загрузка...
Loading...

Посібник з філософії

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Тема 8. Онтологія, філософські категорії

§3. Причина і наслідок

Поняття причини — найдавніша філософська категорія, найважливіша для всіх наук (будь-яка наука займається виявленням причини). Особливо це стосується медицини, в якій діагностика та лікування не можуть бути відірвані від причини захворювання.

Причинність є формою зв'язку кількох (мінімально двох) речей. Цей зв'язок не ідеальний, а речово-енергетичний, існує і в просторово-часовому континуумі. Причинність має загальний характер, тобто, можна сказати, що не існує безпричинних явищ. Це положення називається принципом причинності.

Причина — це явище, річ, що безпосередньо викликає, породжує інше явище, яке називається наслідком. Виділяють також умови — обставини, що допомагають або заважають дії причини. Інколи їх називають другорядними причинами.

Умова, що не має прямого відношення до наслідку і сприйнята за причину, називається приводом. Скажімо, часто-густо протяг вважають за причину ішіасу (радикуліту), у той час як його справжньою причиною може бути інфекція, відкладення солей, пухлини тощо.

Розуміння причинності є важливою складовою частиною детермінізму вчення про причинність, необхідність і закономірність буття.

Індетермінізм заперечує причинність, необхідність і закономірність в бутті, а крайній, абсолютний детермінізм (лапласіанство, картезіанство) ігнорує умови, не визнає випадковості.

Кондиціоналізм підміняє причину умовами, а телеологізм замінює причину метою, щоб усе в світі здавалося доцільним, продуманим, таким, що має глибокий сенс.

Не простим є й питання про причину захворювань. При найзагальнішому підході ми повинні її розглядати як певну сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів.

Причина хвороби це двоєдиний процес взаємодії факторів: зовнішнього, що викликає, і внутрішнього, що реалізує, процес заломлення зовнішнього впливу через внутрішні (реактивні) особливості організму. Так, реактивна взаємодія макро- й мікроорганізму є передумовою будь-якого інфекційного патологічного процесу. Хвороботворний фактор виявляє те, що сховано фізіологічною нормою при хронічних захворюваннях.

Хвороба виникає за незвичайних умов існування або за наявності патологічних факторів. Такі чинники викликають (через нейрогуморальні механізми) дію реактивних систем організму для пристосування до середовища або патогенного фактора. Тобто, сутність хвороби визначається реактивністю організму. Проте конкретніший розгляд дає можливість зробити висновок про принципову відмінність причин травм та інфекційних хвороб (де головним може бути зовнішній фактор), причин алергійних та інших автоімунних захворювань, де головними причинами, що породжують їх, стають внутрішні фактори, а зовнішні тільки виконують роль приводу, механізму, що запускає їх. У перебігу таких генетичних захворювань, як хвороба Дауна, зовнішні фактори можуть інколи взагалі не мати значення.

Встановлення причин захворювання і захворюваності є необхідною умовою не тільки для правильної діагностики й лікування, а також для профілактики й попередження захворюваності. Виявлення причин і умов захворювань головна мета наукових досліджень у медицині.

Після виявлення причин логічно буде проаналізувати ступінь значущості (істотності) й необхідності, що здійснюється за допомогою парних категорій: необхідне й випадкове, дійсне й можливе.






загрузка...
загрузка...