РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 9

ІСЛАМ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

 

9.3 Коран — священна книга мусульман, пам'ятка світової культури

 

Звертаючись до питання про культуру ісламу, слід зробити деякі попередні зауваження. Як відомо, до поняття «культура» належить увесь комплекс явищ, притаманних людській спільноті. Місце й роль цих елементів (мистецтва, релігії, моралі, політики та ін.) вельми відрізняється в різних культурах Для культури ісламу, виходячи з терміну, визначальною є роль релігії. Саме вчення, викладене в Корані (це слово означає «Читання» того, що сповіщав своєму посланцю Мухаммаду на протязі двадцяти років Аллах), обумовило характерні риси мистецтва всього ісламського світу. Проте слід мати на увазі, що, на відміну від, наприклад, християнства, мистецтво ісламу було з самого початку принципово не культовим. Найвиразнішим із сакральних (тобто священних) мистецтв вважається в мусульманстві мистецтво каліграфії й традиційний вигляд мечеті. Вони пов'язані з ідеєю втілення слова, адже каліграфічний напис є, так би мовити, графічною репродукцією слова Аллаха.

Тому на стінах мечеті мають бути написи з Корану До речі, маємо спростувати розповсюджену помилку про нібито існуючу в ісламі заборону на зображення живих істот. Коран лише застерігає проти перетворення зображень на ідолів, але розуміння цього застереження відрізняється в різних гілках ісламу. У наукових та поетичних творах ісламу присутні вишукані ілюстрації, так звані мініатюри, де з великою художньою майстерністю зображено людей і тварин. Але головним у зображеннях лишається все ж таки алегоричне значення.

Непересічною пам'яткою світової культури є Коран — Книга, що склалася понад тисячоліття тому. Коран у деяких країнах і сьогодні зберігає значення не лише історичне та власне релігійне. Феномен Корану полягає в тому, що для багатьох держав він і нині є чимось набагато більшим, ніж релігійна й літературна пам'ятка. В країнах, де іслам є державною релігією, із сур Корану взято багато юридичних норм, на ньому базується законодавство (шаріат). На Корані присягають, а порушення клятви, даної на Корані, карається як найтяжчий злочин. Вивчення Корану є обов'язковим у програмі вищих учбових закладів таких країн, як Іран, Ірак, Пакистан та ін.

Загальнокультурне значення Корану набагато ширше. Коран є текстом культури в найширшому науковому розумінні цього слова, джерело, з якого можна отримати велику інформацію про культуру. Не тільки коранічний текст є описом мусульманського світогляду, моральних норм та інших елементів самовизначення етнічно-релігійної спільноти. Історія формування тексту Корана дає унікальні відомості про історію культури народів Сходу. Крім того, вивчення Корану мусульманськими теологами й мовознавцями стало початком цілої низки наукових дисциплін, починаючи з мовознавства й власне арабістики. Навіть поява «хибних» з погляду ортодоксального ісламу поглядів на Коран віддзеркалює найрізноманітніші суспільно-політичні тенденції в історії ісламського світу.

Мухаммад передавав людям божественні одкровення кожного разу, коли їх чув. Форма коранічних текстів сприяла їхньому засвоєнню, бо це є короткі ритмізовані та римовані прозаїчні уривки. Коран пам'ятали та цитували напам'ять сам пророк та його послідовники.

Після доволі довгого періоду формування канонічного тексту Корану він на сьогодні, у відповідності з так званою «османівською» редакцією VII ст., містить 114 розділів, що звуться сурами. Сури складаються з аятів — ритмічно вивершених речень, що є основними одиницями коранічного тексту. Оскільки існують різні варіанти поділу на аяти, їхня нумерація в межах однієї сури може різнитись, а самі сури розташовано в Корані за суто механічним принципом: найдовші попереду, найкоротші в кінці. Відкриває Коран сура «аль-Фа-тіха» («та, що починає»). Тут викладено основні ідеї ісламу, далі йде найдовша сура — «аль-Бакара» («корова») Назва її пов'язана з історією пророка Муси-Мойсея, від якого іудеї вимагали якнайточнішого опису корови, придатної для офірування. Взагалі назви сур пов'язані з найбільш яскравими фразами та сюжетами. Завершується Коран сурою «ан-Нас» («люди»), що містить вимогу Аллаха через Мухаммада усім людям звернутися до бога.

Напевно, Мухаммад сам не збирав аяти в сури, але його учні, спираючись на пам'ять та усну традицію, керувалися все ж відчуттям внутрішнього зв'язку мотивів та сюжетів Тому Корану притаманна особлива стилістика, про яку мусульмани кажуть, що рівній їй за художньою досконалістю в літературі немає. Це проповідь, у які сюжети переплетено, що разом із ритмічною організацією тексту та римами створює вишукану ораторську прозу, схожу на заклинання.

За змістом у Корані можна виділити різноманітні уривки, не лише власне релігійного, але й історичного та міфологічного характеру, серед яких заслуговують на особливу увагу паралелі з біблійними оповідями На цій підставі довгий час європейські вчені-кораністи вважали, що багато місць Корану можна вважати прямими запозиченнями з іудаїзму та християнства. Проте останнім часом доведено, що прямих запозичень із Біблії й Талмуда в Корані немає, а є лише відгуки біблейських текстів, як канонічних, так і апокрифічних, та паралелі з різними іудейськими та християнськими сюжетами пізнішого походження. Як зауважує М. Піотровський, все це — частини одного культурного світу, що його треба вивчати як ціле.






загрузка...





загрузка...