загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Посібник з філософії

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

§1. Філософські школи Стародавнього Китаю

Те, чого я не хочу, щоб робили мені, я не хочу робити іншим.

Конфуцій

Писана історія Китаю починається з XII ст. до н. е. Держави цього періоду були типовими східними деспотіями. На чолі стояв імператор, він же і жрець, і володар всієї землі. Влада його була необмеженою. Законів як таких не існувало. Тому дуже велике значення надавалося традиції, виробленню і застосуванню правил поведінки в усіх випадках життя ритуалам.

У міфах і перших книгах виділяються дві космічні сили Ян (небесна, чоловіча) та Інь (земна, жіноча), і п'ять першопочатків світу вода, вогонь, дерево, метал та земля (що стали основою всієї давньокитайської медицини). Кожний із першопочатків є "батьком" (що віддає енергію) і "сином" (що

приймає енергію) по відношенню до інших, розміщених по колу. При цьому печінка та жовчний міхур відповідають дереву, селезінка та шлунок землі, легені та товста кишка металу, нирки та сечовий міхур воді. Лікування полягало у впливі на зв'язки першопочатків.

Пізніше виникають різноманітні філософські школи, найвідомішими з яких були даосизм та конфуціанство. М. І. Сімкін у серії статей в журналі «Человек» (1992, №2; 5; 6) вважає, що даосизм був концентрованим вираженням найдавнішої селянської культури, витоки якої лежать у матріархаті, а конфуціанство намагалося сумістити міську культуру, що народжувалась, з патріархальними принципами людських взаємовідносин, що виявилося у збереженні сталості, консерватизму, прихильності до традицій.

Засновником даосизму, згідно з легендою, був Лао-цзи (старий вчитель), що жив у VI ст. до н. е. Основу всього існуючого, за вченням Лао-цзи, становить дао шлях речей, першооснова, першопочаток та завершення всього. Людина дотримується закону землі, земля дотримується закону неба, небо дотримується закону дао, а дао самого себе.

Прибічники даосизму проповідували простоту й природність, смиренність й співчуття. Оскільки життя природи і людей проходить природним шляхом (дао), то головне завдання людини не втручатися в цю природну течію, не робити насильства над природою (принцип увей).

При цьому, принцип недіяльності (увей) — головний метод психологічної практики даосів, що вимагає відповідати на зло добром і вміти регулювати свої емоції. Це було необхідною умовою осягнення дао, і мудрець, який збагнув його, дотримувався вже не закону землі, як інші люди, а безпосередньо закону дао.

Лао-цзи:

- Дивись на діло, як на тяжке, і воно стане легким.

- Подолання тяжкого починається з легкого, здійснення великого починається з малого, бо в світі тяжке утворюється з легкого, а велике замалого.

- Істинні слова здаються парадоксальними, але жодне інше вчення не може замінити їх.

- Кращий правитель той, про якого народ знає лише те, що він існує. Дещо гірші ті правителі, яких народ любить та підносить. Ще гірші ті правителі, яких народ боїться, та. найгірші ті, до яких народ ставиться презирливо.

- Слова потрібні для знаходження думки. Але той, хто її знайшов, вже не потребує слів.

Засновником конфуціанства, молодшим сучасником Лао-цзи був Кун Фуцзи (Конфуцій), який жив у 551-479 рр. Конфуцій походив із знатного, але бідного роду. В дитинстві був пастухом, дуже любив розмірковувати, читати та вчитися. Згодом став учителем, а послідовники записували його думки. Основу вчення Конфуція становлять моральні повчання вказівки, як потрібно поводити себе в різноманітних життєвих ситуаціях. Він навчав у всьому дотримуватися міри золотої середини і головного принципу поведінки не робити іншим людям того, чого не бажаєш собі.

Конфуцій вважав, що людина від народження добра й має чотири якості: співчуття, сором, скромність й уміння відрізняти істину від брехні. Величезне значення надавав виконанню правил поведінки (етикету), що природно пов'язані з повагою до старших і підкоренням їм.

Він розробив вчення про благородного мужа (Цзюнь-цзи), який дотримується обов'язку та закону, вимогливий до себе і живе у згоді з людьми. Низька людина робить все навпаки. Благородний муж виховує в собі п'ять якостей:

жень доброту, людинолюбство, що складається з трьох моментів: любити людей, робити добрі справи,

відчувати себе частиною Всесвіту;

чжи розум, інтелект, знання, уміння знайти кращий варіант;

і почуття обов'язку, порядність, мужність;

лі дотримання норм поведінки, етикету, чемність, слухняність;

сяо синівську пошану (служити батькам при їхньому житті, поховати їх і молитися за них).

Протилежністю Цзюнь-цзи є нікчемна людина: зла, нерозумна, безвідповідальна, яка не вміє себе поводити, шанувати батьків.

В основу виховання та всієї культури Стародавнього Китаю Конфуцій заклав чотири принципи:

глибоку повагу до минулого, культ предків, дотримання ритуалів та традицій;

шанування музики як обов'язкової основи духовності;

прийняття людинолюбства як вищого принципу взаєморозуміння людей, а сім'ї як зразка суспільного устрою;

шанування імператора як зразка та джерела доброчесності.

Дотримання цих принципів надало колосальної життєвої сили китайському етносу, який протягом тисячоліть був і є зараз найчисленнішим на Землі.

Конфуцій:

- Єдина справжня помилка — не виправляти своїх минулих помилок.

- Дурень скаржиться, що люди погано знають його, а мудрець, навпаки, що він не знає людей.

- Будьте суворі до себе та м'які до інших. Таким чином ви зможете захистити себе від людської ворожості.

- Благородний муж думає про обов'язки, а дрібна людина — про вигоду.

- Хто не визнає долі, той не може вважатися благородним мужем.

- ...Якщо в народі буде брак віри в правителя і його близьких, то держава не може бути міцною.

У цілому філософській думці Стародавнього Китаю властиві такі риси:

вона мало уваги надає традиційним абстрактним філософським проблемам;

їй бракує логіки та зв'язку з наукою;

вона спрямована переважно на практичну, життєву мудрість, моральність, етикет, мистецтво управління.






загрузка...





загрузка...