загрузка...

Біологія
Уроки з біології
Підручники з біології
Всі предмети
ЗНО 2014
Конспекти уроків
Опорні конспекти
Підручники PDF
Підручники онлайн
Бібліотека PDF
Словники
Довідник школяра
Майстер-клас для школяра
Роботи відвідувачів
Зворотній зв'язок


Check Google Page Rank

Біологія 8 клас

Тема 10. ССАВЦІ

 

§ 52. Першозвірі та справжні звірі

 

Клас Ссавці поділяють на два підкласи: Першозвірі та Справжні звірі. Тварини, що належать до цих підкласів, різняться характером розмноження і способом виношування потомства.

Підклас Першозвірі

До підкласу Першозвірі (мал. 142) належать тварини, яких ссавцями можна назвати тільки із застереженням. Доцільніше вважати їх проміжною ланкою між плазунами та ссавцями. Вони поєднують у собі ознаки плазунів, ссавців і навіть птахів. Основною особливістю цього підкласу є успадковані від рептилій яйцеродіння та наявність клоаки. (Пригадай, які хребетні мають клоаку.) Ці звірі, неначе птахи, зігрівають яйця теплом власного тіла. Температура тіла першозвірів нестала і порівняно невисока (+25—26 С). У них, як у всіх ссавців, наявний волосяний покрив тіла. Молочні залози самок не мають сосків, а тому молоко витікає безпосередньо на черево, де його злизує маля. У першозвірів чотирикамерне серце і два кола кровообігу.

 

Мал. 142. Першозвірі: 1 — качконіс; 2 — єхидна.

 

Качконіс зовні не схожий на жодну живу істоту. Не випадково в первісному опису качконоса назвали «твариною-амфібією з роду кротів». Витягнута носова частина морди качконоса, що нагадує дзьоб качки, густа шерсть, перетинчасті лапи і плаский хвіст роблять його дивовижною істотою. Вкрита особливою шкірою, морда тварини виконує функцію органа дотику. (Пригадай, що являє собою дзьоб птаха.)

Качконоси поширені в Австралії. Живуть вони на берегах водойм в глибоких норах. Живляться різноманітними дрібними безхребетними, яких добувають у воді. На зиму качконоси впадають у сплячку.

Єхидна схожа на їжака, але в неї дуже видовжена і вузька морда, яка чимось нагадує зігнутий пташиний дзьоб. Лапи мають довгі кігті. Крім звичайного волосяного покриву, тіло єхидни вкрите гострими довгими голками. У разі небезпеки звір згортається в клубок, наче їжак. Єхидна не має зубів, а їжу — мурашок і термітів — добуває за допомогою видовженого липучого язика. Самка виношує своє єдине яйце у сумці на череві. Досі невідомо, як саме єхидна кладе яйце в сумку (и лапи такі незграбні, що ними цього зробити неможливо). Маля, що вилупилося з яйця, деякий час перебуває в сумці й живиться материнським молоком.

Підклас Справжні звірі

Цей підклас об’єднує ссавців, яким властиве живородіння. Справжніх звірів поділяють на дві групи: Нижчі звірі (Сумчасті) та Вищі звірі (Плацентарні). Нижчі звірі народжують недорозвинених малят і доношують їх у спеціальній сумці на череві. У матці самки такої тварини не утворюється плацента.

У звірів, що належать до сумчастих, надто короткий період ембріонального розвитку, який завершується народженням голих, сліпих малят з недорозвиненими кінцівками. Як не дивно, дитинча, яке щойно народилося, самостійно забирається в сумку на череві матері, чіпляючись кігтиками за шерстяний покрив її тіла. Мати вилизує шерсть на череві, завдяки чому маляті легше прокладати собі шлях. Пошук сумки триває від 5 до ЗО хвилин. Малята сумчастих такі кволі, що попервах не здатні самостійно смоктати, тому молоко впорскується їм до рота за допомогою спеціальних м’язів соска.

