загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 10

СУЧАСНІ НЕТРАДИЦІЙНІ РЕЛІГІЇ, АБО РЕЛІГІЇ «НОВОГО СТОЛІТТЯ»

 

10.3 Спільні риси нетрадиційних релігій

Спільними рисами нетрадиційних релігій є:

• усі вони тією чи іншою мірою містять елементи соціального протесту, найчастіше пасивного;

• як правило, віровчення носять синкретичний (змішаний) характер, де переплетені містика, філософські вчення, релігійні моральні доктрини і т. д.;

• нетрадиційні релігії обіцяють своїм прихильникам порятунок «тут і тепер», на відміну від старих культів, що відсувають справедливу відплату в потойбічний світ.

Російський учений Л. Н. Митрохін гак визначає характерні риси «нових культів»:

1. На чолі стоїть харизматичиий, тобто лідер, що володіє особливою божественною силою й запевняє, начебто він отримав нове унікальне «одкровення» щодо Бога й реальності. На його думку, кожний, хто не розділяє його поглядів, не просто помиляється, але й є послідовником сатани.

2. Лідер створює особливу «родину», чи комуну, в якій його називають «батьком». Нерідко прозеліти приймають нові імена.

3. Керівник встановлює обов'язкові для всіх непорушні норми поводження, але зовсім не обов'язково дотримується їх сам. За звичай він живе в незрівнянно кращих умовах, ніж його послідовники.

4. Група дотримується апокаліптичного погляду на світ. Члени організації часто відмовляються від власного майна й змінюють місце проживання.

5. Застосовується певна техніка контролю над поводженням навернених, що звичайно включає ізоляцію від зовнішнього світу. Послідовники культу розглядають таку техніку як релігійну дисципліну. Люди, що до нього не належать — як «промивання мозку»... (Л. Н. Митрохин, «Религий Нового столетия». М., 1985, с.1314).

Релігії «Нового Століття» тяжіють до створення спаяного колективу, що надихається «груповими» цілями. Вступивши до лав прихильників тієї чи іншої нової релігії, людина відчуває себе немовби часткою «загальної справи», рятується від почуття самотності, прилучається до тих цінностей і взаємин, яких була позбавлена. Керівники

громад пропагують свої організації як оазиси «справжньої людяності». Тільки тут можна зустріти щиру любов і безкорисливу самопожертву, рідних і відданих людей, адже громада — це не «церква», а «дійсна родина» на чолі з суворим, але справедливим і турботливим «батьком».

Заклики місіонерів подібних церков залучають насамперед юнаків і дівчат, що мають проблеми у взаєморозумінні в родині чи з ровесниками, а також самотніх людей похилого віку, змучених черствістю й байдужістю навколишнього світу.

Релігії «Нового століття» систематично витравляють зі свідомості своїх прихильників уявлення про себе як про самостійну, незалежну істоту. Свідомість соціально розвинутої людини ідеологи культів прагнуть підмінити світовідчуттям дитини, що посилається на авторитет і допомогу «батька». Під впливом розроблених методик особистість людини «розмивається» й підкоряється груповим інтересам. Досягається «щиросердечний спокій» «нової людини», оскільки особистості практично вже не існує. У подібні секти може потрапити будь-хто, але повернутися звідти практично неможливо, повернутися колишнім — ніколи.

На Заході існують два шляхи повернення з громади.

• м'який шлях припускає суд, що призначає над «обробленим» опіку. Психічне здоров'я йому намагаються повернути фахівці з психотерапії й релігійної свідомості. Подібні міри визнані законними, але малоуспішними;

• твердий шлях: вважається підсудним, тому що сектанта викрадають, наприклад батьки, потім з ним працюють «депрограматори», причому дуже жорстко й грубо, але такий спосіб вважається більш ефективним. Членам «Церкви єднання» рекомендується в разі потрапляння до «депрограматорів» розрізати собі вени.

Як приклад наведемо більш розширену інформацію щодо деяких поширених нетрадиційних релігійних систем.

 

Церква єднання

 

Вчення Муна несе звістку про друге пришестя Христа.

