загрузка...

Біологія
Уроки з біології
Підручники з біології
Всі предмети
ЗНО 2014
Конспекти уроків
Опорні конспекти
Підручники PDF
Підручники онлайн
Бібліотека PDF
Словники
Довідник школяра
Майстер-клас для школяра
Роботи відвідувачів
Зворотній зв'язок

загрузка...
Check Google Page Rank

Біологія конспекти всіх уроків 8 клас

ССАВЦІ

 

УРОК № 54

 

Тема. Різноманітність плацентарних ссавців: ряди Хоботні, Парнокопитні, Непарнокопитні, Примати.

Мета: продовжити розповідь про різноманітність плацентарних ссавців, ознайомити школярів із представниками рядів Хоботні, Парнокопитні, Непарнокопитні, Примати.Обладнання й матеріали: підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати особливості представників рядів Хоботні, Парнокопитні, Непарнокопитні, Примати.

Базові поняття й терміни: різноманітність тварин, охорона тварин.

Тип уроку: комбінований.

 

Хід уроку

 

I.Організаційний етап

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення питання

Які тварини-ссавці є найближчими родичами людини й чому?

III.Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя з елементами бесіди.

1. Ряд Хоботні

Викопні предки сучасних слонів починаючи з еоцену населяли майже всі континенти світу (за винятком Австралії й Антарктиди). Це були тварини різної величини, що нерідко не перевищували розмірів коня або такі гіганти, як пліоценовий південний слон висотою 5 м. Жили слони переважно в лісах, саванах і річкових долинах. Один вид — добре відомий мамонт — при загальному похолоданні клімату пристосувався навіть до суворих умов тундри. До нашого часу, однак, збереглося лише два види хоботних, які належать до однієї родини, але представляють два самостійних роди. Останнім часом виділяють і третій вид хоботних — африканського карликового слона, але де ще не до кінця прийнято біологами.

У будові хоботних особливо вражає хобот, аналогів якому немає у тваринному світі. Це не ніс, як іноді думають, а верхня губа, що зрослася з носом. Завдяки складній системі мускулів і сухожиль хобот має надзвичайну рухливість і величезну силу. Одночасно особливий хапальний пристрій, яким він закінчується, дозволяє йому піднімати із землі дрібні предмети. У зоопарках, наприклад, слони легко збирають із підлоги монети або ґудзики. Хобот для слона важить набагато більше, ніж рука для людини. З його допомогою слони дихають, добувають їжу, п’ють, захищаються, виражають свої емоції, позбуваються від паразитів, купаються. Слон, що втратцв хобот (а такі випадки в Африці зараз не рідкість — слони часто саме хоботом потрапляють у петлі, розставлені браконьєрами), приречений на голодну смерть. Правда, вони намагаються тоді пастися на колінах, але довго так жити не можуть. Єдиний час, коли хоботним під час їди не потрібний хобот — раннє дитинство: материнське молоко слоненя ссе прямо ротом. До речі, молочні залози й два соски в слонихи розташовуються на грудях, між передніми ногами, як у приматів, сирен і кажанів.

Чудовим пристроєм є ноги хоботних: на підошві, під шкірою, є особлива желеподібна пружна маса, що дозволяє ступати зовсім безшумно. Крім того, коли слон опирається на ногу, підошва розширюється, немов набухає, опорна поверхня збільшується. Але досить йому розвантажити ногу — і вона набуває первісної форми. Тому слон легко переборює болотисті драговини й не тоне, навіть загрузнувши в трясовині -по черево. Своєрідна й зубна система хоботних. У них немає іклів. Те, що зазвичай називають іклами, насправді різці, яких у слонів лише пара у верхній щелепі. Крім того, на кожній щелепі розташовано по дві пари передкутніх і одна пара кутніх зубів із широкою жувальною поверхнею й невисокою коронкою. Усього 26 зубів.

Шкіра хоботних товста, майже позбавлена волосяного покриву й порізана частою сіткою зморшок. Тільки у мамонта тіло було покрите довгою й досить густою рудою шерстю.

2. Ряд Парнокопитні

Ряд Парнокопитні включає 170 видів. До них належать копитні ссавці з однаково сильно розвиненими третім і четвертим пальцями. Перший палець відсутній, другий і п’ятий розвинені слабо або пошито відсутні. Розрізняють нежуйних і жуйних парнокопитних. У нежуйних (свині, бегемоти) шлунок простий, і їжу для повторного пережовування вони не відригують. Жуйні парнокопитні (корови, вівці, кози, олені, верблюди, лосі, антилопи, жирафи й ін.) мають складний шлунок, що складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга. У рубець потрапляє маса грубих, не подрібнених зубами рослинних кормів, де вони піддаються бродінню під впливом діяльності бактерій та інфузорій. З рубця їжа переходить у сітку, звідки шляхом відригування потрапляє до рота для повторного пережовування. Змішана зі слиною напіврідка маса заковтується й потрапляє в книжку, а звідти в сичуг (справжній шлунок), де обробляється кислим шлунковим соком, що перетравлює білкову частину корму.

