загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

ОСНОВИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

РОЗДІЛ 8. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЇ І ЦЕРКВИ В СВІТІ, УКРАЇНІ

 

8.1.     Основні фактори змін у сучасному релігійному просторі

 

Людство неможливо зрозуміти, не зрозумівши його релігійних вірувань. В наші дні понад три чверті населення планети визнає свою належність до тієї чи іншої релігії. Нинішня георелігійна ситуація в світі - результат тривалої еволюції рілігієтворчого процесу.

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, зростання ролі науки, загального рівня освіченості населення на межі другого та третього тисячоліть кардинально змінили релігійну картину світу, характер релігійності людей.

Аналіз релігійних процесів у XX столітті свідчить про зміну парадигм у духовному житті людства. Ці зміни проявляються, в першу чергу, в співвідношенні віруючих та невіруючих на початку та в кінці століття. Сучасну релігійну ситуацію характеризують дві основні тенденції, які будуть визначати і її майбутнє. З одного боку - це підвищення ролі релігії та церкви в розвитку духовної культури, екуменічних процесах, консолідації окремих етносів. З іншого боку -         десакралізацію культури, секуляризацію всіх сторін життя суспільства, визнання важливості принципу світськості держави та освіти, утвердження індивідуальної цінності особи та суспільного прогресу. XX століття дослідники релігії називають століттям відходу від релігії, віком агностицизму та невір’я. Чисельність невіруючих за останнє століття збільшилась з 5 млн. до 1 млрд. 208 млн., що складає 19,5% світового населення.

Впровадження наукових досліджень у всі сфери життєдіяльності, урбанізація призводять до зростання кількості невіруючих, в першу чергу, в розвинутих країнах. Так, зростання кількості невіруючих за останні сто років склало: в США від 0,2% до 9,7%, в Канаді відповідно 0,2% до 12,5%; у Фінляндії невіруючих - 12,3%, Німеччині - 25%, Великобританії - 40%, Австрії - 12%, Новій Зеландії - 29,9%, Чехії - 37%. Центром світового відходу від релігії можна вважати Азію. Світова статистика нараховує тут 1017 млн. невіруючих. В Китаї та КНДР, наприклад, три четвертих населення не відносить себе ні до якої релігії. У В’єтнамі - це 2/3 населення, Південній Кореї - 46%, Японії - 46,6%, Гонконзі - 64%, Сингапурі і Тайвані - 14,8%.

За таких умов релігія та церква зазнають глобальних трансформацій. Це кардинальні трансформації соціальних доктрин, антропологічних вчень, навіть церковних канонів і віросповідних догматів.

Багато релігій сьогодні знаходяться у кризовому стані. На рубежі тисячоліть вони зіткнулися із проблемами загострення відношень, аж до релігійних зіткнень (зокрема, Ізраїль та Палестина). Спостерігається погіршення взаємин між державами, орієнтованими на певні релігійні авторитети (християнство й іслам). Релігійні організації в останні десятиліття зіткнулися із суттєвими змінами в характері релігійності сучасного віруючого: низька частота відвідувань храмів, хрещень, священницьких покликань. Це також зменшення кількості віруючих в індустріально розвинутих суспільствах (зростання йде в основному за рахунок Латинської Америки, Південно-Східної Азії, Африки).

Західний варіант християнства, що поширився в Європі та Північній Америці, втрачає лідерство в християнському світі. Сьогодні найбільш активними стають незахідні країни, які дають 5/6 всіх християнських місіонерів світу.

В останні роки різко зросла вага і значимість католицької церкви, яка провела епохальний II Ватиканський собор. Він ще довго буде визначати майбутнє релігійних процесів у всьому світі. Католицька церква сьогодні є ініціатором більшості змін у релігієтворчому процесі. Вона прагне до діалогу не лише із християнами, але й представниками інших культурно-релігійних спільнот. Щорічно з ініціативи папи Римського проводяться різноманітні релігійні зустрічі. Авторитету католикам додало також покаяння (2000 р.) понтифіка за гріхи всієї католицької церкви, його паломництво до Святої землі.

XX століття позначено початком діалогу і співробітництва різних релігій. Це проведення II і III Всесвітніх Парламентів релігій, взаємне зняття анафем 1054 р. католиками і православними, розгортання екуменічного руху.

Якщо в останні десятиліття в релігійному середовищі спостерігалася лібералізація релігійного життя, то сьогодні поряд з цим можна говорити і про наростання фундаменталістських тенденцій всередині майже всіх релігій. Друга половина XX століття породила безліч нових релігійних течій та рухів, особливо апокаліпсичного (віщують близький кінець світу) та міленаристського (пропагують тисячолітнє царство після загибелі цивілізації) спрямувань, які, з одного боку, збільшили полірелігійність світу, з іншого - будуть суттєво впливати на зміни в релігійному середовищі.

Якщо вдатись до деякого прогнозу майбутнього релігії, то слід зауважити, що при збереженні як тенденцій конвергенції (зближення), так і сепаратистських настроїв (автономізації, відокремлення) релігійним організаціям доведеться враховувати й інкультурацію (врахування впливу інших культур).

На найближче майбутнє світовий релігійний процес буде характеризуватися такими тенденціями:

-  пошук оптимальної формули гармонійного співіснування релігій у світі, де буде потрібно віднайти розумну міру між опертям на минуле, традицію й адекватними сучасності рухами всередині церков;

-  релігійним організаціям прийдеться визнати полірелігійність світу, існуючий геополітичний розподіл між різними релігіями;

-  відмова від претензії на абсолютну істинність своєї релігії та вміння співіснувати з іншими.






загрузка...





загрузка...