загрузка...
Loading...

Біологія - універсальний довідник

БУДОВА КВІТКОВОЇ РОСЛИНИ. ФУНКЦІЇ ЇЇ ОРГАНІВ

 

ОРГАНИ І ОРГАНІЗМ

 

НАСІНИНА — ГЕНЕРАТИВНИЙ ОРГАН

 

Функції насінини. Насінина — високоспеціалізований орган розмноження і поширення рослин на земній поверхні. Крім того, маючи підвищену стійкість до несприятливих зовнішніх умов, насінина забезпечує збереження рослин на зайнятій ними території в екстремальних умовах. За настання сприятливих умов (тепло, волога, повітря) насінина проростає і дає початок новій рослині.

Будова насінини. Насінина — складний орган; умовно можна виділити такі його частини: зародок, запасаюча тканина (тканини), шкірка. У дозрілій насінині спеціальної запасаючої тканини може і не бути. У цьому випадку запасні речовини нагромаджуються у клітинах зародка, найчастіше в його сім’ядолях, перших зародкових листках (мал. 3).

 

Мал. 3. Насіння: А — маку, Б — березки польової; В — гарбуза; Г — пшениці; Ґ — цибулі; Д — частухи.

1 — шкірка; 2 — ендосперм; 3 — зародок з двома сім’ядолями; 4 — зародок з однією сім’ядолею.

Зародок: Е — дводольний; Є — однодольний; а — сім’ядоля; б — зародкова брунька; в — зародкове стебло; г — зародковий корінь; опл. — оплодень

 

Зародок — мініатюрна рослина з вегетативними органами: зародковим пагоном (зародкове стебло, сім’ядолі, зародкова брунька) і зародковим коренем.

Запасними речовинами у клітинах ендосперму (запасаюча тканина) або у клітинах сім’ядолей є жири, білки, вуглеводи, органічні кислоти, мінеральні сполуки. Води в дозрілій насінині дуже мало (до 12% загальної маси), а це при сповільненому обміні речовин підвищує його стійкість до несприятливих кліматичних впливів.

Шкірка насінини (вона, звичайно, складається з декількох шарів клітин) захищає зародок від механічних ушкоджень, від проникнення мікроорганізмів та інших несприятливих впливів зовнішнього середовища.

Значення шкірки у поширенні насіння. Підвищена стійкість шкірки до травних ферментів забезпечує збереження насіння у травній системі тварин, які поїдають соковиті плоди. Викидаючи неперетравлені залишки їжі, тварини поширюють таким чином насіння.

Завдяки клейкій і слизуватій поверхні шкірки насінини прилипають до шерсті тварин, взуття, одягу людини, і це стає умовою поширення таких рослин. Волоски на шкірці сприяють поширенню насіння вітром (насіння верби, іван-чаю). Соковиті клітини з запасними речовинами на поверхні насінини приваблюють птахів (насіння граната, магнолії) і комах (насіння копитняка, рясту), що стають їх розповсюджувачами.

Умови проростання насіння і формування проростка. Проростання насіння можливе за наявності води, повітря (кисню) і сприятливих для росту температурних умов. Розрізняють насіння з надземним і підземним проростанням. Вираз «надземне і підземне проростання насіння» не варто розуміти в буквальному значенні слова.

Надземним називають таке проростання насіння, коли у повітряне середовище виносяться сім’ядолі (мал. 4). Вони зеленіють і беруть участь у повітряному живленні: поглинають із повітря вуглекислий газ і утворюють у хлорофілоносних клітинах органічні речовини на основі енергії сонячного світла. Таке проростання насіння в огірків, капусти, липи, клена.

При підземному проростанні насіння сім’ядолі залишаються в ґрунті (наприклад, у пшениці, дуба, гороху, красолі) (див. мал. 4).

 

 

Мал. 4. Проростки. Надземне проростання насіння у липи (А), копитняка (Б); цибулі (В), гарбуза (Г).

Підземне проростання насіння в ірисів (Ґ), дуба (Д), красолі (Е).

1 — головний корінь;

2 — бічний корінь;

З — підсім’ядольне коліно;

4 — сім’ядолі;

5 — зелені листки;

6 — надсім’ядольне коліно;

7 — лускоподібні листки;

8 — додатковий корінь;

9 — шкірка






загрузка...
загрузка...