ОСНОВИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

РОЗДІЛ 8. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЇ І ЦЕРКВИ В СВІТІ, УКРАЇНІ

 

8.2.   Релігійна мережа України

 

Поліетнічний склад населення України сприяв історичному існуванню різноманітних конфесій, релігійних течій та церков. Деякі з них функціонують і нині, інші трансформувались і синтезувалися з іншими конфесіями. Важливо зазначити, що історія України не знала масштабних міжрелігійних війн, гострих конфліктів. Траплялись, звичайно, суперечки між православними і уніатами, православними і протестантами. Проте в минулому тут в основному панувала віротерпимість, що дозволяло, зокрема, знаходити на українських землях притулок від переслідувань тим конфесіям, які зазнавали гонінь від панівної церкви, виборюючи свою незалежність.

Важливим показником релігійної ситуації, який сьогодні офіційно фіксується органами державної влади, є інформація про діючі релігійні організації. Зауважимо, що до них державна статистика відносить управлінські структури конфесій, церков чи течій, громади (парафії), монастирі, місії і братства, а також духовні навчальні заклади. Тому слід розрізняти поняття „релігійні організації” і „релігійні громади”. Друге є складовою першого.

Україна є багатоконфесійною країною, де станом на 2004 рік, згідно зі статистикою Державного комітету у справах релігій, функціонує 29795 організацій, понад 100 релігійних течій, церков, спільнот. З них: православних - 15370 (51,5% від загальної кількості), протестантських - 7278 (25,41%), греко-католицьких - 3480 (12,16%), римо-католицьких - 1000 (3,49%). Релігійна мережа України включає 28626 релігійних громад, 19975 культових споруд (забезпеченість складає 69,80%), 365 монастирів із 6070 насельниками, 163 духовних навчальних заклади із 19450 слухачами, 283 місії, 75 братств.

Релігійними організаціями опікується 26650 священнослужителів і пасторів (з них 728 - іноземці), забезпеченість складає 93,10%. При громадах сьогодні працює 11453 недільні школи, видається 323 часописи і газети.

Після певного спаду темпів зростання кількості релігійних організацій у 1995-1996 роках, починаючи з 1997 року, спостерігається, хоча й не інтенсивне, але стабільне їх наростання.

За роки незалежності України кількість релігійних організацій зросла на 16833 одиниці, або на 56,49%. Особливо інтенсивно цей приріст відбувався впродовж 1998-2000 років: 4999 або 1666 щорічно, причому найвищим цей показник був у 2000 році: 1862, в т. ч. 1707 громад.

З 11475 громад, утворених у 1992-2000 роках, 5885 (51,28%) є православними, а 3866 (33,7%) - протестантського напряму.

Релігійні організації розміщені в Україні нерівномірно. Так, три галичанські області (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська) в 2003 році мали їх стільки ж, як шість областей східної і південної України (Сумська, Харківська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька) з включенням сюди ще й Криму, хоча за кількістю населення цей регіон приблизно в 5 разів перевищує Галичину. Найбільше громад сьогодні має Львівщина (2845), Закарпаття (1671), Вінниччина (1748) і Хмельниччина (1608). Найменше їх на Миколаївщині (621) та Херсонщині (702). Громади регіонально різні й щодо чисельності віруючих. Якщо в Харківській області на 1 релігійну громаду в середньому припадає 4830 віруючих, в Дніпропетровській - 4250, в Луганській - 4200, Донецькій - 3850, то у Львівській - лише 900, а в Тернопільській - 680.

Через 10 років незалежності зникло домінування в релігійному житті Заходу України. Раніше там було близько 55-60% релігійних організацій. Правобережжя сьогодні дещо перевищує цей показник.

Традиційно найвпливовішою конфесією в Україні є православ’я. Темпи росту православних громад за останні роки майже вдвічі перевищують темпи росту сукупної кількості релігійних громад і становлять близько 15%. Однак, як показує аналіз розвитку релігійної мережі, 51,5% православних громад від загальної кількості не дозволяє говорити про Україну як про православну країну. До того ж, православні громади розміщені по території України нерівномірно. 10 областей Сходу і Півдня мають лише 30% цих організацій. Православ’я не є домінуючою конфесією на Сході, Закарпатті, Буковині і в Криму. Вагомо воно переважає на Півночі (16%), Поділлі (14,3%), Галичині (12,8%), Волині (11,2%).

