загрузка...
Loading...

Методика навчання української мови

8.7. Стилістичні вправи

Стилістичні вправи - особливий вид завдань, що виконуються учнями в процес засвоєння шкільного курсу української мови. Вони допомагають глибше зрозуміти закономірності розвитку рідної мови, пізнати її красу і багатство і навчитися ним користуватися. Необхідним для цих вправ є неперервне ускладнення завдань, урахування попередніх знань учнів, взаємозв'язок між видами вправ, рівномірне чергування різних видів тощо. Вправи зі стилістики відзначаються своєрідністю. По-перше, вони, як робота з стилістики взагалі, тісно пов'язані з основним програмованим матеріалом і використовуватись ізольовано від нього не можуть. Інакше це призведе до штучності, відриву стилістичних засобів від загальномовних явищ і, нарешті, до порушення принципу систематичності. Не можна, наприклад, розкрити стилістичне багатство української мови, пов'язане з прямим і переносним значенням слів, не пояснивши самої суті явища переносності, як не можна па уроках лексики при вивченні прямого і переносного значення слів не показати його стилістичної функції. Отже, одним із важливих принципів системи вправ із стилістики є органічний зв'язок з тими мовними явищами, на базі яких вони будуються. По-друге, стилістичні вправи якнайтісніше пов'язані з піднесенням загальної мовленнєвої культури, що може бути досягнута лише шляхом використання комплексу вправ, і насамперед стилістичних. При доборі вправ слід ураховувати наявність суттєвих помилок у мовленні учнів. Таким чином, система стилістичних вправ - це струнка, чітко окреслена послідовність розумових дій і операцій, що ґрунтується на поняттях загальномовних явищ, їх стилістичної диференціації і випливає з життєво необхідних потреб удосконалення комунікативних умінь і навичок. Принципи побудови системи стилістичних вправ - це вихідні положення, які відбивають зміст, місце, структуру вправ у процесі їх застосування.

До таких принципів відносимо: 1) змістовність тексту; 2) здійснення міжпредметних зв'язків і порівняння текстів різних стилів; 3) відповідність змісту вправ матеріалові програмових розділів; 4) перспективність, наступність і систематичність вправ; 5) диференційований підхід до знань учнів у доборі вправ; 6) підпорядкування змісту вправ роботі над типовими помилками в мовленні учнів; 7) добір видів вправ залежно від методів та прийомів їх реалізації.

Система стилістичних вправ має ґрунтуватися на єдності і взаємодії всіх перелічених вище принципів.

Головна передумова методично правильної системи вправ полягає в поєднанні навчальної і виховної мсти. Зміст завдань повинен не тільки відбивати основні стилістичні особливості української мови, а й служити важливим засобом виховання духовності й високих моральних якостей учнів. Дотримуючись принципу змістовності вправ, учитель повинен завжди пам'ятати, що: а) тексти вправ ілюструють стилістичне багатство української мови; б) лише та вправа сприяє засвоєнню стилістичних мовних одиниць, зміст якої чітко відбиває ці функції; в) якості стилістично правильного мовлення виробляються на стилістично бездоганних взірцях.

Важливу роль у доборі стилістичних вправ відіграють міжпредметні зв'язки, що виражаються в порівнянні й зіставленні мовних явищ української мови з іншими, використанні текстів художньої літератури, підручників історії, географії тощо.

Урахування принципу відповідності і співвідносності вправ зі стилістики змістові виучуваного матеріалу з мови в 5-9 класах необхідне. Засвоєння мовних явищ - складний процес, який передбачає ряд розумових комбінації, спрямованих на практичне володіння знаннями. Стилістичні вправи повинні бути тісно пов'язані з вправами з орфографії, пунктуації, відображати лексичні, фонетичні та граматичні явища мови.

Ефективність вправ із стилістики залежить від знань і умінь учнів, одержаних у молодших класах, тобто від урахування принципу перспективності і наступності. Цей чинник особливо важливий у 5 класі, коли розпочинається систематичне вивчення курсу мови і запас знань учнів ще невеликий. Учитель повинен зважити на те, що деякі стилістичні навички діти одержали в 1-4 класах і спиратися на них у подальшій роботі.

