загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 3

 

РЕЛІГІЯ ДЕРЖАВ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

3.2 Греко-римська релігія

Релігія Давньої Греції

 

На формування давньогрецької релігійної системи вплинули декілька суттєвих факторів:

1. Ранні релігійні уявлення (тотемізм, фетишизм, анімізм і аніматизм).

2. Первісна магія, шаманізм, різностнічні форми мантики (пророцтва та гадання).

3. Недорозвинена соціальна структура греків періоду міграцій призвела до ранньої трибалізації суспільства, саме тому низка каст, притаманних індоєвропейському суспільству, як, наприклад, професійні жрецький касти типу брахманів або магів

4. Навіть на етапі полісів з царями на чолі, грецьке суспільство було доволі демократичним без табуювання для певних прошарків певних видів діяльності. Саме тому жерці та жриці головних храмів міста — поліса обиралися загальним голосуванням з видатних громадян.

5. З попереднього витікає й значна свобода в рефлексії та трактуванні міфу або культу. Не було заборон на творення герметичних, тобто відокремлених від всієї маси полісу, культових груп, як, наприклад, «босоногі», орфики, піфагорійці, елевсинці тощо.

Складна і доволі розвинена давньогрецька міфологія — основа релігійних уявлень і культів формувалася протягом довгого періоду міграцій на основі власних індоєвропейських принципів світосприйняття, запозичень у сусідніх, частково асимільованих еллінами народів, власного культурно-історичного розвитку, зокрема й авторських рефлексій (наприклад, «Теогонія» Гесіода, VI ст. до н. е., або «Бібліотека» Аполлодора, І ст. до н. е.). Ось чому широка варіативність міфу, зокрема космогенези, була нормою античного суспільства.

В основі вірувань догомерівських греків лежав культ Землі. Греки безпосередньо вважали, що Земля-Гея породила не лише весь світ і богів, а й самих людей (як людство взагалі, так і поліси — общини зокрема). Через це хронічні обряди починали і завершували будь-які ініціації в античному світі, а повернення додому після мандрів або походу було пов'язане з очищенням, аби не споганити рідної землі.

Доволі демократичне ставлення до власної космогонії постає вже у «Теогонії» Гесіод, який наводить орфічно-піфагорійську версію походження Всесвіту з Хаосу. У Хаосі вже, як в зерні, у згорнутому вигляді, було усе — і Космос і безсмертні боги. З нього постала могутня сила, що оживляє все, — Любов-Ерос. Постала Земля-Гея, а глибоко під нею, на тій же відстані, що й Небо-Уран над нею, в невимірній безодні народився похмурий Татар — жахлива, повна вічна темрява. Безмежний Хаос породив вічний морок — Ереб і темну ніч — Нюкте. А від них пішли вічне світло — Ефір і радісний світлий день — Гемер. Так почали змінювати один одного день та ніч. Земля породила безмежне блакитне небо — Уран, Гори і Океан з їхніми божествами-даймонами: німфами, нереїдами, титанами тощо. Гесіод подає і першу космічну драму — боротьбу богів першого (титани, діти Геї та Урана) та другого (Олімпійські боги, діти титанів Кроноса-Хроноса і Реї) поколінь, в якій встановлюється новий порядок.

Гесіодівська космогенеза, безперечно, вже асимілювала крито-мікенські космологічні та релігійні уявлення з суто праіндоєвропейською традицією, зокрема й культовою. Давньогрецькому космізмові притаманні всі традиційні індоєвропейські релігійні язичницькі конструкти: певна циклічність і есхатологічність, уявлення про триєдинство світу (світ Олімпійських богів, людей і похмуре підземне царство Аїду), першовартість жертвоприношення для підтримання рівноваги у світі, важливість знаків й вірного їх прочитання у по-всякденному житті тощо.

Головною силою, яка править світом, якій підвладні не лише люди, а й боги, греки вважали Рок (вищу Долю, Фатум). Його відображенням у нашому світі була нитка долі, яку пряли й перерізали в слушну хвилину гри сліпі богині-Мойри. До речі, одна з перших герметичних, тобто тих, що володіють знанням Гермеса Трисмегіста (Тричі Великого), сект, як і піфагорійці, носила каблучки із зображенням мойр.