Найсуттєвіші зміни серед трьох православних церков упродовж останніх 10 років відбулися в мережі релігійних організацій Української православної церкви (УПЦ), кількість громад якої зросла на 4915 одиниць (47,33%). На сьогодні вона має 36 єпархій, в яких є 10384 громади віруючих. Церква налічує 151 монастир із 4095 ченцями і черницями, 15 духовних навчальних закладів із 4282 слухачами, 95 періодичних видань, 3746 недільних шкіл та 36 братств. Віруючими опікуються 8620 священиків. Предстоятелем церкви є митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан). Найбільша концентрація громад УПЦ у Хмельницькій (883), Рівненській (569), Закарпатській (565), Житомирській (550) та Київській (535) областях.

Православні організації, орієнтовані на помісність Українського православ’я, унезалежнення його від Московського патріархату (УПЦ КП та УАПЦ) найвпливовіші в таких регіонах: Галичина - 89,4%, Волинь - 33%, Буковина - 32%, Південь - 28%, Поділля та Подніпров’я - 21%. Значно менше їх прихильників у північних областях (близько 17%), на Слобожанщині і на Сході (12-13% парафій). Достатньо низький відсоток цих спільнот у регіонах, де надто живучі сепаратистські настрої - в Криму і Закарпатті.

Українське православ’я неоднаково представлене в Україні як по чисельності громад, так і по впливу в суспільстві. Православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) сьогодні нараховує 31 єпархію, 3508 релігійних організацій (зростання за роки незалежності склало 1696 одиниць або 48,34%). Вона має 34 монастирі з 185 ченцями, 2588 священнослужителів, 16 духовних навчальних закладів з 1481 слухачем, 23 місії і 8 братств, 25 періодичних видань та 1086 недільних шкіл. УПЦ КП очолює Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет (Денисенко). Якщо на початок 1993 року церква мала 87,3% своїх громад у західному регіоні, то сьогодні вона представлена у всіх областях України. Найбільше громад УПЦ КП у Львівській (404), Івано-Франківській (285), Рівненській (275), Київській (274), Тернопільській (210) областях.

Інституційна мережа Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) налічує 1190 релігійних організацій, 68% яких знаходиться в галицькому регіоні. У порівнянні з 1992 роком кількість громад скоротилась на 299 одиниць, або на 24,36%. Це пов’язано зі зміною організаційної підпорядкованості цих громад на користь Київського патріархату. Церковну службу в УАПЦ здійснюють 685 священиків (забезпеченість - 59,21%). Церква має 7 місій, 5 монастирів, 325 недільних шкіл, 7 періодичних видань. Кафедральним собором УАПЦ тепер є Андріївська церква в Києві. Предстоятель церкви - митрополит Київський і всієї України Мефодій. Церква перестала бути переважно галицьким явищем і сьогодні її громади відсутні лише в Сумській, Чернівецькій та в Чернігівській областях. Найбільша їх чисельність у Західній Україні: Львівська (362), Тернопільська (289), Івано-Франківська (126) області.

В Україні, крім названих, є менш чисельні православні інституції. Це - Російська вільна (закордонна) православна церква, яка має 27 громад (10 з них - на Одещині), Апокаліптична ПЦ - 6 (всі на Вінниччині). В релігійному просторі України діють також дві греко-православних громади, сім - православних незалежних. З’явилися громади Реформованої і Соборноправної православних церков. Поширені також різні об’єднання православного коріння. Так, Старообрядницька церква Білокриницької згоди налічує 65 громад. До Руської православної старообрядницької церкви безпопівської згоди належить 10 громад, 7 з яких функціонують на Житомирщині. Російська істинно-православна церква має на цей час 23 громади. Церква Матері Божої Преображеної - 14 громад. Постійною за останні роки залишається кількість молокан - 4 громади. Специфічне для цих течій православного коріння - відсутність в Україні власних навчальних закладів, видань, братств, достатньої кількості священнослужителів.

