загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Лекція 2

 

ОСНОВНІ ФОРМИ ПЕРВІСНИХ ВІРУВАНЬ

 

2.2 Типологія первісної магії

 

Відлуння тотемізму зустрічаються й у більш розвинених релігіях. У даосизмі йдеться про те, що мати імператора Шеннуна завагітніла від червоного дракона, мати філософа Лаоцзи — від падаючої зірки. У японському синтоїзмі вшановуються лисиці, мавпи, черепахи та змії. У релігії стародавнього Єгипту в кожному домі були свої шановані тварини та місцевий бог, часто з напівтваринними рисами. У Греції релікти тотемізму збереглися в легендах про походження племені мірмідонян від мурах, про запліднення жінок Зевсом у вигляді тварини чи птаха, про козу Амальтею, що вигодувала верховного олімпійського бога. Однією з найістотніших частин ранніх релігійних форм була впевненість в дійовості різноманітних магічних ритуалів. Магія — віра в те, що за допомогою певного набору ритуальних дій можна досягти практичного результату.

Мистецтво верхнього палеоліту, ориньяксько-солютрейські (названі так за місцями знахідки) зображення тварин і жінок, печерні малюнки розглядаються практично усіма дослідниками як пам'ятки магічних уявлень зазначених епох. Такий видатний дослідник, як Фрезер вбачав у магії попередницю релігії, Фрейс та Фіркандт розглядали її як головне джерело розвитку релігійних уявлень, Рейнак та Штернберг вважали магію наслідком віри в духовну сутність усіх явищ. Проте всі дослідники сходилися на тому, що свідомість архаїчної людини була просякнута магічними уявленнями.

Найпростіший спосіб передачі магічної сили — безпосереднє зіткнення джерела чи носія цієї сили з об'єктом, на який спрямовано магічну дію. Носієм магічної сили при цьому може бути амулет або талісман чи сам чаклун або шаман. Характер спілкування також різний — використання амулетів, талісманів, прийняття магічного зілля, дотик руки чаклуна та ін. При цьому залишається основне уявлення — ідея безпосереднього перенесення магічної сили через прямий контакт. Цей тип магічних дій називають контактною магією.

Більш складним є магічний акт, спрямований на об'єкт чи суб'єкт, що знаходиться на відстані, за межами зорового сприйняття. Цей тип зветься ініціальною магією. У ній реально виконується лише початок бажаної дії, закінчення ж її та поява очікуваного результату надано магічній силі. До ініціальної магії належить і «магія першого дня» — віра, за якою те, що відбувається в перший день якогось періоду, повторюватиметься протягом решти часу.

Наступні два типи магічних ритуалів відзначаються тим, що в них дію магічної сили спрямовано не безпосередньо на об'єкт, а на його замінник, а вже через нього — на об'єкт. Такими замінниками можуть бути: шматок одягу людини, її волосся, слід ноги, щось, що його торкалося (залишки їжі). Іншим замінником об'єкту магічних зусиль є його подоба або зображення. Це ритуали, в яких імітується бажаний результат: мисливські та військові танці, обряд викликання дощу та ін.

Названі типи магічних ритуалів мають спільну рису: їхня мета — перенести магічну силу на об'єкт. Всі вони виявляють агресивний характер. На відміну від названих, інші типи магії мають іншу мету: запобігти, відігнати, знешкодити шкідливі впливи, захиститися від злих ритуалів; їм притаманний оборонний, захисний характер, тому один із дослідників влучно назвав їх «профілактичними».

Одну з груп таких дій становлять магічні ритуали, що відганяють злі впливи. Це насамперед звичай носити амулети та обереги, оточення себе магічними лініями (згадаймо гоголівського Хому Брута, котрий відганяв нечисть, окреслюючи навкруги себе магічне коло).

До цього ж типу належить укриття від шкідливих сил — ритуальне закриття частин тіла, уникнення певних місць, наприклад, лісу, що вночі вважався магічно-небезпечним, або лазні, яка в темну пору доби в слов'янських повір'ях була місцем притулку злих сил.

