загрузка...
Loading...
Check Google Page Rank

ОСНОВИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ

 

3.3. Наукове пояснення виникнення релігії

 Різноманітні теорії походження релігії з’ясовують ідейні джерела релігії, чинники її виникнення та початкові форми існування, але не ведуть мову про час її виникнення. Тому, покладаючись на наукові дані, ми звернемося до аналізу цієї проблеми.

Релігія, як свідчить історія, виникла тільки на певному етапі розвитку людських спільнот і її зародження та формування пов’язане, в першу чергу, з розвитком людської свідомості. Перший її етап становлення, що засвідчують результати археологічних розкопок, пов’язаний із появою мавполюдини і тривав до епохи неандертальця, тобто періоду формування ранньородової общини. Це був час так званої стадної свідомості, яка носила чуттєво- конкретний характер, але поступово залучалася до трудового процесу (виконувала функціональну роль). Цей тип свідомості не виходив за межі матеріальної практики, оскільки духовна сфера ще не відокремлена від практичної. Тому, як вважають учені, вести мову про існування релігії в цей час немає підстав.

Свідомість людини родової общини хоча й була примітивною, все ж таки була свідомістю суспільної людини. Людина того часу мала такий світогляд, який дозволяв їй взаємодіяти з навколишнім середовищем. Первісна суспільна свідомість була синтетичною, тобто містила зачатки майбутніх форм суспільної свідомості, наївно- реалістичні погляди на світ, які перепліталися з нереалістичними, фантастичними.

Основною формою відображення примітивних поглядів та уявлень тогочасної людини був міф. Він був головним носієм інформації, тому що легко запам’ятовувався і передавався з покоління в покоління. Міф виконував багато функцій: був світоглядом, містив у собі загальну оцінку світу, формував ціннісні орієнтири, норми поведінки, відносини та діяльність.

Специфікою міфологічного світогляду було уособлення природи, що проявлялось у порівнянні природи з людиною. Це полягало в тому, що на природу „переносились” усі людські якості, насамперед здатність діяти свідомо.

Основним чинником формування міфологічного світогляду була трудова діяльність людини, яка постійно вимагала від неї прийняття функціональних рішень. Це розвивало мислення, закладало умови для формування системного світогляду. Створювалися передумови для виникнення такого феномена, як абстрактне мислення, здатне формувати образне мислення, а отже й віру в абстрактні образи. Цей період був достатньо тривалим, а тому є сенс простежити, на якому рівні розвитку людських спільнот з’являються передумови для виникнення віри і релігії. Зауважимо, що до основних ознак наявності перших вірувань можна віднести поховання (віра в потойбічне життя) та наявність предметів релігійного культу.

Найдавнішими предками сучасної людини були архантропи (людина уміла), які жили десь 2,5-3 млн. років тому. Залишки їх кісток знайдено в Африці, Європі, Азії, але там відсутні ознаки вірувань: поховання та предмети релігійного культу.

Наступний предок людини, останки якого було знайдено на

о.      Ява в 1891р., - був пітекантроп. Він жив приблизно 1 млн. років тому, на початку палеоліту. Ця істота зовнішнім виглядом нагадувала мавпу: довгі передні кінцівки, спадисте чоло, масивна нижня щелепа. Пітекантропи ще не мали постійного житла, не користувалися вогнем, але вже ходили на задніх кінцівках і, можливо, володіли елементарною мовою та виготовляли найпростіші знаряддя праці. Археологічні дослідження не дали жодних свідчень наявності у них будь-яких релігійних уявлень.

Синантроп (китайська людина, його залишки знайдено в 1927 р. в районі Пекіна) молодший від пітекантропа на 300 тис. років. Він уже мав кращі знаряддя праці, користувався вогнем, більш розвинутою була його мова, про що свідчать нижні щелепи. Однак і в нього не знайдено ознак наявності релігійних вірувань.

Архантропи, пітекантропи, синантропи не робили поховань своїх померлих родичів. Є здогадки, що їхні трупи вони залишали на місці смерті чи викидали з печер, а можливо, і з’їдали. Мабуть, саме тому так мало вціліло їхніх решток.

Зовсім інша картина спостерігається у неандертальця (останки знайдено в місцевості Неандерталь у Німеччині в 1856 р.), який з’явився в ході еволюції десь через декілька сотень тисяч років після синантропа. Було знайдено до двохсот стоянок, у тому числі і в нашій країні, цих спільнот. Дані розкопки свідчать, що неандертальці за фізичною будовою уже подібні до сучасної людини. Дослідники вважають, що вони жили десь 100-400 тис. років тому. Це льодовиковий період, коли клімат Європи був дуже суворим. Тому неандертальці жили в печерах, носили одяг зі звірячих шкур, вільно добували вогонь і користувалися ним, у них уже існував поділ праці за статевою ознакою. Основною формою організації їхнього суспільного життя була кровноспоріднена община. Колективне співжиття та трудова діяльність - полювання, рибальство, збиральництво - змушувало їх жити більш згуртовано, ніж це було у попередників, і спілкуватися мовою.

У неандертальців наявні перші ознаки релігійних вірувань. Вони вже ховали померлих, що є свідченням певного ставлення до факту смерті, до покійника, піклування про нього. Це наводить на думку, що, можливо, саме тоді у наших пращурів з’являються уявлення про ймовірність існування людини за межами цього світу.

Водночас зауважимо, що у дослідників чіткої позиції відносно наявності у неандертальців релігійних уявлень немає. Деякі з них вважають, що поховання - ще не свідчення початків релігії. На їх думку, неандертальці здійснювали поховання, найімовірніше, із санітарно-гігієнічних потреб чи визнання авторитету в общині жінки-матері, яка в такий спосіб захищала свою дитину і після її смерті.

З упевненістю можна сказати, що релігійні уявлення були притаманні кроманьйонцю, залишки якого знайдено в 1868 р. У печері Кро-Маньйон (Франція). Його існування відносять до пізнього палеоліту (прибл. 40 тис. років тому). У цей час панував матріархат. Це була людина типу homo sapiens- людина розумна, у якої наявна здатність до абстрактного мислення, а отже, і до певних образних уособлень і віри в них.

Кроманьйонці володіли всіма здатностями людини антропологічного типу: вміли будувати землянки, носили одяг, користувалися вогнем, застосовували вдосконалені засоби полювання та рибальства, жили кровнородинною общиною.

Про наявність елементів релігійних уявлень у кроманьйонця свідчать також знахідки на його стоянці неподалік м. Іркутська у долині р. Біла (с. Мальта). Там дитина похована з численними прикрасами - намистом, браслетами, тіло її пофарбовано червоною охрою. Ці знахідки в похованнях засвідчують, що тогочасні люди, мабуть, уявляли, що й після смерті людина буде продовжувати своє існування в якомусь іншому світі і її зв’язки з родом не обірвуться.

Пам’ятки кроманьйонської культури дають підстави стверджувати, що виразні релігійні уявлення у людей виникли приблизно 4020 тис. років тому (інша точка зору 50-30 тис. р.). Це був не одномоментний акт. Процес формування релігійних уявлень та, відповідно, і культової практики, тривав упродовж 20 тис. років (кінець періоду первіснообщинного ладу і початок формування класового суспільства).

Ключові поняття: євгемеризм, натурміфологія, астральна міфологія, культурологія, аніматизм, преанімізм, політеїзм, прамонотеїзм, монотеїзм, генотеїзм.






загрузка...





загрузка...