загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

Посібник з філософії

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Тема 12. Соціальна філософія

§3. Культура історії

...Історія не завершена, вона приховує нескінченні можливості... В цій перспективі кожна людина повинна поставити собі питання — яке місце вона там займе, в ім'я чого вона буде діяти.

К. Ясперс

Свого роду продовженням історичних концепцій, що прагнуть осмислити долю людства через пізнання його минулого, є спроби зрозуміти сутність нинішнього і майбутнього.

У цьому плані найбільший інтерес викликають погляди Френсіса Фукуями і Самуеля Хантінгтона. Фукуяма висунув відому тезу про кінець історії після закінчення протистояння блоків НАТО та Варшавського договору , після якого вже виключаються світові війни і універсальні ідеї лібералізму, культура західної цивілізації захоплює весь світ. Хантінгтон же стверджує, що із закінченням холодної війни історія вже не є боротьбою націй, які формують держави, а стає боротьбою цивілізацій, культурних співтовариств, що мають різну історію, мови, традиції і, головне, релігії. У сучасному світі він виокремлює вісім цивілізацій: західну, конфуціанську, японську, ісламську, індуїстську, слов'яно-православну, латиноамериканську та африканську (яка зараз формується).

Зближення між ними він вважає неможливим і припускає неминучість конфліктів: між західним християнством і православ'ям; між західною цивілізацією та ісламом; між православ'ям та ісламом; між мусульманами та індуїстами; між США і Японією; між США та Китаєм. Ці конфлікти набувають форми економічної конкуренції тільки у відносинах США, Європи та Японії, а всі інші тяжіють до насильства.

Особливо небезпечна ситуація держав, в яких існують різні цивілізації. Передусім, загроза "бути розірваними" стосується Туреччини, Мексики та Росії — країн, що знаходяться на кордоні західної та ісламської цивілізації (Туреччина), латиноамериканської і північноамериканської (Мексика). Те ж саме стосується країн із змішаною євроазіатською орієнтацією (Росія). Розвиток різних культур в межах США також, на його думку, може призвести до розвалу цієї держави.

Найбільшу небезпеку для західної цивілізації, вважає Хантінгтон, становлять китайська і ісламська цивілізації, виходячи з чого він вказує на необхідність співробітництва Заходу з Росією для стримування "конфуціансько-ісламської загрози".

Інші дослідники припускають неможливість порозуміння між європейською і китайською цивілізаціями, в яких тотальна соціалізація набуває такого характеру, що він навіть не може бути описаний і проаналізований за допомогою понять і засобів західного мислення (А. Хантер. Діалог цивілізацій Схід-Захід // Вопросьі философии. — 1998.— №2.— С. 173-177). На цьому симпозіумі звертається увага на подвійне ставлення ісламу до західної культури. З одного боку, він здавна був відкритий для діалогу з іншими культурами, як і європейська культура, формувався на основі іудейського монотеїзму та античної філософії. Але, з іншого, сучасна ісламська культура настільки своєрідна, що зараз деякі фахівці вважають можливим лише їх практичну взаємодію. А культурний діалог можливий лише в абстракції, в реальності він нездійсненний.

Однак необхідність і навіть неминучість такого діалогу викликається в наш час вже не міркуваннями його плідності для розвитку культури, а тим, що від цього залежить майбутнє людства: чи стане історія людства історією його культури, а не війн і чвар, чи стане історія людства цивілізованою та культурною, започаткованою не на насиллі, а на взаємоповазі.

Привабливою, але проблематичною є у цьому зв'язку перспектива історії з точки зору К. Ясперса, який виступає за об'єднання всіх людей, всього людства на основі філософської віри, що виникла у стародавні часи в Китаї, Індії, Персії, Палестині і Стародавній Греції. В цей період на зміну міфології приходить філософія, а світові релігії замінюють язичництво. Людина немовби пробуджується до ясного мислення, здатного проникати в приховану сутність речей. Саме в цьому Ясперс бачить специфіку філософського мислення, що виникає і становить головний об'єднуючий початок людства — "вісь світової історії". "Цю загальну зміну людського буття можна назвати одухотвореністю... Людина більше не замкнена в собі. Вона невідома для самої себе, а тому відкрита для нових необмежених можливостей", — зазначав Ясперс. Це пробудження духу і є початком загальної історії людства, пов'язаного вищими, духовними узами. До того існували тільки локальні культури.

