загрузка...
Loading...

Рослинництво

ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ

1.3. ЯРІ ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ

1.3.1. ПШЕНИЦЯ ЯРА

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Пшениця яра є однією з найцінніших продовольчих культур. Її широко використовують у хлібопекарському та кондитерському виробництві. Чорно, вирощене в південно-східних районах країни, має високий вміст білка (15— 18%). Взерні ярої твердої пшениці вміст білка ще вищий (у посушливих районах до 21% і більше).

Сорт твердої пшениці високо ціняться на міжнародному ринку. Зерно їх використовують для виготовлення кращих сортів манної крупи, макаронів.

У роки, коли частина озимих вимерзає, пшеницю яру використовують як страхову культуру.

У лісостепових районах достатнього зволоження і в Прикарпатті яра пшениця, висіяна після просапних культур (картоплі, цукрових буряків, кукурудзи), часто урожайніша, ніж озима. Помірно вологий клімат, тривала весна, часті дощі в цих районах сприяють її розвитку. У Золочівському районі Львівської області врожайність ярої пшениці часто вища, ніж озимої, на 2—4 ц/га. На Перемишлянській державній сортовипробувальній станції Львівської області врожайність зерна в середньому за чотири роки становила30,8, а в найсприятливішому з них — 48 ц/га.

У виробництві поширені два види пшениці ярої: м'яка (Tr. aestivum) і тверда (Тг. durum). У посівах всюди переважає м'яка пшениця. Тверді пшениці займають 10— 15% площі посівів ярої пшениці. Сорти твердої пшениці вирощують переважно в посушливих степових південних і південно-східних областях країни. Досить високі врожаї мають і на перегнійно-карбонатних ґрунтах лісостепових районів.

За площею посіву твердої пшениці перше місце у світі займають Росія і Казахстан. Яра тверда пшениця у період формування і достигання зерна стійкіша проти суховіїв, ніж м'яка. Крім того, вона менше пошкоджується шкідниками і уражується хворобами та стійкіша проти обсипання.

Тверда пшениця більш вибаглива до родючості ґрунту, ніж м'яка. Високі врожаї її збирають на окультурених і чистих від бур'янів грунтах. Вона достигає пізніше, ніж м'яка, що дає змогу краще використовувати робочу силу в господарствах.

Стійкість пшениці ярої проти вилягання у досить вологих районах — важливий показник сорту, особливо при механізованому збиранні. Для степових районів потрібно добирати сорти, стійкі проти ґрунтової посухи і суховіїв.

СОРТИ. В Україні найпоширеніші такі сорти пшениці м'якої.

Білоруська 12 — урожайний, середньостиглий, стійкий проти вилягання сорт. врожайний. Схильний до ураження борошнистою росою. Хлібопекарські якості середні. Районований у лісостеповій і поліській зоні. Впроваджується сорт Рання 93.

Миронівська яра — урожайний, середньостиглий, досить посухостійкий сорт. Борошномельні і хлібопекарські якості середні і добрі. Районований у лісостеповій і поліській зонах.

Іволга — сорт створений індивідуальним відбором у Тимірязєвській сільськогосподарській академії (Росія). Середньоранній. Стійкий проти вилягання та обсипання, досить посухостійкий. Високоврожайний. Районований у польській зоні.

У Київській і Сумській областях районовано сорт м'якої ярої пшениці Дніпрянка,в Луганській — Луганська 4, у Харківській — Харківська 2, Харківська 6 у Рівненській області — Воронезька 6.

Найпоширенішим сортом ярої твердої пшениці в Україні є Харківська 46. Високоврожайний, досить посухостійкий сорт. Районований у лісостепових і степових районах України. Останнім часом районовані сорти ярої твердої пшениці Харківська 23 для степової зони і Луганська 7, Харківська 37 — для лісостепової зони.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Різні сорти пшениці ярої неоднаково вибагливі до ґрунтово-кліматичних умов.