Американські сумчасті. Представником цієї групи тварин є північний опосум (мал. 143), який живе в Північній Америці. Ця істота зовні нагадує великого пацюка. Опосум — м’ясоїдний звір, який живиться переважно дрібними тваринами. Він веде нічний спосіб життя. Порівняно з іншими ссавцями опосум здається повільним і нерозумним. Тварина має такий гнучкий і рухливий хвіст, що може збирати ним сухе листя для влаштування гнізда.

Австралійські сумчасті: сумчастий вовк, сумчастий кріт, сумчаста куниця, сумчастий ведмідь — коала (мал. 143) — є своєрідним прообразом більш високоорганізованих плацентарних тварин. Австралійських сумчастих налічується близько 150 видів.

Коала в перекладі з мови австралійських аборигенів означає «не пити». Справді, малята цих незвичайних тварин п’ють тільки материнське молоко. Тварини в дорослому стані споживають у їжу листя евкаліпта, цілком задовольняючись його вологою. Часто пагони цієї рослини містять смертельну отруту, і вчені дотепер не можуть пояснити, чому ця отрута не становить небезпеки для сумчастих ведмедів. Коала нагадує плюшевого ведмедика: пухнаста шкура, маленькі очі, круглі вуха з китицями, великий «шкіряний» ніс. Чарівна зовнішність, спокійний норов, незвичайна прихильність у ставленні до людини — хіба не хатній улюбленець! Чому ж коала не стала свійською твариною, як, скажімо, кішка? Виявляється, ця тварина може живитися тільки свіжим листям евкаліпта. Коали — дуже ніжні матері, а їх малята — прихилисті діти. Маля живе з матір’ю до року. До 7—8 місяців воно підростає під надійним захистом сумки, шість місяців живиться материнським молоком. Тоді мати починає поступово привчати дитинча до листя евкаліпта. Протягом місяця вона годує його особливими екскрементами, що складаються з напівперетравленого евкаліптового листя.

 

Мал. 143. Сумчасті:

1 — самка опосума з малятами; 2 — коала; 3 — кенгуру рудий.

 

Унаслідок численних епідемій, коли гинули сотні тисяч або навіть мільйони цікавих звірів, а також інтенсивного полювання, коли за сезон заготовляли до 2 млн шкурок, чисельність коал різко знизилася, а в деяких місцевостях Австралії ці тварини взагалі зникли. Нині коали живуть у заповідниках і національних парках, серед яких найвідоміший — «Коала-парк» поблизу м. Сіднея. Люди безжально винищили безліч цих тварин, а тепер пишаються тим, що зберегли кілька тисяч коал.

Кенгуру — це група стрибних сумчастих звірів, які мають спільну назву. До неї належать середні за розміром ссавці завбільшки з кролика і великі звірі, зріст яких перевищує зріст дорослого чоловіка.

• Можливо, ти чув про кенгуру-боксерів? Зрозуміло, що кенгуру боксують поза

правилами і найрезультативнішого удару завдають не маленькими й слабкими передніми лапами, а, спираючись на хвіст, б’ють суперника надзвичайно мідними задніми.

Найбільші кенгуру сірий і кенгуру рудий (мал. 143) живуть в австралійському степу невеликими стадами. У разі небезпеки кенгуру встановлюють справді світові рекорди: стрибають на 10—12 м у довжину і розвивають швидкість до 50 км/год.

Австралійські фермери вважають, що кенгуру завдають шкоди, конкуруючи за пасовища зі свійськими вівцями. Тому дотепер в Австралії цілий рік дозволено полювання на кенгуру рудого. За офіційними даними, щороку знищують близько 4 млн особин кенгуру, зі шкіри яких шиють кросівки.

Першозвірі — це хребетні тварини, які поєднують у собі ознаки плазунів, ссавців і навіть птахів. Сумчасті — це справжні ссавці, малята яких розвиваються в спеціальній сумці.



загрузка...
загрузка...
Google