ЕТИКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Лекція 7 ДОБІР СПОСОБІВ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

 

Стратегії та тактики спілкування

 

Існують різні концепції, що описують способи, моделі та стилі спілкування. Різноманіття підходів певною мірою сприяє більш глибокому вивченню й аналізу основного процесу і допомагає кожному спиратися на ту концепцію, яка йому найбільше зрозуміла і відповідає його уявленням про себе та про інших. Проте важко розібратись у великій кількості підходів, ураховуючи, що описано далеко не всі, до того ж, звичайно, заважає відмінність у термінах, які вживаються для характеристики одних і тих самих явищ. Об’єднати розмаїття термінів і відповідних їм феноменів можна, увівши поняття “стратегія та тактика спілкування”. Це дасть змогу описати процес інтегровано і сприятиме систематизації інформації.

Варто зауважити, що деякі вчені вживали термін “стратегія спілкування”, однак переважно в математичному контексті (відповідно до теорії гри). У працях з менеджменту й маркетингу це поняття охоплює не лише спілкування, а й усю систему стратегій, які використовуються в організації (підприємстві, фірмі тощо). Наприклад, у маркетингу розрізняють стратегії, зорієнтовані на збут товару, і клієнтцентровані стратегії [2, с. 58-59]. Сьогодні в основі підготовки керуючих американськими банками лежить саме навчання їх стратегіям і тактикам [4].

Існують різні визначення поняття “стратегія”. У нашому розумінні — це загальна схема дій. Американські автори вважають, що це загальний план досягнення мети [9, с. 172, 696]. Описуючи та конструюючи в житті стратегії спілкування, доцільно орієнтуватися на обидва визначення. До того ж треба ще враховувати, чи досягається мета під час спілкування одним суб’єктом чи обома (мотиваційний компонент стратегій).

Коли двоє суб’єктів прагнуть виконати разом певну роботу, обмінятися думками, почуттями, оцінками, дійти згоди, вони, спілкуючись, прямують до досягнення спільної мети. Якщо ж кожен або один із суб’єктів хоче задовольнити лише свої інтереси, він ставить перед собою індивідуальну мету. Інколи люди, що спілкуються, можуть і не ставити перед собою певної мети (фактичне спілкування).

Для повної характеристики стратегій до мотиваційного компонента необхідно додати ще змістовний. Річ у тім, що спільна або індивідуальна мета може відповідати гуманістичним або маніпулятивним (егоїстичним, навіть жорстоким) установкам спілкування. У першому випадку — це найчастіше готовність, що реалізується у спілкуванні через акти співробітництва, співучасті, взаємодопомоги, взаєморозуміння та взаємоповаги. У другому випадку — це спрямованість на дії, в яких проглядають корисливі, егоїстичні інтереси одного або обох суб’єктів. Саме ці установки кожного з них і призводять до маніпулювання та порушення етики спілкування.

Для характеристики стратегій важливими є не лише мета та комунікативні установки, а й характер конструювання спілкування. Його стратегічним параметром є певне співвідношення між діалогом і монологом. Якщо під час взаємодії суб’єкти по черзі обмінюються інформацією, думками, жестами, почуттями, то вони дотримуються діалогу. Якщо досить довго говорить один або ж, говорячи, кожен думає лише про себе, то відбувається монолог чи два монологи. Сприймаючи монолог одного із суб’єктів, інший може вести з ним внутрішній діалог. Діалогічний підхід до спілкування (краще в контексті зовнішнього діалогу) є оптимальним з погляду організації комунікації й має великий розвиваючий, творчий потенціал.

Схематично основні види стратегії спілкування з урахуванням описаних компонентів зображено на рис. 1.

 

 

Рис. 1. Види стратегій спілкування:

А — гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети;

В — гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети;

С — гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;

D — гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;

Е — маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети;

Б — маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;

К — маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети;

L — маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети.

 

Ці стратегії ділового спілкування можна пояснити на прикладах.

Так, перед створенням фірми Микола З. і Ганна П. самостійно розпоряджалися своїми коштами. Тепер вони мають вести фінансові справи разом. Для цього необхідно прийняти єдине рішення, яке б задовольнило обох партнерів. Але Микола З. заявляє: “Я — старший, через це я буду розпоряджатися грошима”. Це стратегія К.

