загрузка...

Біологія
Уроки з біології
Підручники з біології
Всі предмети
ЗНО 2014
Конспекти уроків
Опорні конспекти
Підручники PDF
Підручники онлайн
Бібліотека PDF
Словники
Довідник школяра
Майстер-клас для школяра
Роботи відвідувачів
Зворотній зв'язок
Check Google Page Rank
Loading...

Біологія 8 клас

Тема 9. ПЛАЗУНИ

 

§ 44. Шлюбна поведінка, розмноження і розвиток птахів

 

Шлюбна поведінка

Птахи — це істоти зі складною поведінкою. (Пригадай, що називають поведінкою тварин.) За птахами особливо цікаво спостерігати навесні. У цей час їхнє життя підпорядковується єдиній меті — розмноженню, вони готуються до парування. У кров птахів надходять гормони — специфічні речовини, що подають сигнал про дозрівання статевих продуктів і посилення статевої активності. Самці гучними звуками, що їх не завжди можна назвати піснями, привертають увагу самок і позначають гніздові території.

Шлюбна поведінка птахів різноманітна: у великих птахів вона складніша, ніж у дрібних (мал. 117). Розмноження птахів починається з лютого (у цей час сизі голуби і круки відкладають яйця, а сороки тільки починають мостити гнізда), сягає свого піка наприкінці травня — на початку червня і триває до кінця липня, коли горобці й ластівки вигодовують пташенят повторних кладок.

Птахам притаманний статевий диморфізм. Як правило, самці мають яскраве привабливе забарвлення, вони більші за розмірами.

Самки насиджують яйця, тому захисне забарвлення маскує їх у гнізді. (Пригадай, що таке захисне забарвлення і мімікрія.) Щоправда, в деяких птахів усе навпаки: самці кулика-плавунчика мають скромне забарвлення і дбайливо піклуються про потомство, а яскраво забарвлені великі самки після відкладання яєць не дбають про них.

Птахів поділяють на моногамних (від грец. моно — один, гамний — шлюбний) і полігамних (від грец. полі — багато і гамний). У моногамних птахів протягом періоду розмноження самці й самки утворюють одну- єдину шлюбну пару, до того ж самець бере участь у вирощуванні потомства; у полігамних самці спаровуються з кількома самками. Дрібні птахи схильні до полігамії, їхнє «соціальне життя» просте, спільних поселень-колоній вони не утворюють і на зимівлю летять поодинці. Великі птахи найчастіше моногамні, в них складне родинне життя, вони можуть утворювати колонії, а на південь летять дружними зграями. (Пригадай, які ще тварини утворюють колонії і чим їх колонії відрізняються від колоній птахів.)

Необізнаному спостерігачеві статева поведінка дрібних птахів може здатися примітивною, але це хибне враження. У місця гніздування самці прилітають на два тижні раніше від самок. Вони обирають гніздові території відповідно до власного життєвого досвіду і вміння співати. Самці, які гарно співають, витісняють самців зі слабким голосом на незручні для гніздування ділянки і починають будувати кілька гнізд. Головний шлюбний сигнал співочого птаха — це пісня. За піснею самка розпізнає, до якого виду належить співак, яка в нього фізична сила і готовність до парування. Самки обирають самців за такими критеріями: хто співає найкраще, чия територія привабливіша, а головне — хто обрав найзручніше місце для гнізда і показав себе як вправний будівельник. Сильний, умілий самець, який захопив територію з багатим кормом і зручними місцями для гнізд, може навіть створити свій «гарем», а слабкий самець може проспівати все літо і залишитися самотнім.

Мал. 117. Шлюбна поведінка птахів:

1 — самець чаплі білої під час токування; 2 — шлюбний танок олуш; 3 — шлюбний турнір турухтанів;

4 — самець бджолоїдки підгодовує самку; 5 — шпак-самець, що співає.

