загрузка...

Географія
Уроки з географії
Всі предмети
ЗНО 2014
Конспекти уроків
Опорні конспекти
Підручники PDF
Підручники онлайн
Бібліотека PDF
Словники
Довідник школяра
Майстер-клас для школяра
Роботи відвідувачів
Зворотній зв'язок


Check Google Page Rank

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

43. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

43.4. Італія

  Географічне положення та основні відомості про країну. Італія знаходиться в центральній частині Середземномор'я. Її терени — Апеннінський півострів, великі острови Сардинія і Сицилія, деякі дрібні острови Середземного моря. В адміністративно-територіальному аспекті поділяється на 20 областей. На заході береги Італії омивають Лігурійське й Тірренське моря, на півдні — Іонічне, на сході — Адріатичне. Лише близько 20% її кордонів пролягає суходолом, переважно в гірських районах Альп. Тут вона межує з Францією, Швейцарією, Австрією та Словенією. Географічне положення країни сприяє її економічним зв'язкам не лише з країнами Європи, а й Африки, басейну Індійського океану, через Суецький канал.

  Територія — 301,2 тис. км2. Столиця — Рим (2,8 млн. жителів). У межах Італії знаходяться дві держави — Ватикан і Сан-Марино, оточені зусібіч її територією. Релігія — католицизм. Грошова одиниця — ліра (1 ліра = 100 чентезимо).

   Італія — парламентська республіка. Глава держави — президент, обирається строком на 7 років. Законодавча влада належить парламентові, котрий обирається на 5 років загальним і прямим голосуванням. Парламент складається з двох палат: сенату республіки (322 сенатори) і палати депутатів (630 депутатів). Виконавча влада належить урядові — Раді міністрів — на чолі з головою.

 Політичні партії: Італійська народна партія, Італійська соціалістична партія, Демократична партія лівих сил, Італійська соціал-демократична партія, Італійська республіканська партія, Італійська ліберальна партія, Італійський соціальний рух — Національні праві сили, Радикальна партія, Ліга Півночі.

Основні профспілкові об'єднання: Загальна італійська конфедерація праці, Італійська конфедерація профспілок трудящих, Італійський союз праці.

  Природні умови та ресурси. Північ Італії знаходиться в лісовій зоні помірного поясу, південь — у субтропічному поясі. Рельєф країни — переважно гірський і височинний. Ці його форми охоплюють близько 80% території. На півночі Італії підносяться Альпи. Через усю материкову частину країни простяглися Апеннінські гори з висотами до 3000 м. Острови Сардинія і Сицилія мають переважно гористий рельєф. На острівній частині країни — декілька вулканів: Етна, Стромболі та ін. В Італії досить часто бувають сильні землетруси. На півночі лежить велика Паданська рівнина.

  Клімат на більшій частині території країни субтропічний середземноморський. На півночі він перехідний від субтропічного до помірного. У горах проявляється висотна поясність. Особливості клімату визначаються географічною широтою країни, впливом теплого Середземного моря і захищеністю території країни з півночі високими Альпами. Літо жарке й сухе, з середніми температурами липня від +20 °С на півночі до +28 °С на крайньому півдні. Взимку середні температури січня від 0 °С на півночі до +12 °С на півдні. За рік випадає від 500 до 800 мм. опадів.

   Найгустіша мережа річок — на півночі Італії. Тут тече найбільша річка країни По. Разом із протоками й каналами вона утворює важливу судноплавну систему. На Апеннінському півострові річки маловодні, деякі з них улітку пересихають. На півночі в Альпах знаходяться великі й судноплавні озера Гарда, Комо, Лаго-Маджоре та ін. На Апеннінському півострові озера виникли у кратерах згаслих вулканів.

  На Паданській низовині переважають алювіальні та бурі лісові ґрунти. На Апеннінському півострові поширені коричневі й вулканічні ґрунти.

  У минулому майже вся територія сучасної Італії була вкрита лісами. Нині вони поширені переважно в горах, а надто на півночі, в Альпах. Близько 20% площі країни вкривають природні та насаджені людьми ліси.

Дикі тварини водяться переважно в горах (серна, дика кішка, лісова куниця тощо). У Центральних Апеннінах зберігся бурий ведмідь.

  Загальна площа національних парків — близько 200 тис. га.

