загрузка...
Loading...

Посібник з філософії

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Тема 2. Антична філософія

§1. Досократики

Антична філософія починається з Фалеса, тому що він першим переступив поріг міфологічного світорозуміння і зробив перший крок у постановці питання про природу речей. "Що лежить в основі сущого?", "У чому першопочаток Всесвіту?", "Які джерела світобудови?", "Що є началом усіх начал?" — ось ті вічні запитання, що поставив перед наукою ще в стародавності перший з мудреців.

Це відбулося на території сучасної Туреччини, в області Стародавньої Греції, яка називалася Іонією. В Іонії виникло декілька великих торгових міст, найбільшими з яких були Мілет та Ефес. В місті Мілет виникла перша давньогрецька філософська школа, до якої входили Фалес ( —640-566 рр.), учень Фалеса Анаксимандр ( — 610-540 рр.) та учень Анаксимандра Анаксимен ( — 586-528 рр.).

Перший з давньогрецьких мудреців, Фалес, вивчав математику й астрономію в Єгипті. На основі цих знань він передбачив сонячне затемнення 28 травня 585 р. до н. е.

Мілетські філософи передусім прагнули зрозуміти будову космосу і з цією метою шукали причину всього існуючого, його першооснову. Такий першопочаток Фалес бачив у воді, Анаксимандр у безособовій основі всього сущого (апейроні), Анаксимєн у повітрі. На диво, учні мали свою думку, що відрізнялась від думки вчителя. Цього ніколи не було в східних деспотіях, які існували до Стародавньої Греції. Саме спрямування перших філософів на джерело та влаштування Всесвіту отримало назву космоцентризму.

Фалес:

- Блаженство тіла полягає в здоров'ї, блаженство розуму в знанні.

- Більший за все простір, бо він вміщує все.

- Швидша за все думка, бо вона біжить без зупинки.

- Сильніший за все час, бо він виявляє все.

- Що тяжко? Пізнати самого себе.

- Що легко? Давати поради іншим.

В іншому Іонійському місті Ефес жив відомий мудрець Геракліт (— 540-480 рр.). Першопочатком всього цей філософ вважав вогонь, з якого все виникає під впливом загального закону, світового розуму (лоґосу). Особливу увагу Геракліт приділяє руху як джерелу єдності та багатоманітності світу в його поділі на протилежності, що борються одна з одною і переходять одна в одну. Геракліту належить принцип панта рей — все тече, все змінюється.

Геракліт:

- Великі знання розуму не навчать.

- Якщо б усі бажання людей здійснилися, вони б не стали щасливішими.

- 3 гнівом боротися тяжко.

- Мудрість полягає в тому, щоб говорити істину, прислуховуватися до голосу природи й діяти згідно з цим.

- Боротися з насолодою ще важче, ніж з гнівом.

Проти принципу панта рей виступили елеати-неподвижники (Ксенофан, Парменід, Зенон) з міста Елея, що знаходиться на території сучасної Італії. На думку Парменіда, який вперше виділив філософське поняття буття, воно об'єктивно можливе лише як єдине, що абсолютно однорідне й заповнює весь простір. Воно у всьому й усе в ньому.

Учень Парменіда Зенон міркував таким чином: тіло, яке рухається, не може знаходитися в одному місці тоді воно завжди буде тільки в цьому місці; воно обов'язково повинно бути там, де воно є, і дещо попереду там, де його немає. Але це, вважає Зенон, неможливо. Тому, насправді, руху немає. Те, що ми бачимо,тільки ілюзія. Зенон пропонує декілька не розв'язуваних протиріч (апорій), за допомогою яких він доводить неможливість руху і суперечливість мислення. Найвідоміші апорії «Ахіллес та черепаха», «Дихотомія», «Стадій», «Купа». Елеати чітко розмежували істинне буття (те, що осягається розумом, дане в знанні) та оманливе (чуттєве сприйняття, дане в думці). Буття єдине та неподільне, як і думка про нього, а чуттєве сприйняття подає нам речі множинними та подільними.

Ксенофан:

- Світ вічний. Його загибель не абсолютна.

- Із землі все виникає, і в землю все повертається.

- Вірогідно ніхто ніколи нічого не дізнається.

- Мудрість значно краща, ніж сила.

Парменід:

- Не виникає буття та не підкоряється воно смерті. Буття є, а небуття немає.

- Протиріччя не відповідає істині.

- У пізнанні байдуже, звідки починати, у будь-якому разі повернешся до початку, бо істина добре закруглена.