Іншим типом магічних процедур, що мали захисне призначення, були очисні обряди (обкурювання, піст, вживання зілля та ін.). Такі елементи проникали в пізніші й більш розвинені релігійні системи, наприклад, у православ'я. У слов'янській традиційній культурі вважалися причетними до спілкування з нечистою силою ті, хто брав участь у пов'язаних із ритуальним перевдяганням різдвяних дійствах. Тому після традиційного обходу садиб вони повинні були «очиститися» за допомогою освяченої води.

Особливо слід відзначити магію слова (вербальну магію), до якої належали заклинання, примовляння, патентування. Знаменитий етнограф Броніслав Малиновський наголошував на перевазі слова у всякому магічному акті. На його думку, фізичні дії в кожному ритуалі є вторинними, вони лише допомагають перенести магічне заклинання на необхідний об'єкт; проте дехто з дослідників схильний вбачати у вербальній магії окремий тип.

Вказані типи магічних дій загалом вичерпують усе розмаїття магічних обрядів, якщо розглядати їх з боку «механізму дії». Однак слід підкреслити, що часто в межах одного ритуалу виявляється сполучення двох та більше магічних типів і способів впливу на навколишній світ. Такого типу обряди належать до змішаних.

Релігієзнавець та етнограф Токарєв запропонував класифікацію магічних ритуалів не лише за психологічними ознаками, але й за соціальною спрямованістю: магія шкідлива, військова, любовно-статева, лікувальна та запобіжна, метеорологічна.

Розглянемо деякі з типів докладніше. Шкідлива магія («чорна» або «зла»), полягає в тому, що за допомогою спеціальних дій якимось людям або конкретній людині надприродним чином заподіюється шкода. Наприклад, у найбільш ранніх людських спільнотах розповсюджений був такий тип шкідливої магії, в якому виконавець обряду націлює особливе знаряддя — загострену паличку або кістку — в той бік, де повинен знаходитися об'єкт. За описом англійського етнографа Р. Кордінгтона, у меланезійців чаклун клав у бамбукову трубу магічне зілля й, побачивши ворога, цілив у нього з цієї зброї. Вважалося, що людина, проти котрої було спрямовано цю зброю, повинна була загинути. Російський чаклун XVII сторіччя Яшко Салаутін розкрив секрет своєї «техніки» таким чином: «Псував-бо я з рота, пускав за вітром на димом, кого побачу в лице, хоча й здалеку». Часто з метою завдання шкоди застосовувалась імітативна магія, наприклад, у австралійці-варанда. Спостерігаючи за ними, етнографи Спенсер та Гіллен описують такий ритуал. Бажаючи помститися жінці, що втекла, чоловік накреслив на ґрунті її схематичне зображення й почав колоти його списом, упевнений, що подібні удари отримує й, так би мовити, оригінал. До подібної процедури вдавалися й герої американського фільму «Відьми з Іствіку» за романом Джона Апдайка, й героїня «Сердець трьох» Джека Лондона та ін. У фільмі, наприклад, було виготовлено зображення чаклуна, яке кололи голками; герой Джека Ніколсона вельми правдоподібно страждав від цієї імітативно-магічної процедури.

Мета військової магії — забезпечити перемогу в майбутній військовій сутичці. З цією метою виконувалися войовничі танці, які, з одного боку, повинні були забезпечити успіх військовій операції, з іншого — створити безпеку для воїнів свого племені. Багато подібних ритуалів описано Дж. Фрезером. Ось один з них. Перед боєм жінки африканського Золотого Берега бігали з палицями, які імітували ножі, й відрізали ними плоди пальми, що символізували голови переможених ворогів. Серед слов'янських замовлянь, зібраних фольклористом Л. Майковим у XIX столітті, багато формул призначалося для запобігання смерті чи пораненню кулею: «Замовляється раб божий... від кульового заліза». Поволі військові ритуали втрачають магічний характер, перетворюючись у традицію демонстрації військової могутності — паради, масові святкові процесії та ін. (особливо це притаманно тоталітарним режимам).

