загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Рослинництво

КОРМОВІ ТРАВИ

9.2. ОДНОРІЧНІ ЗЛАКОВІ ТРАВИ

9.2.2. МОГАР

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Могар, як і суданська трава, — дуже посухостійка культура. Його вирощують на зелений корм, сіно, для випасу та для виготовлення силосу. У Східній і Південно-Східній Азії культура могару була відома за 2700 р. до н. е.

Поширений могар в Україні, на Північному Кавказі, у Нижньому і Середньому Поволжі, Алтайському краї, Сибіру, Центрально-Чорноземній зоні (Росія), у Середній Азії, Казахстані.

У багатьох районах Китаю, Японії могар вирощують як зернову культуру.

Сіно могару містить до 8% білка, 5 безазотистих екстрактивних речовин, а зерно — 14% протеїну. Зелену масу і сіно охоче поїдають тварини. Зерно також можна використовувати на корм тваринам, зокрема птиці.

Урожайність сіна могару становить 40—80, а зеленої маси — 200—250 ц/га. У разі висівання могару із соєю значно підвищується вміст білка у зеленій масі.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Могар (Setaria italica mocharium Abt.) належить до просоподібних злаків. За морфологічними ознаками могар подібний до чумизи, але нижчий (від 50 до 120 см), має коротшу густу колосоподібну волоть. Зерно плівчасте, жовте, оранжеве або чорне. Маса 1000 насінин — 1,5—3,5 г.

Коренева система могару добре розвинена, проникає в грунт на глибину до 1 м і більше. З надземних стеблових вузлів за умов достатнього зволоження розвиваються повітряні корені, які підвищують стійкість рослин. Могар — теплолюбна рослина. Насіння проростає за температури 10—12 °С, а молоді рослини витримують незначні приморозки до мінус 1—2 °С. Могар можна вирощувати на різних типах ґрунтів. Високі врожаї його мають на чорноземах і каштанових ґрунтах. Кислі й заболочені ґрунти для його вирощування непридатні.

Технологія вирощування. Обробіток ґрунту під могар такий самий, як і під суданську траву. Подібно до суданської трави найбільші прирости врожаю могару мають після внесення азотних добрив. На чорноземах вносять азотні і фосфорні добрива (40 кг/га діючої речовини), а на супіщаних ґрунтах — повне мінеральне добриво (N40Р40К30).

Сіють могар після тих самих попередників, що й суданську траву. Могар на насіння висівають широкорядним способом з міжряддями 45 — 50 см, а на зелений корм і сіно — рядковим. Норма висіву насіння у лісостепових районах достатнього зволоження становить 18—20, а в степових — 12—15 кг/га. За широкорядного способу сівби могару на насіння норму висіву зменшують до 8—12 кг/га. Насіння могару загортають на глибину 2—4 см залежно від гранулометричного складу і вологості ґрунту.

Щоб поліпшити якість зеленого корму і сіна, збільшити вміст білка в них, застосовують змішані посіви могару із зернобобовими культурами — соєю, викою або чиною. На 1 га висівають 12—15 кг могару і 40—60 кг — бобової культури.

Оскільки могар на початку вегетації росте повільно, за посівами його треба старанно доглядати. На широкорядних посівах проводять два-три розпушування ґрунту в міжряддях.

На зелений корм і сіно могар збирають на початку викидання волотей. У разі запізнення зі збиранням кормова цінність сіна і зеленої маси знижується. Після скошування могар відростає гірше, ніж суданка. Тому скошують його на висоті 7—8 см. У посушливих районах мають один укіс могару, а в районах достатнього зволоження — два укоси. У посушливих районах могар часто використовують як пасовищну культуру.

На насіння могар збирають роздільним способом у період воскової стиглості насіння, коли побуріють волоті.






загрузка...





загрузка...