Він з'явиться, як і колись, у людському вигляді й створить ідеальну родину, оженившись на благочестивій жінці, причому обидва стануть «щирими батьками людства». Царство Боже затвердиться і на землі, і на небесах. Час цей іще далекий, а месія, можливо, вже прийшов (натяк на Муна, хоч він про це сам не говорить).

У 1960 р. почався вік Завершеного Завіту, він відбитий у книзі «Божественний принцип», що, на думку Муна, містить істини, отримані їм у одкровенні. «Можливо, ви знову захочете запитати мене: «Чий авторитет стоїть за цим?» Я розмовляв з Ісусом Христом у духовному світі. І ще я розмовляв з Іоанном Хрестителем. Ось джерело моїх повноважень. Якщо ви зараз не можете побачити істинність моїх слів, го згодом ви напевне переконаєтеся. Ці приховані істини представлені нам як нове одкровення».

Буття у вченні Муна: Світ фундується на взаємодії позитивного й негативного, чоловічого й жіночого начал. Всесвіт має двоїсте начало, і Бог теж. У створеному Богом світі діє принцип віддавання й прийняття. Ідеальна взаємодія — процес гармонійного віддавання й прийняття, що поєднує всі елементи витвору в одне ціле. Цей принцип порушений. Місія Муна — відновлення гармонічного ритму віддавання й прийняття між Богом і його витвором.

Трійці (їх декілька):

• перша: Адам, Єва, Бог;

• після гріхопадіння: Адам, Єва, Сатана;

• очікується нова: Бог, новий Адам і нова Єва — «фізична трійця».

Гріхопадіння — згадано два — духовне й фізичне, обоє на сексуальному ґрунті. Духовне стало наслідком сексуального зв'язку Єви й Луципера, наступний подібний зв'язок Єви з духовно незрілим Адамом призвів до фізичного. Відповідно до цього Мун проповідує два різновиди спасіння. Перше — духовне — було здійснено другим Адамом (Ісусом Христом) і другою Свою (Святим Духом), але місія Христа полягала у фізичному порятунку — створенні ідеального шлюбу й вихованні безгрішних дітей; він не зміг виконати місію, й Бог використав його смерть для духовного порятунку людства. Одного духовного порятунку недостатньо — Третій Адам з'єднає людство з Богом на основі щирої любові (через шлюб і виховання дітей). Підготувати себе до приходу нового Адама — вступити в правильний шлюб. У родині кожна людина може знайти шлях до досконалості й розкрити свій потенціал любові. Родина, у центрі якої знаходиться Бог, може бути основою ідеального світу.

Церква Єднання займається активною благодійницькою й місіонерською діяльністю практично в усіх великих країнах світу. Організуються курси, семінари, класи з вивчення Біблії та вчення Муна. Працює теологічна семінарія в Беррітауні (штат Нью Йорк), функціонує низка газетно-журнальних корпорацій. При церкві створені численні громадські організації, в тому числі Рада за мир у всьому світі, інститут об'єднаної думки, Рада з об'єднаних досліджень і освіти тощо. У 70х роках місіонери з'явилися в Росії; у 90 р. Мун з великою делегацією відвідав Москву, зустрічався з Горбачовим; за 9097 р. на семінарах побувало близько 100 тис. чол.

«Міжнародне суспільство свідомості Крішни»

 

Засновником суспільства є індієць Абхей Саран Бхактіведанта Свамі Прабхупада (1896 — 1977). У 1965 р. Прабхупада приїхав до НьюЙорка проповідувати вчення секти, що існувала в Індії з кінця XV ст.

Основу цього вчення складає віра в бога Крішну й беззавітне служіння йому для встановлення з ним «міцного любовного союзу». Прабхупада проповідував обов'язкове служіння Богу Крішні. Досягти «свідомості Крішни» можна лише добре засвоївши вчення Харе-Крішна за допомогою системи аскетичних обмежень і завдяки дотриманню всіх настанов. Головний закон життя людини — духовне вдосконалювання, самореалізація власного «я». Реалізувати цей закон можна через здобуття «свідомості Крішни», шануючи його, осягаючи небесну істину, для злиття душі людини з божественним світом. Унаслідок певних дій людина досягає стану, коли «сприймає своє «я» чистим розумом, насолоджується собою й знаходить у цьо-му радість».

