РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 4

ІНДУЇЗМ

4.2 Віровчення індуїзму

Основу індуїзму становить ідея про те, що світ — це не випадковий хаотичний набір речей та явищ, а упорядкована цілісність. Дхарма — це закон, який визначає долю індивіда і утримує Всесвіт як одне ціле.

Не дивлячись на багатоманітність форм і проявів індуїзму, його віровчення можна звести до кількох головних положень. Передусім, це вчення про початкову соціальну нерівність людей і неможливість перебороти цю нерівність сьогодні, під час земного існування (варнашрамдхарма). По-друге, це вчення про переселення душ (сансара). Тільки в процесі посмертних перетворень людина може розраховувати на зміну свого соціального стану, який ставився в залежність від її поведінки під час нинішнього земного життя. Саме тому задачею кожної людини стає намагання отримати можливість об'єднати індивідуальну душу — атман зі світовою душею — Брахмой. Якщо послідовно виконувати це правило, то людина обов'язково вирветься із сансари — безкінечного кола плотських перетворень її душі і досягне мокши — звільнення від всіляких зв'язків з матеріальним існуванням, яке є не що інше, як ілюзія і має вигляд реальності тільки завдяки нашому спотвореному світосприйняттю.

Найбільш важливим положенням індуїзму, яке потім отримало розповсюдження і в буддизмі, є закон Карми — відплати. Згідно цьому закону, дії людини у цьому житті визначають її майбутні перевтілення. Завдяки кармі людина сама визначає свою долю. За законами карми, перевтілення людини прямо залежить від суми її добрих і злих справ, які мали місце в минулому і сьогоднішньому житті. Таким чином, погіршення становища у світі пояснюється не підступами Сатани, поняття якого невідомо індусам, а недоречною поведінкою більшості людей, втратою ними порядності, що призвело до пониження праведності у світі.

Морально-етична сторона індуїзму базується на п'яти принципах, які досить схожі до 10 християнських заповідей і в цілому носять загальнолюдський характер: це — не чинення шкоди всьому живому, правдивість, не наживання за рахунок інших, утримання від негативних почуттів, не прелюбодіяння. Вони зафіксовані у законах Ману. Людина повинна також дотримуватись і інших моральних обов'язків. Існує чоловіча і жіноча карма, які в індуїзмі говорять про ідеального чоловіка і ідеальну жінку.

Релігійний етикет в індуїзмі містить багато заборон та приписів, головними серед яких вважаються кастові обмеження. Вони мають відношення, головним чином, до трьох сфер життя людини:

1) шлюбу: члени певної касти не повинні вступати в шлюб з членами іншої касти;

2) харчування і спілкування: не можна харчуватися і спілкуватися з членами іншої касти;

3) роду занять, які визначені для кожної касти.

Перехід із однієї касти до іншої практично неможливий. Індуїзм розробив певні норми поведінки та обмеження для людини не тільки виходячи із соціально-кастової ієрархії індійського суспільства, а й в залежності від віку людини. В житті індуса виокремлюється чотири періоди: в брахмачар'я — період навчання;

• гріхастха — період верховенства в сім'ї;

• ванапрастха — період самітництва;

• сан'ясі — аскетичний період, відмова від усього земного. Таким чином, кожний індус повинен знати Веди, вступити в шлюб, отримати насолоду від життя, пізнати земні радощі, а наприкінці життя стати лісовим самітником, аскетом, мандрувати дорогами Індії, повчаючи інших людей і допомагаючи їм дотри-муватись дхарми.

В індуїзмі, як і в багатьох інших релігіях, існують молитви, як засіб спілкування з Богом. Більша частина спілкування індуса з Богом відбувається за допомогою мантр — коротких молитвених формул у вигляді магічних заклинань. Вони мають вигляд короткого мелодійного і разом з тим енергійного вигуку з обов'язковим згадуванням якого-небудь Бога. В основі мантр знаходяться рифмовані строки із Вед. До мантр звертаються як під час виконання усіх релігійних ритуалів, так і для супроводження повсякденних справ. їх необхідно повторювати 108, 300 і 1008 разів.

Своєрідний характер в індуїзмі мають також похоронний та поминальний обряди. Після смерті тіло людини обов'язково спалюється на вогнищі поблизу річки і цей попіл потім скидається у воду цієї річки. Вищі касти мають особливі місця, де відбувається розвіювання праху покійника. Цей обряд символізує мінливість, ілюзорність усього матеріального і примушує рідних покійника більш уважно відноситися до духовного життя людини.

Історично в культовій практиці індуїзму важливе значення надавалося жертвоприношенням, у тому числі кривавим. З часом останні почали носити все більш символічний характер. Замість них стали виконувати гімни в честь цього ритуалу. Тому обряд кремації тіла покійника виступає як нагадування про звичай кривавого жертвоприношення.

З часом індуїзм став синтезом видозміненого брахманізму і культів багатьох етнічних груп Індії. Як віра, індуїзм розпливчатий, аморфний, кожний індус розуміє його по-своєму, що робить його релігією повсякденності.






загрузка...





загрузка...