загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Посібник з філософії

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Джерелом всього нового є старе.

В. Бєлінський

Тема 1. філософія країн Стародавнього Сходу

Народження (філософії) було тривалим процесом переходу від міфологічного світосприйняття до світогляду, що опирається на знання, набуті в інтелектуальному пошуку.

Введение в философию, ч. 1.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ. Інь-Ян. Першопочаток. Даосизм. Дао. Увей. Конфуціанство.

Принцип золотої середини. Головний принцип поведінки. Цзюнь-цзи. Пуруша.

Пракриті. Атман. Брахман. Сансара. Карма. Ахімса. Дхарма. Мокша. Нірвана. Джива. Аджива.

Філософія як первісна форма систематизованого знання зародилася понад дві з половиною тисячі років тому у народів Стародавньої Індії, Китаю і меншою мірою Вавілонського царства, Єгипту та інших країн в епоху розкладу первіснообщинного та поширення давньоазіатського суспільного ладу. В цей час на основі вдосконалення засобів виробництва й суспільного розподілу праці формуються класи, виникає держава.

У первісному суспільстві панував міфологічний світогляд політеїстична первісна релігія. Саме у цей доісторичний час були здійснені великі досягнення створення мови, оволодіння вогнем, винахід житла, колеса, окультурення рослин та одомашнювання тварин, створення знарядь праці.

Далі водночас з розподілом праці (виникненням скотарства, землеробства, ремесла, торгівлі) формується емпіричне, а також зачатки теоретичного (математичного) знання. І як узагальнення цих знань виникають зачатки філософського світогляду.

У суспільстві віку бронзи виникають три основні осередки цивілізації: Індія (Хараппська держава ХVІ-ХІV ст. до н. е.);

Китай (держава Шань-інь ХV-ХІІІ ст. до н. е., Західне Чжоу ХІІ-VІІІ ст. до н. е.);

Шумер Аккад Стародавньовавілонське царство, Стародавнє, Середнє й Нове царство в Єгипті.

У цивілізацій Стародавнього Сходу панував давньоазіатський спосіб виробництва, для якого були характерними необмежена влада деспота (царя, імператора або фараона), домінування традиції та бюрократії, наявність державної релігії. Це було наслідком розташування бронзових цивілізацій у дельтах великих річок (Тигру і Євфрату, Нілу, Ганґу й Інду, Янцзи і Хуанхе). В результаті цього основу економіки цих перших держав склало поливне землеробство, що зробило неможливим виникнення приватної власності, оскільки головним багатством була текуча вода. Тому вода і земля стають власністю держави в особі деспота-властителя з необмеженою владою, власника всіх багатств.

В епосі, міфах, сказаннях цього часу вже з'являються думки про сенс життя, марність очікування щастя. Так, у збереженій пам'ятці Стародавнього Вавілону «Бесіда пана та раба» говориться: "Все марно: і надія на щедрість царя, і на радість бенкету, і на любов жінки, і на благородство людей, і на життя після смерті".

Жерці Вавілонської держави і Стародавнього Єгипту мали досить широкі знання. Вони вміли обчислювати об'єми і площі складних фігур. У цей час медицина виокремлюється з лікувальної магії (папіруси Еберса, Сміта), виникає світська література. У творі «Пісня арфіста» висловлюється сумнів щодо істинності релігії: "Ніхто ще не прийшов із загробного світу, щоб розповісти, що там і наші серця заспокоїти".






загрузка...





загрузка...