загрузка...

Біологія
Уроки з біології
Підручники з біології
Всі предмети
ЗНО 2014
Конспекти уроків
Опорні конспекти
Підручники PDF
Підручники онлайн
Бібліотека PDF
Словники
Довідник школяра
Майстер-клас для школяра
Роботи відвідувачів
Зворотній зв'язок

загрузка...

Check Google Page Rank

Біологія 8 клас

Тема 10. ССАВЦІ

 

§ 54. Плацентарні ссавці. Ряди Хижі, Ластоногі, Китоподібні, Парнокопитні та Непарнокопитні

 

Ряд Хижі (мал. 148). Характерною ознакою звірів цього ряду є наявність великих іклів і кутніх зубів із гострими ріжучими краями, які називаються хижими зубами. (Пригадай будову зубів вовка.) За їх допомогою хижаки легко подрібнюють м’ясо та кістки своїх жертв.

У хижаків, порівняно з гризунами, рукокрилими та комахоїдними, більший розмір переднього мозку, а великі півкулі покриті чималою кількістю звивин. Не випадково саме хижаків окремих видів людина приручила, зокрема собака й кішка стали її друзями.

Родина Котячі. Найвідоміший представник цієї родини — лев. Близько 1000 років тому леви жили на півдні Європи і на Кавказі. Нині вони поширені в Центральній Африці та в одному із штатів Індії. Найсильнішою кішкою вважають тигра. Цей звір здатний зламати хребет буйволу, а потім тягти свою здобич кілька кілометрів. В Індії трапляються тигри-людоїди. Це старі звірі зі стертими зубами і тупими кігтями. їм вже не під силу полювати на буйволів, диких свиней та антилоп, тому вони нападають на людей, які є для них легкою здобиччю. Леопард (пантера) — сильний та небезпечний для людини хижак, який вправно лазить по деревах. Леопарди поширені в Африці та Південній Азії. Звичайне забарвлення леопарда — чорні плями на золотавому тлі, і іноді трапляються цілком чорні особини — чорні пантери. Вони не є І іншим видом, таке забарвлення — лише відхилення від норми. У тій самій родині леопардів можуть народитися «братики» й «сестрички» і жовтого, і чорного кольору. Гепард — найспритніший бігун у світі тварин. Полюючи на здобич, він розвиває швидкість близько 100 км/год. Рись — великий лютий хижак з коротким хвостом і китицями на вухах. На території нашої країни рись трапляється дуже рідко, лише в Карпатах і глухих лісах Полісся. Кіт лісовий — близький родич свійської кішки. Він має таке саме забарвлення, як наша звичайна «мурка», але відрізняється від неї більшим розміром та дуже густою шерстю. Ця теплолюбна тварина живе на південному заході України.

 

Мал. 148. Ряд Хижі:

1 — лисиці; 2 — борсуки; 3 — леопард; 4 — леви; 5 — кіт лісовий; 6 — ведмідь бурий.

 

Родина Куницеві об’єднує дрібних та середніх за розміром  звірків з короткими ногами, довгим пухнастим хвостом і надзвичайно гарним густим хутром. На території України ласка, тхір темний, куниця кам’яна живуть навіть поблизу житла людини. Рідкісні види: горностай, видра, борсук — охороняються законом. Невеликий і зовні привабливий звірок скунс живе в Північній Америці. Відомий він тим, що в разі небезпеки може вибризкувати у ворога струменем рідини із надзвичайно неприємним, відразливим запахом, якого нелегко позбутися.

Родина Ведмедеві об’єднує найбільших за розміром хижих тварин із важкою будовою тіла. Вони пересуваються не «навшпиньках», як решта хижаків, а спираються на всю ступню. Хвіст у ведмедя такий короткий, що його не видно під густим хутром.

В Україні у Карпатах живе ведмідь бурий.

•  Велика панда (бамбуковий ведмідь) — особливий звір, який лише зовні нагадує ведмедя. Це єдина рослиноїдна тварина ряду Хижаки, яка все життя живиться пагонами бамбука.

Родина Собачі. До неї належать хижі звірі з гострою мордою, стоячими, загостреними вухами і довгими міцними ногами. Ці тварини здатні до тривалого швидкого бігу. Великі тварини здебільшого ведуть зграйний спосіб життя, а дрібні живуть поодинці. На території України трапляються вовк, лисиця звичайна та єнотовидний собака (не плутай з єнотом, який належить до родини Єнотові). Єнотовидний собака з’явився у фауні України завдяки успішній акліматизації, яку здійснили в 50-ті роки XX століття. У морозні зими тварина впадає в сплячку.