До тепла пшениця яра невибаглива. Насіння її починає проростати за температури 1—2 °С, сходи з'являються за температури 4—5 °С через 20, а за 10 °С — через 8—10 діб. Сходи ярої пшениці стійкі проти весняних приморозків. Зниження температури до мінус 10 °С молоді рослини переносять добре. Оптимальна температура для кущіння пшениці ярої 10— 12 °С. Низька тривала температура під час кущіння позитивно впливає на розвиток кореневої системи і врожай зерна. У фази колосіння і молочної стиглості оптимальною вважається температура 16—22 °С.

До вологи пшениця яра більш вибаглива, ніж ячмінь, і менш вибаглива, ніж овес. Кущистість її значною мірою залежить від умісту вологи і поживних речовин у ґрунті. За достатнього зволоження ґрунту яра пшениця переносить підвищення температури до 30 °С без зниження врожаю. На сухих піщаних та супіщаних дерново-підзолистих ґрунтах вологолюбні сорти м'якої пшениці мають менш тривалий вегетаційний період і значно знижують урожай. Підвищення температури повітря до 36 °С у період наливання зерна дуже часто спричинює запал зерна ярої пшениці, що зменшує її врожайність.

В умовах достатнього зволоження (західні райони зони Лісостепу) складаються найсприятливіші умови для кущіння пшениці ярої, тому тут за відповідної технології вирощування збирають вищі врожаї, ніж у південних посушливих районах. Помірно тепле літо з частими атмосферними опадами сприяє формуванню і наливанню крупного зерна.

Насіння ярої м'якої пшениці добре проростає при вбиранні води, кількість якої становить 30—60% маси сухого зерна. Насіння твердої пшениці потребує води для проростання на 5—7% більше. Тверді пшениці краще переносять повітряну посуху, оскільки вони мають довгі остюки, які ослаблюють вплив суховіїв на зерно. Транспіраційний коефіцієнт м'якої пшениці становить 420, а твердої — 400.

Пшениця яра має короткий вегетаційний період, слабкорозвинену кореневу систему, тому досить вибаглива до родючості ґрунту. Високі врожаї ярої пшениці вирощують на чорноземах, окультурених темно-сірих і сірих опідзолених ґрунтах з достатнім вмістом поживних речовин. Легкі піщані й супіщані, а також дерново-підзолисті ґрунти малопридатні для її вирощування. Однак впровадження інтенсивних систем землеробства, внесення гною і мінеральних добрив, висівання люпину на зелене добриво, а також вапнування значно поліпшують властивості цих ґрунтів і сприяють вирощуванню досить високих урожаїв ярої пшениці. На карбонатних чорноземах особливо високоврожайні сорти твердої пшениці.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. МІСЦЕ В СІВОЗМІНІ. Пшениця яра, як уже зазначалося, вибаглива до родючості ґрунту, тому в районах достатнього зволоження найкращими попередниками для неї є удобрені просапні культури. Вона дуже ефективно використовує післядію гною, внесеного під просапні культури. Добрими попередниками для неї є однорічні зернобобові культури (вика, горох, кормові боби, люпин), вирощені по зайнятому пару.

Високі врожаї ярої твердої пшениці збирають у степових районах на перелогових землях, по пласту й обороту пласта багаторічних трав, чистих парах, після кукурудзи, соняшнику. Яра тверда пшениця, висіяна на сухих карбонатних ґрунтах лісостепових районів та в умовах сухого і теплого Поділля після конюшини лучної або люцерни, за врожайністю перевищує м'яку пшеницю. Тому збільшення посівів ярої пшениці у цих районах може мати практичне значення. Зерно твердої пшениці, вирощене в цих умовах, характеризується високими хлібопекарськими якостями.

ОБРОБІТОК ҐРУНТУ. Пшениця яра потребує старанного обробітку ґрунту. Дуже важливо своєчасно провести зяблеву оранку. Якщо попередником пшениці ярої просапні культури, зяблева оранка обов'язкова.

