загрузка...
Loading...

Посібник з філософії

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Тема 4. філософія ХVІІ-ХІХ віків

§3 Ірраціоналізм

Як своєрідна реакція на панраціоналізм класичної філософії у XIX ст. розвивається протилежна течія ірраціоналізм. Історичним корінням він сягає античності (Сократ, скептицизм, кінізм). У Новий час ірраціоналізм як антитезу раціоналізму Просвіти розвивали А. Шопенгауер, С. К'єркегор га Ф. Ніцше.

А. Шопенгауер (1788-1860 рр.) протиставив гегелівському панлогізму ірраціоналістичне вчення, основою якого є незалежна від свідомості воля сліпе бажання, що є невіддільним від тілесності людини, справжнім вмістом всього існуючого, і не залежить від умов життя людей. У книзі «Світ як воля і уявлення» він розвиває ідеї песимізму (саме Шопенгауер вперше вводить цей термін, що у перекладі звучить, як "найгірший"). Він вважає, що життя людини не може бути щасливе, й тому було б краще, якби світ взагалі ніколи не існував. Основою існування, вважає він, є воля (життєва сила, творчий інстинкт), а прагнення та бажання всіх живих істот є тільки проявами цієї "сліпої волі" і причиною людського нещастя, бо не задоволене бажання — причина засмучення, а на місце задоволеного відразу ж приходить нове бажання, і все повторюється. Тому мудра людина повинна позбутися усіх бажань.

Артур Шопенгауер:

- Будь-який об'єкт як річ у собі є воля, а як явище — матерія.

- Весь світ уявлень є лише об'єктивацією волі.

- Усю мою філософію можна сформулювати в одному вислові: світ — це самопізнання волі.

- Віра й знання — це дві шальки терезів: що вище одна, то нижче інша.

- Здавна говорили про людину як про мікрокосм. Я перевернув це положення і з'ясував, що світ — макроантропос.

- Припускати існування речей як таких, що поза нашою свідомістю і незалежні від неї, справді безглуздо.

- Чому?" можна назвати матір'ю всіх наук.

- Держава — це намордник.

- Ти з себе повинен зрозуміти природу, а не себе з природи.

- Наш світ — гірший з можливих світів.

- Світ — моя воля.

- Чемність для людини те ж саме, що для воску тепло.

- Жінки вже тому схильні до пестування і виховання нашого першого дитинства, що вони самі дитинкуваті, нісенітні і короткозорі, одним словом, усе життя вдають із себе великих дітей: вид проміжного ступеня між дитиною і дорослим, який і є власне людиною.

С. К'єркегор (1813-1855 рр.) виступає проти "нелюдяної" системи Гегеля і вважає, що філософія повинна виходити з "людини якою вона є сама по собі", а способом пізнання, зрозуміння цієї людини повинно бути не мислення, а переживання, передусім, відчай та страх («Страх і трепет» так називалася одна з його книг). Головним для особистості є її ставлення до Бога. На шляху до Бога людина минає три стадії:

естетичну, коли людина живе насолодою (таким є Дон Жуан);

етичну, коли людина підпорядкована моральному закону (таким є Сократ);

релігійну, коли головним стає спілкування з Богом (таким є біблійний Авраам).

Серен К'єркегор:

-..Віра починається якраз там, де припиняється мислення.

-..Вимога вибору це вимога, гасло, нерв мого світогляду.

- ...Істина є суб'єктивністю ...переконливість тільки у суб'єктивності, шукати об'єктивність означає помилятися...

- ...страх є дійсністю свободи...

- Не тільки у світі дій, але також у світі ідей наш час є справжнім розпродажем.

- Якщо смерть найбільша небезпека, то сподіваються на життя; якщо ж дізналися про страшнішу небезпеку, то надіялися б на смерть.

-...відчай є відсутністю надії змогти померти.

- Де я? Що означає сказати "світ"? Яке значення цього слова? Хто заманив мене й покинув тут? Хто я? Як я опинився у світі? Чому мене не спитали, чому не познайомили з його правилами та звичаями, а просто всунули в нього, немовби я був куплений у продавця душ? Як я виявився втягнутим у це величезне підприємство, що називається дійсністю? Хіба це не справа вибору? ...Кому я можу поскаржитись? Ф. Ніцше (1844-1900 рр.) стверджує, що Бога вже немає, що "Бог вмер" і християнство більше не володіє розумами людей. Він розглядає живе як вид мертвого, що відрізняється від останнього "волею до життя", яка перетворює людину у проміжну ланку ("струну"), натягнуту між мавпою і надлюдиною. Ніцше прагне спростувати усі моральні та культурні устої суспільства. Він вважає необґрунтованими вигадками мораль, віру в існування причинності й взагалі матеріального світу. Існуючу мораль він поділяє на мораль рабів ("стада"), спрямовану на збереження суспільства, та мораль панства ("аристократів духу"), що самі створюють її, кожний для себе.

Все своє життя Ніцше страждав невідомою хворобою з сильними головними болями та нудотою, а останні 12 років провів у психіатричній лікарні. У XX ст. деякі його ідеї були використані ідеологами німецького нацизму.

Фрідріх Вільгельм Ніцше:

- ...сутність речей — це є сліпе бажання влади, і всі явища, які здійснюються у людській душі, повинні бути розтлумачені як вияв цього бажання.

- Рабство необхідне для розвитку культури.

- Повстання є доблестю раба.

- Коли держава не може досягнути своєї вищої мети, то вона росте безмірно.

- Страждання — найшвидший спосіб, щоб збагнути істину.

- Мертвий світ: вічно рухається та вільний від помилок, сила проти сили! А у світі, який сприймається,— все фальш та пітьма.

- Усе повертається — Сиріус і павук, і твої думки в цей час, і ця твоя думка — усе повертається... вічний пісковий годинник буття знову і знову перевертається... Усе йде, усе повертається: вічно котиться колесо буття. Усе вмирає й усе розквітає знову; вічно біжить рік буття... Кругле колесо вічності.

- Немає ніяких подій у собі; те, що відбувається, — це група явищ, прочитаних і пов'язаних якоюсь інтерпретуючою істотою ... Той самий текст припускає незліченні інтерпретації: немає ніякого істинного тлумачення.

- Сутність речі є тільки думка про річ.

- У Землі є шкіра; і у цієї шкіри є хвороби. Одна з цих хвороб називається людиною.

- Наша суть — створити вищу істоту, ніж ми самі. Створити за межами себе самих.

- .. людина є наскрізь брехливою, штучною і короткозорою твариною... зарозумілою комахою ...вона жадає від долі більше, ніж всі інші тварини, узяті разом: вона — великий експериментатор щодо самої себе, не задоволена, ненаситна, яка бореться з тваринами, природою, богами за остаточне панування...

- Можливо, чорт вигадав мораль, щоб мучити людей гордістю, а інший чорт колись її знову відібрав, щоб мучити їх презирством до себе самих.

- У світі, що, по суті, брехливий, правдивість була б протиприродною тенденцією.

- Бог помер, і ми хочемо — хай живе надлюдина!






загрузка...
загрузка...