Крішнаїти вірять у всесвітній катаклізм, що насувається. Апокаліпсис почисться з появи самого Крішни. Ті, хто чинить зло, будуть повалені, врятуються лише слуги Крішни. Віра в Крішну потрібна ще тому, що всі люди приречені на нескінченне повторення переродження. Людині дана свобода волі для просування в особистих переродженнях до вічного блаженства, або для існування в нижчих формах.

Віровчення «руху Харе-Крішна» можна засвоїти, лише вступивши в ашрам — «браму в духовне небо». Навернені поривають зі своїми родинами, відмовляються від свого способу життя, кидають роботу. Вони одержують нові імена, чоловіки голять голови, залишаючи косичку на потилиці. На чоло наноситься особливий знак, тилак, у формі букви «У».

Послідовників нового культу, що, вдягнені у східні вбрання, співають, грають на індійських музичних інструментах, танцюють і вимовляють проповіді, можна зустріти на вулицях міст багатьох країн світу. «Союз Крішни» керується радою, більшість у якій належить американцям. За даними «Православної Газети», за 1999 р. в Україні нараховувалося 37 громад «Суспільства Свідомості Крішни».

 

Церква сайєнтології

 

Засновник «Церкви сайєнтології» Лафаєт Рональд Хаббард народився в 1911 р. в американському штаті Небраска. Колишній морський офіцер після другої світової війни пробував свої сили на літературній ниві, опублікувавши 76 фантастичних романів Однак прибутки від цієї діяльності не задовольнили його, і в 1949 р. на лекції в Нью-Йорку він, за свідченням часопису «Тайме Мегезін», заявив: «Смішно писати, одержуючи пенс за слово. Коли хтось дійсно хоче заробити мільйон доларів, то кращий шлях — заснувати власну релігію».

Через рік було опубліковано книгу Л. Р. Хаббарда «Діанетика: наука про душевне здоров'я». Слово «сайєнтологія «в перекладі означає «науковчення». В книзі роз'яснювалося, що діанетика володіє психотерапевтичною технікою, за допомогою якої можуть бути вилікувані всі психотерапевтичні хвороби. Коли Хаббард виголосив «діанетику» наукою, він зустрів жорсткий опір з боку вчених і доволі швидко перейменував «діанетику» у релігію. Для своєї релігії Хаббард вигадав систему термінів, що звучать як наукові. Він зумів організувати широку мережу психотерапевтичних сеансів, обіцяючи докорінне поліпшення й удосконалення духовних здібностей та досягнення «ясної» свідомості. Для досягнення цієї мети необхідно було під наглядом аудитора проходити процедури, які нагадували суміш психотерапії та сповіді в дусі католицької церкви. Сеанси оточувались ритуалами, сповненими позаземної таємничості. При цьому аудитор використовував створений Хаббардом прилад («Е-вимірювач»), який складався с гальванометра й батарейки, з’єднаної з двома бляшанками. Тримаючи руки на бляшанках і дивлячись на аудитора, неофіт повинен відповідати на його питання. Мета маніпуляцій — позбавити людину так званих «енграм» — відкладених в свідомості колишніх хворобливих душевних потрясінь. Безумовно, ці маніпуляції Хаббарда та його послідовників відтворюють розроблену Фрейдом процедуру психоаналізу, але в гранично спрощеній та вульгаризованій формі.

1955 р. Хаббарт проголосив себе пророком вчення про «тетана», особливого Духа, що існує 74 млрд. років і після смерті людини переселяється до іншого тіла, і про «тета», духовну першооснову руху і розвитку неживої матерії. Це вчення було вульгаризацією одного з центральних положень буддизму та індуїзму — уявлення про вічне переселення душ. Використання положень східних релігійних доктрин пояснюється не тільки тим, що буддизм на той час входив у моду на Заході, а й тим, що вчення про реінкарнацію дозволило надати тривіальній психотерапевтичній практиці космічні виміри. Енграми почали тепер вважатися не просто психічними травмами, набутими в буденному земному існуванні, а душевними рубцями, надбаними за всі минулі втілення «тетана».» «Е-вимірювач» набуває принципово нового значення — він уже не просто інструмент врятування «одноразового» людського існування, а єдиний спосіб ліквідації в усьому Всесвіті болючих наслідків коловороту «тетанів».