Католицизм в Україні існує у двох різновидах - греко- католицькому і римо-католицькому (4343 організації або 14,57%). Хоча він має свої інституції в усіх областях (окрім греко-католиків на Кіровоградщині), все ж домінує на Захід від Дніпра (переважно в Галичині, на Поділлі і в Закарпатті).

Не отримав широкого розповсюдження католицизм на Сході, в Центрі і на Півдні України. Такий стан у католицизмі пов’язаний з тим, що структура католицької церкви була майже знищена в роки радянської влади.

За роки державності України ситуація докорінно змінилася і обидві деномінації не тільки відновили свою довоєнну структуру, але й наростили її. Серед цих двох напрямків католицизму більш інтенсивно розвивається Греко-католицька церква, яка вочевидь є українським явищем. Головні події, пов’язані з її відродженням, відбувалися в 1989-1991 роках і мали вибуховий характер: кількість парафій греко-католиків збільшилася з 138 напівлегальних осередків, що не мали права юридичної особи, до 2769 повноправних громад на листопад 1992 року. Якщо на початок 1999 року УГКЦ мала 3315 організацій, в 2000 році - 3356, в 2001 році - відповідно 3437, то сьогодні за кількістю релігійних організацій (3480) вона займає третє місце в Україні (після православ’я і протестантизму). За роки незалежності УГКЦ розширила свою мережу на 837 одиниць (24,05%) й сьогодні має у своїй структурі 3480 організацій, митрополію, Києво-Вишгородський екзархат, 9 єпархій, 92 монастирі із 1134 ченцями і черницями, 14 місій і 2 братства, 13 навчальних закладів із 1581 слухачем; церковну службу в УГКЦ в 2697 храмах здійснює 2051 священик (58,9% забезпеченості). Діє 1132 недільні школи, 27 періодичних видань. У структуру УГКЦ також входять 19 єпархій, що діють серед української діаспори. Це 2 митрополії: Філадельфійська і Вінніпезька (15 єпархій у Канаді, США, Бразилії, Аргентині, Австрії, Польщі, Словаччині, на колишній території Югославії).

Окрім того, це ще три апостольських екзархати: Франція, Швейцарія, країни Бенілюксу (митний союз Бельгії, Люксембургу, Нідерландів).

В останні роки в Греко-католицькій церкві спостерігається спад росту релігійних громад. Таку тенденцію розвитку конфесії можна пояснити тим фактом, що церква перевищила свій довоєнний рівень - 3237 громад - і уповільнення її росту закономірне. Настає певне насичення традиційних територій поширення церкви громадами, а подальше освоєння інших регіонів України відбувається повільно. Сьогодні 95% мережі зосереджено в трьох галицьких областях, а також на Закарпатті, де її громади становлять окрему Мукачівську єпархію, яка не входить до структури УГКЦ, а безпосередньо підпорядкована папському нунцію в Україні (33 громади). Таким чином, поки що церкву можна характеризувати як західноукраїнське, навіть галицьке явище.

Переважна кількість чи більшість парафій УГКЦ знаходиться у Львівській (1509), Тернопільській (777), Івано-Франківській (660) областях. Центральні і Східні області України не прийняли греко-католицизм. Він тут існує як релігія вихідців із галицького регіону. Зауважимо, що греко-католики Польщі знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні Апостольської столиці.

Керівний орган УГКЦ - Синод єпископів (32 єпископи). Главою церкви є Верховний архієпископ - кардинал Любомир Гузар. Центр УГКЦ сьогодні перенесено до Києва, де споруджується Кафедральний Собор.

Динамічно розвивається останніми роками Римо-католицька Церква (РКЦ), яку очолює кардинал Мар’ян Яворський. Римо- католицизм також постає в Україні переважно як галичансько- подільський феномен. Тут знаходиться 55% його громад. Більшість парафій римо-католиків зосереджена там, де помітна польська національна меншина. В таких областях України, як Хмельницька, Вінницька та Житомирська, функціонує 395 організацій РКЦ, що становить 41% від загальної їх кількості в Україні - 1000 (в тому числі 863 громади). За роки незалежності релігійна мережа РКЦ зросла на 548 одиниць, що складає 54,80%.