Урожайність, пшениці ярої підвищується після поглиблення орного шару у сівозміні під просапні культури. У дослідах Львівського державного аграрного університету поглиблення орного шару до 30 см збільшило врожай її на 2—3 ц/га. Після глибокої оранки у рослин пшениці ярої розвивається сильна коренева система, яка краще забезпечує їх вологою і поживними речовинами. У степових районах узимку проводять снігозатримання, що на 3—5 ц/га підвищує врожайність ярої пшениці. Для затримання талих вод зяблеву оранку проводять упоперек схилів, а також влаштовують валки з ґрунту або снігу.

У Лісостепу, де попередниками ярої пшениці були цукровий буряк і картопля, відразу після їх збирання проводять оранку на глибину 22— 25 см. Після кукурудзи поля обробляють дисковими боронами (БДН-3,0) або дисковими лущильниками (ЛДГ-5, ЛДГ-10) на глибину 6—8 см, а потім орють плугами з передплужниками на глибину 23—25 см. Зяблеву оранку проводять у третій декаді вересня — першій половині жовтня.

Навесні на структурних ґрунтах здійснюють боронування і шлейфування, а на важких ущільнених — культивацію з одночасним У районах достатнього зволоження на важких ґрунтах передпосівний обробіток ґрунту навесні потрібно проводити лапчастими культиваторами. У Науково-дослідному інституті землеробства центральних районів Чорноземної зони Росії на важких ґрунтах найбільші врожаї пшениці ярої мають після глибокого розпушування чизель-культиваторами на глибину 18 см.

Аналогічні результати отримують після такого самого передпосівного обробітку ґрунту і в західних областях України. Культивацію проводять у два-три сліди на глибину 10—12 см з одночасним боронуванням. Перед сівбою ґрунт обробляють на глибину 5—7 см культиваторами зі стрілчастими лапами у двох напрямах з одночасним боронуванням.

Велике значення на легких супіщаних ґрунтах має коткування ґрунту перед сівбою. Передпосівне коткування супіщаного ґрунту кільчастими котками підвищує врожайність ярої пшениці на 10—12%.

УДОБРЕННЯ. За правильних технології вирощування і внесенні органічних та мінеральних добрив у районах достатнього зволоження, а також на зрошуваних землях приріст урожаю зерна пшениці ярої становить 8— 15 ц/га.

Пшениця яра добре реагує на поєднане внесення органічних і мінеральних добрив. Так, на дослідному полі кафедри рослинництва і луківництва Львівського державного аграрного університету при внесенні під зяблеву оранку 20 т/га гною як основного удобрення і по 30 кг/га діючої речовини фосфорних і калійних добрив приріст урожаю пшениці становив 11—13 ц/га.

Після просапних культур на сірих опідзолених ґрунтах урожайність пшениці ярої підвищується, якщо вносили азотні, а на глибоких чорноземах — фосфорні добрива. Фосфорно-калійні добрива, внесені під яру пшеницю після конюшини, значно підвищують урожай і абсолютну масу зерна. Дози мінеральних добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов і попередників. У Лісостепу на чорноземах опідзолених і темно-сірих опідзолених ґрунтах після просапних попередників вносять повне мінеральне добриво (N30-40Р45-60К45_60), а на сірих опідзолених — N45-60Р45-60К45_60.

Ефективність мінеральних добрив значною мірою залежить від строків і способів їх внесення. Фосфорні та калійні добрива найефективніші тоді, коли їх вносять перед сівбою, а азотні — у період повних сходів і кущіння.

Пшениця яра реагує на внесення мінеральних добрив у рядки під час сівби, при цьому гранульовані добрива використовуються рослинами ефективніше. Так, досліди, проведені в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН, показали, що внесення у рядки під час сівби 15 кг/га азотних та по 20 кг/га фосфорних і калійних добрив (діючої речовини) підвищує врожайність зерна на 4—7 ц/га, так само як і внесення подвійної дози цих добрив під культивацію.