Принцип систематичності виражається в доцільності застосування вправ з метою вироблення в учнів стійких навичок стилістичної вправності. Так, скажімо, основи милозвучності української мови учні засвоюють під час вивчення фонетики в 5 класі. Але евфонічне багатство української мови слід розкривати на всіх уроках української мови, формуючи навички усного мовлення.

Спираючись на принцип перспективності, наступності та систематичності при доборі стилістичних вправ, потрібно врахувати: а) зміст і обсяг питань із стилістика і в програмі 1-4 класів; б) повторюваність окремих програмових тем у 5-9 класах; в) зміст мовленнєвої змістової лінії у кожному класі.

Для вправ зі стилістики певне значення має диференційований підхід до окремих класів і навіть учнів.

Під час роботи зі стилістики диференціація знань і вмінь учнів так само необхідна, як при вироблені орфографічних чи пунктуаційних навичок. Складність роботи вчителя при цьому виявляється у необхідності фіксації стилістичних помилок з метою урахування їх при доборі вправ. Диференційований підхід виявляється також у варіантності вправ залежно від умов роботи школи, класу. Так, для менш підготовлених варто пропонувати вправи з полегшеним завданням, а для сильніших - важчий варіант.

У вправах з стилістики необхідно врахувати типові помилки, допущені в самостійних роботах. На основі цього варто використовувати вправи на виправлення текстів, що відображають порушення милозвучності мови, слововживання, структури словосполучень, речень, стилістичного оформлення тексту.

До системи вправ необхідно ввести завдання на редагування текстів, добір потрібного слова чи словосполучення, аналіз певного стилю тощо.

Стилістичні завдання повинні будуватися на основі тих методів і прийомів, як виявилися найефективнішими в опрацюванні стилів мовлення та їх ознак. Отже вправи зі стилістики, дібрані за переліченими вище принципами, сприяють засвоєнню стилістичного багатства української мови, виробленню навичок стилістичної вправності і піднесенню загальної мовної культури.

Важливе значення у створенні системи вправ із стилістики має різноманітність їх змісту і видів. Правильний добір вправ забезпечить посилення інтересу учнів до виучуваного матеріалу, допоможе розкрити цінність практичного володіння мовою і сприятиме розкриттю стилістичного багатства української мови.

Необхідність поєднання видів усних і письмових вправ пояснюється, по-перше, потребою виробляти навички стилістично грамотного письма і усного мовлення учнів. По-друге, ряд важливих стилістичних явищ, як милозвучність мови, виразність її звукового оформлення, особливості інтонації, виявляються саме в усному мовленні, демонструвати їх варто на прикладах усних вправ. По-третє, поєднання усних і письмових вправ має психологічну основу, оскільки людське мовлення ґрунтується на умовно-рефлекторній основі. Комбінування усних і письмових завдань веде до удосконалення, упорядкованості писемного мовлення і чіткості, логічності усного.

Види стилістичних вправ тісно пов'язані із змістом основного програмового матеріалу, що особливо помітно у 5-9 класах, коли учні засвоюють стилістичні функції лексичних, фонетичних і граматичних одиниць. Цілком природно, що такі завдання відображають стилістичні особливості цих одиниць. Тому стилістичні вправи діляться на лексико-стилістичні, фонетико-стилістичні та граматико-стилістичні. Безперечно, кожен з цих видів завдань є домінуючим при вивченні відповідного розділу програми, але всі групи вправ широко використовуються протягом опрацювання шкільного курсу мови.

Важливе значення для правильного добору стилістичних вправ має визначення місця їх застосування, у процесі формування стилістичних умінь і навичок, оскільки вони є джерелом додаткової інформації, що служить засобом поглиблення знань учнів про стилі мовлення й вироблення навичок стилістичної вправності.