До цього ряду належать усі (крім яка й буйвола) вирощувані породи великої рогатої худоби. Вони виведені від декількох видів диких биків. Одним з них був тур, широко розповсюджений у Європі й Азії і зниклий 350 років тому. Розведення й селекція домашньої худоби йшли в напрямку створення робочих, молочних, м’ясних і м’ясомолочних порід.

3. Ряд Непарнокопиті

Ряд Непарнбкопитні включає 16 видів. До ряду належать коні, носороги, осли, зебри. На ногах сильно розвинений один (третій) палець.

Дотепер зберігся тільки один вид дикого коня — кінь Пржевальського, що живе в невеликих кількостях у гірських пустелях Монголії.

Кінь з’явився серед свійських тварин набагато пізніше собаки, свині, вівці, кози, бика. Людина спрямовувала відбір убік створення верхових, тяглових і ваговозних порід коней.

У степах Середньої Азії дотепер збереглися близькі до коня кулани.

4. Ряд Примати

Ряд Мавпи, або Примати, включає 190 видів. Головний мозок порівняно більших розмірів. Півкулі переднього мозку дуже великі, мають численні звивини. Очниці спрямовані вперед. Пальці мають нігті. Великий палець кінцівок протипоставлений іншим. Одна пара сосків розташована на грудях.

Живуть у тропічних і субтропічних лісах, ведуть як деревний, так і наземний спосіб життя. Живляться рослинною й тваринною їжею. Родина людиноподібних мавп (орангутанг, шимпанзе, горила) живе в лісах екваторіальної й тропічної Африки.

Із усіх ссавців примати (мавпи й напівмавпи) відрізняються, мабуть, найбільшою різноманітністю й багатством форм. Але, незважаючи на зовнішні відмінності, їх поєднує багато спільних рис будови тіла, які виробилися в процесі еволюції в умовах деревного способу життя.

Примати володіють добре розвинутою п’ятипалою, хапальною кінцівкою, пристосованою до лазіння по гілках дерев. Для усіх приматів характерна наявність ключиці й повний поділ променевої й ліктьової кісток, що забезпечує рухливість і різноманітність рухів передньої кінцівки. Великий палець рухливий і у багатьох видів може протиставлятися іншим пальцям. Кінцеві фаланги пальців мають нігті. У тих форм приматів, які мають кігтеподібні нігті або пазур на окремих пальцях, на великому пальці завжди плоский ніготь. Під час пересування по землі примати спираються на всю стопу.

З деревним життям у приматів пов’язана редукція нюху й посилений розвиток органів зору й слуху. Очі у приматів більш-менш спрямовані вперед, і очниці відділені від скроневої ями навколоочнйм кільцем (тупайї, лемури) або кістковою перегородкою (довгоп’яти, мавпи).

Шкірні гребінці у мавп, як і у людини, розвинені на всій долонній і підошовній поверхні, у напівмавп вони є тільки на подушечках. Активне життя й різноманітність функцій передніх кінцівок зумовили в приматів сильний розвиток головного мозку, і в зв’язку із цим збільшення об’єму черепної коробки й відповідно скорочення лицьового відділу черепа. Але добре розвинені великі півкулі мозку з рясними борознами й звивинами характерні тільки для вищих приматів. У нижчих представників ряду мозок гладкий або має мало борозен і звивин.

Примати в основному живляться змішаною їжею з перевагою рослинної, рідше — комахоїдні. У зв’язку зі змішаним живленням шлунок; у них простий. Зубів чотири типи — різці, ікла, малі (премоляри) і великі (моляри) кутні; моляри з 3—5 горбками. У приматів відбувається повна зміна зубів — молочні й постійні. Значні варіації помітйі в розмірах тіла приматів — від маленьких, мишачих лемурів до горил довжина тіла 180 см і вище. Волосяний покрив у приматів густий, з підшерстям у напівмавп, у більшості мавп він розвинений слабко. У багатьох видів шерсть і шкіра яскраво забарвлені, очі карі або жовті. Хвіст довгий, але є короткохвості й безхвості форми.

Розмножуються примати впродовж всього року, у самки народжується зазвичай одне (у нижчих форм — іноді 2—3) дитинча. Як правило, примати живуть на деревах, але є наземні й напівназемні види. Спосіб життя приматів денний, стадний, рідше парний або одиночний; вони живуть головним чином у тропічних і субтропічних лісах Африки, Азії й Америки, зустрічаються й у високогірних районах.

Сучасних приматів відомо понад 200 видів. Вони об’єднуються в 57 родів, 12 родин і 2 підряди.

Вважають, що предками приматів були примітивні комахоїдні ссавці, досить подібні до сучасних тупайів. Залишки їх виявлено у верхньокрейдяних відкладеннях Монголії.

IV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі працюють із малюнками на с. 235—238, ознайомлюючись із представниками відповідних сімейств ссавців. Потім вони читають текст на с. 235—238.

Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1—З на с. 238.

Робота із зошитом

Виконати завдання в зошиті [3, с. 78—79].

V.Самостійна робота учнів

Школярі ознайомлюються з рубрикою «Запам’ятайте найважливіше» на с, 238, при необхідності записують висновки в зошит.

VI.Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VII.Домашнє завдання

У підручнику прочитати § 53, відповісти на запитання 4—6 після параграфа на с. 238.

У зошиті [3, с. 78—79] виконати завдання.



загрузка...
загрузка...
Google