загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 3

 

РЕЛІГІЯ ДЕРЖАВ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

3.1 Релігія Близького Сходу

Виникнення ранніх релігійних систем

 

Перші відомі з історії людства осередки цивілізації й державності з'явилися на Близькому Сході, у плідних долинах великих річок Ніла, Тигра й Євфрату. Ранні надобщинні політичні структури, що склалися перш за все у Месопотамії, являли собою на межі IV - III тис. до н. е. невеличкі адміністративні утворення типу міст — держав. їхнім центром, оточеним землеробською периферією, було поселення міського типу, осередком і символом якого був звичайно храм-зиккурат, що його будували на честь певного божества — покровителя цієї політичної структури. Висунення храму на перший план в якості не лише духовного, а й політичного і економічного центру було не випадковим. Часто храм був місцем мешкання вождя, перебування його адміністративного апарату, що в основному складався з жерців — чиновників. В храмі були розташовані комори для зберігання зерна, що його збирали з усіх підвладних землеробів або їхньої частини. В храмі ж зазвичай знаходились гамазеї готової продукції ремісників, арсенали тощо.

Культ обожненого вождя, правителя — символу, посередника між світами живих та померлих, людей та богів, був тісно пов'язаний не лише з уявленням про сакральність владики, що мав магічну силу, але і з упевненістю в тому, що саме молитви й прохання вождя радше й швидше дістануться божества й будуть максимально результативними. Ця впевненість, яка мала об'єктивні резони, сприяла тому, що в ранніх політичних структурах типу протодержав вождь — правитель зазвичай був одночасно і первосвящеником, тобто вищим жерцем надприродних сил, які з часом все більш певно втілювалися в символічному образі бога, який ставав могутнім покровителем цієї політичної структури. На його честь у великому й багатонаселеному різними богами світі надприродного й будували храм, де вождь — первосвященик відправляв необхідні ритуали. Цілком зрозуміло, що такий храм був певним середохрестям: символом зв'язку живих з богами і центром всього життя протодержави. Храм кожного міста було присвячено конкретному божеству. Але попри певну спеціалізацію божества (бог Сонця, Землі, Води або навіть богиня Любові, як то було у Месопотамії), це а ні трохи не зменшувало ні його потенції, ні його турбот про всі боки життя людей, що його почитали, до того ж людей часто етнічно гетерогенних. Такий новий бог мусив замінити собою всіх тих тотемних предків — покровителів й шанованих різними колективами дрібних місцевих духів під своєю егідою в новім соціальнім утворенні.

З часом виникла єдина звідна система, яка включала всі ранні системи кожної з протодержав з їхніми місцевими богами, храмами і вождями — первосвящениками у крупну ієрархічну структуру. І хоча структура не була стійкою в тому розумінні, що на перший план в ній могли спорадично виходити боги тої політичної спільноти, яка в цей час володарювала або прагнула до панування, вона тим не менш виявилася досить стабільною й набула власні риси й ознаки, перш за все політеїзм. Була створена її більш-менш струнка доктринально-ідейна основа, яка в свою чергу була наочно відображена у системі міфів, що розповідали про славетні діяння й величні заслуги різних богів й героїв, їхню роль у виникненні всесвіту і людей, їхню мудрість, надприродні можливості тощо.






загрузка...





загрузка...