загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Лісівництво

РОЗДІЛ 2. ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ ЛІСІВНИЧИМИ МЕТОДАМИ

 

Лекція 1. СУТЬ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ

 

1.1 Біогеоценоз як екосистема, яка пристосовується до умов середовища та змінює його відповідно до своїх потреб

 

Ліс є складним природним угрупованням, яке включає в себе не тільки рослини, але і частину зовнішнього середовища: фунт та повітря.

Таке складне угруповання академік В. М. Сукачов назвав лісовим біогеоценозом, тобто єдиним, внутрішньо взаємообумовленим природним комплексом. У ньому відбуваються численні природні процеси (обмін речовин або біологічний кругообіг тощо). Живлення деревостану відбувається за законами біокругообігу, тому вплив людини на ліс при господарюванні у ньому може певним чином змінювати процеси біокругообігу і мати як позитивні, так і негативні наслідки. Впливаючи на процес живлення лісу, людина може поліпшити його існування і, навпаки, призвести до жалюгідного існування.

Якщо лісогосподарські заходи не узгоджуються з напрямом природних процесів, вони ніколи не приведуть до успіху через протидію механізму саморегуляції лісових екосистем. Особливої уваги заслу­говує взаємодія деревних порід у мішаних деревостанах на різних стадіях їх розвитку. Отже, потрібне глибоке вивчення таких процесів на прикладі корінних лісостанів, які і повинні враховуватися при проведенні лісогосподарських заходів.

Займаючи певну площу протягом багатьох століть, ліс формує відповідне до складу деревних порід середовище. Це не тільки підпологова рослинність, у першу чергу надґрунтовий покрив, але і сам ґрунт. Якщо у процес зміни поколінь лісу не втручається людина, не відбуваються якісь катастрофічні явища, то ґрунтові умови у разі нормального існування лісу відповідним чином стабілізуються на рівні, який у найбільшій мірі відповідає характеру самих лісових насаджень. Як правило, високопродуктивні лісостани не впливають негативно на трофність ґрунту, а формують ґрунт, підвищуючи його родючість, що свого часу довів П. С. Погребняк.

Оскільки більшість деревних порід живиться за допомогою міко­ризи, то вони потребують ґрунтів з певним рівнем кислотності ґрунтового розчину. Тільки у цьому випадку будуть нормально розвиватись міко­ризні гриби і процес живлення деревних порід також буде нормальним. Як деревна порода змінює ґрунт відповідно до своєї біології, мож­на бачити, наприклад, коли висадити дуб на землях, що не були під лісом.

За нашими даними, під 65-річними широкими лісосмугами, що були створені на глибоких чорноземах у Кіровоградській області, актуальна кислотність верхнього горизонту ґрунту становила: рН водне — 6,5, сольове — 5,4-5,5, тоді як на площі без лісу величини відповідно дорівнювали 7,5 і 6,7. На полях, розташованих між лісосмугами, актуальна кислотність орного горизонту була у межах 7,1 - 7,4 (водна витяжка) і 6,1 - 6,7 (сольова витяжка). Порівняно з площею, де ніколи не росла деревна рослинність і ґрунт не орався, під лісосмугами значно понизилась лінія скипання від дії 10% соляної кислоти: з 22 - 25 см до 65 - 70 см. Це свідчить про значну підкислюючу дію насаджень на ґрунт. У цілому за 65 років насадження забезпечили таку кислотність ґрунтового розчину, яка є оптимальною для росту мікоризних грибів. За цей же період поліпшилася і структура верхнього горизонту, збільшився запас гумусу, поліпшилися водно-фізичні властивості ґрунту, тобто він наблизився до типового лісового ґрунту дібров.

Такі ж приклади можна навести і для сосняків. Навіть чисті сосняки Г. Ф. Морозов не вважав за монокультури, бо вони є природними лісостанами у певних лісорослинних умовах. Надмірне підкислення ґрунту під сосняками відбувається в умовах перезволоження, коли недостача кисню не дозволяє швидко розкладатися опаду і тому утворюється оторфований шар підстилки. Отже, лісові насадження формують ґрунти, узгоджуючи їх властивості зі своїми потребами.






загрузка...





загрузка...