 

У великих птахів шлюбні ігри нерідко супроводжуються токуванням. Особливо вирізняється токування глухаря й тетерука. Самці цих птахів привертають увагу самок, викликаючи суперника на двобій, під час якого прибирають різноманітні пози, підстрибують, видають своєрідне «чуфикання» та «буркотання», розлючено б’ються між собою, показуючи самкам, хто з них сильніший.

Проте здебільшого шлюбні ігри птахів відбуваються в парах: самець походжає перед самкою, вигинає шию, лопотить крильми, дзвінко кричить, всіляко демонструючи, який він бравий. Найдосконаліші шлюбні ігри — це шлюбні танці, коли самець разом із самкою роблять синхронні рухи.

Влаштування гнізд (мал. 118). Найважливіший момент шлюбної поведінки птахів — влаштування гнізда: місця відкладання яєць і первинного розвитку пташенят. Не всі птахи мостять гнізда. Дрімлюга звичайний відкладає яйця безпосередньо на лісову підстилку; кулики, мартини, крячки — у заглибину на землі, кайри, чистуни — в заглибини на уступах скель; сови, дятли — в дупла. Гнізда орлів, шулік, яструбів, ворон і сорок — це, на перший погляд, споруди з недбало накиданих гілок і паличок, хоча ізсередини вони вистелені м’якими матеріалами. Деякі види птахів використовують гнізда інших птахів (сови, дрібні соколи), а є такі, що влаштовують гнізда в норах (берегова ластівка, рибалочка).

 

Мал. 118. Різноманітні пташині гнізда:

1 — очеретянки великої; 2 — ремеза; 3 — крячка річкового; 4 — крячка болотяного; 5 — вивільги; 6 — зеленяка.

 

Особливим мистецтвом у влаштуванні гнізд відзначаються співочі птахи, в яких основу гнізда звичайно будує самець, а самка обирає найбільш вдалий, на її погляд, проект і завершує будівництво (адже саме їй сидіти на яйцях). Найчастіше співочі птахи (славки, очеретянки) мостять відкриті гнізда з трави й дрібних гілочок на землі, у траві, на кущах, деревах, маскуючи їх різноманітними пушинками, павутинками або порожніми коконами. Синиці, горобці та мухоловки влаштовують свої теплі затишні гнізда в дуплах дерев, дуплянках або шпаківнях. Ластівка сільська ліпить свій «будиночок» з грудочок глини і грязі, а інші птахи, наприклад дрізд співочий, використовують їх лише як допоміжний матеріал, що цементує гніздо, збудоване з гілочок і трави. Заглиблення, в якому знаходяться яйця і пташенята, називається ківшиком. Найуміліші птахи-будівельники (кропивник, ремез) плетуть з моху вигадливе гніздо-кошик з бічним входом. Птахи намагаються замаскувати свої гнізда лишайником, корою дерева, мохом, але іноді вони «помиляються» і будують гнізда з різноманітних мотузок, ниток, шматочків вати, поліетилену і навіть блискучого целофану. Птахи, що живуть у містах (переважно сороки й ворони), використовують похватний матеріал і основу гнізда роблять з м’якої проволоки.

Розмноження

Статеві органи птахів. Особливістю статевої системи самки є розвиток лише лівого яєчника, до якого підходить яйцепровід. Саме в яйцепроводі відбувається запліднення яйця і його остаточне формування. Статеві органи самця — це пара бобоподібних сім’яників, які розміщуються біля нирок. Від сім’яників відходять два сім’явивідних канали, що так само, як яйцепровід у самки, відкриваються в клоаку.