Виникнення напруженого духовного життя водночас у різних районах Земної кулі (дійсно, сучасниками були Лао-цзи, Конфуцій, Зороастр, Джина, Будда Піфагор, Анаксимандр, Геракліт) Ясперс вважає важливим доказом духовної єдності людства, що мало загальне трансцендентне джерело.

Ясперс розуміє осьовий час як священну епоху світової історії, коріння якої — поза нею самою. Він послідовно виступає проти просвітницького, одномірно раціонального підходу до історії та людини, що спирається на тезу про необмежені можливості раціонального пізнання і що претендує на те, щоб бути керівництвом до дії. Такою небезпечною помилкою Ясперс вважає марксизм в соціології, психоаналіз Фрейда в психології, расові теорії в антропології.

Тільки загальні духовні цінності можуть бути основою загальнолюдської комунікації, взаєморозуміння. Якщо людство не усвідомить цього, то йому загрожує катастрофа.

Звідси випливає надзвичайна важливість філософії для всього суспільства — вона покликана єднати усіх людей за допомогою філософської віри, і лише одна може стати протиотрутою раціоналістичним утопіям, що обіцяють рай на Землі, але насправді ведуть в пекло тоталітаризму, міжнаціональних і громадянських війн, взаємної недовіри і деградації. Ясперс вважає, що несумісна з сумнівами повна впевненість, передбачувана релігією, обов'язково призводить до фанатизму, нетерпимості і суперечок. Єднання людей можливе лише на основі незнання і сумнівів, що ведуть до примирення, здивування і терпимості, толерантності, тобто тільки філософська віра веде до єднання і миру, і вона повинна стати основою культури історії.

В історії людства Ясперс виокремлює три фази: доісторію, історію і світову історію.

Доісторія охоплює час становлення людини від виникнення мови і рас до початку історичних культур.

Історія охоплює період формування великих культур стародавності: шумерської, єгипетської, егейської, доарійської в Індії та культури Китаю. Розгортання цих культур йде паралельно, і лише інколи виникають духовні зв'язки, що істотно впливають на майбутній розвиток.

Світову історію готують великі географічні відкриття, великі імперії минулого, універсально мислячі люди античності і Нового часу. Виникає глобальна єдність світу і людства, починається універсальна історія людства — світова історія. Виникла можливість всесвітнього спілкування. Але все це — лише початок третьої фази, основою якої стали успіхи Європи в науці та техніці. Майбутнє неможливо передбачити, оскільки воно не є визначеним, а залежить від людей. Можна лише виявити тенденції нинішнього, що є питаннями до майбутнього. Ясперс виокремлює три головні тенденції сьогодення: соціалізм, світовий порядок, віру.

Соціалізм, за Ясперсом, є вираженням прагнення народних мас до справедливості. Єдність планети потребує встановлення світового порядку, альтернативою якому мислитель вважає світову імперію.

Втрата традиційної віри змушує людей звертатися до джерел віри у своїй душі. Виникає альтернатива: нігілізм або любов. "...Майбутнє людства,— завершує К. Ясперс,— не прийде саме як явище природи. Все те, що сьогодні і кожну хвилину здійснюють люди, як вони мислять і чого чекають, є запорукою майбутнього, його джерелами, які залежать від людей".

Контрольні питання:

1. Особливості культури Заходу і Сходу.

2. Функції масової культури.

3. Концепції історичного круговороту.

4. Типи цивілізацій (за М. Данилевським).

5. Закони розвитку культурно-історичних типів (за М. Данилевським).

6. Чотири форми діяльності цивілізацій (за М. Данилевським).

7. Концепція цивілізацій А. Тойнбі.

8. Три періоди всесвітньої історії (за М. Хоркхаймером та Т. Адорно).

9. Філософія історії А. Гумільова.

10. Марксистська концепція історії.

11. Концепція історії К. Ясперса (три фази в історії людства).

12. Теза "кінця історії" Ф. Фукуями.

13. Погляди С. Хантингтона на майбутнє (геополітична концепція).

14. Філософська віра (за К. Ясперсом).






загрузка...





загрузка...