Любовно-статева магія має подвійну спрямованість, її мета — привабити людину, викликати в неї кохання або ж, навпаки, таке почуття знищити. Це те, що українською мовою зветься «приворожити» або «відворожити». Наприклад, у племені семангів півострова Малакки чоловік, що бажав приворожити собі жінку, повинен був підіслати до неї під час сну людину, котра б вимазала тій груди й лоба особливою чаклунською маззю, виготовленою саме для таких потреб. Те саме мала зробити зі своїм обранцем закохана жінка, котрій не вдалося досягти успіхів у інший спосіб привернення уваги. Завдяки ініціальній магії повинно було переноситися на далеку відстань любовне чаклунство. У австралійському племені аранда чоловік чи жінка, що бажали привернути до себе увагу, вдягали на голову «чилару» — пов'язку, сплетену зі смуха опосума й вибілену глиною, над якою попередньо читалося закляття. У цьому головному уборі треба було потрапити на очі предмету кохання, котрий мав відчути у відповідь любовний потяг. Треба відзначити, що любовно-статеві ритуали є одними з найстійкіших і продовжують існувати в різних формах.

Лікувальна та запобіжна магія має величезний діапазон побутування. Провести межу між народною медициною та магічними лікувальними діями дуже непросто. Очевидно, вони носять суб'єктивний характер. Дія одних засобів у свідомості хворої людини носить природний характер, інших — надприродний. Природні засоби, як правило, є загальнодоступними, надприродні ж становлять прерогативу знахарів. Етнограф Браун, досліджуючи племена андаманців, відзначив, що знахар — «окоджуму» — знає найдосконаліше якості різних речовин, і ці знання він одержує від духів. «Однак такі знання, — пише він, — має кожен. Кожен може, не радячись із чаклуном, спробувати на собі дію відомих йому мінералів, трав та подібних речовин».

Під промисловою магією мають на увазі різноманітні магічні обряди, що мають відношення не лише до мисливства, рибальства, але й до будь-якої іншої господарської діяльності. Б. Малиновський зазначав, що магічні ритуали зустрічаються не в усіх поспіль формах господарчої діяльності, а лише в тих, де значну роль відіграє випадок, вдалий збіг обставин, у пов'язаних з ризиком для життя (мисливство), або тих, що залежать від об'єктивних обставин (землеробство). У аграрній діяльності кожна фаза землеробської праці дублюється магічним ритуалом, у якому головну роль здебільшого відіграє жінка. Це пов'язано з ототожненням здатності жінки до народження дітей та продуктивними силами природи, плідністю землі. Наприклад, у індіанського племені в Оріноко вважалося, що засівати поле можуть лише жінки, котрі вміють народжувати, вміють запліднювати зерно, яке сіють. В Уганді ще й досі подекуди вважається, що безплідна жінка робить неродючими поля й сади чоловіка. Божества, пов'язані з ідеєю плодючості, у більшості релігій мають жіночу подобу: Деметра й Персефона у Греції, Церера у римлян, Іштар у вавилонян, Кібела у Фрігії.

Наближається до промислової метеорологічна магія, або магія погоди. Це, власне, єдиний вид магії, об'єкт якого ніяк не залежить від волі та дій людини. Тут неможливо виділити сенс, аналогічний тому, що його можна знайти в інших магічних ритуалах. Інакше кажучи, ця магія ніяк не пов'язана з будь-якою діяльністю людини. До магії природи належить, наприклад, викликання дощу. У австралійського племені вонконгуру два чаклуни ночвами набирали воду, «розсіваючи» її навкруги; в Україні з такою ж метою відкопували тіло самогубця або людини, що померла від пиятики, й кидали їх у річку — тобто метеорологічні ритуали зберігаються й у розвинених культурах.

Другорядні різновиди магії важко класифікувати з причини їхньої різноманітності, а також відсутності систематизації. Це, наприклад, замовляння «на одержання нерозмінного карбованця», «від лихої людини», замовлення крамарів та гендлярів для приваби покупця, гравців у карти (щоб «ішла карта») та ін. Такі види магічної діяльності, що репрезентуються в основному словесними формулами, за походженням є найпізнішими. їхнє існування свідчить про те, що магічні уявлення перейшли на нові форми людської діяльності: адже є, приміром, замовляння «від лихого начальника». Це доводить, що магія є невід'ємним аспектом людського існування.






загрузка...





загрузка...