загрузка...
Loading...

ОСНОВИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА І МЕТОДОЛОГІЯ КУРСУ

 

1.1. Предмет та структурні розділи релігієзнавства

 

В сучасних умовах сформувалась цілісна система наукових знань про релігію. Релігієзнавство як окрема галузь філософії прагне дати відповіді на одвічні питання, пов"язані з загадковим світом сакрального.

Релігієзнавство - це багатодисциплінарна галузь гуманітарної науки, що досліджує феномен релігії. Його завдання - осягнення сутності, закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку людства.

Як цілісна і комплексна галузь наукового знання воно досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв’язків з економічними, політичними і духовними структурами суспільства, вплив на особистість віруючих у контексті конкретно-історичних умов. Релігія вивчається як об’єктивний процес, що спирається на відповідні соціальні передумови і фактори, відображаючи їх у своїх догматах. Отже, релігієзнавство визначає релігію як складову частину духовності суспільства, що розвивається разом із ним і впливає на людську свідомість.

Предмет релігієзнавства - об’єктивні закономірності виникнення, становлення, розвитку і функціонування релігій, їх структурні особливості, різноманітні явища, взаємозв’язки і взаємодія релігії з іншими галузями знань, а також аналіз генези як релігійності, так і процесів секуляризації духовного життя суспільства та різних форм світогляду. Предметом релігієзнавства є також своєрідність вияву релігійного феномена, механізм його дії на індивідуальному та суспільному рівнях буття, особливості його функціонування в історії суспільства, точки дотику і шляхи взаємодії з іншими сферами культури - мораллю, мистецтвом, наукою тощо.

Як і кожна гуманітарна наука, релігієзнавство має свій об’єкт дослідження, де фіксується певний аспект буття людини у світі, її ставлення до нього. Об’єктом релігієзнавства є відображення такого особистісного стану людини, який можна назвати станом самовизначення у світі, здобуття самої себе на основі віднайдення в собі того надлюдського, що єднає її з трансцендентним. Релігієзнавство у своєму предметі значно ширше, ніж в об’єкті. Предметом релігієзнавства є, крім природи релігії, її функціональність. У своєму функціонуванні релігія виходить за межі індивідуального буття. Вона піддається доктринальній і обрядово-культовій інтерпретації, входить у різні сфери людської життєдіяльності, сакралізуючи їх. Якщо об’єкт релігієзнавства відносно сталий, то предмет його збільшується за обсягом і дещо змінюється в часі.

В сучасних умовах релігієзнавча наука - самостійна, цілісна і водночас полідисциплінарна галузь гуманітарного знання, теоретична дисципліна, яка об’єднує в собі такі структурні підсистеми, як філософія, соціологія, психологія, історія, феноменологія, антропологія, культурологія, географія релігій, лінгвістичне релігієзнавство, вільнодумство, а також, на думку деяких учених, - науковий атеїзм.

Ядром теоретичного осмислення релігії виступає філософія релігії - сукупність філософських понять, категорій і концепцій, які пофілософськи тлумачать релігію. Вони допомагають теоретично осягнути релігійний феномен.

Соціологія релігії - галузь релігієзнавства, яка досліджує взаємодію релігії та суспільства, вплив релігії на соціальну поведінку індивідів, груп і спільнот, специфіку зворотного впливу на релігію певного суспільства.

Психологія релігії - розділ релігієзнавства, що вивчає емоційний вимір релігії, досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійного феномена на індивідуальному, груповому й суспільному рівнях, їхній зміст, структуру, спрямованість релігійних вірувань, уявлень, переживань; їх місце і роль у релігійному комплексі, вплив на нерелігійні сфери життєдіяльності суспільства, групових спільнот, окремих особистостей.

Історія релігії - одна з базових релігієзнавчих дисциплін, що вивчає походження і внутрішній розвиток релігії, акумулює знання від часу виникнення примітивних первісних вірувань до становлення і розвитку етнічних, національних і світових релігійних систем, відтворює минуле різних релігійних комплексів, накопичує і зберігає інформацію про численні релігії минулого й сучасності.

