загрузка...
Loading...

Біологія 6 клас

ТЕМА 5 ГРИБИ

 

§53. ЛИШАЙНИКИ - ПРИКЛАД СИМБІОТИЧНИХ ОРГАНІЗМІВ

 

Пригадайте, що таке симбіоз. У яких формах він відбувається? Що таке конкуренція?

Мабуть, ви звертали увагу на нарости жовтого, зеленого, оранжевого кольорів на корі дерев чи на каменях. Це лишайники. Їх налічують понад 20 тисяч видів.

Поширені лишайники майже по всій планеті - від холодних арктичних регіонів до спекотних пустель, бо здатні витримувати тривалі періоди несприятливих умов - низьких чи високих температур, посухи тощо, крім забруднення повітря. Тому їх нечасто можна побачити в містах, насамперед великих. І це не дивно. Адже лишайник не має коренів. Усі поживні речовини він бере з повітря і лише трохи з поверхні, на якій зростає. Коли ж у повітрі багато отруйного пилу, шкідливих речовин, лишайники не ростуть, гинуть і зникають.

Цю властивість лишайників людина використовує для визначення чистоти повітря. Оскільки одні види лишайників витримують забруднення краще, ніж інші, то, вивчаючи в певній місцевості видовий склад цих організмів, можна зробити попередні висновки про забрудненість там повітря. Метод визначення стану навколишнього середовища за складом живих організмів певної місцевості має назву екологічна індикація.

Лишайники можуть оселятись на різних поверхнях. Так, цетрарія ісландська здебільшого зростає на ґрунтах соснових лісів або на болотах серед мохів (мал. 212, 1). Пармелія борозенчаста та ксанторія, або настінна золотянка, надають перевагу стовбурам дерев (мал. 212, 2, 3). Лецидея заглиблена оселяється на камінні (мал. 212, 4).

Мал. 212. Різні групи лишайників: 1 - цетрарія ісландська; 2 - пармелія борозенчаста;

3 - ксанторія; 4 - лецидея заглиблена; 5 - дерматокарпон річковий

Особливу групу становлять лишайники, які постійно або більшу частину року живуть під водою. Зазвичай такі лишайники надають перевагу чистій та прозорій воді. Наприклад, дерматокарпон річковий (мал. 212, 5).

! Цікаво знати, що наземні лишайники, які не зростаються з ґрунтом, можуть поширюватись вітром з одного місця на інше. Таким лишайником-«кочівником» є аспіцилія їстівна (мал. 213). Тіло цього лишайнику глинистого або сіро-попільного кольору в діаметрі сягає

1-4 см. Вважають, що саме цей їстівний лишайник згадується в Біблії під назвою «манна небесна»1.

Мал. 213. Аспіцилія їстівна

1 Згідно з Біблією, коли в євреїв, яких пророк Мойсей вивів з Єгипту, у пустелі закінчився хліб, Бог послав їм їжу, що мала вигляд білих маленьких грудочок, схожих на дрібний град. Манна вкривала вранці землю навколо табору євреїв щодня, крім суботи.

Яка будова лишайників? Лишайники - це особливі симбіотичні комплекси різних організмів. Вони з’являються завдяки співжиттю певних видів грибів з організмами, здатними до фотосинтезу, - водоростями (переважно зеленими) або ціанобактеріями.

Якщо зробити зріз через тіло лишайнику, то під мікроскопом можна помітити, що щільно переплетені гіфи гриба утворюють верхній, а часто й нижній коровий шари (мал. 214). Верхній коровий шар може бути яскраво забарвлений в різні кольори завдяки пігментам, що містяться в гіфах. Забарвлення тілу лишайників надають і пігменти симбіотичних водоростей. Усередині лишайнику гіфи переплетені не так щільно й утворюють його серцевину. Саме там розташовані клітини водорості або ціанобактерії. Від нижнього корового шару можуть відходити окремі гіфи, що виконують роль ризоїдів - слугують для прикріплення до поверхонь.

Відносини гриба з фотосинтезуючими організмами - водоростями та ціанобактеріями - наближуються до взаємовигідних. Водорості або ціанобактерії постачають грибу органічні речовини, утворені в процесі фотосинтезу. Гриб, у свою чергу, постачає водорості або ціанобактерії необхідні для їхнього живлення неорганічні речовини. Крім того, гіфи гриба захищають водорості або ціанобактерій від впливу несприятливих умов довкілля. Але, якщо грибу не вистачає поживних речовин, він може переходити до паразитизму та навіть знищувати клітини водоростей або ціанобактерій.

Хоча до складу лишайників входять різні з погляду систематики організми, їх відносять до грибів. Чому? Річ у тім, що ті види грибів, які входять до складу лишайників, не можуть жити самостійно. Їм потрібне обов’язкове співжиття з фотосинтезуючими організмами.

Які виділяють групи лишайників? За особливостями зовнішньої будови тіла лишайники ділять на три групи. Накипні лишайники нагадують щільну кірку, яка досить міцно приростає до стовбурів дерев, каменів тощо. Вони найневибагливіші та найпоширеніші серед лишайників (як-от, лецидея (мал. 212, 4)), адже можуть мешкати там, де не виживають інші, наприклад на голих скелях.

Тіло листуватих лишайників (як-от, пармелії) (мал. 212, 2) нагадує листкові пластинки з розсіченими чи лопатевими краями. До поверхонь вони кріпляться своєю звуженою частиною. Тіло кущистих лишаиників нагадує прямостійні або звислі розгалужені чи нерозгалужені кущики. Деякі з них, наприклад бородач (мал. 215), можуть сягати завдовжки до 2 м.

