РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 7

ПОХОДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА. СТАНОВЛЕННЯ ЦЕРКОВНИХ ДОГМАТІВ

 

7. 1 Час і місце започаткування християнства. Стадія актуальної есхатології

Історія становлення християнства охоплює період з середини І до V ст. н. е. У цей час християнство пройшло декілька стадій:

• стадія так званої актуальної есхатології (друга половина І ст.);

• стадія пристосування (II ст.);

• стадія боротьби за панування в Римській імперії (III — V ст.).

Перший етап історії християнства найбільш точно віддзеркалений в «Апокаліпсисі», останній за порядком книзі Нового Заповіту (хоча створеній раніше від інших текстів, приблизно в 68 р.). Слово «Апокаліпсис» у перекладі з грецької означає «одкровення». Це частина Біблії, що являє собою містичні оповіді про кінець світу, пророцтва про долю людства й світу. Тому початковий етап християнської історії можна назвати апокаліптичним, а з урахуванням тієї обставини, що на розглянутому етапі християнство ще не порвало з іу-даїзмом — іудеохристиянським.

Серед різноманітних груп, наявних у палестинському іудаїзмі, слід вирізнити есеїв, чиї вчення та у групування пов'язані з витоками християнства. Рукописи есеїв були віднайдені в середині XX ст. в оайоні Мертвого моря в місцевості Кумран (тому іноді їхню громаду називають кумранською). Хоч есеї вважали себе істинними іудеями, їхні вірування значно відрізняються від іудаїзму. В основному вони зводяться до положень про:

• очікування прийдешніх подій, що мали змінити долю євреїв та всього людства, коли світ загине й створиться «усе нове»;

• боротьбу зла й добра у світі;

• визначену божеством обраність членів спільноти як «синів світла»; « месіанізм — віру в прихід Спасителя, помазаника божого;

• концепцію «агнця», що його офірування до певної міри гарантує реальність очікуваних змін; поштивість до фундатора громади — «вчителя праведності».

Спроби відшукати його історичний прототип успіху не мала. В кумранських рукописах йому притаманні особливі риси: вчитель знав істину «прямо з божих вуст», міг розтлумачити всі таємниці в пророчих проповідях. Кумраніти вірили в можливість воскресіння Вчителя та його повернення на землю.

Стомлені від життя люди йшли до кумранітів. Римський письменник Пліній Старший писав про есеів: «День у день їхня кількість збільшується через появу величезної кількості стомлених життям, котрих хвилі фортуни приваблюють до звичаїв есеїв».

Кумранітів слід розглядати як прямих попередників християнства. На доказ наведемо постать Іоанна Хрестителя, який спочатку приєднався до кумранітів, а вже потім став проповідувати окремо. Згідно з традицією, одним із тих, кого було похрещено Іоанном у водах Йордану, став Ісус (Йошуа з Галілеї), котрий не приєднався до Іоанна, а почав самостійну проповідь.

У своєму подальшому розвитку християнство все більше відходить від єсейства, яке вплинуло на християнську есхатологію (тобто очікування кінця світу) демократичним характером, ненавистю до «всесвітньої повії» — Риму, очікуванням кінця світу та нового світу, котрий відповідав би нормам царства небесного.






загрузка...





загрузка...