загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Довідник з біології

РОСЛИНИ

РОЗМНОЖЕННЯ КВІТКОВИХ РОСЛИН

ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ

  Квіткові рослини розмножуються вегетативним (безстатевим) і статевим (насінним) шляхом.

  Вегетативне розмноження — це розмноження частинами ве­гетативних органів рослини. Воно широко поширене у природі, здавна використовується людиною при розведенні плодових і ягі­дних рослин, в овочівництві, лісівництві, квітникарстві.

Вегетативне розмноження пагонами:

                 відсадками (ялиця, виноград, смородина, ліщина, слива): низько розташовані гілки дерева або чагарника при зіткненні з ґрунтом або присипані землею здатні у вузлах формувати корене­ву систему й давати пагони;

                батогами, або вусами (суниця, ожина, жовтець повзучий): у вузлах повзучих пагонів розвиваються вертикальні пагони й додаткове коріння;

                вкоріненням надземних пагонів (тополя, верба);

                 порістю коренів і пеньків (тополя, платан): після вирубки дерев або загибелі їх крони з придаткових бруньок кори утворю­ються пагони;

               кореневищами (конвалія, м'ята, пирій);

               цибулинами (тюльпан, нарцис, часник, цибуля);

               бульбами (картопля);

               стебловими живцями (традесканція, бегонія, троянда).

  Вегетативне розмноження корінням:

                 кореневими паростками (тополя, черемха, осика): розви­ваються з придаткових бруньок на корінні навкруги пнів спиля­них дерев;

                 кореневими живцями (кульбаба, малина, шипшина, деякі сорти яблунь): з додаткових бруньок посадженого в ґрунт відрізка кореня розвиваються надземні пагони, а від їх основи відростають придаткові корені.

Вегетативне розмноження листками:

                 листкові живці (бегонія, лимон, узамбарська фіалка): на посадженому у вологий пісок листі розвиваються придаткові бру­ньки й придаткові корені.

Вегетативне розмноження поділом куща:

                кущ великих розмірів можна механічно розділити на декі­лька частин (бузок).

  Метод щеплення полягає в тому, що одну рослину (у вигляді живця або бруньки) зрощують з іншою рослиною, коріння якої сидить у ґрунті. Мета щеплення — використання для живлення кореневої системи рослини, що характеризується невибагливістю до ґрунту, морозостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників та іншими властивостями, бажаними для поліпшення сорту. Щеп­лення брунькою, або вічком, називається окуліровкою, щеплення живцем — копуліровкою. При зрощенні двох об'єктів живець або брунька називається прищепою, а рослина з коренем — підщепою. Прищепа та підщепа добре зростаються у рослин близьких сортів і видів. У плодівництві успішно застосовуються міжродові щеп­лення в сімействі розоцвітих: груша — на айву, абрикоса — на сливу. Легко вдаються щеплення в сімействі бобових. У переваж­ній більшості випадків культурні сорти плодових щеплять на ди­чки, тобто підвивають із дикорослими рослинами як більш ви­тривалими у багатьох відношеннях.

  Біологічне значення вегетативного розмноження. Вегетатив­не розмноження сприяє значному збільшенню числа особин і роз­селенню їх в природі. Оскільки при вегетативному розмноженні успадковуються ознаки материнського організму, в практиці се­лекційної роботи і в сільському господарстві його використовують для збереження цінних сортів культурних рослин і для швидкого підвищення їх урожайності.






загрузка...





загрузка...