Можна виділити такі три групи вправ:

Супровідні вправи, тобто вправи, що доповнюють, деталізують виучувану лексичну, фонетичну або граматичну тему зі стилістичного боку й служать джерелом інформації.

Спеціальні вправи, які розкривають конкретні стилістичні ознаки мовних явищ і виконуються під час вивчення суто стилістичних тем.

Вправи на закріплення і поглиблення знань і навичок, або тренувальні вправи.

Супровідні вправи - найпоширеніший вид роботи із стилістики, оскільки саме за допомогою їх розкриваються стилістичні особливості тих чи інших мовних явищ, з'ясовуються ознаки стилів. Вправи цього типу мають місце на кожному уроці вивчення нового матеріалу, за винятком тих тем, які не пов'язані зі стилістикою.

Супровідні вправи мають свою психологічну основу. Спираючись на вчення І. Павлова про вищу нервову систему людини, ці вправи можна класифікувати як один із способів інформації, здобутої учнями під час уроку. Оскільки всяке навчання є вироблення тимчасових нервових зв'язків, то супровідні вправи не можна вважати основним засобом вироблення навичок, а тільки джерелом першого ознайомлення зі стилістичними особливостями мовних явищ. Це своєрідний перший етап навчання стилістики, який мусить мати продовження у вигляді інших видів стилістичних завдань.

Наступним етапом засвоєння засобів стилістики є спеціальні вправи, що виконуються па уроках вивчення суто стилістичних тем. Чинна програма з української мови для 5-9 класів передбачає ознайомлення учнів із стилями мовлення, їх ознаками на окремих уроках. Вправи, що їх добирає вчитель для такого уроку, будуть основним дидактичним матеріалом для ґрунтовного вивчення певних стилістичних явищ. Спеціальні вправи вживаються для набуття учнями знань і навичок з окремого питання, що відбиває стилістичний бік мови. Такі вправи повинні всебічно ілюструвати той чи інший стилістичний засіб.

Досить поширеною групою стилістичних вправ є вправи на закріплення та поглиблення знань, умінь і навичок учнів. Вони використовуються як основний засіб вироблення стійких навичок практичного володіння стилістичним матеріалом, засвоєння учнями відомостей зі стилістики при виконанні супровідних та спеціальних завдань. Цей вид стилістичних вправ може бути на різних за типом уроках, крім контрольних, і повинен охоплювати всю багатоманітність стилістичних засобів української мови. Вправи на закріплення і поглиблення знань учнів важливі на уроках зв'язного мовлення та на уроках аналізу творчих робіт. Учитель може широко користуватися ними і на уроках літератури, особливо під час роботи над мовою того чи іншого твору. За змістом і формою цей вид вправ виділяється своєю різноманітністю, оскільки закріплення й поглиблення знань може охопити ряд важливих питань, що розкривають стилістичний бік мови.

Таким чином, вправи з стилістики є важливим засобом набуття знань і вироблення стилістичних умінь і навичок учнів. Уміле використання таких вправ, безперечно, служить активним засобом попередження стилістичних недоліків та формування комунікативної компетентності школярів.

Стилістична трансформація тексту виробляє в учнів свідоме ставлення до відбору мовних засобів. Суть його полягає в тому, що учень повинен передати запропонований зміст іншими засобами і виявити засоби (якщо такі будуть), властиві іншому стилю.

Особливо ефективним: у системі вправ є складання учнями творів-мініатюр з відповідним стилістичним завданням. Наприклад:

1. Чи доводилося вам бути в лісі восени? Пригадайте свої враження й опишіть їх так, щоб читач усе побачив і "відчув". Яким стилем будете користуватися і чому?

2. Розкажіть про улюблене дерево (або квітку), користуючись різними стилями мовлення.

3. Напишіть твір-мініатюру за даним початком. Цього ранку ми прийшли до школи раніше...

Під час виконання стилістичних вправ школярі не лише набувають умінь розпізнавати конкретний стиль, але й усвідомлюють особливості побудови тексту залежно від мети й завдань висловлювання.






загрузка...
загрузка...