Зенон:

- «Купа»: одне зерно не складає купи; два, три, чотири та більше також. З якого саме зерна починається купа?

- «Ахіллес та черепаха»: Черепаха змагається в бігу з Ахіллес ом, але починає бігти перед ним. Кожного разу, коли він досягне місця, де та була раніше, вона вже просунеться вперед, і він її ніколи не наздожене.

Переконання елеатів мали великий вплив на наступну філософію та науку (особливо на математику й логіку). Вони поставили такі глибокі та складні питання про суперечливість наших уявлень про рух, простір і час, які не розв'язані й досі.

Після завоювання Іонії персами центр античної філософії зміщується на південь Апеннінського півострова (цю область та острів Сицилію стародавні греки називали Великою Грецією). Славетний Піфагор ще до того, як це встигли зробити елеати, заснував в місті Кротоні філософську школу ( — 576-496, за іншими даними —580 500 рр.).

Він більше 20 років прожив у Єгипті, де навчався у жерців і був знайомий із вченням давньоіранського пророка Зороастра (що жив приблизно в VII-VI ст. до н. е.). Згідно з ученням Зороастра, в світі йде космічна боротьба добра і зла, результат якої залежить від кожної людини, її думок, слів та дій. Йому ж належить ідея існування єдиного Бога — творця Всесвіту. Зороастр також першим висунув ідеї, що є складовими частинами всіх світових релігій: про суд над душами людей після смерті, рай та пекло, кінець світу й страшний суд.

Піфагор першим назвав себе філософом. На Олімпійські ігри, говорив він, приходять різні люди. Приходять торговці, щоб отримати вигоду. Приходять спортсмени за славою та популярністю. Глядачів же не цікавить ані те, ані інше. Так і в житті: кого цікавить багатство, кого слава, а деякі, як глядачі, споглядають, прагнуть істини, люблять мудрість. Останні і є філософами.

Піфагор і його школа вважали, що першопочатками є не вода, повітря, вогонь або земля, а числа, що керують світом та визначають все існуюче. І сам Бог є нічим іншим, як числом чисел. До нашого часу дійшло дуже мало ідей піфагорійців, тому що школа Піфагора була релігійною общиною з дуже суворою дисципліною, з обов'язковим збереженням вчення в таємниці та досить жорсткими вступними іспитами (одне з них — цілковита мовчанка протягом п'яти років).

Піфагор:

- Життя схоже на театр: в ньому досить часто погані люди займають кращі місця.

- Навчіться пізнавати людей: пізнання людей... потрібніше, ніж пізнання богів.

- Однаково небезпечно навіженому вручати меч, а безчесному — владу.

- Землеробство обов'язково потребує рук вільної людини.

- Громадяни без власності не мають батьківщини.

- Прокидаючись вранці, спитай себе: "Що я повинен зробити?". Увечері, перш ніж заснути, запитай: "Що я зробив?".

На о. Сицилія у Великій Греції жив і учень Парменіда Емпедокл (біля — 484-424 рр.), що відмовився від царської влади, бо хотів стати філософом. Відомо, що він займався лікарюванням, точніше, був тим, кого зараз називають екстрасенсом.

Емпедокл навчав, що упорядкований космос займає тільки невелику частину Всесвіту, його утворюють чотири першопочатки (тілесні стихії): вогонь, повітря, вода і земля. Всі мінливі речі нашого світу утворюються з цих чотирьох стихій під впливом двох протилежних сил: любові (дружби) та ненависті (ворожнечі). Послідовником, а можливо, і учнем Емпедокла був Гіппократ, який спирався у своїй теорії темпераментів на вчення Емпедокла про чотири стихії.

Емпедокл:

- Немає порожнечі й немає небуття.

- Любов все з'єднує, ворожнеча роз'єднує.

- Мислення є те ж саме або щось схоже на відчуття.

- Знання виникає з подібних, незнання з неподібних.

- Наука збільшує розум.

Першим відомим афінським філософом став послідовник Анаксимена Анаксагор ( — 500-428 рр.), якого Арістотель цінував більше за всіх своїх попередників. Анаксагор розвинув космогонічне вчення, згідно з яким спочатку Всесвіт складався з непорушної безформної суміші дрібних, чуттєво несприйнятливих нерухомих частинок (насіння) різноманітних речовин. Пізніше Арістотель назвав насіння гомеомеріями. Під впливом світового розуму суміш насіння набуває обертання, яке тепер ми бачимо як обертання небесних світил. Анаксагор вважав речовину нескінченно подільною і заперечував існування порожнечі. За свої нетрадиційні думки був посаджений у в'язницю, після чого змушений був покинути Афіни.

