Лісівництво

РОЗДІЛ 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ

 

Лекція 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ І ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

 

1.1 Загальні поняття. Класики лісівництва про роль зовнішнього середовища у житті лісу

 

Термін "екологія" походить від грецького — oikos, що означає середовище, дім, і logos — наука, вчення. Ввів це поняття німецький вчений Е. Геккель у 1866 р. Він же сформував екологію як науку про взаємозв'язок живих організмів з навколишнім середовищем і між собою.

Розрізняють екологію організмів — аутоекологію та екологію угруповань - синекологію або загальну екологію, а також глобальну екологію, що вивчає біосферу у цілому, тобто глобально.

На сучасному етапі розвитку людського суспільства екологія стала основою будь-яких заходів у зв'язку з виснаженням природних ресурсів та погіршенням стану життєвого середовища людини. Саме тому екологія стала теоретичною базою раціонального природокорис­тування, охорони природи. Теоретичні засади екології проникають в усі сфери наукової і виробничої діяльності людини, стають методоло­гічною основою наукових досліджень у багатьох напрямках.

Сучасна лісівнича наука також базується на екологічних законах, принципах, концепціях. А започаткував екологічний підхід у науці про ліс Г.Ф.Морозов ще у 1912 р. Подальший розвиток екологічного напряму у лісівництві пов'язаний з іменами В. М. Сукачова, П. С. Погребняка, німецького вченого А. Денглера, американського вченого Дж. Кітреджа та ін. В Україні, у наші часи, дослідження з екології проводять інститути HAH України, кафедри вищих навчальних закладів. Основополож­никами вчення про ліс як єдність організмів і середовища були Г. Ф. Морозов і Г. М. Висоцький. Вони вважали середовище найважливі­шим фактором росту і розвитку лісу.

Лісова екологія вивчає ліс як біологічне угруповання з різними взаємозв'язками у ньому між деревними рослинами, іншими живими організмами, що створили дане угруповання, а також взаємини між ними і навколишнім середовищем, у якому вони існують.

Ліс як скупчення рослин і тварин, що існують в біотичній асоціації, біоценозі, або угрупованні, займають спільне навколишнє середовище.

Тобто, ліс існує в єдиному фізичному навколишньому середовищі, яке включає в себе частину атмосферного повітря і ґрунт як частину підземного простору. Це середовище — нестатичне, воно безперервно змінюється у зв'язку зі зміною потоку сонячної радіації, атмосферними змінами, зміною фунту під впливом погоди, а також під дією самого лісового угруповання на місцевий мікроклімат та ґрунт.

Лісове угруповання і його місцеоселення разом складають еко­логічну систему, екосистему або біогеоценоз, у якій усі складові живі організми і навколишнє середовище взаємодіють у широких і складних циклах вуглецю, води та поживних речовин.

Термін "екосистема" був введений англійським фітоценологом Тенслі у кінці 40-х рр. XX ст. Найчастіше його вживають екологи. У природі існують екосистеми різних розмірів — від дуже великих до надто малих. Наприклад, лісовий масив, ліси певного едифікатора (букові ліси Карпат), озеро, пеньок від зрізаного дерева у стадії перегнивання тощо. Російські вчені Є. М. Лавренко та М. В. Диліс вважають біоценоз як екосистему у межах фітоценозу, а американський еколог Ю. Одум вважає, що за екосистему можна приймати будь-яку природну одиницю, якщо в ній є провідні взаємодіючі компоненти, що створюють хоча б на короткий час функціональну стабільність. Еколог Дювіньо визначає екосистему як функціональну систему, яка включає угруповання живих організмів і оточуюче їх середовище. Він виділяє три категорії екосистем: мікроекосистеми (пеньок), мезоекосистеми (лісове насадження) та макроекосистеми (океан тощо). Сукупність таких екосистем і створює біосферу Землі.

Для ведення багатоцільового господарства у лісі в сучасний період потрібні знання лісової біології з екологічних позицій. Вирощування високопродуктивних і якісних лісостанів потребує значних зусиль людини, тому знання процесів, викликаних втручанням у життя лісу є обов'язковим.






загрузка...





загрузка...