  Серед природних ресурсів вирізняються водні для зрошення, створення транспортних магістралей, а в Альпах — для будівництва ГЕС. Недостатніми є ґрунтові й лісові ресурси. До найбагатших у світі належать рекреаційні, представлені як чудовим морським узбережжям, гірськими системами, так і унікальними пам'ятками історії та архітектури. Вони щорічно приваблюють багато мільйонів туристів. Мінерально-сировинні ресурси загалом незначні й недостатні. Є запаси поліметалевих руд, ртутної руди. Поширені поклади різних будівельних матеріалів, серед яких — знаменитий каррарський мармур. Дуже обмежені поклади енергоносіїв (нафти, природного газу, кам'яного вугілля).

  Населення. В Італії — 58,26 млн. жителів (1996 p.); 94% з них — італійці. Офіційна мова — італійська. У деяких північних місцевостях говорять французькою, німецькою та словенською мовами. Сардинський діалект дуже схожий на латинську мову давніх римлян. Фріули зосереджені на північному сході країни, тірольці — в провінції Больцано, франко-провансальці — в області Валле-д'Аоста, словенці — в районі Трієста, албанці та греки — в Апулії й Калабрії.

  Більше половини населення проживає в містах. Майже 1/3 їх лежить на узбережжі, решта — на Паданській рівнині, в передгір'ях. Найбільші міста після Рима — Мілан (1,4 млн. жителів), Неаполь (1,1 млн.), Турін (953 тис.).

  Територія густонаселена (194 особи на 1 км2), проте густота населення сильно коливається між урбанізованими промисловими районами Ломбардії, Лігурії, районом Великого Неаполя (400—1000 осіб на 1 км2 та більше), розвиненими сільськогосподарськими районами Паданської рівнини й Кампаньї, з одного боку, та гірськими районами, а також островом Сардинія, — з іншого боку, де вона складає лише 40—70 осіб на 1 км2.

  Господарство. Італія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. У 1991 р. обсяг ВНП становив 1120,9 млрд. доларів США. У 1991 р. склалася така структура італійської економіки (частка у ВНП): промисловості — 35,6%, сільського господарства — 3,9, послуг — 60,5%.

  Промисловість. Найбільше розвинені галузі промисловості: машинобудування (особливо автомобілебудування), харчова, хімічна, текстильна, металургійна. Значного розвитку набуло виробництво обчислювальної техніки, роботів та електронного обладнання.

  Власні енергоресурси забезпечують 17—20% потреб країни. В енергобалансі провідне місце належить нафті й газу. Нафтопереробні заводи діють у портових містах. Близько 70% електроенергії дають ТЕС, що працюють в основному на мазуті, 26% — ГЕС. Чорна металургія використовує імпортну сировину. Металургійні комбінати повного циклу розміщені в портових містах — Генуї, Пйомбіно, Неаполі й Таранто. Електрометалургія склалася поблизу джерел дешевої електроенергії в Альпах — Домодоссолі, Больцано, Брешії. У кольоровій металургії найбільше розвинені алюмінієва, свинцево-цинкова, магнієва і ртутна галузі. Великий алюмінієвий завод діє в Порто-Весмі (південний захід Сардинії). Виплавляння цинку прив'язане до значних ТЕС і джерел сировини (Монтепоні, Порто-Весме в Сардинії) або до великих ГЕС (Кротоне). Свинець виробляється головно на Сардинії, ртуть — у Тоскані. Для машинобудування Італії характерна значна частка у виробництві та експорті транспортного машинобудування. В автомобільній промисловості домінує концерн ФІАТ, який випускає також вагони, трактори, двигуни для суден і літаків, металургійне обладнання та ін. Автомобілебудування розміщено в Туріні, Неаполі, Мілані, Больцано, Модені. Міжнародна спеціалізація Італії — виробництво мотоциклів, мопедів, моторолерів і велосипедів.