Ряд Ластоногі (мал. 149). Унаслідок переходу тварин цього ряду до водного способу життя, їхні кінцівки перетворилися на ласти. Проте ластоногі не є цілковито водяними тваринами. У воді вони добувають їжу, а процеси линяння, розмноження та вигодовування малят молоком відбуваються на суходолі, бо предками ластоногих були сухопутні хижі звірі. (Пригадай жаб і тритонів. Ці тварини вийшли з води на суходіл, хоча їх розмноження і розвиток відбуваються у воді.)

У котика морського, симпатична морда якого чимось нагадує котячу, збереглися невеликі вушні раковини, а задні ласти можуть підгинатися під тулуб при пересуванні на суходолі. Більшу частину життя морські котики проводять у морі, де живляться рибою. Тримаються вони групами, під час розмноження утворюють на березі своєрідні лігвища, в яких збираються сотні тисяч звірів. Родина котиків має певний лад: старий самець — сікач — неодмінно володіє гаремом, який охороняє від зазіхань інших самців.

Мал. 149. Ряд Ластоногі:

1 — котик морський; 2 — тюлені; 3 — морж.

 

Морж — великий звір, довжина його тіла близько 5 метрів. Шкіра моржа майже повністю позбавлена волосяного покриву. Від інших ластоногих відрізняється виступаючими з рота величезними іклами верхньої щелепи — бивнями (завдовжки до 60 см). Моржі — загалом мирні тварини, живляться молюсками й червами. Вони живуть тільки в морях Північного Льодовитого океану.

Тюлень звичайний поширений у північній частині Атлантичного й Тихого океанів. Дорослий тюлень має коротке, густе, плямисте хутро: темні плями на світло-кремовому тлі. Задні ласти тюленя не підгинаються під тулуб, і на суходолі, на відміну від морського котика, він може пересуватися лише плазуючи.

Ряд Китоподібні об’єднує тварин, які зовсім не схожі на ссавців (мал. 150). Це кити й дельфіни. Необізнані із зоологією люди вважають їх рибами. Справді, за будовою тіла і способом життя ці звірі нагадують риб. У воді вони живляться, розмножуються і вигодовують малят молоком. Перебування на суходолі так само небезпечне для життя , китоподібних, як і для життя риб. Проте, незважаючи на водний спосіб життя, китоподібні дихають киснем повітря, а орган дихання в них такий, як у всіх ссавців,— легені.

Підряд Зубаті кити. До нього належать китоподібні, що мають зуби і спинний плавець. їх зуби однакової будови і, на відміну від інших ссавців, не поділяються на різці, ікла та кутні зуби. Тому свою здобич (рибу, головоногих молюсків, морських зірок) вони заковтують цілком або великими шматками. Кашалот — це найбільший зубатий кит (завдовжки до 20 метрів). Майже третину його тіла становить величезна голова. Кашалоти живляться головоногими молюсками, пірнаючи на глибину 1—2 кілометри. їхньою здобиччю можуть стати навіть гігантські кальмари і восьминоги, що мають щупальця у кілька десятків метрів і кількатонну масу.

• Найрідкісніший на Землі ссавець — це представник зубатих китів: тасманів кит. За весь час вивчення китів виявлено лише три особини цієї тварини.

Афаліна — невеликий дельфін (завдовжки до 3 м), який живе в теплих морях. Його вважають найрозумнішим серед дельфінів. Живиться афаліна рибою: полюючи, може пірнати на глибину до 400—500 метрів. Цей дельфін легше, ніж інші, приживається в неволі, виявляє приязнь до людини і піддається дресируванню. Афаліни трапляються і в Чорному морі. Однак кількість їх незначна (усього 500—1000 особин), і щороку цих привабливих тварин стає дедалі менше.

Дельфіни, подібно до кажанів, здатні орієнтуватися в просторі завдяки ехолокації. За допомогою спеціальних повітряних мішків, що містяться в голові, вони видають ультразвукові хвилі. Відбиття цих хвиль від різноманітних предметів вловлюється нижньою щелепою і по ній передається у внутрішнє вухо. Крім того, дельфіни здатні спілкуватися за допомогою , звуків: вони щебечуть, поскрипують, попискують. Дельфіни — миролюбні істоти. Проте до них належить і лютий хижак — косатка, великий звір, довжина якого близько 10 метрів. У косатки білі боки, вона має спинний плавець заввишки 1,5—2 метри. Коли хижак пливе під водою, завжди видно плавець, що розтинає морські хвилі. Косатки полюють майже на всіх водяних тварин: велику рибу, головоногих молюсків, тюленів, інших дельфінів, а зграєю — навіть на величезних китів. Цікаво, що на людину цей хижак ніколи не нападає, навпаки, він легко приручається і дружить зі своїми дресирувальниками. Косатки здатні розвивати швидкість до 55 км/год. У Чорному морі вони не живуть.

