загрузка...
Loading...

Лісівництво

РОЗДІЛ 2. ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ ЛІСІВНИЧИМИ МЕТОДАМИ

 

Лекція 1. СУТЬ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ

 

1.1 Біогеоценоз як екосистема, яка пристосовується до умов середовища та змінює його відповідно до своїх потреб

 

Ліс є складним природним угрупованням, яке включає в себе не тільки рослини, але і частину зовнішнього середовища: фунт та повітря.

Таке складне угруповання академік В. М. Сукачов назвав лісовим біогеоценозом, тобто єдиним, внутрішньо взаємообумовленим природним комплексом. У ньому відбуваються численні природні процеси (обмін речовин або біологічний кругообіг тощо). Живлення деревостану відбувається за законами біокругообігу, тому вплив людини на ліс при господарюванні у ньому може певним чином змінювати процеси біокругообігу і мати як позитивні, так і негативні наслідки. Впливаючи на процес живлення лісу, людина може поліпшити його існування і, навпаки, призвести до жалюгідного існування.

Якщо лісогосподарські заходи не узгоджуються з напрямом природних процесів, вони ніколи не приведуть до успіху через протидію механізму саморегуляції лісових екосистем. Особливої уваги заслу­говує взаємодія деревних порід у мішаних деревостанах на різних стадіях їх розвитку. Отже, потрібне глибоке вивчення таких процесів на прикладі корінних лісостанів, які і повинні враховуватися при проведенні лісогосподарських заходів.

Займаючи певну площу протягом багатьох століть, ліс формує відповідне до складу деревних порід середовище. Це не тільки підпологова рослинність, у першу чергу надґрунтовий покрив, але і сам ґрунт. Якщо у процес зміни поколінь лісу не втручається людина, не відбуваються якісь катастрофічні явища, то ґрунтові умови у разі нормального існування лісу відповідним чином стабілізуються на рівні, який у найбільшій мірі відповідає характеру самих лісових насаджень. Як правило, високопродуктивні лісостани не впливають негативно на трофність ґрунту, а формують ґрунт, підвищуючи його родючість, що свого часу довів П. С. Погребняк.

Оскільки більшість деревних порід живиться за допомогою міко­ризи, то вони потребують ґрунтів з певним рівнем кислотності ґрунтового розчину. Тільки у цьому випадку будуть нормально розвиватись міко­ризні гриби і процес живлення деревних порід також буде нормальним. Як деревна порода змінює ґрунт відповідно до своєї біології, мож­на бачити, наприклад, коли висадити дуб на землях, що не були під лісом.

За нашими даними, під 65-річними широкими лісосмугами, що були створені на глибоких чорноземах у Кіровоградській області, актуальна кислотність верхнього горизонту ґрунту становила: рН водне — 6,5, сольове — 5,4-5,5, тоді як на площі без лісу величини відповідно дорівнювали 7,5 і 6,7. На полях, розташованих між лісосмугами, актуальна кислотність орного горизонту була у межах 7,1 - 7,4 (водна витяжка) і 6,1 - 6,7 (сольова витяжка). Порівняно з площею, де ніколи не росла деревна рослинність і ґрунт не орався, під лісосмугами значно понизилась лінія скипання від дії 10% соляної кислоти: з 22 - 25 см до 65 - 70 см. Це свідчить про значну підкислюючу дію насаджень на ґрунт. У цілому за 65 років насадження забезпечили таку кислотність ґрунтового розчину, яка є оптимальною для росту мікоризних грибів. За цей же період поліпшилася і структура верхнього горизонту, збільшився запас гумусу, поліпшилися водно-фізичні властивості ґрунту, тобто він наблизився до типового лісового ґрунту дібров.

Такі ж приклади можна навести і для сосняків. Навіть чисті сосняки Г. Ф. Морозов не вважав за монокультури, бо вони є природними лісостанами у певних лісорослинних умовах. Надмірне підкислення ґрунту під сосняками відбувається в умовах перезволоження, коли недостача кисню не дозволяє швидко розкладатися опаду і тому утворюється оторфований шар підстилки. Отже, лісові насадження формують ґрунти, узгоджуючи їх властивості зі своїми потребами.






загрузка...
загрузка...