У дослідах, проведених у Миронівському інституті пшениці ім. В. М. Ремесла УААН, на глибокому малогумусному чорноземі врожайність ярої пшениці сорту Миронівська яра найбільше підвищувалася після внесення азотно-калійних (N80К40) та повного мінерального добрива (N90Р60К60)- В середньому за три роки приріст урожаю зерна відповідно становив 7 і 6,7 ц/га при врожайності 44,4 і 46,4 ц/га. Внесення повного мінерального добрива підвищувало також якість зерна.

Інтенсивна технологія вирощування передбачає внесення фосфорних і калійних добрив (P60K60) до сівби як основного удобрення, а азотних ( N45-60) для підживлення у період повних сходів (II етап органогенезу) та у фазі кущіння (III етап органогенезу).

У районах достатнього зволоження велике значення для підвищення врожайності ярої пшениці має підживлення рослин у період кущіння. Для цього використовують місцеві — гноївку (4—5 т/га), пташиний послід (3— 4 ц/га), а також мінеральні добрива — аміачну селітру (0,5—0,8 ц/га), калійну сіль (0,5—0,8 ц/га), суперфосфат ( 1—1,5 ц/га).

Підживлення азотними добривами найефективніше тоді, коли яру пшеницю висівають після просапних культур. Якщо тверду пшеницю висівають після конюшини або люцерни, що мали добрий травостій, найбільший приріст урожаю забезпечує внесення фосфорно-калійних добрив. Ці добрива сприяють також формуванню крупного зерна і значною мірою запобігають його запалу.

Перед сівбою насіння пшениці ярої обпудрюють полімікродобривами (ПМД), які містять мідь, манган, бор, молібден та інші мікроелементи. Приріст урожаю від застосування полімікродобрив становить 2—3 ц/га.

СІВБА. Для сівби пшениці ярої використовують очищене, крупне, з високою енергією проростання насіння. Насіння м'якої пшениці повинно мати схожість не нижче 92, твердої — 87%. Якщо насіння має знижену схожість, перед сівбою слід провести сонячне обігрівання або прогріти його у приміщенні зa температури 18 25 °С впродовж 5—7 діб. Протруюють насіння байтаном (2 кг/т ), вітаваксом (2,5—3 кг/т).

Урожай пшениці мірою залежить від строків сівби. Багаторічні досліди показують, що запізнення із сівбою знижує врожайність і погіршує якість зерна. Висіяна пізно пшениця яра не встигає створити добре розвинену кореневу систему, повільно розвивається, пізно викидає колос і несвоєчасно достигає. Крім того, пізні посіви більше забур'янюються, зерно наливається в жарку погоду, що небажано.

Ранні посіви менше пошкоджуються шведською і гессенською мухами, а також менше уражуються летючою сажкою, іржею тощо.

Розвиток пшениці ярої прискорюється, якщо на початку її вегетації температури знижені. У посушливі роки запізнення із сівбою негативніше впливає на урожайність, ніж у вологі.

Пшеницю яру висівають переважно звичайним рядковим або вузькорядним способом. Урожайність її на вузькорядних посівах підвищується на 2—4 ц/га.

НОРМА ВИСІВУ. Дослідні дані та практика передових господарств показують, що збільшення норм висіву ярої пшениці має велике значення для вирощування високих урожаїв. У пшениці ярої відносно короткий вегетаційний період, вона не так сильно кущиться, як озима, тому норми висіву її мають бути більшими. Залежно від ґрунтових і кліматичних умов, а також особливостей сортів установлюють відповідні норми висіву. Для окремих зон вони коливаються від 4 до 6,5 млн схожих зерен на 1 га (150—250 кг/га насіння). Орієнтовні норми висіву такі: для зони Степу — 4,0—4,5 млн, зони Лісостепу — 4,5—5,5 і для західних областей і Полісся — 5—6 млн схожих зерен на 1 га. Глибина загортання насіння визначається особливостями погодних умов і зволоженістю ґрунту. Так, у зоні Степу вона становить 5—8 см, у зоні Лісостепу — 4—6, у районах достатнього зволоження — 3—4, а на легких супіщаних ґрунтах — 4—6 см.

ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ. Кірку на посівах пшениці ярої, особливо після дощів, знищують ротаційними мотиками або легкими боронами впоперек напряму рядків. Перед цим рослини підживлюють місцевими і мінеральними добривами. Якщо посіви зріджені, а верхній шар ґрунту сухий, боронувати їх недоцільно. На початку кущіння пшениці боронування ефективне на ущільнених ґрунтах і тих, що запливають.

У посушливі роки на супіщаних ґрунтах, щоб мати дружні сходи, ґрунт після сівби пшениці коткують кільчастими котками. Коткування ущільнює ґрунт і поліпшує доступ вологи до насіння. На важких і вологих ґрунтах посіви не коткують. Післяпосівне коткування ярої пшениці на супіщаних ґрунтах забезпечує приріст урожаю зерна 1,5—2,5 ц/га.

Оскільки на початку вегетації пшениця яра дуже пригнічується бур'янами, на посівах її застосовують гербіциди груп 2,4-Д і 2М-4Х. Посіви пшениці обприскують у період кущіння з розрахунку 1—1,5 кг гербіциду на 1 га. Зазначену норму гербіциду розчиняють у 400—500 л води при наземному обприскуванні (використовують машини ОН-400, ОПШ-15).

Для боротьби з борошнистою росою, іржею, септоріозом посіви ярої пшениці в період вегетації обробляють такими фунгіцидами, як альто 400, 40% к. с., 0,15—0,2 л/га; байлетон, 25% з. п., 0,5—1 кг/га; дерозал, 50% к. с., 0,5 л/га; тілт, 25% к. е., 0,5 л/га.

Для підвищення якості зерна проводять позакореневе підживлення азотними добривами. В період цвітіння — на початку наливання зерна посіви обприскують за допомогою авіації 30%-м розчином сечовини (65 кг сечовини розчиняють у 150 л води).

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Пшеницю яру, як і озиму, збирають у восковій стиглості роздільним способом. Скошують посіви жатками ЖРС-4,9А чи ЖВН-6. Через 3—5 діб після просихання валки підбирають комбайнами. Короткостеблі сорти, зерно яких не обсипається, збирають прямим комбайнуванням.

Можна застосовувати потоковий спосіб збирання з одночасним подрібненням і скиртуванням соломи. Здійснюють його самохідними комбайнами з пристосованими подрібнювачами соломи і начіпними транспортними візками.

Зерно очищають на зерноочисних машинах ЗВС-20, ОВП-20А, ОС-4,5А, а якщо воно має підвищену вологість, підсушують на майданчиках або у спеціальних сушарках.

ВИРОЩУВАННЯ ПШЕНИЦІ ЯРОЇ В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ. Зрошення пшениці ярої в посушливих південних і південно-східних районах є важливим заходом підвищення її врожаїв. За даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, врожайність пшениці ярої на зрошуваних землях становить 45— 55 ц/га.

На посівах пшениці ярої застосовують один вологозарядковий полив нормою 600—800 м3/га води восени під час зяблевого обробітку ґрунту. Крім того, проводять ще дощування в період кущіння — наливання зерна нормою 600 м3/га.

На зрошуваних землях урожайність і якість зерна значно підвищуються після внесення мінеральних добрив. Застосовують повне мінеральне добриво (N60-90P60-120K30-60). Щоб запобігти виляганню пшениці, азотні добрива вносять перед сівбою, під час кущіння і цвітіння, а основну кількість фосфорних і калійних — під оранку (10% в рядки під час сівби).

Перший полив проводять на початку кущіння, а другий і третій — у фазі колосіння і наливання зерна.

Пшеницю яру висівають на зрошуваних землях у ранні строки звичайним рядковим чи вузькорядним способом з підвищеною нормою висіву. Для сівби використовують стійкі проти вилягання сорти.






загрузка...
загрузка...