Будова яйця (мал. 119). Яйця в птахів дуже великі, що пов’язано з наявністю в них великої кількості поживних речовин, необхідних для розвитку зародка. У центрі яйця міститься жовток. (Пригадай, яйця ще яких тварин містять жовток.) Жовток оточений білком. Яйця птахів мають дві оболонки. Зовнішня тверда оболонка — шкаралупа — просякнута вапном. Вона захищає яйце від механічних ушкоджень у період насиджування. Внутрішня м’яка еластична оболонка називається підшкаралуповою. Завдяки їй яйця птахів добре зберігають воду і ніколи не висихають. Запліднення яйця відбувається в яйцепроводі самки ще до того, як воно почне покриватися білком і шкаралуповою оболонкою. Відкладені яйця вже містять зародковий диск, що завжди знаходиться на спрямованому догори боці жовтка. Жовток підвішений у центрі яйця за допомогою спеціальних канатиків. Якщо канатик обривається, жовток втрачає фіксоване положення і бовтається по всьому яйцю. Таке яйце називають «бовтуном», зародок у ньому гине. На тупому кінці яйця підшкаралупова оболонка відходить від шкаралупи, утворюючи повітряну камеру із запасом повітря для першого вдиху пташеняти.

 

Мал. 119. Будова яйця:

1 — канатик; 2 — жовток; 3 — зародковий диск; 4 — підшкаралупова оболонка;

5 — білок; 6 — повітряна камера; 7— шкаралупа.

Мал. 120. Різноманітність забарвлення яєць:

1 — мухоловки білошийки; 2 — вільшанки; 3 — очеретянки болотяної;

4 — вивільги; 5 — дрозда чорного; 6 — вівсянки очеретяної.

 

 

Яйця птахів здебільшого овальної форми, а в перерізі нагадують неправильний еліпс. Така форма яєць у більшості птахів, що живуть на території нашої країни (горобці, синиці, ворони, качки тощо), у сов яйця майже круглі, а в куликів і мартинів — грушоподібні. Найбільші яйця в африканського страуса (їх середня довжина становить 13,5 см, маса — 1,6 кг), а найменші — у колібрі (завбільшки з горошину і масою близько грама).

Забарвлення яєць різноманітне (мал. 120). У птахів, які гніздяться на землі, яйця мають маскувальне забарвлення, наприклад, у бекаса — сірувато-зеленкувате, з численними цятками і крапками. Ті, що влаштовують гнізда в дуплах, звичайно мають добре помітні яйця — білі або небесно-блакитні. У птахів, які мостять гнізда, яйця забарвлені досить різноманітно: на білому, сірому, рожевому або голубому тлі розкидані різноманітні крапки, закрутки, цяточки, що можуть зливатися на тупому кінці, утворюючи віночок.

Гніздування й насиджування. Кількість яєць у кладці птахів різних видів коливається від 1—2 до 20—26. Серед дрібних птахів найбільше яєць відкладають синиці — двічі на рік по 8—14 штук. Горобці, мухоловки, ластівки, дрозди звичайно відкладають по 5—6 яєць, крячки і кулики — по 3—4, а великі й хижі птахи: орли, яструби та шуліки — по 2 яйця. «Рекордсменом» з відкладання яєць серед птахів, що гніздяться на території України, є сіра куріпка, яка відкладає по 15— 20 яєць.

Головна умова гніздування — створення постійної і доволі високої температури всередині яєць. Тільки у такому разі можливий розвиток зародка птаха. Тому температура, потрібна для інкубації яєць під час насиджування, має бути більш-менш сталою і вищою від температури навколишнього середовища (для багатьох видів птахів ідеальною вважають температуру інкубації + 35—38 С при температурі тіла птаха + 40 44 °С).

У різних птахів тривалість насиджування яєць різна: у дрібних птахів (синиць, горобців, славок) не більш як 14 днів, у великих птахів (куликів, мартинів, качок) — близько 20—30 днів, а в орлів — до 40. Найтриваліше насиджують яйця пінгвіни — 60—70 днів.

Насиджують яйця, як правило, самки. Здебільшого самці підмінюють їх лише на короткий час.