Економіст М. побачила на столі у начальника відділу новий штатний розклад. У ньому вона не знайшла своєї посади. У неї вихопилось: “Ах, так?! Як же він міг так повестися зі мною? Я не допущу цього”. Це стратегія Ь — маніпулятивно-монологічна, мета її індивідуальна.

А ось приклад стратегії А — гуманістично-діалогічної. Мета її спільна. Керівник організації говорить: “Наступного року випускатимемо іншу продукцію, більш складну. Що ми для цього мусимо зараз зробити?” Підлеглі внесли такі пропозиції: розробити документацію, визначитись з ресурсами, знайти покупців і т. ін. “Давайте конкретно розподілимо, хто за що відповідатиме,” — попросив керівник. Начальники служб почали формулювати свої завдання.

Стратегії спілкування, наведені на рис. 1 і у прикладах, є так званими чистими. У житті найчастіше бувають їхні комбіновані варіанти.

Система послідовних дій, що сприяють реалізації стратегії, досягненню мети, називається тактикою. Одну й ту саму стратегію спілкування можна втілити в різних тактиках. Побудова стратегії або її добір залежить від особливостей суб’єктів, які це здійснюють, їх системи цінностей, інтересів і обов’язково від комунікативних установок. Побудова і добір тактик базуються насамперед на знаннях про ситуацію та особливості конкретних співрозмовників. Загалом, на розбудову тактики як системи дій при спілкуванні звичайно впливає стратегія, якщо вона є усвідомленою. Саме вона визначає характер дій, які застосовують суб’єкти, передаючи певну інформацію і впливаючи один на одного.

Отже, спосіб і стратегія спілкування — два споріднених феномени, що розкривають операційний аспект взаємодії людей. Вони є важливим інструментом досягнення мети.

 

Висновки

 

• Способи спілкування — це система дій, що використовуються в діяльності або взаємодії людей для досягнення мети.

• Способом спілкування, що слугує для передання інформації, є повідомлення.

• Способами впливу людей одне на одного у процесі спілкування є переконання, навіювання, психічне зараження та наслідування.

• Стратегія спілкування — це загальна схема дій (або загальний план досягнення мети). На відміну від способів і моделей спілкування вона описує не одну його сторону, а характеризує в єдності мотиваційну, змістовну і операційну.

• Тактика спілкування — це система дій, що використовуються для реалізації стратегії.

• Моральна культура спілкування передбачає вміння адекватно обирати й реалізувати ефективні стратегії та тактики спілкування відповідно до ситуації і психологічних особливостей співрозмовників.

• До ефективних стратегій спілкування належать ті, в яких реалізуються передусім гуманістичні комунікативні установки.

 

Список використаної та рекомендованої літератури

 

1. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры: Пер. с англ. — М., 1988.

2. Введение в практическую психологию / Под ред. Ю. М. Жукова, Л. А. Петровской, О. В. Соловьевой. — М., 1996.

3. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987.

4. Кох Тимоти У. Управление банком: Пер. с англ. — Уфа, 1993.

5. Леви В. И. Охота за мыслью. — М., 1967.

6. Лекционная пропаганда: вопросы теории, организации, методики.— К., 1989.

7. Леонтьев А. А. Психология общения. — М., 1997.

8. Макаров С. Ф. Менеджер за работой. — М., 1989.

9. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М., 1992.

10. Московичи С. Век толп.— М., 1996.

11. Основы педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна. — М., 1989.

12. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории.— М., 1965.

13. Паскаль Б. Об искусстве убеждать // Химия и жизнь.— 1990.— № 3.

14. Практическая психология для менеджеров. — М., 1996.

15. Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского.— М., 1990.

16. Роджерс Фрэнсис Дж. ІВМ. Взгляд изнутри. Человек, фирма, маркетинг: Пер. с англ. — М., 1990.

17. Сатир В. Как строить себя и свою семью: Пер. с англ. — М., 1992.

18. Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор: Пер. с англ. — М., 1992.

19. Мень А. Разум и исступление // Сов. культура.— 1990.— 28 июня.






загрузка...





загрузка...