загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Посібник з філософії

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Тема 11. Наукове пізнання

§4.Філософія і наука

Всі точні знання... стосуються науки; всі догми, оскільки вони перевищують точне знання, стосуються теології. Але між теологією та наукою є нічия Земля, що наражається на атаки обабіч; ця нічия Земля і є філософією.

Б. Рассел

Філософія, її ідеї і принципи обґрунтовують норми, зразки та ідеали науки, забезпечують взаємозв'язок науки зі всією культурою.

Наука потребує інтерпретації, асиміляції суспільством і обґрунтування знову отриманих знань. Нерідко філософські ідеї відіграють важливу евристичну роль в наукових дослідженнях і навіть набагато випереджають свій час (наприклад, ідея атомізму). У такому випадку говорять про прогностичну функцію філософії.

Водночас, не можна в дусі позитивізму пов'язувати філософію лише з наукою. Філософія — це професійне осмислення всієї культури, її світоглядних засад. І ця світоглядна функція філософії здійснює суттєвий вплив на науку.

Роль і відповідальність філософії на сучасному етапі розвитку наукового пізнання досить вагомі. Філософія не може і не повинна, перебуваючи в обозі, сортувати трофеї, здобуті в боях окремими науками. Існує й інша модель — класифікація зверху результатів розкопок, здобутих окремими науками, кожною в своїй розкопці. Вона повинна виконувати роль якщо не розвідника, що йде попереду науки, яка наступає (Г. Волков говорить навіть про розвідувальний літак — гадаю, що це швидше схоже на сучасних експериментаторів), то хоч би штабіста, який планує наступні операції, робить висновки з невдач і бере участь спільно з іншими у прийнятті рішень. Командиром тут є саме суспільство та його спеціалізовані інститути керівництва наукою.

Значення філософії як методології наукового пізнання зростає у зв'язку з тим, що наївно-реалістичні уявлення, що працювали в колишні часи, вже не працюють в тих областях, в яких зараз відбувається деяке тупцювання на місці. Як відомо, надії фізиків на швидке опанування енергії термоядерної реакції не збулись, як не збулися надії на побудову єдиної теорії поля і загальної теорії елементарних часток. З іншого боку, гуманітарні науки також не можуть дати точних, конкретних алгоритмів досягнення необхідних результатів.

Дуже схоже на те, що всі ці труднощі не є результатом недостатності вихідного емпіричного матеріалу чи малопотужності експериментальних засобів, така ситуація скидається на вичерпання можливостей пізнання в межах певної картини світу, стилю мислення і всього рівня пізнання. Труднощі цього типу не можуть бути подолані на шляхах екстенсивного нарощування масиву накопиченої інформації (як це відбувається з елементарними частками) і зростання потужності прискорювачів елементарних часток за принципом "сила є — розуму не треба". При цьому не можна вважати такі прискорювачі безкорисними, проте і не можна очікувати від них вражаючих результатів.

Сучасні труднощі фізики — це результат вичерпання існуючих загальних уявлень про сутність процесу пізнання. Передусім, йдеться про недостатність розгляду наукової теорії як єдиного уповноваженого представника наукового знання, а також про брак двох рівнів (емпіричного та теоретичного) для розуміння структури і функціонування наукового знання. Принципово важливим для інтенсивного зростання наукового знання є усвідомлення модельного характеру

знання і його опосередкованого, а не безпосереднього відношення до об'єкта. В цьому випадку істотним є розуміння специфіки теоретичної діяльності, дослідницької роботи вченого-теоретика, безпосереднім предметом якої є ідеалізована модель об'єкта, до якої належать безпосередньо мова, опис і передбачення наукової теорії.

Принципова методологічність чи філософічність є невід'ємною рисою сучасної науки, в якій відбулося усвідомлення необхідності врахування впливу умов пізнання на його результати і, більше того, усвідомлення невідворотності цього впливу. Таким чином, у наш час філософія відіграє роль не інтелектуального поліцейського, що розставляє знаки заборони і осмикує свистком порушників, а швидше охоронця і творця свого роду кодексів поведінки, системи методологічних регулятивів, дотримуватись яких не обов'язково, але бажано і доцільно. Тобто, філософія — це не дисциплінарний статут, а, швидше, етика.

Філософія раціонально пояснює і теоретично обґрунтовує наявні у певному суспільстві засоби світосприйняття (світоглядні структури культури), виробляє нові способи розуміння, пояснення і взаємодії людини з навколишнім світом, створює моделі, теоретичні схеми нових можливих світоглядних структур і основ майбутньої культури.

Таким чином здійснюються різноманітні непрямі зв'язки філософії та науки.

Однак є і безпосередні зв'язки:

філософія — це основа світогляду дослідника;

філософія виконує методологічну функцію, розробляючи засоби пізнання, аналізуючи і виробляючи поняття;

філософія аналізує проблемні ситуації та орієнтує у новій ситуації;

філософія бере участь у вирішенні проблем етики ученого в світі, де його діяльність пов'язана із смисложиттєвими проблемами або ж може бути небезпечною для людства;

філософія стає найважливішим способом усвідомлення наукою самої себе. Багато одержуючи від науки, філософія і багато дає. Такий симбіоз взаємовигідний і необхідний. Особливо це стосується взаємозв'язку філософії та медицини.

Контрольні питання:

1. Що таке наука?

2. Три основні сторони науки.

3. Які вимоги висуваються до наукового знання ?

4. У чому суть вимоги лібералізму у підході до наукового знання?

5. Назвіть основні функції науки.

6. Назвіть три групи методів наукового пізнання.

7. Перерахуйте загально-логічні методи наукового пізнання.

8. Особливості емпіричного пізнання.

9. Назвіть основні види експериментів.

10. Назвіть переваги експерименту у порівнянні зі спостереженням.

11. Сутність емпіричного моделювання.

12. Що таке протокольні дані?

13. Особливості теоретичного пізнання.

14. Основні етапи становлення проблеми.

15. Види проблем.

16. Основні етапи формування гіпотези.

17. Вимоги до наукової гіпотези.

18. Три основних типи наукових гіпотез.

19. Основні методи побудови теорії.

20. Назвіть особливості системно-структурного методу.

21. Структура наукової теорії.

22. Які існують картини світу?

23. Структура наукового факту.

24. Взаємовідношення філософії та науки.






загрузка...





загрузка...