рядках.

Достигає перила нерівномірно. Спочатку достигає насіння головного стебла. Збирають її роздільним способом, скошуючи жатками, коли 15— 20% насіння набуде характерного для сорту забарвлення. На зберігання закладають насіння вологістю не більше ніж 9%.






загрузка...





загрузка...