  Електротехнічну промисловість зосереджено в Мілані, його приміській зоні та в сусідніх провінціях Варезе, Комо й Бергамо. Заводи електронної промисловості сконцентровано в Міланській агломерації, в Павії, Флоренції, Римі. Італія посідає 4—5-е місця у світі за експортом танків. Заводи сільськогосподарського машинобудування розміщено на Паданській рівнині. Спеціалізація італійської хімії — виробництво полімерів і синтетичних волокон. Хімічна промисловість північного заходу спеціалізується з тонкої хімії (найбільші центри — Мілан і його передмістя, Турін, Мантуя, Савона, Новара, Генуя). На північному сході виробляють нафтохімічну продукцію, напівпродукти органічного синтезу. Профіль центру Італії — неорганічна хімія (Розіньяно, Фоллоніка, Пйомбіно, Терні та ін.); півдня — продукти органічного синтезу, мінеральні добрива (великі приморські комбінати у Бріндізі, Пріоло, Августі, Джелі, Кальярі та ін.). Текстильна промисловість концентрується на південному заході — в Ломбардії (Мілан, Комо, Варезе, Бергамо, Павія та ін.), П'ємонті (Турін, Б'єлла, Новара). У центрі Італії — осередки текстильної промисловості: Лукка, Пістоя, Флоренція і Прато. За вивозом швейних виробів і взуття країна посідає відповідно 2-е і 1-е місця у світі. Ріст виробництва взуття забезпечувався не стільки великими підприємствами, розміщеними головно на північному заході (м. Віджевано на південь від Мілана — один із найбільших у світі центрів взуттєвої промисловості), скільки малими й середніми, розсіяними в невеликих містечках Венето, Емілії-Романьї, Тоскани, Умбрії, Марке.

  Сільське господарство. Аграрний сектор має в основному землеробський напрям. Його основу складає рослинництво — 58%, на тваринництво припадає 42%. Більше половини ріллі — під зерновими культурами, головна з яких — пшениця. Італія збирає до 6 млн. т. різноманітних фруктів, майже 60% їх вирощується на півночі країни у спеціалізованих фермерських господарствах. У південних областях вирощують в основному мигдаль, грецькі горіхи, фундук. Тваринництво відіграє другорядну роль, насамперед через нестачу кормів. Молочне і м'ясне тваринництво переважає на півночі, де зосереджено до половини всіх пасовищ Італії.


  Транспорт. Італія має розвинену мережу залізничних та автомобільних доріг. Більш як 90% пасажирів, понад 80% вантажів перевозяться автомобілями. Італійський автопарк налічує понад 25 млн. автомобілів, у тому числі більш як 23 млн. легкових. У зовнішніх перевезеннях вантажів переважає морський транспорт (80—90% імпортованих і 60—65% експортованих вантажів). У 1989 р. флот Італії мав 1500 суден (10-е місце у світі за обсягом тоннажу). Найбільші порти Італії — Генуя (вантажообіг перевищує 50 млн. т.) і Трієст (37 млн. т.).

  Зовнішньоекономічні зв'язки. Досить активно розвивається зовнішня торгівля, хоча за фізичним обсягом імпорт (значну частку якого становлять енергоносії) перевищує експорт, що утруднює вирішення проблеми дефіциту торгового балансу. Італія посідає 6-е місце в світі за обсягом торгівлі, її частка наближається до 5%. Головні торгові партнери — країни ЄС (57% її товарообігу).

Італія експортує транспортні засоби, апаратуру, лічильні машини, сільськогосподарську продукцію, продукцію легкої промисловості, хімічні продукти; імпортує нафту, вугілля, природний газ, лісоматеріали.

  Туризм. Важливою галуззю італійської економіки є обслуговування іноземних туристів (27 млн.), в якій зайнято більш як 1 млн. італійців і яка приносить щорічно 5—6 млрд. доларів. Головний район іноземного туризму — північний схід, особливо області Трентіно-Альто-Адідже й Венето, а також Центральна Італія (Рим, Флоренція).

  Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. ВНП на душу населення — 19 400 доларів США. Тривалість життя чоловіків — 74, жінок — 80 років. Італія посідає 1-е місце в Європі за кількістю готельних місць.

  В Італії знаходяться найстаріші в Європі університети — Болонський та університет у Пармі (заснований в XI ст.). Серед найбільших університетів — Римський, Неаполітанський.

  Найвпливовіші газети — «Репуббліка» (800 тис. примірників), «Стампа» (556 тис.), «Корр'єре делла сера» (851 тис.), «Мессаджеро» (390 тис.) та ін. Радіомовлення й телебачення підпорядковані Італійській радіо - й телевізійній службі (РАЇ-ТВ).



загрузка...
загрузка...
Google