загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 3

 

РЕЛІГІЯ ДЕРЖАВ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

3.4 Традиційні релігії Японії

 

Традиційна релігія Японії — Синтоїзм — як і інші, локально-національні релігії Сходу і Заходу, розглянуті в цій лекції, постала на ґрунті первісних вірувань і культів: тотемізму, анімізму, магії, культу мертвих, культу вождів тощо. Але саме синтоїзм явив напрочуд живучу та плідну основу, яка поступово вбирала і збагачувала запозичене, переплавляючи його в суто японське Він дозволив створити рідкісне навіть для витонченого Сходу японське почуття прекрасного: скромність і простота, лаконізм й надзвичайна добірність, милування природністю й здатність до створення технічних див тощо. Важливо додати до цього високе моральне почуття, лояльність до патрону, рідкісну любов до праці — все те, що характеризує етично-релігійний аспект синтоїзму.

Синто («шлях духів») — визначення світу надприродного, богів та духів (камі), які здавна шанувалися японцями. Тексти VII - VIII ст. — Кодзікі, Фудокі, Ніхонгі — дозволяють відновити картину вірувань і культів раннього, добуддиського синтоїзму. Значну роль в ньому відігравав культ померлих предків — духів на чолі з клановим предком удзі-гамі, що символізував єдність і згуртованість членів роду.

Об'єктами вшанування були божества землі і ланів, дощу й вітру, лісів і гір (найперша, Фудзіяма). Найпоширенішими були ритуали й свята, пов'язані з землеробським циклом. Померлих супроводжували в інший світ з близькими їм людьми та речами. Але всі вони — глиняні копії (ханиви) — старанно виготовлялися за спеціальною технологією в повному розмірі.

Космологія синтоїзму, подана в міфах, виводить світ з божественного шлюбу перших богів — Ідзанагі та Ідзанамі. Ідзанамі померла підчас перших родів (первістком було божество вогню). Не маючи змоги врятувати з царства мертвих свою дружину, Ідзанагі з свого тіла породив світ. Зокрема, з його лівого ока постала богиня сонця Аматерасу, нащадком якої був великий Дзимму — перший легендарний імператор Японії, власне «Ніпон» — «Країни вранішнього Сонця». Саме тому титул імператора — тенно — небесний государ — або мікадо — нащадок небесних богів. Аматерасу виступає й як покровителька землеробства, ремесел тощо.

Пантеон синтоїзму надзвичайно великий, як це було в індуїзмі або даосизмі, не контролювався й не обмежувався. З часом на місці первісних шаманів і голів родів, що відправляли культи і обряди, постали спеціальні жерці, каннусі («ті, що відають духами», «хазяї ка- мі»), посади яких були, як правило, спадковими. Для відправи обрядів, молитов і здійснення жертвоприношень будувалися невеличкі храми, які часто перебудовувалися, зводилися на новому місці майже не що двадцять років (вважали, що саме такий термін камі приємно знаходитися в стабільному положенні на одному місті).

Храм синто поділяється на дві частини: закриту внутрішню (хондс), де звичайно зберігаються символи камі, талісман — синтай («тіло бога», яким може бути спис, камінь, рослина тощо), й зовнішній зал для молінь (ханден). Вірні заходять в хайден, зупиняються перед вівтарем, кидають в ящик монетку — пожертву, кланяються й плескають в долоні (аби привернути увагу камі), говорять молитву (можна подумки) і уходять. Раз чи двічі на рік в храмі буває пишне свято з яскравим богослужінням і багатими жертвоприношеннями, ходами з паланкінами, куди на час переселяється з ситея дух божества. Жерці виглядають доволі святково. В інші дні священики виглядають і поводяться майже так само, як і вірні.

Цікаво, що по мірі проникнення в Японію даосизму, конфуціанства і буддизму всі ці релігії плавно зливалися з синто. Адже сам синтоїзм, як державна релігія, в країні існував у декількох формах:

• тенноїзм — культ імператору (тенно) і його предків;

• династичний синтоїзм — культ, що особливо вшановується імператорською сім'єю, яка нібито перебуває в родинних стосунках з камі;

• храмовий синтоїзм — культ різних, в тому числі і місцевих, камі;

• домашній синтоїзм — культ власних предків родини.

В Японії завжди існував і так званий вульгарний синтоїзм, який включав в себе систему давніх шаманських культів і повір'їв.

З VIII ст. завдяки секті Кегон і введеній нею ідеї хондзі суйдзяку — боги синто являють собою тих же будд у черговому переродженні, починається зближення синто з буддизмом. Так постав храм Тодайдзі — центр всіх японських релігій в столиці. Цей шлях поєднання буддизму з синто подовжив Кукай (774 — 835 рр.) і його секта Сингон (санскр. «мантра»). Вони розвинули ідею «ребусито» — подвійного шляху духів, які були описані в буддизмі як будди й бодхисатви. Значний внесок в зближення синтоїзму з буддизмом внесли регенти і сьогуни, які збагатили буддиські ідеї і практику мораллю лояльності, самопожертви, честю перед очима предків, характерними для синтоїзму. Все це вплинуло й на поширення в Японії дзен-буддизму. Та ж доля спіткала і конфуціанство.

У XIX ст. в Японії виникли численні неосинтоїстичні секти. Вони мали яскраво виражений шовіністичний характер, заперечували характерні для синтоїзму елементи буддизму. Реставровані імператори (приміром, Мейдзі та Муцухіто) посилили культ Аматерасу не лише на державному рівні, а й повеліли встановити зо-браження цієї богині в домашньому вівтарі (камідан). Синтоїські норми лежали в основі патріотизму й відданості імператору (не батьківщині, а особистості) японських самураїв, з лав яких підчас Другої Світової війни черпалися кадри самогубців-камікадзс. Нарешті, на походженні імператорського дому від Аматерасу спиралася ідея побудови «Великої Азії» за принципом хоккоїтиу («вісім кутів під одним дахом», тобто під егідою імператорської Японії).

Метою життя згідно з синтоїзмом є здійснення ідеалів предків. На відміну від буддизму, який одночасно визнають багато японців, вбачаючи в ньому гарант свого потойбічного благополуччя, з синто вони пов'язують свої надії на краще земне життя. З 1946 р. синтоїзм офіційно відокремлено від держави. Формально був відкинутий культ імператора, хоча покійні імператори продовжують вшановуватися як «боги» і на їхню честь у країні споруджено чимало храмів. Існуючий тепер в Японії храмовий синтоїзм організаційно розділений між окремими храмами та їхніми асоціаціями. Центром релігійного життя синто є храм Ясукуні в Токіо, присвячений божествам жертв війни, до яких, до речі, належать полководці і камікадзе.






загрузка...





загрузка...