Основними структурними одиницями церкви є дієцезії. їх шість: Львівська архідієцезія, духовний центр церкви, а також Житомирська, Луцька, Кам’янець-Подільська, Харківсько-Запоріжська, Одесько- Симферопольська. У підпорядкуванні Апостольської столиці в Україні автономно діє структура РКЦ у Закарпатті.

Нині церква має 80 монастирів (635 насельників), 7 навчальних закладів (майже 800 слухачів), 518 недільних шкіл, 13 періодичних видань. Культ відправляє 474 священнослужителі (з них 268 іноземців).

По висхідній лінії розвивається в Україні протестантизм. Протестантські течії - одні з найбільших у СНД, оскільки об’єднують у 35 напрямках 7278 релігійних організацій, що становить 24,4% релігійної мережі України (проти 20,9% у 1992 році). За кількістю громад протестанти займають друге місце після православ’я.

Протестантські спільноти майже рівномірно розміщені на теренах України. Вони поки що не домінують ні в одній із областей України. Однак у Закарпатті, на Півночі України і в степових областях вони вже мають третину організацій. Найбільший відсоток їх дає Буковина (43% від загальної кількості релігійних організацій у краї). Найменше протестантів у Криму (19%) та Галичині (11%).

Протестантські організації кількісно перебувають у такому співвідношенні:

Євангельські християни баптисти - 2788;

Християни віри Євангельської (п’ятидесятники) - 2061;

 Свідки Єгови - 919;

Адвентисти сьомого дня - 991;

Реформатська церква - 113;

Лютерани - 86 (лише в Закарпатті: Німецька, Українська, Шведська); Пресвітеріани - 42;

Методисти - 16;

Адвентисти-реформісти - 41;

Назаряни - 17;

Євангельські християни - 198.

Усі протестантські деномінації мають управлінські структури, 73 навчальних заклади, налагоджену видавничу діяльність, видруковують 63 газети і журнали, мають свої передачі на радіо та телебаченні.

Найбільшою протестантською течією в Україні є баптизм. Сьогодні тут офіційно функціонує 2 788 його організацій, що становить 40% від чисельності всіх протестантських спільнот. Найбільше баптистських організацій на Півночі України (18,9%), Подніпров’ї (14,2%), в Степовій зоні (12,2%); найменше їх - у Закарпатті (2,7%), Криму (2,9%), Галичині (4,4%).

Серед баптистських спільнот найвпливовішою церквою залишається Всеукраїнський Союз Об’єднань Євангельських Християн-Баптистів, який має 2517 офіційно зафіксованих організацій. У його складі діють 25 регіональних та обласних управлінь, 80 місій та 2367 релігійних громад, якими опікуються 2818 священнослужителів (з них 16 іноземців). У 40 навчальних закладах навчається 6867 слухачів. Союз має 1339 недільних шкіл, 18 періодичних видань. У порівнянні з 1992 роком релігійна мережа союзу збільшилась на 1390 одиниць (55,22%).

Другою за кількістю протестантською течією є п’ятидесятництво, в структуру якого входить 2061 організація, що складає 24,57% від загальної кількості протестантських спільнот. Регіонами їх поширення є Волинь (21,3%), Галичина (16,8%), Північ України (14,2%). Найменше їх у Криму (2,5%), Закарпатті (3%), на Слобожанщині (4%).

Найбільшоа п’ятидесятницька спільнота - Всеукраїнський Союз Християн Віри Євангельської, який нині налічує 1519 організацій (1424 релігійних громади). Його мережа складається з 26 обласних управлінь, 50 місій та 15 навчальних закладів, де навчається 898 майбутніх служителів та працівників церкви, 956 недільних шкіл, 21 періодичне видання. В громадах богослужіння проводить 2152 пресвітери. За роки незалежності кількість громад союзу збільшилась на 954 одиниці (62,80%).