Керівники Церкви сайєнтології запрошують віруючих особисто випробувати їх цілющу дію. Вони уникають виступів з критикою інших релігійних течій, а від людини, що залучається до її «лікувальних програм», не вимагають розриву зі своєю колишньою вірою. Віротерпимість пояснюється місіонерськими міркуваннями. Віровчення, догматика не відіграють у сайєнтологічній церкві вирішальної ролі, це лише вихідний пункт для маніпулювання людською свідомістю за допомогою ретельно розроблених психотехнік. У повсякденній діяльності церква сайєнтології — це воєнізована організація, з відпрацьованою технікою вербування, жорсткою ієрархічною структурою, деспотичними порядками, покликаними утримувати паству в межах казарменої дисципліни. Провини віруючих (невідвідування зборів чи недостатнє шанування догматів) караються штрафом до кількох тисяч доларів чи карантином. Ті, що потрапляють до «підрозділу проекту реабілітації», знаходяться під охороною. Весь час, крім декількох годин сну, вони зайняті тяжкою фізичною працею й вивченням праць Хаббарда. Керівництво церкви сайєнтології примушує своїх рядових членів працювати на свою користь. Платними є всі програми Церкви, прибутки приносить продаж «Е-вимірювача» та творів Хаббарда. В результаті Церква володіє величезними коштами. 1983 р. Американський журнал «Тайм» писав, що власність церкви сайєнтології становить понад 280 млн. доларів. У 1986 р. Л. Р. Хаббард помер, але історія одна з найчисленніших і найскандальніших сект нашого часу триває.

 

Вчення К. Кастанеди

 

Будучи студентом — антропологом Каліфорнійського університету, Кастанеда (1926 — 1998) зацікавився традиціями використання лікарських рослин індіанцями Північної Мексики. Збираючи матеріал, він познайомився зі своїм майбутнім учителем — мексиканським індіанцем Хуаном Матусом. Наприкінці 60-х рр. Кастанеда випустив першу книгу «Вчення дона Хуана. Шлях знання індіанців племені яки», що відразу стала бестеелером. Потім Кастанеда випустив ще 11 книг, у яких представив стародавню магічну традицію, корені якої належать індіанцям-тольтекам. Сам дон Хуан вважав, що термін «магія» не зовсім вірно відбиває той рід знання, яким він володів. Більш точні, на його думку, назви — «шлях воїна» або «шлях знання». Ціль цього знання — не магічні прийоми, що дозволяють впливати на людей, а досягнення стану свободи, «свободи розчинитися в безкінечності, зберігши свідомість». Згідно з вченням дона Хуана, те, як абсолютна більшість людей бачить світ, — далеко не єдиний спосіб його сприйняття. Магічне сприйняття бачить Всесвіт як безліч енергетичних волокон, що випромінюють світло, а людину — як «кокон», через який проходять ці енергетичні потоки. Елемент, де фокусується безліч світлових волокон — «точка зборки» — основна ознака життя й наявності свідомості. Згідно з Кастанедою, Всесвіт не обмежується звичним для нас світом, а складається з безлічі світів, розташування яких можна порівняти з багатошаровістю цибулини. Зміщення «точки зборки» дозволяє людині сприймати інші енергетичні волокна Всесвіту й тим самим переноситися в іншу реальність. Свідомість людська істота одержує при народженні від могутньої безособової сили, що її маги називають Орлом. Після смерті людини Орел забирає свідомість разом з накопиченим у ній досвідом. Маги знайшли шлях, що дозволяє «проскочити мимо Орла» й зберегти свідомість після смерті фізичного тіла. Це і є «шлях воїна» — постійна битва з самим собою за знаходження абсолютної свободи. На цьому шляху воїн опановує певними магічними мистецтвами й техніками.

Кастанеда і його учні, що носять титул — нагваль (голова магів) вирішили не залишати древні магічні практики в таємниці й донести їх до всіх зацікавлених. З цією мстою вже кілька років вони проводять семінари для поширення свого вчення,де навчають, наприклад, техніці магічних рухів, що дають енергію («тенсегріті»). За вченням К. Кастанеди, кожна людина має шанс досягти абсолютної волі, оскільки за своєю природою людина — магічна істота, здатна в сприйнятті торкнутися незвичайних глибин.






загрузка...





загрузка...