 

Мал. 150. Ряд Китоподібні:

1 — дельфіни-білобочки; 2 — косатка; 3 — південний кит; 4 — кашалот; 5 — фінвал.

 

Підряд Вусаті кити. До вусатих китів належить найбільша сучасна тварина — синій кит. Африканський слон (найбільша наземна тварина) порівняно з ним. неначе кріль порівняно з людиною. Вчені вважають, що синій кит за розмірами в 3—4 рази більший за найбільших динозаврів, які колись панували на Землі. Маса цього кита сягає 150— 180 т, а довжина — 30 метрів. Його серце має масу до 500 кілограмів. Новонароджене маля синього кита важить 2—3 тонни. Цей гігант не має зубів. їх замінює китовий вус, що складається з рогових пластинок. Китовий вус слугує справжнім ситом, крізь яке кити фільтрують воду, залишаючи дрібну рибу і водяних рачків. Унаслідок китобійного промислу синій кит майже винищений.

Ряд Парнокопитні (мал. 151). До цього ряду належать переважно великі травоїдні копитні, у яких кінцівки пристосовані до швидкого бігу. Відмітна ознака цих тварин — добре розвинені третій та четвертий пальці, на них звірі спираються під час ходьби й бігу, а також — наявність копит. Копита — це видозмінені кігті, які мають вигляд футлярів, що прикривають пальці (мал. 152).

 

Мал. 151. Ряд Парнокопитні:

1 — лось; 2 — козуля; 3 — благородний олень; 4 — бабірус; 5 — бегемот-гіпопотам.

Мал. 152. Будова кінцівок парнокопитних:

1 — пальці; 2 — копита.

 

Парнокопитних поділяють на два підряди: Нежуйні та Жуйні.

До підряду Нежуйні належать звірі з величезними іклами (верхні загнуті догори) і шлунком, що складається з однієї камери. У цих тварин короткі ноги, а тому вони не дуже пристосовані до швидкого бігу.

Типовий представник нежуйних парнокопитних — свиня дика, або кабан дикий. У фауні України цей звір — один з найбільших за розміром. Ще 100 років тому свиня дика була рідкісною твариною, але після того, як її головний ворог — вовк — був майже винищений, вона вважається звичайним видом нашої фауни.

•  Чи знаєш ти, що бегемоти — родичі свиней? Ці великі незграбні звірі живуть тільки в Африці. Майже весь час вони проводять у воді, вдень бродять у неглибоких затоках (як свині в калюжах), живляться прибережною рослинністю. Тут самці влаштовують шлюбні турніри. Бегемоти добре плавають і пірнають. На суходіл вони виходять уночі. Шкірні залози бегемота продукують речовину червоного кольору. Коли тварина перегрівається або надто висихає її шкірний покрив, залози починають інтенсивно працювати, і необізнаному спостерігачеві може видатися, що по тілу тварини тече кров.

До підряду Жуйні належать звірі, які мають шлунок, що складається з чотирьох відділів. Така складна будова шлунка зумовлена необхідністю перетравлювати їжу, що погано засвоюється: траву, листя, зелені пагони. Рослинна маса потрапляє зі стравоходу в перший відділ шлунка — рубець, де живе безліч інфузорій, які руйнують і частково перетравлюють міцні стінки клітин рослин. (Пригадай, чим різняться інфузорії, джгутикові та саркодові.) Далі їжа з рубця відригується і знову надходить до ротової порожнини, де ретельно пережовується твариною, і тільки після цього потрапляє в інші відділи шлунка — сітку та книжку. Тут відбувається подальша обробка двічі пережованої їжі, і, нарешті, вона надходить до сичуга, де остаточно перетравлюється під дією спеціальних речовин, які виділяються шлунком, печінкою та підшлунковою залозою.

•  Значну частину органічної речовини й енергії жуйні тварини отримують не з трави, а від перетравлення інфузорій-трудівниць. Таким чином, звірі дістають від інфузорій подвійну користь: по-перше, ці найпростіші тварини допомагають їм перетравлювати їжу, а, по-друге, інфузорії самі стають їжею. Отже, якоюсь мірою жуйні — це не лише травоїдні тварини, а й м’ясоїдні. От тільки тварини, якими вони живляться, надто дрібні, мікроскопічні.