Античний політеїзм був певно упорядкованим. На вершині релігійної ієрархії стояли 12 богів — Олімпійців (тобто тих, що перебували на горі Олімп) на чолі із Зевсом — царем богів. Він, як і всі античні боги, був безсмертним, але не всемогутнім. Його парафією були Закон, Ритм, Справедливість і покарання за їхнє недотримання. Саме так і постає Космос, тобто впорядкований, ритмізований світ. Не дивно, що, оскільки час від часу такого порядку не можна було досягти в житті, на передній план в культовій практиці виходили інші боги (наприклад, в пізню античність, навіть Пан — бог дикої природи).

Важливу роль в повсякденній практиці відігравали боги — покровителі різних ремесел, сфер життя (Афіна, Афродіта, Apec, Гермес, Гефест, Посейдон, Деметра та інші). Самі боги в античній уяві поставали антропоморфними не лише зовні, а й за своїми звичками, характером, манерою сваритися на Олімпі або через війни й мори серед людей зводити між собою рахунки. Таких «людських» богів задобрювали жертвами, приношеннями в їхні храми. Самі храми не були місцем відправ, а помешканням бога. Відправи ж здійснювалися в священних місцях, так званих «теменосах», які могли бути як священними гаями, джерелами, так і просто певними територіями у храмовій зоні акрополів еллінських міст.

З класичної доби особливо шанувалися боги Аполлон і Діоніс. Аполлон — бог сонячного світла, мудрості, покровитель мистецтв — символізував розум, закон, гармонію. Доволі популярний аристократичний культ Аполлона положив начала античній протонауці, а його храми ставали певними «мусейонами» — збірками витворів мистецтв. Натомість містичний культ Діоніса — бога виноградної лози і вина, сина Зевса і смертної жінки Семели, вмираючого аби воскреснути бога заложив початок містичній практиці індивідуального зросту особистості, Елевсинських містерій, спершу присвячених Деметрі. На ґрунті саме цього культу виріс античний театр, перш за все аттична трагедія. Культ Діоніса виділявся екстатичністю, оргіастичністю, часто проводився на лоні природи зі щедрими узливаннями, танцями, музиками, співом.

Крім важливих полісних культів з жертвоприношеннями від всієї общини богам — покровителям всю античну історію існувала практика домашнього поклоніння божествам роду, дому, природнім силам і стихіям у вигляді дріад, німф, сатирів тощо. Такий культ відправляли старші чоловік або жінка в родині. Саме з цієї практики постає практика обрання верховних жерців і жриць до головного храму міста. Лише декілька культів обслуговувалися в античній Греції спеціалізованими кастами священиків: секта босоногих в храмі Зевса в Додоні, жрецька секта в храмі Аполлона у Дельфах, колегії жерців Зевса і Деметри в Олімпії та Діоніса і Деметри в Елевсині. Всі ці центри займалися, крім очищення й жертвоприношення, поданням оракулу — римованого пророцтва — відповіді на поставлене питання.

До речі, і греки і римляни напрочуд вірили у жереб, пророцтва, мантику в будь-якій формі, майже ніколи не починали справи, не отримавши прогнозу на її хід. Деколи, такі невірні тлумачення самого, доволі плутаного й туманного тексту, приводили до катастрофи. Але саме таким чином й народжувалися герої. А культ героїв був не менш популярним, ніж культ богів і даймонів. Адже людина, пройшовши випробування Долі, могла стати по смерті співтрапезником богів на Олімпі, як Геракл чи Ахіллес, кульг якого був особливо популярним у Північному Причорномор'ї.

Спрямування на індивідуальний зріст, або хоча б на індивідуальний порятунок, призвело до звертання в пошуках нових релігійних форм на Схід. Це проявилося у появі досить незвичних для еллінів форм обожнення особистості царя (Олександра Македонського, а згодом і наступників його держави Діадохів), містичних елліністичних культів на ґрунті єгипетської і грецької релігій (як культ Серапсису, Ісиди — Богині Матері з дитиною тощо). У римський період як єгипетські, так і причорноморські греки приймають доволі широко іудаїзм (наприклад, синагоги й катакомби іудеїв в Боспорі, звідки постане не лише іудаїзм Хазарського каганату, а й Кримські караїми). Саме цей духовний поступ буде відображений і в історії християнства, в священних текстах якого чи не першими з не євреїв згадуються елліни.






загрузка...





загрузка...