загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ПЕРША
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ВЧЕНЬ
4. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

Філософія Нікола Маківеллі.

  Капіталістична ера в Західній Європі бере початок у XVI ст. Тоді розвиток ремесла та торгівлі, прискорений великими географічними відкриттями, привів до виникнення капіталістичного ладу. Розвивається буржуазія, зароджується робітничий клас. Розпад феодалізму і первісні нагромадження капіталу, розвиток ринкових відносин обумовили різке загострення соціально-станових суперечностей. Зростав тягар феодальних повинностей, у ряді країн відбувалося масове обезземелення селянства, у містах посилювалась боротьба патриціату і міських низів. Політичне ж панування в усіх країнах зберігалось за феодалами. В Європі в деяких країнах йшло становлення централізованих держав, а в інших — зберігалась феодальна роздрібненість. Скрізь існував соціально-становий лад, правова і соціальна нерівність, феодальна залежність селян, кріпосництво. Ідейне панування належало католицькій церкві, що оточувала феодалізм ореолом святості. Суспільні сили, що тоді боролись проти феодалізму і церкви, ще не розірвали з релігією.

  Одним з перших буржуазних теоретиків став італієць Нікколо Макіавеллі, який тривалий період займав різні посади у Флорентійській республіці, мав доступ до державних таємниць. Життя і діяльність Нікколо Макіавеллі належить до періоду занепаду Італії, яка до XVI ст. вважалась найпередовішою країною в Західній Європі. Перенесення головних торговельних шляхів у зв'язку з відкриттям Америки, розвиток капіталістичного виробництва, ринкових відносин в інших країнах вели до занепаду Італії, підривали сили буржуазії італійських міст. Тоді в Італії ще не сформувалась єдина держава — на її території існували міські республіки, папська держава, а також володіння Іспанії. Роздрібнена Італія зазнавала іноземного нашестя.

  Після встановлення у Флоренції синьйорії Медичі, Нікколо Макіавеллі позбавляється різних посад. Останній період життя займався літературною діяльністю. Твори Нікколо Макіавеллі поклали початок буржуазної політико — правової і соціальної ідеології. Соціальні і політичні вчення вільні від теології, ґрунтувалися на дослідженій діяльності сучасних тоді урядів і досвіді держав античного світу, на уявленні про інтереси і прагнення учасників державної діяльності. Твердилося, що вивчення минулого дає можливість передбачити майбутнє.

  На впевненості в постійність пристрастей і прагнень людини формується вчення Нікколо Макіавеллі. Природа людини однакова в усіх державах і в усіх народів; інтерес є найбільш загальною причиною людських дій, з яких складаються їх відносини, установи, історія. Щоб управляти людьми, треба знати причини їх вчинків, їх прагнення і інтереси. Устрій держави і її діяльність мають будуватися не на абстрактних уявленнях про належне, а на вивченні природи людини, її психології та захоплень. Нікколо Макіавеллі писав, що природа створила людей так, що люди бажають всього, але не можуть досягнути. Тому люди неспокійні, честолюбні, підозрілі і ніколи не задоволені своєю долею. Тому-то в політиці завжди варто розраховувати на гірше, а не на добре і ідеальне. Варто заздалегідь вважати всіх людей злими і передбачати, що люди завжди виявлять злобність своєї душі, як тільки виникне зручний випадок. Держава розглядалась як якість відносин між урядом і підданими, що ґрунтуються на страху або любові. Держава непохитна, якщо уряд не дає приводу для змови та обурення, якщо страх підданих не переростає в ненависть, а любов — у зневагу. Нікколо Макіавеллі дає ряд рекомендацій та порад, що базуються на уяві про пристрасті і прагнення людей, соціальних спільностей. Міркуючи про способи та методи влади, абсолютизує такі риси, по суті, буржуазної психології: любов до власності і прагнення наживи, збагачення. Людина ж, яку позбавляють якоїсь вигоди, ніколи не забуває: досить найменшої потреби, щоб нагадати це, а тому потреби поновлюються щоденно і нагадують про себе щоденно. Найнебезпечніше для володаря посягати на майно підданих — це неминуче породжує ненависть. Навіть коли володар вважає за потрібне позбавити когось життя, може зробити це, якщо є підходяще обґрунтування і очевидна причина, але повинен остерігатися посягання на чуже добро. Люди швидше забудуть смерть батька, аніж втрату спадщини. Непорушність приватної власності, безпека особи — це блага волі, основа міцності держави.

  Нікколо Макіавеллі відтворює ідеї Полібія про виникнення держави і кругообіг форм правління. Слідом за античними філософами віддає перевагу змішаній (з монархії, аристократії та демократії) формі. Особливість вчення в тому, що змішану форму правління республікою вважав результатом і засобом погодження прагнень та інтересів соціальних спільностей, що ведуть боротьбу. В кожній республіці завжди є два протилежних напрями: один — народний, другий — вищих класів. З такого поділу випливають усі закони, що приймаються в інтересах свободи. Нікколо Макіавеллі істотно доповнює дослідами суспільну психологію соціальних спільностей, які борються за вплив у державі. У Стародавньому Римі змішана республіка сформувалася в результаті боротьби і компромісів народу та аристократії, але їх непримиримість навколо аграрного закону загубила республіку. В історії Флоренції суперечки простого народу і знатних людей мали безкомпромісність і обумовили неміцність Флорентійської республіки. Нікколо Макіавеллі прагнув спростувати загальну думку істориків про порочність народу. Народ постійніше, чесніше, мудріше і розсудливіше за володаря. Від народу відрізняється знать. Знать бажає підкоряти і гнобити народ, народ не бажає підкорятися і зазнавати гноблення. І все ж Нікколо Макіавеллі вважав знать неминучою і потрібною часткою держави. Вільна держава мас формуватися на компромісах народу і знаті; суть «змішаної республіки» і полягає в тому, що система державних органів включає аристократичні та демократичні установи, виражає і захищає інтереси відповідної частини населення, стримує посягання на інтереси іншої частини населення. З непримиримою ненавистю ставився Нікколо Макіавеллі до феодального дворянства і закликав до знищення; вивільняв учення про державу і право від догм теологічного світогляду, вказував, що держава створюється і зберігається не тільки з допомогою насилля, війська, а й методами здійснення влади (хитрістю, підступністю, обманом та ін.); «треба знати: з ворогом можна боротися двома методами: по-перше, законами, по-друге, силою. Державний діяч не має дотримуватися договорів, отже, діла удавалися лише тим, хто не прагнув дотримувати слова і умів, кого потрібно, «обвести навколо пальця». Розумний правитель не може і не повинен залишатися вірним своїм обіцянкам, якщо це шкодить його інтересам і якщо відпали причини, що змусили давати обіцянки. Тому віроломство і жорстокість мають звершуватися так, щоб не підривався авторитет верховної влади. Звідси випливає одне з любимих правил політики: людей слід або ласкати, або знищувати, бо за мале зло людина може помститися, а за велике — не може. Слід або зовсім не кривдити нікого, або задовольняти злобу і ненависть одним ударом, а потім заспокоїти людей і повернути їм упевненість у безпеці.





загрузка...





загрузка...