РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 2

 

ОСНОВНІ ФОРМИ ПЕРВІСНИХ ВІРУВАНЬ

 

2.1 Фетишизм і тотемізм як ранні форми релігійних вірувань

Первісні племена, що мешкали в різних регіонах, у своєму розвитку пройшли через однакові або схожі умови буття, що обумовило спільний характер їхніх релігійних уявлень.

Однією з особливостей первісного мислення була предметність, тобто конкретний характер. Своє втілення вона отримала в архаїчних мовах, де домінують слова, що позначають окремі або невеликі за обсягом поняття. Релігійні уявлення також мали попервах конкретно-предметний характер.

Інша особливість мислення раннього типу людини — те, що його об'єктами були явища й предмети, які належали до оточення племені й мали для нього життєве значення. І, нарешті, людина первісної епохи не вирізняла себе з навколишнього середовища, переносячи на нього свої власні якості, ототожнюючи власне «я» зі світом.

Зі сказаного вище можна дійти висновку, що найбільш ранньою формою первісних релігійних вірувань був фетишизм. Трактування цього терміну не є усталеним. У деяких виданнях фетишизм трактовано як релігійне шанування предметів, тварин та рослин. До поняття фетишизму іноді входить обожнення Сонця та інших небесних тіл, явищ природи. При такому трактуванні фетишизму губиться його специфіка. У первісному фетишизмі предметам, крім їхніх природних якостей, що сприймаються почуттєво, приписуються ще й якості, що їх людина почуттєво не сприймає. Така «гіпотеза» первісної свідомості позбавлена логічного зв'язку, вона формується випадково. Спочатку річ, якій судилося перетворитися на фетиш, викликає лякливе ставлення до себе. Це — перший крок до надання їй надприродних якостей. На цій стадії річ лише особливим чином вирізняється з-поміж інших. Такою річчю може бути, наприклад, зброя, з якої вбито більше тварин, ніж з іншої; природна перепона, що не дала втекти тварині під час переслідування її мисливцями; дерево, плодами якого подорожній втамував голод, та ін.

У свідомості первісної людини відсутня категорія випадкового. Все, що з нею траплялося, сприймалося як закономірне. Якщо під час пострілу під ногу мисливцеві попадав камінь або гілка і постріл виявлявся невдалим, людина пояснювала це хибним логічним висновком: «Після цього — значить, з цієї причини». А це означало, що конкретний предмет погано ставиться до цієї людини, тому треба йому віддячити або задобрити його в будь-який спосіб. Так формується поняття фетишу, внутрішнє життя якого уявлялося на взірець людського.

З удосконаленням людського інтелекту у фетиші починали вбачати щось інше, крім видимого. Він набуває форми двійника. Такий етап англійський етнограф Е. Тайлор назвав спіритуалізмом, від слова spiritus — «дух». Двійник не має видимої тілесної природи. У австралійських аборигенів етнографами було виявлено чуринги — двійники людини, що за формою нагадували стилізоване зображення людської постаті. За переконаннями аборигенів, чуринга є носієм життєвої потенції свого власника. Заподіяне їй зло неодмінно досягне реальної людини. Двійники на зразок чуринги знайдено й серед інших архаїчних етносів. Між ними й людиною можуть виникати складні взаємовідносини, які людина може передбачати, але їхня суть лишається для неї прихованою, оскільки людина здатна сприйняти лише те, що сталося з матеріальною формою двійника, але не з його духовною сутністю. Саме в цьому треба шукати витоки віри в те, що смерть є наслідком розлучення, коли двійник покидає тіло Значить, існує світ, недосяжний для людського сприйняття — світ, де мешкають двійники. Цей світ являє собою «кальку» реального, але його перенесено далеко від ареалу розселення племені. Це світ, що знаходиться за річкою, полем, лісом — звичними місцями, що їх освоєно людьми. Це чужий світ, якому притаманні надприродні якості.

Однією з особливостей архаїчного мислення була віра в загальне взаємоперевтілення. Все навколо може змінювати свій вигляд, перетворюватись на будь-що. Це — одна з найважливіших передумов тотемізму — віри в надприродній зв'язок та кревну спорідненість племені або роду з певною твариною, рослиною або іншим природним об'єктом або явищем (дощем, вітром, скелею, небом та ін.). Іншими словами, тотемні вірування побудовано на уявленні про походження певної групи людей від конкретного об'єкту оточуючого світу. Тотемістичні вірування породжували зоолатріі — шанування тварин та теротеїзм — обожнення представників фауни. Але тотемізм не обмежувався шануванням звіра та поклонінням йому. Стосунки між твариною — предком та людиною або її родом будуються на засадах взаємності, коли кожна сторона виконує певні обов'язки по відношенню один до одного. Тотем є покровителем людей, люди шанують його, приносять жертви та ін. Рештки тотемістичних уявлень збереглися в казках народів Австралії та Океанії, країн Африки, для яких традиційний початок казки є таким «Це сталося, коли люди й тварини розмовляли однією мовою...», що є аналогом слов'янському фольклорно-казковому «давним-давно...»

У науково-популярній літературі часто зустрічається твердження, що тотемна тварина оберігалася й полювання на неї було заборонене. Це твердження помилкове, оскільки тотемна тварина була водночас твариною промисловою, що мешкала в ареалі розселення племені. Недарма тотемами північних народів найчастіше бувають ведмідь та олень, які разом з тим є найважливішими об'єктами полювання. Сама користь, що її люди отримували від тварини, ставала причиною сакралізації цієї тварини у прадавній свідомості. Один із перших етнографів, котрі досліджували побут аборигенів Австралії — Ларимар Фейсон, писав у 1880 році, що тотем шанує якась група людей не тому, що він «м'ясо» тієї тілесної корпорації, членами якої є вони — тотемна тварина являє собою буквально «кістку від їхньої кістки та плоть від їхньої плоті».

Класичною територією тотемізму є Австралія. Не було жодного племені, що населяло територію континенту, яке не мало б комплексу тотемістичних вірувань. Наприклад, багато племен провінції Вікторія мали уявлення про засновника племінних звичаїв та норм — небесне божество Бунджил. У одних племен Бунджил — це «довгохвостий орел», у інших — ворон. У цьому випадку ми стикаємося з ситуацією перетворення тотему на культурного героя. У західно-австралійських племен розповідається про боротьбу цих птахів, результатом якої став розподіл людей на дві групи. У більш ніж 20 австралійських племен зафіксовано статевий тотемізм, що загалом зустрічається дуже рідко. Зміст його полягає в тому, що всі чоловіки племені вірили в свою особливу спорідненість із одним видом тварин, а жінки — з іншим. Найчастіше статевими тотемами австралійців були птахи та кажани. Відзначено цікавий звичай, коли чоловіки племені навмисне вбивали жіночий тотем — сову — й дражнили цим жінок, а жінки у відповідь вбивали кажана — чоловічий тотем. На цьому ґрунті зчинялися неабиякі сварки й навіть бійки. Деякі дослідники (В. Шмідт) вважали статевий тотемізм прадавньою формою тотемістичних вірувань.






загрузка...





загрузка...