Лісівництво

РОЗДІЛ 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ

 

Лекція 7. ФІТОЦЕНОЛОГІЧНА ТИПОЛОГІЯ ЛІСІВ

 

7.2 Типологічні погляди А. К. Каяндера та В. М. Сукачова

 

Так сталося, що після смерті Г.Ф.Морозова у 1920 р. та від'їзду до Німеччини А. А. Крюденера, лідера у подальшому розвитку лісової типології не виявилося. У середині 20-х рр. розробку питань типології лісів взяли на себе фітоценологи на чолі з проф. В. М. Сукачовим. Саме йому було доручено розробити методику використання лісової типології при лісовпорядженні. У 1927 р. В. М. Сукачов опублікував "Краткое руко­водство к исследованию типов леса". У цій роботі він відмічає, що одночасно із вченням про типи насаджень Г.Ф.Морозова з'явилося і розвивалося вчення про типи лісу фінського ботаніка, а згодом лісовода А. К. Каяндера (до початку 20-х рр. XX ст. Фінляндія входила до складу Росії). Воно набуло популярності не лише у Фінляндії, але й у деяких європейських країнах, особливо у Німеччині. У цей же період форму­валося і вчення про рослинні угруповання. Каяндер якраз і прийшов до лісової типології від вчення про рослинні угруповання. Він в основу лісового господарства кладе типи лісу, які об'єднують насадження, що у дорослому та нормальному стані мають трав'яний та моховий покрив відповідного складу, еколого-біологічного характеру. Класифікація А. К. Каяндера основана не на ґрунтово-гідрологічних умовах, а на живому надґрунтовому покриві. Він висловлювався, що "зовсім непотрібно знати, що насадження знаходиться на піщаному чи глинястому ґрунті, що він свіжий, знати рельєф і т.п., а необхідна впевненість у тому, що місця виростання, які досліджуються, розглядаються як одне ціле, є біологічно рівноцінними". А. К. Каяндер вважав, що "до одного і того ж типу лісу повинні відноситись усі насадження, рослинність яких у віці стиглості і відповідному ступені зімкнутості деревостану близька до нормальної, характеризується загальним видовим складом та одним і тим же еколого-біологічним характером". А. К. Каяндер вважав, що однаковий надґрунтовий покрив є гарним показником ґрунтових умов і що один і той же покрив формується на біологічно рівноцінних ґрунтах незалежно від їх механічного складу.

Особливістю типології Каяндера є незалежність типу від деревної породи і ґрунту. Назва типу лісу дається не за деревною породою, що цікавить лісовода, а за характерним пануючим надґрунтовим покривом.

Оскільки у лісах Півночі та Сибіру, де проводив дослідження Каяндер, схожий покрив зустрічається як у ялинниках, так і у сосняках, то тип лісу і визначається за покривом, незалежно від породи, яка тут зростає. Тобто, "Myrtillus-tup" може стосуватися і для сосняків, і для ялинників, і для березняків. Каяндер також був проти врахування ґрунтів. Пізніше (1926) він став ураховувати при виділенні типів лісу і ґрунти, вірніше, окремі їх властивості (характер материнської породи, вологість, механічний склад). А тип лісу вважав як результат дії усіх факторів умов місцезростання на боротьбу за існування між рослинами.

Якщо В. М. Сукачов і його колеги у даний період ототожнювали тип лісу з асоціацією, то "каяндерівський" тип був ширший асоціації і морозівського типу насадження та типу лісу Є. В. Алексєєва. Хоча сам Каяндер розумів асоціацію інакше, об'єднуючи в одну асоціацію всі, наприклад, сосняки чи ялинники, або березняки.

Незаперечно, що надґрунтовий покрив у деяких місцях є добрим індикатором лісорослинних умов, але не можна замінити вивчення типів лісу вивченням цього покриву. Тому з Каяндером не погоджувалося багато вчених: В. М. Сукачов, М. Брюсген, Е. Мюнх та ін., і його типоло­гічна класифікація не набула широкого розповсюдження. Але принцип біологічної рівноцінності ґрунтів різного механічного складу, викорис­тання живого надґрунтового покриву у комплексі з іншими показниками й при визначенні типів лісу, запропонований Каяндером термін "Тип лісу" увійшов у практику лісівництва.

В. М. Сукачов приходить до висновку, ідо типи лісу за своєю суттю є природними одиницями лісу. При їх встановленні потрібно керуватися тільки природними ознаками насаджень. Введення господарських заходів повинно бути виключене, бо це — змішування двох категорій ознак. Саме змішування природно-історичних і господарських ознак при встановленні типів призводить до плутанини.






загрузка...





загрузка...