Анаксагор:

- Сама по собі кожна річ велика і мала.

- Разом всі речі були. Розум їх відділив і впорядкував.

- Сонце — це вогняна брила, а не Бог.

- Людина є найрозумнішою з тварин внаслідок того, що вона має руки.

- Розум — Бог, і Бог — розум.

В історії давньогрецької філософії значна роль належить софістам ( - 5-4 ст.). Спочатку слово "софіст" значило те ж, що й "софос" (мудрець), але пізніше воно почало застосовуватися для позначення платних викладачів, які навчали прийомам ведення суперечки, красномовству, вмінню переконувати та іншим знанням, потрібним для участі у суспільному житті поліса (міста).

Софісти критично ставляться до всього, що їх оточує, і вимагають перевірки розумом, логікою всіх некритично прийнятих думок. Вони багато зробили для розповсюдження вчень своїх попередників (головним чином, іонійських філософів) і стали свого роду просвітниками.

Найвідоміші старші софісти: Протагор, Горгій, Антифонт.

Протагор першим намагався систематизувати умовисновки. До числа гідностей вчення софістів слід віднести увагу й повагу до індивідуальної свідомості, яку вони вважають гідною давати оцінку всьому; вони одні з перших висунули ідею рівності та свободи всіх людей, так як "природа нікого не зробила рабом".

Софісти зробили значний внесок у розвиток логіки. Положення Протагора "Людина мірило всіх речей" видатна думка, що не тільки не втратила свого значення, а й навпаки, її значення дедалі зростає.

Проте софісти надмірно перебільшили мінливість явищ дійсності і схилилися до релятивізму ігнорування тривалості явищ і абсолютності у змісті істини. Якщо Геракліт говорив, що не можна двічі увійти в одну й ту ж річку, то Кратил стверджує, що цього не можна зробити й жодного разу, і заперечує можливість визначення понять та правильної назви речей, вважає, що слід тільки вказувати пальцем на необхідне.

Викладаючи уміння вести дискусію, софісти стали навчати своїх учнів різноманітним прийомам, за допомогою яких можна одержати словесну перемогу в суперечці, заплутавши супротивника, перекрутивши ситуацію. Такі прийоми отримали назву софізмів. Цей момент, а також надмірний, руйнівний релятивізм, що веде до паралічу так звеличуваної софістами діяльності пізнання, призвели до нерідко однобічної негативної та необ'єктивної оцінки їхньої творчості (до того ж, від їхніх праць майже нічого не збереглося).

В цілому софісти зробили значний внесок у розвиток логіки та філософії, істотно вплинули на погляди Сократа та інших філософів.

Софізми:

- «Покритий»

Знаєш ти, хто тут схований?

Ні.

Aлe це твій батько. Значить, ти не знаєш свого батька?

- «Ліки»

Ліки для хворого це добро. Що більше добра, то краще.

Значить, ліків потрібно прописувати якомога більше.

- «Собака»

Це твої цуценята?

Мої.

А це їхній батько, і він теж твій?

Так, мій.

Значить, це твій батько?

Так.

Значить, твій батько собака, а цуценята твої брати!

Горгій:

- Немає і не може бути жодного критерію істини ні для існуючого, ні для

знань про нього.

- Мистецтво переконувати людей набагато вище всіх мистецтв, так як

воно робить усіх своїми рабами з доброї волі, а не з примусу.

- Знання про існуюче не передається іншим людям.

Протагор:

- Людина мірило всіх речей.

- Кожному міркуванню протистоїть рівносильне.

- Все подібне всьому в якому-небудь відношенні.

Після смерті Перикла у —431 р. й пелопонезької війни (між Афінами та Спартою), у якій перемагає Спарта, Афіни втрачають свою військову перевагу, але повністю зберігають її у сфері культури, у тому числі й у філософії. Розквіт давньогрецької філософії, її класичний період пов'язують, передусім, з іменами Сократа, Платона та Арістотеля. Сучасником щойнозгаданих філософів був Демокріт. Однак діяльність Демокріта та діяльність його вчителя Левкіппа важко розмежувати, тому інколи їхня філософія розглядається як приналежна не до класичного, а до раннього періоду філософії Стародавньої Греції.






загрузка...
загрузка...