•   Не всі птахи насиджують яйця. Великоногі, або смітні, кури, що живуть у тропічній зоні Австралії та на Філіппінських островах, влаштовують оригінальні гнізда-інкубатори у вигляді пагорбів з ґрунту — діаметром до 10 м і заввишки до 4—5 метрів. У комори цих пагорбів птахи згрібають вологе листя, під час перегнивання якого виділяється тепло, що зігріває яйця. Птахи використовують гніздо кілька років, тому щороку воно збільшується. Стан такого природного «інкубатора» підтримує самець, перевіряючи дзьобом температуру. Коли стає занадто тепло, він трохи розгрібає ґрунт, а коли холодно, то, навпаки, додає зіпрілого листя і накриває яйця ґрунтом. Цікаво, що діти ніколи не бачать своїх батьків. Пташенята, які щойно вилупилися, ведуть цілком самостійний спосіб життя і за три дні вже здатні здійснювати короткі перельоти. Деякі види смітних кур відкладають яйця безпосередньо серед скель, що освітлюються сонцем, або в теплий вулканічний попіл чи пісок.

Розвиток

Уже на третій день насиджування яєць у зародка свійської курки починає битися серце і утворюються кровоносні судини, через 15 днів зародок нагадує курча (мал. 121), а за 20 — "гін готовий з’явитися на світ.

За характером постембріонального розвитку (пригадай, що таке онтогенез, ембріогенез та постембріональний розвиток) птахів поділяють на дві групи: нагніздні та виводкові.

Пташенята нагніздних птахів (мал. 122) вилуплюються з яєць безпорадними, часто голими, без пір’я і майже без пуху, у них закриті очі й вушні отвори, а також нестала температура тіла, тому протягом трьох днів самка обігріває їх теплом власного тіла. У цей період пташенята вміють лише розтуляти рота і не здатні навіть пищати. На 4—5 день у них починає відростати пір’я і відкриваються очі, на 10—14 день вони можуть залишати гніздо і пурхати з гілки на гілку. Весь цей час батьки інтенсивно годують пташенят, а вночі зігрівають. У 20-денному віці пташенята горобців, синиць, ластівок, дроздів починають літати, а коли їм виповнюється місяць, вони здатні самостійно знаходити корм.

 

Мал. 121. Зародок свійської курки в яйці.

Мал. 122. Пташенята: 1 —нагніздного птаха дрозда співочого; 2 — виводкового птаха куріпки сірої.

 

Так само безпорадними з’являються на світ пташенята великих хижих птахів — яструбів, соколів та орлів. Вони залишають гніздо через 2 місяці після вилуплення.

Пташенята виводкових птахів (мал. 122) вилуплюються з яєць досить розвиненими і готовими до самостійного життя. Ще в зародковому стані вони починають попискувати зі шкаралупи, «спілкуючись з мамою». З перших днів виходу з яйця пташенята мають відкриті очі, їх тіло вкрите пухом. Вони здатні бігати і навіть самостійно відшукувати корм, а каченята та гусенята — ще й плавати. Невдовзі після вилуплення пташенята залишають гніздо і прямують за матір’ю, утворюючи виводки. У 10-денному віці пташенята деяких виводкових птахів спроможні пурхати. У виводкових птахів: куликів, куріпок та тетеруків — добре розвинений інстинкт відволікання ворогів від пташенят. У разі небезпеки хтось із батьків удає з себе пораненого, волочить крило, начебто намагаючись злетіти, а тоді раптом злітає і таким чином відводить ворога від пташенят на безпечну відстань.

Шлюбна поведінка птахів — це процес, що передує паруванню самців та самок і супроводжується шлюбними звуками, співами, іграми і танками. У багатьох птахів вона пов’язана з влаштуванням гнізда — місця відкладання яєць і висиджування пташенят.

Розвиток птахів складається з двох етапів: розвиток зародка всередині яйця і розвиток пташеняти. За характером розвитку пташенят поділяють на нагніздних та виводкових.

Терміни і поняття: гормони, гніздові території, моногамні та полігамні птахи, токування, гніздо, співочі птахи, ківшик, білок, шкаралупа, зародковий диск, канатики, кладка, птахи нагніздні та виводкові.



Конспекти уроків російською мовою
Сочинения на русском языке
загрузка...
загрузка...
Google