ГЕНЕТИКА ТА СЕЛЕКЦІЯ

Основи селекції

Селекція — наука про створення нових сортів рослин, порід тварин та штамів мікроорганізмів, що відповідають потребам людини.

Сорт, порода, штам — штучно створені людиною популяції організмів із визначеними спадковими ознаками (морфологічними, фізіологічними) та високою продуктивністю. Прояв фенотипу залежить від умов середовища, тому в селекційній роботі важливий не лише генотип організму, але й умови його утримування (кліматичні чинники, догляд).

М. І. Вавилов довів, що для успішної селекційної роботи необхідно брати до уваги:

— первісну різноманітність ознак організмів — генетичну гетерогенність виду;

— закони спадковості і спадкової мінливості;

— вплив середовища на розвиток ознаки;

— форми штучного добору для виявлення і закріплення ознак.

Основою селекційної роботи є штучний добір — вибір людиною особин із потрібними господарськими ознаками для наступного їх розведення.

Види добору. Першим етапом селекції було одомашнювання — процес перетворення диких тварин і рослин у культурні форми.

На початкових етапах одомашнювання людина здійснювала спочатку несвідомий добір — добір без чітко поставленої мети, а згодом свідомий методичний добір, спрямований на формування певних ознак з метою одержання особин із необхідними якостями.