загрузка...
Loading...

Основи філософських знань
Розділ перший
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ТРЕТЯ
СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ
2. Антикласицизм у філософії XX ст.

Махізм. Емпіріокритизм.

  На початку XX ст. проблеми нераціональних форм людського духу відображаються у філософських системах: махізм та емпіріокритицизм, у джерел яких стояли видатні фізик та фізіолог Ернст Мах та Ріхард Авенаріус. Поштовхом формування філософської системи став бурхливий розвиток фізіології та психології органів чуття. Наука змогла дослідити різні види чуття тварин та людини з позицій їх кількісних характеристик (інтенсивність, поріг чуття та ін.). Це породило проблему взаємодії фізичного та психічного, їх взаємопереходів. Зроблено спробу подолати відрив психічного від фізичного, наук про людину — від наук про природу.

  Відкидаючи об'єктивність світу, що існує незалежно від людини та її чуття, Ернст Мах та Ріхард Авенаріус за першооснову взяли саме чуття людини, зведені у комплекси чуття. Про фізичне людина знає з допомогою психічного, а у джерел психічного лежать комплекси чуття людини, тобто це означає, по суті, що немає різкої межі між фізичним та психічним. Комплекси чуття мають бути віднесені до світу поза людиною (атоми досліджуються фізикою, а людина і її чуття — фізіологією). Відкидаючи поняття матерія, Ріхард Авенаріус робить висновок про загальну єдність світу: будь-яке буття за своїм змістом розуміє як чуття, а за формою — як рух.

Сформульована на початку XX ст. суб'єктивна філософська концепція ставила за мету на базі природно-наукового досвіду вивчати приземлені, елементарні прояви людського духу, поєднуючи людину із світом, аніж відокремлюючи її зі світу, підтримувала тенденцію на відмову від орієнтації класичної філософії на вивчення вищих зразків духовного, психічного в людині, в її моральності.





загрузка...
загрузка...