загрузка...
Loading...

Сад і город (енциклопедія)

ЯК РОЗПЛАНУВАТИ САД

Вибір Ділянки

Найчастіше при розплануванні саду на присадибній або дачній ділянці маємо досить обмежений вибір, адже рідко коли можна поладити сад без посереднього окультурення ґрунту, підготовки ділянки й інших агротехнічних заходів. У зв'язку з тим, що сад розплановується один раз на багато років, помилки, зроблені при закладенні саду, дуже складно, а найчастіше неможливо виправити. Насамперед слід правильно оцінити рельєф ділянки, механічний і живильний склад ґрунту, його кислотність, правильно зорієнтувати сад щодо сторін світу.

Найбільш придатними під сад є максимально рівні земельні площі з ґрунтом суглинним або супіщаним. При закладенні саду на схилі необхідним є терасування землі й проведення протиерозійних заходів. Чим крутіший схил, тим більшою є небезпека вимивання ґрунтового шару, оголення кореневої системи дерев, пересихання чи перемерзання саджанців.

Південні й південно-західні схили погано забезпечені вологою, зате відмінно прогріваються, тому на них краще висаджувати теплолюбні сорти фруктових дерев і чагарників. Північні, північно-східні та східні схили краще затримують вологу влітку, на них

довше лежить шар зимового снігу, але прогріваються вони гірше. Тому засаджувати їх потрібно вологолюбними й холодостійкими сортами. Верхні ділянки схилів краще прогріваються та просихають, а нижні ділянки краще забезпечені вологою, але плодові і ягідні рослини, висаджені на нижніх схилах, під час цвітіння часто ушкоджуються весняними заморозками.

Для того щоб плодові дерева і ягідники добре приймалися, росли й плодоносили, слід ураховувати вологість ґрунту, родючість і механічний склад.

Родючість ґрунту визначається наявністю достатньої кількості гумусу або перегною, що є джерелом поживних речовин для рослин. Чим товстіший шар гумусу, тим вища якість ґрунту.

За механічним складом ґрунти поділяються на глинисті, суглинні, супіщані та піщані. Глинисті ґрунти без попередньої обробки, що має на меті поліпшення механічного складу ґрунту, мило придатні для саду. У них дуже слабка аерація (повітрообмін), ці ґрунти добре затримують вологу, але при висиханні сильно ущільнюються. Глинисті ґрунти довго й недостатньо прогріваються. Піщані ґрунти також малопридатні під сад: хоча прогріваються вони швидко, але дуже швидко пересихають, оскільки слабко витримують воду. Крім того, з піщаних ґрунтів швидко вимиваються всі поживні речовини. Найбільш придатними для вирощування плодових дерев і ягідників є супіщані й суглинні ґрунти, які займають проміжну ланку щодо механічного складу.

За живильним складом ґрунти поділяються на кілька типів, з яких найчастіше зустрічаються дерново-підзолисті, дерново-карбонатні, сірі лісові, торф'яні, заплавні та чорноземні.

Дереново-підзолисті ґрунти мають досить тонкий шар перегною — 10-20 см, невисокий уміст гумусу — 0,5-2,5%, невисокий уміст поживних речовин. Реакція ґрунтового розчину кисла, ці ґрунти малородючі.

При закладенні ділянки на дерново-підзолистих ґрунтах необхідно провести вапнування для збільшення перегнійного шару, шокування на надмірно зволожених ґрунтах, дренаж — для відведення літньої вологи, внесення органічних і мінеральних добрив.

Дерново-карбонатні ґрунти більш придатні для садівництва, ніж дерново-підзолисті. Уміст гумусу в них до 4%, реакція ґрунтового розчину менш кисла, вони містять більшу кількість поживних речовин.

Сірі лісові ґрунти подібні до дерново-підзолистих, але на відміну від останніх мають вищий уміст гумусу (3-5% ), реакція ґрунтового розчину кисла та слабокисла. Щоб зробити їх придатнішими для садівництва, ці ґрунти вапнують, уносять органічні й фосфорно-азотні добрива.

Торф'яні ґрунти утворилися на болотах. За глибиною шару торфу вони поділяються на низинні, перехідні й верхові.

Низинні й перехідні торф'яні ґрунти мають шар торфу завглибшки понад 40 см, слабокислу або нейтральну реакцію ґрунтового розчину, високу вологість, ступінь розкладення торфу в них більше 1/2. У низинних торф'яних ґрунтах міститься 2-4% азоту, однак вміст фосфору та калію невеликий. Ці ґрунти дуже родючі.

Перехідні торф'яні ґрунти мають менш глибокий торф'яний шар, більш кислу реакцію ґрунтового розчину, підвищену зволоженість. І низинні, і перехідні торф'яні ґрунти потребують осушення, іноді — вапнування, але завжди — додаткового внесення фосфорних і калійних добрив. Такі ґрунти найбільш придатні для вирощування ягідних чагарників.

Верхові торф'яні ґрунти мають сильну кислу реакцію ґрунтового розчину, торф у них слаборозкладений, уміст поживних речовин, доступних для рослин, дуже низький. Такі ґрунти практично непридатні для вирощування плодових і ягідних рослин.

Оцінювати склад ґрунту найкраще разом із фахівцем або віддаючи зразки ґрунту в лабораторію, які є при будь-якій сільськогосподарській установі. Механічний склад ґрунту можна визначити самостійно. Для цього грудку вологого ґрунту скачують між долонями. Якщо грудка легко набуває форми ковбаски, не розтріскується, коли її згорнути в кільце, легко ліпиться, це свідчить про те, що ґрунт глинистий. Якщо ж при згортанні в кільце земляний валик розтріскується й розламується — ґрунт суглинний. Супіщаний і піщаний ґрунт не скачується, а при стисканні в грудку легко розсипається.






загрузка...
загрузка...