Родина Оленеві. До неї належать великі звірі, самці яких мають кісткові роги, які щороку замінюються новими. Оленеві здатні швидко бігати. Вони живляться травою, листям, молодими пагонами, корою й грибами. Найбільшим представником цієї родини є лось європейський. Близько 100 років тому лось був рідкісною твариною у фауні України, але з часом так розплодився, що перетворився на промислового звіра. На території нашої країни поширені козуля звичайна та благородний олень. Акліматизовані види — олень плямистий та лань.

 

Мал. 153. Будова черепа корови: 1 — ріг; 2 — ікло; 3 — різці;

4 — кутні зуби.

 

Родина Порожнисторогі. До неї належать бики, вівці, кози й антилопи. Роги цих тварин являють собою товстостінні рогові чохли, розташовані на виростах лобних кісток черепа (мал. 153). У порожнисторогих роги не скидаються протягом життя. Крім того, роги можуть мати і самці, і самки.

Зубр — найбільший звір фауни нашої країни — є близьким родичем бізона американського. Зубри живуть стадами в лісах. Близько 500 років тому зубрів вважали найзвичайнішими тваринами, але до початку XX ст. їх майже повністю винищили. Цей вид звірів вдалося відновити із 27 особин, що збереглися в заповідниках усього світу. Нині в Україні живуть близько 300 зубрів, хоча нещодавно їх було біля 700.

Ряд Непарнокопитні (мал. 154) об’єднує звірів, які мають високі ноги з добре розвиненим третім пальцем. Він є опорою для всього тіла.

Мал. 154. Ряд Непарнокопитні:

1 — губатий носоріг; 2 — зебра; 3 — коні Пржевальського.

Мал. 155. Будова кінцівок непарнокопитних.

 

Пальці вкриті копитами (мал. 155). У непарнокопитних шлунок складається з однієї камери.

Родина Носорогові об’єднує великих за розміром звірів завдовжки до 5 м і масою до 3,5 тонн. Носороги поширені в Африці та тропічній Азії. Відмітною особливістю цих велетнів є наявність рогів на лобі й переніссі. Носороги — сильні звірі, здатні пересуватися зі швидкістю до 40 км/год. В Африці поширені два види: губатий носоріг та чорний носоріг. Обидва звіра мають однакове брудно-сіре забарвлення. Губатий носоріг за розміром більший від чорного, його ріг сягає 1,5 м, проте за норовом він спокійніший. Губатий носоріг належить до рідкісних видів, якийсь час навіть вважали, що браконьєри його остаточно винищили. Найбільший з азійських носорогів — однорогий носоріг великий, який живе в Індії. У поширених нині носорогів шкура дуже товста, майже без волосся.

Родина Конячі. До неї належать тварини, що пристосувалися до стрімкого бігу і здатні розвивати швидкість до 65 км/год. Вони мають високі стрункі ноги. Густе волосся на шиї утворює гриву.

Зебра — типовий представник конячих у африканській савані. У неї своєрідне забарвлення: чорні або чорно-бурі смуги на світлому тлі. З погляду людини, забарвлення тварини доволі яскраве. Проте хижакам через миготіння смуг важко побачити її. Дикий осел є найменшим звіром цієї родини. Він має коротку гриву і китицю волосся на хвості. Дикі осли збереглися лише в Східній Африці. Кулан — останній вид диких коней, що трапляються в пустелях Середньої Азії. Кінь Пржевальського як вид диких коней втрачений. Кілька сотень цих тварин живуть лише в зоопарках або заповідниках.

До ряду Хижі належать м’ясоїдні тварини, які мають ікла і гострі кутні зуби. Ряд Ластоногі об’єднує близьких до ряду Хижі ссавців, кінцівки яких перетворилися на ласти. Дорослі звірі ведуть водний спосіб життя, але розмноження і вигодовування малят у них відбувається на суходолі. До ряду Китоподібні належать ссавці, які остаточно пристосувалися до водного середовища. У воді вони живуть, народжують малят і вигодовують їх молоком. Ряди Парнокопитні та Непарнокопитні об’єднують великих, переважно рослиноїдних звірів, які пристосувалися до швидкого бігу. Пальці їх високих ніг вкриті роговими чохлами — копитами.

 



загрузка...
загрузка...
Google