 

 

Мал. 214. Зріз через тіло лишайнику: 1 - верхній коровий шар; 2 - нижній коровий шар лишайнику; 3 - серцевина лишайнику, у якій розташовані клітини водоростей або ціанобактерій (4)

Мал. 215. Бородач

Мал. 216. Способи нестатевого розмноження лишайників: 1 - за допомогою спеціальних виростів верхнього корового шару; 2 - за допомогою кулькоподібних утворів, які формуються в серцевині лишайників

Мал. 217. Ризокарпон географічний - довгожитель серед лишайників

Як розмножуються лишайники?

Лишайники розмножуються вегетативно і статевим способом. Вегетативне розмноження відбувається ділянками тіла. У деяких лишайників для цього з’являються спеціальні утвори: різноманітні за формою вирости верхнього корового шару. Вони становлять собою клітини водоростей, які оточені гіфами (мал. 216, 1). Сильний вітер, рясний дощ або тварини обламують і поширюють їх. В інших лишайників у серцевинній частині формуються мікроскопічні кульки, які складаються з однієї чи декількох клітин водорості, оточених гіфами гриба (мал. 216, 2). Після дозрівання вони розривають коровий шар лишайнику і виходять назовні у вигляді порошкоподібного нальоту.

Статеве розмноження лишайників забезпечується формуванням особливих спор. Потрапивши у сприятливі умови, спора проростає. Гіфи починають рости в усіх напрямках, доки не знайдуть потрібний вид водорості чи ціанобактерії. Тоді гіфи обплутують водорість чи ціанобактерію та утворюють тіло лишайнику.

Ростуть лишайники дуже повільно. За рік вони збільшуються лише на декілька міліметрів. При цьому листуваті та кущисті лишайники ростуть швидше, ніж накипні. Живуть лишайники довго - десятки та сотні років. Відомі випадки, коли вік окремих особин сягав сотні й навіть тисячі років.

! Цікаво знати, що довгожитель серед лишайників - ризокарпон географічний (мал. 217). Він може доживати до 4500 років. Оселяється на каменях. Його тіло росте дуже повільно і не перевищує 1 мм за рік.

 

Мал. 218. Кладонія оленяча

Яка роль лишайників у природі та житті людини? Завдяки своїй витривалості лишайники оселяються там, де не можуть існувати інші організми. Вони створюють умови для формування рослинних угруповань у тих місцях, де їх раніше не існувало. Так, оселяючись на скелях, лишайники сприяють подрібненню скельних порід та формуванню первісних ґрунтів, на яких згодом оселяються вищі рослини.

Лишайники містять багато вуглеводів і білків. Вони є їжею для багатьох видів тварин: комах, копитних тощо. Наприклад кладонія оленяча, або «оленячий мох» (мал. 218), у вигляді розгалужених кущиків трапляється на півночі. Нею живляться північні олені (звідти й друга назва). Трапляється цей вид і в Україні. Деякі види лишайників, як-от цетрарію ісландську та аспіцилію їстівну, людина вживає в їжу.

Певні види лишайників використовують у промисловості для отримання барвників, у парфумерній та медичній промисловості.

Лишайники можуть знищувати хвороботворні мікроорганізми та гальмувати розвиток ракових пухлин.

Ми вже згадували, що лишайники використовують для визначення чистоти повітря в тій чи іншій місцевості. За їхньою допомогою визначають вік гірських порід або кам’яних будівель, враховуючи здатність лишайників рости впродовж сотень і навіть тисяч років.

УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ

 - Лишайники - це особливі симбіотичні комплекси різних організмів, які відносять до грибів. Вони складаються з гіфів грибів і фотосинтезуючих організмів - водоростей і ціанобактерій.

 - Лишайники можуть оселятися на різних поверхнях: на ґрунті, корі дерев і чагарників, каменях тощо.

За зовнішньою будовою лишайники поділяють на накипні, листуваті та кущисті.

 - Розмножуються лишайники здебільшого вегетативно, але можуть розмножуватись і статевим способом.

 - Завдяки здатності витримувати тривалі періоди несприятливих умов лишайники можуть оселятись там, де не живуть інші організми. Лишайники дуже поширені на земній кулі.

Поповніть свій біологічний словник: лишайники, екологічна індикація.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

Виберіть одну правильну відповідь

1. Зазначте, де розташовані клітини водоростей у складі лишайнику: а) у верхньому коровому шарі; б) у нижньому коровому шарі; в) у серцевині; г) під нижнім коровим шаром.

2. Укажіть середовище, для визначення стану якого використовують лишайники: а) повітря; б) водойми; в) ґрунт; г) організм людини.

Дайте відповідь на запитання

1. Що собою становлять лишайники? Де поширені лишайники? На яких поверхнях вони оселяються?

2. Які бувають форми тіла лишайників?

3. Що ви знаєте про способи розмноження, швидкість росту та тривалість життя лишайників?

4. У чому полягає роль лишайників у природі? Чому наявність лишайників є показником чистого повітря?

5. З якою метою людина використовує лишайники?

З допомогою вчителя спробуйте визначити види лишайників, які трапляються у вашій місцевості.

Поміркуйте. Чому лишайники вважають особливою групою грибів, а не водоростей чи ціанобактерій?






загрузка...
загрузка...