Дещо відстає в кількісному зростанні серед протестантських деномінацій адвентизм, який сьогодні має лише 1008 організацій. Адвентистськими регіонами можна вважати Північ (14%), Поділля (13,6%), Степову зону (12,8%), Буковину (12%). Мало їх у Криму (2,8%), Закарпатті (4,94%), на Слобожанщині (5%).

Найбільш чисельна в цьому напрямку Українська Уніонна Конференція церкви Адвентистів сьомого дня. Вона представлена в Україні 7 регіональними конференціями (Західна, Буковинська, Подільська, Східна, Дніпровська, Східно-Дніпровська, Південна) та 2 місіями (Київська, Центральна), 3 навчальними закладами (482 слухачі) та 991 громадою (1166 священнослужителів), 669 суботніми школами, 8         періодичними виданнями. У порівнянні з 1992 роком інституційна мережа деномінації збільшилась на 689 одиниць (71,39%).

Найменш розповсюдженими серед відомих протестантських конфесій є Свідки Єгови. Релігійна мережа деномінації нараховує 919 організацій (з них 399 - поза реєстрацією), 233 недільних школи, 1936 священнослужителів (з них - 34 іноземці). Найбільше їх у Закарпатті (16,6%), Галичині (16%),Сході (12,1%). Єговізм не отримав розповсюдження на Черкащині (4 громади), Чернігівщині (7 громад), Хмельниччині і Полтавщині (по 9). За останніх 12 років мережа єговізму зросла на 553 одиниці (60,17%).

Окрім традиційних протестантів, в Україні поширюється неопротестантизм у різних конфесійних різновидах.

Незначна частка в релігійній мережі України представників національних меншин (2,5%). Це, зокрема, кримсько-татарські мусульмани, іудеї, реформати-угорці, караїми і кримчаки.

Продовжує розвиватись мережа релігійних організацій ісламу. Проте єдиної організаційної структури ця інституція ще не набула. На сьогодні офіційно діють чотири зареєстрованих управління: Духовне управління мусульман України (ДУМУ), Об’єднання незалежних мусульманських громад (ОНМГ), Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), Духовний центр мусульман України (ДЦМУ). Найбільше громад - у Духовного Управління мусульман Криму (331).

Не мають жодної мусульманської громади Волинська, Рівненська, Житомирська, Тернопільська, Чернігівська та Івано-Франківська області. Загалом у структуру ісламу в Україні входить 477 релігійних організацій (467 громад), які обслуговує 436 священнослужителів (із них - 21 іноземець), 7 духовних навчальних закладів (276 слухачів), 90 недільних шкіл, 5 періодичних видань. Служба ведеться у 90 храмах. За останні 12 років мережа ісламу зросла на 421 громаду (93,14%).

Іудаїзм в Україні представлений 261 релігійною організацією (240 громад) 8-ми течій: Об’єднання хасидів Хабад Любавич іудейських громад та організацій України (117 організацій), Об’єднання іудейських релігійних організацій (67), Всеукраїнський конгрес іудейських громад (5), Релігійні громади прогресивного іудаїзму (51), Громади месіанського іудаїзму (17), Незалежні іудейські релігійні громади (17), Іудейська місія „Хоасконім” (1), Іудео-християнство (14). У структуру конфесії також входять 1 місія, 5 навчальних закладів (111 слухачів), 77 недільних шкіл, друкується 21 періодичне видання. Церкву обслуговує 136 священиків (із них - 60 іноземців). Інституційна мережа іудаїзму, як і ісламу, практично створена в роки незалежності України. Зростання за 12 років склало 221 одиницю (84,67%). Найбільше громад іудеїв на Вінничині (22), Донеччині (20), Житомирщині (17) та в Києві (19).

Набули поширення в Україні за останні роки новітні релігійні течії і культи. Серед офіційно зареєстрованих державними органами нових релігійних течій є й такі, які діяли в Україні ще в минулі століття. В часи масової атеїзації вони припинили своє існування. Відродили їх місіонери, які прибули з-за кордону в перші роки демократизації України. Тому новими для країни релігійними течіями, найімовірніше можна вважати ті, які в своєму конфесійному вираженні з’явилися в нас десь в останні 10-20 років. Власних українських новоутворень серед них майже немає (хіба що Українське лютеранство, деякі рідновірські течії та Велике Біле Братство). Більшість нових релігій привнесені в Україну з-за кордону шляхом активної місіонерської роботи на українських теренах їхніх адептів. Всі вони виникли як відповідь на той духовний вакуум, який утворився в Україні після краху марксистсько-ленінської ідеології та несприйняття застарілих, заформалізованих форм роботи традиційних конфесій.

