загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ПЕРША
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ВЧЕНЬ
3. Філософія Західної Європи

Антична філософія

  Усе, що стосується історії Стародавньої Греції і Риму, називають античним (що означає стародавній). Філософію Стародавньої Греції теж називають античною. Антична філософія виникла у грецьких містах — полісах — державах близько VI ст. до н. е. Філософія античної Греції продовжувала розвиватися аж до початку VI ст. н. е. Філософія Стародавнього Риму виникла наприкінці республіканського періоду Риму (II — І ст. до н. е.) і розвивалася паралельно з розвитком грецької філософії — у період Римської імперії — приблизно до її падіння на початку VI ст. н. е. Характерним для філософії античності є: по-перше, наявність матеріалістичних та ідеалістичних тенденцій у розвитку філософської думки; по-друге, протиставлення філософських роздумів практичній діяльності, тому-то заняття філософією виявилося справою рабовласників; по-третє, тісний зв'язок філософії з природничо-науковими знаннями — математикою, астрономією, географією та ін.; по-четверте, спадкоємність філософських знань, світогляду та вчень про людину.

Грецькі та римські філософи глибоко засвоїли наукові та філософські поняття, сформульовані у країнах Сходу-у Вавилоні, Персії, Єгипті. Становлення самої грецької філософії припадає на VII ст. до н. е. Саме тоді формується перша філософська школа Стародавньої Греції — мілетська. Мілет — місто на західному узбережжі Малої Азії. Мілетською філософською школою тоді вперше свідомо поставлено питання про першооснови всього, що існує у світі. І хоча окремі представники мілетської школи вирішують питання по-різному (Фалес вважав першоосновою всього сущого воду; Анаксімен — повітря; Анаксімандр — апейрон), проте їх погляди мають спільне: основу світу бачили у певному матеріальному становищі.

  Стихійний матеріалізм мілетських філософів став результатом переборення старих релігійно-міфологічних уявлень про світ. На основне питання про першопричину світу мілетці давали, на відміну від усіх міфологічних концепцій, матеріалістичну відповідь. Один з перших філософів — Фалес з Мілета вважав, що джерелом, початком існуючого є вода. Усі речі, люди, а також боги виникають з води. Стихійність матеріалізму у Фалеса виявляється в гілозоїзмі, у твердженні, що вся природа є одухотворена.

  Для представника мілетської школи Анаксімандра — учня Фалеса — першопочатком, джерелом, основою сущого є апейрон. До того ж Анаксімандр характеризує апейрон як безмежне, невизначене не тільки просторово, але й часово. Іншим проявом стихійного матеріалізму є той факт, що природно до ряду розвитку тварин належить і людина, що людина, аніж стати розумною істотою, народилася від тварин іншого виду. Видатним мілетським філософом є Анаксімен — учень і послідовник Анаксімандра. Як і попередники, Анаксімен вважав першоосновою світу певний тип матерії. Такою матерією є «безмежне, безкінечне повітря, що має невизначену форму». Проголошуючи повітря початком, джерелом усього сущого, Анаксімен вважав, що «з повітря все виникає і до повітря все повертається». З повітря потім виникає усе інше. Розрідження повітря веде до виникнення вогню, а згущення спричиняє вітри, хмари, воду, землю, каміння. Згущення і розрідження повітря пояснюється тут як основні, взаємно протилежні процеси.





загрузка...





загрузка...