Феноменологія релігії - розділ релігієзнавства, що досліджує розуміння смислу релігійного вираження конкретної людини на основі її інтуїції, особистого відчуття та бачення без світоглядних та ідеологічних упереджень; зосереджує увагу на з’ясуванні власних якостей релігійних явищ - рис, ознак, яких безпосередньо не дає процес релігійного відображення і які є продуктом виповнення сущого і творення віруючим належного (категорії “спасіння”, “спокута”, “священне і профанне” тощо).

Антропологія релігії - галузь релігієзнавства, специфіка якої полягає в тому, що сутність існування, природа, призначення людини розуміється, виходячи з призначення вищого першопочатку (духів, богів, Бога або особистого Бога) і його особливих взаємовідносин з людиною. Вона стверджує вирішальну роль такого початку в походженні людського роду і кожного індивіда, виділяє у природі людини особливе її призначення, вказує на її гріховність і необхідність відновлення втраченої сутності, спасіння, говорить про продовження існування після смерті і вбачає покликання людини в з’єднанні з першопочатком.

Культурологія релігійна - система знань про філософсько- релігійні, богословські концепції, ідеї, які розкривають роль релігії, церкви у зародженні, розвитку та функціонуванні культури, взаємовплив і взаємовідносини релігії, церкви і культури на різних етапах розвитку людського суспільства.

Географія релігії - базовий гуманітарний курс релігієзнавства, який вивчає та систематизує знання про територіальну організацію релігій світу, загальну схему поширення релігій в історичному аспекті й на сучасному етапі, роль природного чинника у процесі формування та поширення релігій, досліджує просторово-часові закономірності взаємодії релігійного феномена із зовнішнім середовищем.

Лінгвістичне релігієзнавство - напрям релігієзнавства, предметом дослідження якого є мова релігії як знакова система, що містить вербальні та невербальні (образотворчі, пластичні, музичні) засоби символічно зашифрованої інформації, головним джерелом для яких є усні та писемні сакральні (священні) тексти.

Вільнодумство - форма критичного релігієзнавства, що з’явилася у боротьбі з релігійною нетерпимістю, догматизмом і авторитаризмом релігії як антирелігійна течія суспільної думки, що еволюціонувала від буденної антирелігійної свідомості, здорового глузду до завершеної, теоретично об'рунтованої форми із залученням для доведення своїх положень окремих висновків із різних наук; виступає як незалежний, вільний засіб мислення, самостійне переконання, пропонує перевагу понять над чуттєвим досвідом, абстракції над враженням.

Атеїзм - складова частина вільнодумства, система поглядів, яка заперечує будь-які релігійні уявлення, релігію як таку в усіх її формах і виявах; є частиною діалектико-матеріалістичного світогляду, загальною, специфічною ознакою і принципами якого є заперечення реальності надприродного світу.

Окрім зазначених розділів релігієзнавства, нині розвиваються політологія релігії, етнологія релігії, з’являється герменевтичне та компаративне релігієзнавство. Отже, релігієзнавство є складним, багатоплановим утворенням, яке постійно розвивається.

Як і будь-яка інша галузь наукового знання, релігієзнавство має свій категоріально-понятійний апарат. Це система понять, які в релігієзнавстві умовно поділяють на три групи:

1. Загальнонаукові - філософські, соціально-філософські, історичні поняття: буття, свідомість, пізнання, фантазія, істина, культура, відображення, особа, людина, суспільство, цивілізація, світогляд, милосердя, страждання, система, структура, функція, категорія, теїзм, деїзм, пантеїзм, фідеїзм, теодицея, теософія тощо.

2. Конкретно-наукові - віра, ілюзія, почуття, настрій, страждання, життя, смерть, добро, зло, совість, епоха, право, відповідальність та ін.

3. Специфічно-релігієзнавчі - релігія, Бог, теологія, церква, храм, конфесія, секта, деномінація, культ, обряд, молитва, ангели, надприродне, рай, пекло, карма, політеїзм, монотеїзм, місіонерство, навернення, вільнодумство, сакралізація, секуляризація, скептицизм, атеїзм, антитеїзм, антиклерикалізм, єресь, індиферентизм, деміфологізація, модернізація тощо.

Усі ці категорії відображають загальну визначеність релігійного феномена, розкривають сутність релігії, її особливості та характер змін, що відбуваються в релігійному комплексі в різні історичні епохи.






загрузка...
загрузка...