В офіційній статистиці Державного комітету України у справах релігій новоутворення у 2004 році нараховували 1582 організації, понад 50 напрямків, серед яких найчисельніші неохристиянські - 1352 (в тому числі 1112 харизматичних). На території України також функціонують Новоапостольська церква (59 громад), Церква Ісуса Христа святих останніх днів - мормонів (57), Церква Христа (100). Це також течії неоорієнталістського спрямування: Товариство Свідомості Крішни (38 громад), буддисти (45), багаї (15), Сахаджа- йога (18). Отримали розповсюдження різні рідновірські напрями (77 громад), зокрема 49 громад РУНвіри.

Новітні релігії переважно дислокуються в східних та південних областях України. Завдяки могутньому опору традиційних конфесій неорелігії майже не представлені в Галичині та в Криму (близько 40 громад), мало їх на Буковині, Поділлі й Волині (майже 3 %).

Крім названих вище, в Україні діють ще більше 200 невеликих громад віруючих понад 50 різних релігійних напрямів, течій і толків.

Релігійна мережа в Україні неоднорідна як щодо кількісного показника, так і щодо наповненості громад.

Лідерство серед релігійних організацій утримує 6 областей (Львівська, Вінницька, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька,

Рівненська) та Крим. Найменше їх у Кіровоградськії, Миколаївськії, Сумськії, Херсонськії, Луганськії та Харківськії областях. У нижче поданій таблиці наведено кількісний склад релігійних організацій в областях.

Розвиток мережі релігійних організацій сьогодні йде переважно за рахунок Центру і Сходу. На Заході країни вже наступило в цьому відношенні певне насичення. Продовжується також освоєння так званої релігійної “пустелі” - півдня України.

За роки державної незалежності значно поліпшилася матеріальна база культової практики. Віруючим повернуто майже 4 тис. храмів і понад 10 тис. предметів культового та церковного майна. Зведено 3638 культових споруд і майже 2,5 тис. ще будуються.

До основних тенденцій релігійного процесу в Україні можна віднести таке. Продовжується процес інституювання українського православ’я та пошуку моделі створення єдиної помісної церкви. Призупинився розвиток мережі УАПЦ. В церкві, як і раніше, мають місце сепаратистські процеси. Загальною тенденцією для Західного регіону є насичення парафіями УГКЦ та РКЦ.

Спостерігається інтенсивне зростання мережі протестантських церков (вони сьогодні є достатньо представницькими у всіх областях), особливо баптистів, п’ятидесятників і Свідків Єгови. Немає стабільності у відносинах між окремими течіями в іудаїзмі та ісламі. Продовжується розвиток мережі неорелігій. З нових течій найбільший успіх у поширенні мають харизмати. Дещо призупинився і стабілізувався процес росту неоорієнталістів та неоязичників. Зберігається протистояння через володіння храмами між православними і греко-католиками. Залишаються нестабільними відносини між різними конфесіями в Криму. В майбутньому в релігійному просторі України, мабуть, можна буде спостерігати такі процеси: подальше збільшення кількості релігійних громад, особливо православних і протестантських; розширення мережі духовних навчальних закладів, видавничої діяльності та матеріальної бази церкви; тенденції дезінтеграції, сепаратизму, автономізації (в православному та протестантському середовищі); тяжіння до клубних форм релігійного життя.

Нерозв’язаною проблемою практично для всіх конфесій

продовжує залишатися незабезпеченість кадрами священнослужителів і культовими спорудами.

Ключові поняття: громада, деномінація, десакралізація, історичні церкви, конфесія, культові приміщення, міжконфесійні конфлікти, нетрадиційні церкви, поліконфесійність, релігійна організація, релігійна ситуація, релігійність, секуляризація, традиційні церкви.

 

8 




загрузка...





загрузка...