Сад і город (енциклопедія)

ПІДГОТОВКА ГРУНТУ ПІД САД.

ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ

Найчастіше висаджувати плодові дерева і ягідні чагарники доводиться на звільнених ділянках, які раніше займали чагарники, хвойні ліси, або на пустирях. Ґрунти на таких ділянках малородючі, сильноопідзолеві, реакція ґрунтового розчину сильнокисла, чисто попадаються перезволожені й заболочені ґрунти з високим рівнем залягання ґрунтових вод. При заляганні ґрунтових вод на глибині 1-1,5 м і за відсутності природного водостоку застійні води ще більше знижують цінність ґрунту. Але потрібно знати, що майже всі види ґрунтів можна поліпшити й окультурити, зробивши придатними для вирощування садових рослин.

Залежно від характеристики ділянки окультурення ґрунту починають за 1-2 роки до посадки саду. Якщо на ділянці були дерева та чагарники, їх викорчовують, намагаючись максимально вберегти верхній родючий шар ґрунту. Викорчовувати найкраще вручну, добре збиваючи землю з коріння рослин. Після збирання рослинних рештків ділянку вирівнюють, підсипаючи ґрунти в знижені місця.

Якщо ґрунт болотистий, при окультуренні слід передбачити спорудження дренажної системи, запірних пристроїв, щоб покращити циркуляцію води в ґрунті й запобігти зайвому водостоку в суху погоду. Якщо ділянка розташована замкнутій улоговині, де ґрунт перезволожений, із застійними ґрунтовими водами, для осушення риють водознижувальні колодязі. Регулярно відкачують надлишкову воду, для садіння ягідників і плодових дерев роблять грядки.

Якщо ділянка, відведена під сад» розташована на крутому схилі, попередньо роблять дво-, триметрові тераси. Ухили потрібно зміцнити дерном, дошками, бетонними плитами.

Якщо на ділянці є великий шар дерну, попередні роботи з окультурення ґрунту починають восени. Землю перекопують, залишаючи в грудках, щоб у осінньо-зимовий період забезпечити максимальне нагромадження й утримання вологи. Навесні перекопану ділянку боронують, що також сприяє затримуванню вологи. Після цього землю залишають відпочити на 2-3 місяці. За цей час дернина добре розкладається, після чого можна братися до перекопування. Під весняне перекопування в ґрунт уносять органічні добрива. Слід використовувати гній, торф'яно-гнійний компост із розрахунку 800 кг на сотку. Якщо використовується чистий торф, що містить мало фосфору та калію, його вносять разом із суперфосфатом і хлористим калієм з розрахунку 1000 кг торфу, 10 кг суперфосфату й 4 кг хлористого калію на сотку. Перекопування проводять на штик лопати, ретельно загортаючи добрива в землю.

Якщо ґрунт має могутній орний горизонт, високий процентний уміст гумусу, зольних елементів живлення, значний запас органічних і мінеральних добрив, проводять перевал. Це перекопування ґрунту на глибину 40-80 см, при якому верхній шар ґрунту, максимально збагачений гумусом і поживними речовинами, опиняється внизу, на глибині 25 -30 см, там, де знаходиться найбільш розвинена й активна частина кореневої системи рослин. Натомість ґрунт, бідніший на поживні речовини, опиняється нагорі, у нього вносять великі дози органічних і мінеральних добрив. За 1-2 роки цей малопродуктивний шар стає родючим. Якщо ж орний шар невеликий, з низьким процентним умістом гумусу, то перевал проводити не можна, оскільки бідний ґрунт вимагатиме внесення занадто великих доз органічних добрив, а коренева система не одержить достатнього підживлювання. Тому на малородючих ґрунтах слід поглиблювати перекопування поступово, на 3-4 см за рік. При обробленні плодових і ягідних культур з кетою економії мінеральних та органічних добрив ї зниження затрат праці можна проводити окультурення ґрунту в посадкових ямах.

Якщо ґрунт на ділянці, призначеній під сад, піщаний, перед осіннім перекопуванням уносять суглинний ґрунт із розрахунку 15 20 кг на 1 м2. Якщо немає можливості провести структурування піщаних ґрунтів на всій ділянці, суглинний ґрунт разом із органічними й мінеральними добривами вносять там, де збираються висаджувати полуницю та суницю. Під інші садові культури на дно посадкової ями кладуть шар у 10 см суміші суглинного ґрунту й перегною.

Для поліпшення якості глинистих ґрунтів під перекопування а ґрунт додають кварцовий пісок, змішуючи його із землею, що поліпшує структуру глинистого ґрунту й за механічними властивостями наближує його до суглинків. З метою покращення структури глинистих ґрунтів, підвищення аерації й водного обміну додають гній або торф.

Можна вносити, крім органічних добрив, також торф, річковий намул. На сипучих пісках і бідних на органічні речовини ґрунтах проводять окультурення верхнього шару на глибину не менше 50 см. Щоб знизити витрати органічних добрив і трудомісткість, після садіння дерев викопують кільцеві канави завглибшки 70 см і завширшки 50 см. Ці канави заповнюють сумішшю перегною й органічних добрив. Щороку діаметр кільцевих канав, наповнених родючим ґрунтом, збільшують.

Щоб підвищити вміст органічних речовин у ґрунті, на ділянці , призначеній для розпланування саду, проводять посів злакових, бобових і сидеральних культур, зелену масу яких наприкінці літа загортають у ґрунт і дають їй розкластися.

Якщо ґрунт на садовій ділянці був засмічений багаторічними бур'янами із сильно розвиненим кореневищем, його потрібно кілька разів перерити на штик лопати, вибрати кореневища бур'янів, потім почекати, поки з'являться перші сходи, і знову перерити землю. Таких перекопувань із видаленням кореневищ за літо проводять 4-5. Це дозволяє протягом одного-двох років позбутися кореневищних бур'янів.

Якщо ґрунт на ділянці підзолистий, з кислою реакцією, проводять вапнування. Для визначення кислотності ґрунту проводять лабораторні аналізи. Крім того, показником може служити рослинність на ділянці. Хвощ, жовтець, щавель віддають перевагу кислому ґрунту, а конюшина, буркун, лисохвіст, гірчиця ростуть на нейтральних і слабокислих ґрунтах. Якщо є лабораторний аналіз ґрунту, потрібно мати на увазі, що кислотність позначається літерами рН і цифрами. Значення рН від 8 і вище буде в лужних ґрунтів, від 6 і нижче — у кислих ґрунтів . Нейтральний ґрунт має реакцію рН 7, рН від 4 до 4,5 мають кислі ґрунти, а від 3,8 до 4 — дуже кислі. Якщо реакція ґрунтового розчину не перевищує 5,5, його потрібно вапнувати.

Вапнування проводиться з використанням вапна або гашеного ванна, Якщо цього не зробити, то існує небезпека відмирання кореневої системи рослини, оскільки на кислих перезволожених ділянках близько до поверхні залягають оглеєні горизонти, згубні для коріння.

Вапно під садові культури вносять у таких кількостях, г/м2: для піщаних ґрунтів:

дуже кислих — 400-450;

кислих — 300-400;

середньокислих — 150-250;

слабокислих — 100;

для супіщаних ґрунтів

дуже кислих — 550-700;

кислих — 350-450;

середньокислих — 200-300;

слабокислих — 150;

для легкосуглинистих

дуже кислих — 680-800;

кислих —450-550;

середньокислих — 350-400;

слабокислих —150-250;

для важк осу глинистих

дуже кислих — 550-1100;

кислих — 650-760;

середньокислих — 550-650;

слабокислих — 400-500;

для глинистих

дуже кислих — 1100-1500;

кислих — 700-900;

середньо кислих — 550-650;

слабокислих — 450-500;

для торф'яних

дуже кислих — 400-600;

кислих — 200-400;

середньокислих — 100-200.

Для вапнування кислих піщаних ґрунтів використовують доломітове борошно, що містить 1/5 частину окису магнію.

Необхідно планувати садіння плодових дерев з урахуванням її кислотності ґрунту. Вишня й слива найкраще ростуть на нейтральних ґрунтах із рН 7; яблуня, груша, смородина — на слабокислих ґрунтах із рН 6-6,5; малина, аґрус — на слабокислих ґрунтах із рН 5,5-6; суниця — на слабокислих ґрунтах із рН 5,3-5,6.

Якщо вапно вноситься на площу всієї ділянки, то роблять це у два заходи. Восени, під перекопування, вносять 2/3 усієї необхідної на цю площу кількості вапна, іншу третину вносять навесні, не загортаючи занадто глибоко в ґрунт. При вапнуванні ґрунту не можна вносити надлишкову кількість вапна, тому що ґрунти з лужною реакцією викликають захворювання на хлороз у плодових дерев, знижують плодоносіння, призводять до передчасного всихання. На лужних ґрунтах найгірше ростуть ягідні чагарники, яблуня; трохи краще - груша та кісточкові плодові дерева. Для приблизної перевірки ґрунту на лужність беруть невелику ділянку й поливають її 10% -ним розчином соляної кислоти. Якщо ґрунт скипає в поверхневому шарі, цю ділянку без попередньої обробки не можна використовувати під сад.

Усі заходи щодо приведення кислотно-лужних показників ґрунту до оптимальних значень слід проводити за 1-2 роки до закладення саду. Вапно не можна вносити разом з азотними й фосфорними добривами. Після вапнування ґрунту він зберігав родючість 8-12 років, потім процедуру повторюють.

Великий вплив на розвиток і плодоносіння плодових дерев має рівень стояння ґрунтових вод. При занадто близькому заляганні ґрунтових вод у дерев висихають верхівки, відмирає стовбур. Для окремих плодових культур оптимальний рівень стояння ґрунтових вод становить: яблуня, груша, черешня, абрикос, персик — не ближче 2 м, вишня, слива — не ближче 1,5 м, ягідні чагарники — не ближче 1 м.






загрузка...





загрузка...